ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/35986/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого : Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Чалого С.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.02.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, треті особи: Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, про стягнення недоотриманих коштів щорічної допомоги на оздоровлення, одноразової грошової компенсації та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА _2 звернулася в суд з позовом до УПСЗН виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про визнання неправомірними дії та зобов'язання виплатити їй суму недоотриманої одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 6700,70 грн. та суму щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2000 року по 2007 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, передбачену ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991року №796-XII. Крім цього, ОСОБА_2 просила зобов'язати відповідача визнати її інвалідом війни та видати відповідне посвідчення, виплатити на її користь грошову компенсацію за ненадані пільги по оплаті комунальних послуг.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо виплати ОСОБА_2 недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової компенсації у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, визнання її інвалідом війни 1-ї групи з видачею відповідного посвідчення. Постановлено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради на користь ОСОБА_2 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за період 2000-2007 років у розмірі 8711,50 грн., різницю одноразової компенсації у розмірі 6700,70 грн.. Зобов'язано відповідача визнати позивача інвалідом війни 1-ї групи відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за незаконно не надані пільги у розмірі 9217,44 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та залишити позов без розгляду.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 1 групи, стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідачем була призначена та фактично виплачена грошова допомога на оздоровлення у розмірах, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796 XII (із змінами та доповненнями), позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі - п'ять мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Наявність у позивача права на призначення щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому законом, є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата.

При цьому посилання відповідача на правомірність його дій при виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, - є безпідставним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, обґрунтованим є висновок судів щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок щорічної одноразової допомоги за шкоду заподіяну здоров'ю за 2007 рік.

Крім цього, ОСОБА_2 просила зобов'язати відповідача визнати її інвалідом війни та видати відповідне посвідчення, виплатити на її користь грошову компенсацію за ненадані пільги по оплаті комунальних послуг.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також, у грудні 2007 року позивач звернулась до Бориспільського міського управління праці та соціального захисту населення з проханням визнати її інвалідом війни 1-ї групи та видати відповідне посвідчення.

Відповідач листом від 26.12.2007 повідомив позивача, що для задоволення його клопотань відсутні підстави на даний час у зв'язку з невизначеністю відповідного порядку реалізації положень пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Внаслідок виконуваних робіт позивач отримала профзахворювання, а в подальшому інвалідність, яка пов'язана з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно довідки серії КИО-І № 148349 позивачу встановлено першу групу інвалідності з 13.07.2011 року у зв'язку з профзахворюваннями, пов'язаними з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довічно.

Згідно з даними довідки від 12.12.2007 року № 01-08/1188 Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО Бориспільського району від Бориспільського АТП 31017 (АТП 13212) у період з 21 по 22 червня 1986 року. Підстава: протокол засідання Комісії з питань підтвердження участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

З наказу начальника автооб'єднання 09033 - начальника автотранспортної служби цивільної оборони (далі-ЦО) Бориспільського району від 29.06.1981 року № 288 вбачається, що позивач був залучений у якості диспетчера до автосанітарного загону ЦО № 84.

Відповідно до довідки Автотранспортної акціонерної співдружності «Славутич-Бориспіль» від 21.08.2008 №1/02-1423 ОСОБА_2 була включена до особового складу ЦО Бориспільського АТП 31017 Київського управління пасажирського автотранспорту, який відповідно до вимог розпоряджень начальника ЦО Київської області від 26.04.1986 року №01, від 30.04.1986 року № 2, від 02.05.1986 року № 9, від 03.05.1986 року № 16 та інших був залучений до проведення евакуаційних заходів із населених пунктів Чорнобильського району, в тому числі міст Прип'ять та Чорнобиль, а також інших заходів з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 року включно 1986 рік.

Таким чином, обставини справи свідчать про те, що позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Тому за наявності документів, підтверджуючих право позивача на отримання статусу інваліда війни, дії Управління праці та соціального захисту населення, які виразилися у відмові надати такий статус і видати відповідне посвідчення, є протиправними.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на листи Міністерства праці та соціальної політики України за № 631\0\15-09\014 від 25.05.2009 року, Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації № 05\728 від 14.03.2008 року, якими вимагається для підтвердження залучення особи до формувань Цивільної оборони надання органам соціального захисту населення, крім довідки управління з питань надзвичайних ситуацій, додаткових документів, а саме: довідки, що містить інформацію про наказ чи розпорядження про залучення особи до формувань Цивільної оборони, займану посаду та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Ці листи-роз'яснення носять інформаційний характер, не мають ознак нормативно-правового акту, а тому не можуть бути використані, як правова підстава, що врегульовує порядок встановлення статусу інваліда війни.

Відповідно до пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМ України від 12 травня 1994 року № 302, "Посвідчення інваліда війни" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи викладене, позивач має право на встановлення статусу інваліда війни і на отримання документа, що підтверджує зазначений статус згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Водночас, вимоги про стягнення компенсації за ненадані пільги по оплаті комунальних послуг задоволенню не підлягають, оскільки право на вказані пільги виникають з моменту встановлення статусу інваліда війни, яким позивач не був наділений на час отримання вказаних комунальних послуг.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за період 2000-2006 років та одноразової компенсації відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання провести відповідні виплати, то їх належить залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення з адміністративним позовом та у зв'язку з тим, що на застосуванні наслідків пропуску такого строку наполягав відповідач.

Вимоги про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплат є публічно-правовими, а не цивільно-правовими. У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені главою 19 Цивільного кодексу України, Віденською конвенцією «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1997 року» не застосовуються.

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» не встановлює строку звернення до адміністративного суду громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідно до статті 90 цього Закону всі вимоги згаданого Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто починаючи з 21.03.1995 року.

Крім того, не підлягають застосуванню до вимог у даній справі положення частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення і нарахування пенсій.

З огляду на викладене під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовами про нарахування та виплату пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, судам необхідно керуватися нормами статті 99 КАС Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за період 2000-2006 років відбулась у відповідних роках, а виплата одноразової компенсації проведена у 2001 році.

Позивач звернувся з адміністративним позовом 11.01.2008 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині вимог що стосуються щорічної допомоги на оздоровлення за період 2000-2006 років та одноразової компенсації, яка була виплачена у 2001 році.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. 94, 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради задовольнити частково.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо відмови провести нарахування та виплату ОСОБА_2 недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_2 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, за виключенням виплаченої за цей період суми.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо відмови у наданні ОСОБА_2 статусу інваліда війни 1 групи відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради встановити ОСОБА_2 статус інваліда війни 1 групи відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення інваліда війни.

Позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за період 2000-2006 років та одноразової компенсації відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залишити без розгляду.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради про стягнення грошової компенсації за ненадані пільги у сумі 9217,44 грн.

Присудити з місцевого бюджету за місцезнаходженням відповідача (Бориспільська міська рада) на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати, а саме судовий збір у сумі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :