open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2013р.

Справа № 876/3147/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Попка Я.С.,

судді Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, смт.Маневичі, Маневицький район, Волинська обл.

на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 10.02.2012р. у справі

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, смт.Маневичі, Маневицький район, Волинська обл.

про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

05.04.2011р. позивач:ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області і зазначив, що відноситься до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію за віком і перебуває на обліку у відповідача. Як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ч.1 та ч.2 ст.39 і ч.2 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991р. (далі - Закон № 796-XII ) їй призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, а розмір державної пенсії виплачується з підвищенням.

Однак, таке підвищення до пенсії та додаткова пенсія виплачуються не в розмірах, визначених зазначеними статтями Закону № 796-XII, а відповідно до постанов Кабінету Міністрів України у значно занижених розмірах. Добровільно провести такі перерахунки та виплати відповідач відмовляється, тому позивач просить зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату цих сум відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII за період з 06.10.2010р. по дату винесення рішення.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 10.02.2012р. позов задоволено частково і зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат за місяць, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39 Закону № 796-XII, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.2 ст.51 Закону № 796-XII за період з 06.10.2010р. по 22.07.2011р., із врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт покликається на те, що його дії були правомірними, пенсія позивачу нараховувалася та виплачувалася з урахуванням положень ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII, постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", № 836 від 26.07.1996р., "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", абзацу 1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) та в межах бюджетних асигнувань, тому підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням вимог ч.8 ст.1832 та п.3 ч.1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач віднесений до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію і проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, пенсійним посвідченням та паспортом. На підставі зазначеного йому призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, а розмір державної пенсії виплачується з підвищенням.

Висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивача, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є частково правильними з огляду на таке.

Частиною 2 ст.3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.3 ст.22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону № 796-XII, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Згідно ч. 2 ст. 51 даного Закону особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, а вихідним критерієм обрахунку спірних виплат виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону № 1058-ІV), при тому, що чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. В той же час розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону № 796-ХІІ, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання, що позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 3 категорії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, пунктом 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008р., були внесені зміни до статей 39, 51 Закону № 796-XII.

Проте, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 положення п.28 розділу II вищезазначеного Закону щодо внесення змін до ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII були визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно резолютивної частини даного рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 - у відповідача виникло зобов'язання перерахувати позивачу спірні виплати у розмірах, встановлених Законом № 796-XII, в редакції Закону до 01.01.2008р.

Відповідно до ст.71 Закону № 796-XII дія положень даного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що застосуванню підлягають ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII та ст.28 Закону № 1058-ІV, а не вищезазначені постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав, і при розрахунку підвищення до пенсії та додаткової пенсії застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Надання законодавцем права Кабінету Міністрів України визначати порядок обчислення зазначених пенсій та доплат до пенсій не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом № 796-XII. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає за потрібне наголосити, що відсутність бюджетних асигнувань не можна взяти до уваги як підставу для відмови в задоволенні вимог позивача, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати пенсій відповідно до Закону № 796-XII. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

На це звернув увагу і Європейський Суд з прав людини, який у пункті 26 рішення від 08.11.2005р. у справі "Кечко проти України" зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

А згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім цього, відповідно до Закону України від 14.06.2011р. № 3491-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня наступного за днем його опублікування, а саме з 19.06.2011р., оскільки опубліковані в газеті "Голос України" за 18.06.2011р. № 110 (5110). Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 745 від 06.07.2011р., якою визначений розмір виплати для соціальних категорій за ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка набрала чинності 23.07.2011р., оскільки опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" за 23.07.2011р. № 133 (4531).

А тому, враховуючи позовні вимоги позивача та виходячи із встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду та беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011р., колегія суддів приходить до переконання про правильність встановлення судом першої інстанції періоду задоволення позовних вимог позивача.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.1832, 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст.200, ст.205, ч.1 п.1 ст.206, 254 КАС України,

суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області залишити без задоволення.

2.Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 10.02.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Я.С. Попко

Суддя Р.П. Сеник

Джерело: ЄДРСР 34165017
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку