ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Пологівської районної лікарні ветеринарної медицини на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2005 року по справі № 22/396 за позовом Пологівської районної лікарні ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій; зустрічний позов – Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області до Пологівської районної лікарні ветеринарної медицини про стягнення економічних санкцій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2005 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2005 року, в задоволені позовних вимог Пологівської районної лікарні ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 134 від 13.09.2004 року у розмірі 208232,97 грн. – відмовлено, зустрічний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області до Пологівської районної лікарні ветеринарної медицини про стягнення економічних санкцій – задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Пологівська районна лікарня ветеринарної медицини 25.07.2005 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 28.07.2005 року поновила строк на касаційне оскарження судових рішень та ухвалою від 24.01.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Пологівської районної лікарні ветеринарної медицини просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволення їх позову посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення Державною інспекцією з контролю за цінами в Запорізькій області рішення № 134 від 13.09.2004 року, яким до позивача застосовано економічні санкції на суму 208232 грн. 97 коп. стали результати перевірки Пологівської районної лікарні ветеринарної медицини з питань правильності проведення розрахунків при наданні платних ветеринарних послуг населенню протягом другого півріччя 2003р. та першого півріччя 2004р., які були закріплені в акті №285 від 13.07.2004р.

За наслідками проведеної перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Запорізькій області було виявлено порушення позивачем вимог Законів України «Про ціни і ціноутворення» та «Про ветеринарну медицину», постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992р. № 478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів», наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996р. №51 «Про механізм формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги».

Зазначені порушення полягають в тому, що з власників тварин, які досліджувалися на деякі захворювання, ветлікарня безпідставно стягувала плату за здійснення таких заходів, тоді як ці заходи повинні фінансуватися за рахунок бюджетних коштів, стягнуто з населення у другому півріччі 2003р. – 21535,50грн., у першому півріччі 2004р. – 39576грн., а всього -61111 грн. 50 коп.

Крім того, при формуванні тарифів на послуги, що здійснюються за рахунок власників тварин, позивачем були завищені витрати по статті «Заробітна плата» та отримано необґрунтовану виручку на загальну суму – 8299,49грн.(за друге півріччя 2003р. – 5281,63 грн., за перше півріччя 2004р. – 3017,86 грн.).

Згідно ст.26 Закону України «Про ветеринарну медицину» тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.

Законом України «Про ціни і ціноутворення» передбачається, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, Урядом України можуть вводитися інші методи державного регулювання цін і тарифів (ст.ст.6, 8).

У даному випадку таким методом є запровадження механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996р. № 51 «Про механізм формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги» (далі по тексту – Наказ № 51), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.04.1996р. за № 176/1201, і виданого на виконання Закону України «Про ветеринарну медицину», постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1992р. № 478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» та від 21.10.94р. № 733 «Про ціноутворення в умовах реформування економіки».

Згідно з механізмом формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги до розрахунку тарифу включаються витрати на заробітну плату частково – в частині, що фактично виплачується працівникам за рахунок виконаних робіт та наданих послуг.

Оскільки специфікою діяльності Ветлікарні є здійснення ветеринарно-санітарних заходів за рахунок коштів державного бюджету та надання платних ветеринарних послуг, то і до тарифів на зазначені платні послуги витрати по статті «Заробітна плата» включаються лише в тому обсязі, який фактично виплачується працівникам установи, що здійснюють такі послуги, за рахунок виконаних робіт (послуг).

В порушення зазначених вимог Ветлікарнею у 2003р. в розрахунок тарифів на платні послуги віднесено заробітну плату у повному обсязі, що асигнується з бюджету, а у 2004р. – згідно зі штатним розписом спеціального фонду, який на момент перевірки не було затверджено, що підтверджується калькуляціями, відомостями про суми додаткової виручки, одержаних Ветлікарнею.

Додатками №1 і №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.92р. №478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» затверджено перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів при інфекційних і паразитарних захворюваннях тварин, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів бюджету.

В порушення цієї постанови Ветлікарня стягувала плата з власників тварин у розмірі від 9 грн. до 13,50 грн. на дослідження їх на лейкоз, бруцельоз, туберкульоз та здійснення щеплень від сибірської виразки, що підтверджується описом дослідженого поголів’я та іншими доказами.

