-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(в порядку скороченого провадження)
м. Київ
14 жовтня 2013 року 16:26 № 826/15134/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 доНародного депутата Верховної Ради України Соболєва С.В. Голови Верховної Ради України про зобов'язання вчинити дії щодо розгляду звернень ,ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до народного депутата Верховної Ради України Соболєва С.В. (відповідач-1) та Голови Верховної Ради України (відповідач-2) з наступними позовними вимогами.
Зміст позовних вимог (витяг з позовної заяви):
АА. Зобов'язати відповідача С .Соболєва
А) якщо відповідач № 1 по результатам виборів до ВРУ-2012 став народним депутатом України (це з'ясується з заперечень відповідача С.Соболєв на мої позовні вимоги)
і потрапив до цього ж Комітету і його повноваження не змінились
1 - 2 - у місячний термін з моменту вступу у законну силу рішення суду, провести розслідування з приводу того, що на мої звернення: 1 - від 25.11.11 р.; 2 - від 10.01.12р.
взагалі не надані відповіді (на мою думку; існує вірогідність того, що мої ці звернення до адресата так і не потрапили - не може ж нардеп так по "скотськи" віднестись до інваліда, який просить про допомогу!). Узяти данні розслідування під особистий контроль, бо я ж особисто звертався до нього (що це не ефемерні і надумані мною вимоги - див. ст.40 КУ, ст.19 ЗУ "Про звернення громадян", ст.5 ЗУ "Про інформацію" та ст.11 ЦКУ);
3 - 4 - повідомити мене письмово про результати (тобто: міри впливу на всих! винних осіб без виключень) вищевказаних розслідувань - це для того, щоб можна мені було судити про АДЕКВАТНІСТЬ мір впливу за брутально-хамське порушення законності. Повідомити про це мене слід тільки рекомендованим листом з указанням посади і прізвища винного/них. Можливо я буду за цю неадекватність відповідача звертатись до суду - я і таке не виключаю! Уз'яти данні повідомлення (на мою адресу) під особистий контроль, бо я ж особисто звертався до нього (що це не ефемерні і надумані мною вимоги - див. ст.40 КУ, ст.19 ЗУ "Про звернення громадян", ст.5 ЗУ "Про інформацію" та ст.11 ЦКУ);
5-6-з моменту вступу у законну силу рішення суду по цій справі - у терміни, які передбачені ст.20 ЗУ "Про зверн..." надати відповіді на ці мої вищевказані звернення відповідно до усіх вимог передбачених - ст.40 КУ, ст.19 ЗУ "Про звернення громадян", ст.5 ЗУ "Про інформацію" та ст.11 ЦКУ - тобто: розумно, розсудливо, повно і по суті зарахуванням!!! вимог ст.1.6,7,15.16,17,24 ЗУ "Про статус народного депутата України". За невиконання вимог вищевказаних НПА я напевно буду звертатись до суду. Уз'яти надання відповідей на мої звернення під особистий контроль, бо я ж особисто звертався до цього відповідача (що це не ефемерні і тобто: надумані мною вимоги - див. ст.40 КУ, ст.19 ЗУ "Про звернення громадян", ст.5 ЗУ "Про інформацію" та ст.11 ЦКУ).
7 - запросити мене офіційно на розгляд вищевказаних звернень і саме до моменту надання мені відповіді на мої звернення (у зверненнях від: 25.11.11 р. та 10.01.12 р. є прохання про моє запрошення на розгляд звернення (до речі: це мої права - ст. 18 ЗУ "Про зверн..." і обов'язок органу держ.влади - ст. 19 цього ж закону) ... так що ця вимога цілковито законна!
8 - повернути додатки до моїх звернень від: 25.11.11 р. - 2 арк. та 10.01.12 р. - / арк.: це передбачає робити вимога ст.16 ЗУ "Про зверн..." - мені його така "дешева" допомога не потрібна ... да "пошел" он (образно) ... т.з. " представничок народу"!!!
Б) якщо мої вищевказані звернення потрапили до цього відповідача (це з'ясується з заперечень відповідача С.Соболєв на мої позовні вимоги)і по результатам виборів до ВРУ-2012 цей відповідач став народним депутатом України але його повноваження/компетенція змінилась: наприклад - нардеп потрапив до іншого комітету/підкомітету ВРУ ніж був раніш у попередньому скликанні) або не став ним - мої позовні вимоги відображені у п.а до відповідача С.Соболєва вважати всі не дійсними,
# у такому разі зобов'язати відповідача С.Соболєва -1 - повідомити мені тільки причину не надання ним законних відповідей на ці два моїх звернення!
ББ. Зобов'язати Голову Верховної Ради України:
1 - 2 - 3 - у місячний термін з моменту вступу у законну силу рішення суду, провести розслідування з приводу: чому мої звернення: 1 - від 25.11.11 р. та 2 - від 10.01.12р. не потрапили до САМЕ адресата (тобто: відповідача № 1). Виявити виновного/их у цьому перевищенні посадових обов'язків і повідомити про це мене рекомендова ним листом з указанням посади і прізвища винного/них.
4 - якщо виявиться за результатом вищевказаного розслідування, що вищевказані звернення все ж потрапили САМЕ до адресата - то у місячний термін з моменту вступу у законну силу рішення суду повідомити мені цю дату (саме цю дату!) - бо я ж здавав ці звернення у приймальню ВРУ або надсилав поштою і мої ці листи потрапляли у відділ звернень громадян Апарату ВРУ.
5 - 6 - передати ці два мої звернення, тільки у разі якщо вони взагалі не потрапили до відповідача № 1, у тижневий термін з моменту вступу у законну силу рішення суду на виконання Голові Комітету/Фракції ВРУ до повноважень якого є вирішення порушеного в тих зверненнях і про це мене повідомити рекомендованим листом (а саме: дату передачі в Комітет/Фракцію). Компетенцію вирішення порушених в тих зверненнях питань визначить без сумніву Голова цього Комітету/Фракції ВРУ і природно переадресує їх саме тому представнику Комітету, у якого напрям діяльності саме цього напрямку.
27 вересня 2013 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було відкрито скорочене провадження в даній справі в порядку ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України та надано відповідачам строк для подання заперечень на позовну заяву та всіх доказів на їх підтвердження.
10 жовтня 2013 року до суду надійшли заперечення відповідача-1 на позовну заяву. Так, відповідач-1 народний депутат Соболєв С.В. надіслав листа від 08.10.2013 р. № 239 із додатком (копією листа № 185 від 25.01.2012 р.).
10 жовтня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача-2 на позовну заяву (із копією довіреності представника, що підписав заперечення).
Інших доказів та документів від відповідачів на момент вирішення справи не надходило.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.
Згідно ч. 6 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються:
1) дата, час та місце її прийняття;
2) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову;
3) ім'я (найменування) сторін;
4) предмет адміністративного позову;
5) положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов;
6) висновок суду про повне або часткове задоволення чи відмову у задоволенні вимог адміністративного позову з посиланням на досліджені судом докази;
7) розподіл судових витрат;
8) обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті;
9) строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.
Під час вирішення даної справи суд керувався наступними положеннями закону. Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.
Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Згідно статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Разом з тим, згідно статті 1 Закону України «Про звернення громадян» передачено громадяни України мають право звернутися саме до органівдержавної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує дії відповідачів: народних депутатів щодо розгляду його звернень від 25.11.2011 та від 10.01.2012 в порядку Закону України "Про звернення громадян" та "Про інформацію".
Разом з тим, судом встановлено із наданих позивачем звернень, що в порядку Закону України "Про інформацію" останній до відповідачів не звертався та жодної інформації надавати не просив.
Щодо вирішення звернень позивача в порядку Закону України "Про звернення громадян", слід зазначити наступне.
Правовий статус народних депутатів України та обсяг їх повноважень визначений Конституцією України, Законом України "Про статус народного депутата України".
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус народного депутата України", народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України визначена ст. 6 Закону України "Про статус народного депутата України", а саме: народний депутат бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.
Отже, народний депутат України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, відтак вимоги Закону України "Про звернення громадян" не поширюються на звернення громадян до народних депутатів, а відтак у відповідача-1 не виникав обов'язок розглянути листи позивача від 25.11.11 та від 10.01.12 в порядку даного Закону.
Слід зазначити, що аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2011 року К/9991/6729/11 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва, ОСОБА_6 про зобов'язання надати відповідь на звернення.
При цьому, до відповідача-2 позивач не звертався в даній справі взагалі, докази його звернень до Голови Верховної Ради України у матеріалах справи відсутні.
Згідно статті 88 Конституції України Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх.
Голова Верховної Ради України:
1) веде засідання Верховної Ради України;
2) організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України;
3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;
4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;
5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому законом про регламент Верховної Ради України.
Згідно статті 78 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» Голова Верховної Ради України на виконання повноважень, визначених Конституцією України:
1) веде засідання Верховної Ради з дотриманням вимог Регламенту;
3) підписує акти, прийняті Верховною Радою, чим засвідчує відповідність їх змісту прийнятим рішенням;
4) забезпечує оприлюднення актів Верховної Ради, які не потребують наступного підписання Президентом України;
5) здійснює повноваження, передбачені статтею 94 Конституції України;
6) представляє Верховну Раду у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав і міжнародними організаціями;
7) вживає заходів для забезпечення безпеки і охорони Верховної Ради відповідно до закону;
8) вживає заходів щодо охорони та захисту народних депутатів;
9) веде засідання Погоджувальної ради;
10) забезпечує дотримання календарного плану роботи сесії та порядку денного пленарних засідань;
11) вживає заходів щодо забезпечення присутності народних депутатів на пленарних засіданнях;
12) організовує розробку планів законопроектної роботи Верховної Ради;
13) організовує підготовку питань до розгляду на пленарних засіданнях;
14) здійснює контроль за своєчасним направленням і розглядом депутатських запитів;
15) видає розпорядження з питань відрядження народних депутатів, посадових осіб Верховної Ради і підписує відповідні документи;
16) розподіляє посадові обов'язки між Першим заступником і заступником Голови Верховної Ради України, контролює їх виконання ними;
17) визначає відповідно до предметів відання комітетів головний комітет з підготовки і попереднього розгляду проектів актів, внесених на розгляд Верховної Ради;
18) має право скликати і проводити засідання комітетів, тимчасових спеціальних комісій для розгляду визначених ним або Верховною Радою питань, якщо відповідний комітет або тимчасова спеціальна комісія несвоєчасно чи неналежно виконують свої функції, й повідомляє про це на найближчому пленарному засіданні;
19) порушує перед відповідними органами, посадовими особами питання про відповідальність осіб за невиконання ними вимог, встановлених цим Регламентом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про комітети Верховної Ради України", про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України;
20) організовує роботу Апарату Верховної Ради та здійснює контроль за його діяльністю;
21) у разі необхідності скасовує розпорядження Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України та керівника Апарату Верховної Ради України;
22) пропонує Верховній Раді кандидатуру для призначення на посаду керівника Апарату Верховної Ради України;
23) забезпечує розробку проекту кошторису Верховної Ради на наступний рік;
24) не пізніш як через два місяці після закінчення бюджетного року забезпечує подання на розгляд Верховної Ради звіту про виконання кошторису Верховної Ради за минулий рік;
25) звертається до суду з позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата в разі невиконання ним вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності;
26) виконує доручення Верховної Ради;
27) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України, законами України та цим Регламентом.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія звернення позивача від 25.11.11 р. з копією чеку поштового відправлення. При цьому, копія чеку поштового відправлення низької якості, що позбавляє суд можливості встановити кому та коли було направлено лист.
Крім цього, у листі від 25.11.11 р. позивач зазначив лише про те, що просив припинити знущання над ним та вказав, що проти нього скоєні злочини, за які передбачено кримінальне покарання і навів інформацію про себе (Т.1, арк. 6). Іншого в даному листі позивач у відповідача-1 не просив. Заяви про злочини подаються до іншого компетентного органу, а не до народного депутата, до компетенції якого не відноситься провадження у кримінальних справах.
Крім цього, на особистому прийомі позивачем подано заяву народному депутату Соболєву С.В. від 10.01.2012 р. (вх. 09-0697.26.10/11 від 10.01.2012 р.). в якій позивач знову повідомив, що проти нього скоєні злочини.
Відповідач-1 листом від 08.10.2013 р. (вх. 10.10.2013 р.) № 239 повідомив суд про те, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» та ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» ним була вчасно надіслана відповідь на звернення ОСОБА_1, копія відповіді додається.
Так, відповідач-1 надав суду копію листа від 25.01.2012 р. № 185, в якому повідомив позивача про те, що його звернення не відноситься до компетенції народного депутата та попросив звернутись у відповідні органи із заявою про злочин. Також відповідач-1 у листі 25.01.2012 р. № 185 повідомив позивача про те, що у його зверненні містяться наклепи і образи, що є порушенням ст. 26 Закону України «Про звернення громадян».
Згідно ст. 26 Закону України «Про звернення громадян» подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Враховуючи, що народний депутат не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, відтак вимоги Закону України "Про звернення громадян" не поширюються на звернення до народних депутатів, а тому порушень з боку відповідача-1 в даному випадку судом не встановлено. Відтак, позовні вимоги до відповідача-1 задоволенню не підлягають.
Крім цього, слід зазначити, що відповідач-1 на даний момент не входить до складу Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.
В іншій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають у зв'язку з необґрунтованістю. Щодо посилання позивача на умови, в разі настання яких частину його позовних вимог слід вважати недійсними, суд вважає за необхідне вказати на те, що недійсність позовних вимог не передбачена нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач може відмовитись від позову повністю або частково, відкликати його, зменшити або збільшити розмір позовних вимог у встановленому порядку. Оскільки таких заяв від позивача не надходило, суд зобов'язаний вирішити всі позовні вимоги, вказані позивачем в адміністративному позові.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відтак, судові витрати в даному випадку стягненню з позивача не підляють у зв'язку з їх відсутністю.
Керуючись ст. ст. 69, 71, 94, ст. 158-163, ст.183-2, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова підлягає негайному виконанню. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова
скопійовано
-
скопійовано
-