Судами попередніх інстанцій правильно не було взято до уваги посилання Ветлікарні на те, що постановою передбачена компенсація витрат лише за роботу по здійсненню таких заходів (здійснення досліджень, щеплення тощо), а витрати на медикаменти, шприци, утримання транспорту та інше не відшкодовуються з бюджету, оскільки такі доводи суперечать вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, а саме, пунктом 1 додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992р. № 478 передбачено, що до протиепізоотичних заходів, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, належать:

- придбання лабораторних тварин, діагностикумів, реактивів, антибіотиків, антигельмінтних і хіміотерапевтичних препаратів, медикаментів, інструментів, перев'язувальних матеріалів, необхідних для боротьби з інфекційними та паразитарними хворобами тварин;

- утримання спеціалістів ветеринарної медицини і водіїв спеціалізованого транспорту, залучених для боротьби з епізоотіями гостроінфекційних захворювань тварин, придбання та утримання транспортних засобів, придбання запасних частин, вузлів, пально-мастильних матеріалів, тощо.

Бухгалтерські звіти Ветлікарні свідчать про те, що при проведенні діагностичних і профілактичних робіт восени 2003р. було вакциновано 2878 голів великої рогатої худоби на суму 21535,50 грн., весною 2004р. – 3298 голів ВРХ на суму 39576,00 грн., яка належить населенню, а всього сума безпідставно стягнутих Ветлікарнею коштів за вказані періоди становить – 61111,50 грн.

Правильним є також висновок судів щодо безпідставності посилань Ветлікарні на неможливість застосування до неї економічних санкцій з огляду на положення ст.250 Господарського кодексу України, оскільки від дня порушення, за яке інспекцією були застосовані економічні санкції, і яке виникло 14.01.2003р. – з дня початку виконання наказу №7 від 13.01.2003р. про встановлення тарифів, моменту затвердження тарифів Ветлікарнею, минуло більш ніж один рік.

Але ці посилання не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки в даному випадку має місце триваюче правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1992р. №478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» визначений перелік послуг, які надаються закладами ветеринарної медицини за рахунок замовників таких послуг.

Пунктом 6 зазначеної постанови, зобов’язано Міністерство сільського господарства і продовольства України розробити та затвердити єдиний порядок формування тарифів на послуги державної ветеринарної медицини. На виконання цієї постанови вказане Міністерство сільського господарства і продовольства України наказом від 19.02.1996р. за №51 затвердило механізм формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги.

Статтею 8 Закону України «Про ветеринарну медицину» передбачено, що підрозділи ветеринарної медицини діють на підставі положень, погоджених з Державним департаментом ветеринарної медицини, згідно з якими керівникам ветлікарень надано право встановлювати тарифи на платні ветеринарні послуги.

Отже, цим Департаментом делеговані на місця повноваження по встановленню тарифів на платні послуги, виходячи з собівартості послуг в окремих регіонах, але з дотриманням встановленого порядку формування тарифів.

Таким чином, обґрунтованим є висновок попередніх інстанцій про те, що на тарифи на ветеринарні послуги не можуть встановлюватися вільні ціни, оскільки на них запроваджене державне регулювання, що в свою чергу підтверджується наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 07.03.1997р. за № 29, в п.4 якого вказано, що при формуванні тарифів на ветеринарні роботи і послуги слід керуватися «Механізмом формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги», затвердженим наказом Мінсільгосппроду України від 19.02.1996р.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду щодо правомірності застосування Державною інспекцією з контролю за цінами в Запорізькій області рішення № 314 від 13.09.2004 року економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на суму 208232 грн. 97 коп., а також про наявність підстав для задоволення зустрічного позову Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області до Пологівської районної лікарні ветеринарної медицини про стягнення економічних санкцій відповідає вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджується встановленими по справі обставинами і не спростовується доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 222, ст.224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Пологівської районної лікарні ветеринарної медицини залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:

/підпис/

_______________________

Т.М.

:

/підписи/

_______________________

Л.І.

_______________________

Н.Є.

_______________________

О.А.

_______________________

Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян