ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 р.

Справа № 2-а-5626/11/1512

Категорія: 10.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Сватаненко Віктор Іванович

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Одеси від 29 листопада 2011 року у справі за об'єднаними в одне провадження позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси та 3-ї особи Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 звернулися до суду із позовами, які були об'єднані в одне провадження, до відділення ВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси та 3-ї особи ДСПК «Чорноморське морське пароплавство», в яких просили зобов'язати відповідача:

- здійснити перерахунок середньомісячного заробітку померлого ОСОБА_4, розрахованого станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 з врахуванням суми заробітку - 1388,40 грн., виплаченого за період його роботи з 29.09.1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

- вважати, що сума середньомісячного заробітку ОСОБА_4 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року з врахуванням гривневої та валютної частин дорівнює 1247, 46 грн.;

- застосувати до суми середньомісячного заробітку 1247,46 грн. встановлені коефіцієнти за період 2001 -2011р.р.;

- призначити ОСОБА_2 та здійснювати щомісячні виплати відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника у сумі 7098, 20 грн., починаючи з 01.09.2011 року.

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 29 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник позивачів ОСОБА_1 13.12.2011р. подала апеляційну скаргу (на 1-м арк.), в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Київського районного суду м.Одеси від 28.11.2011 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити усі позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судом 1-ї та 2-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивачі є близькими родичами померлого ОСОБА_4: ОСОБА_2 - є його дружиною (вдовою) і інвалідом 2-ї групи, а ОСОБА_3 - донькою, інвалідом дитинства 1-ї групи.

Так, ОСОБА_4 працював в Державній пароплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» з 1988 року по 1995 рік.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 отримав травму на виробництві, внаслідок чого помер на пароплаві при виконанні службових обов'язків.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Одеси від 30.10.2001 року було встановлено, що сім'я ОСОБА_4 має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та на відшкодування шкоди. Також, цим судовим рішенням було стягнено з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» щомісячно і безстроково на користь ОСОБА_2 суму страхових виплат у зв'язку із загибеллю на виробництві ОСОБА_4 у розмірі 541,29 грн. з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів робітників ДСК «ЧМП» або індексації доходів громадян відповідно до чинного законодавства. Дане рішення ніким із сторін в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало законної сили і виконується по цей час.

Позивачі стверджують, що крім заробітку в гривнях, ОСОБА_4 під час його роботи на пароплаві «Герої Панфіловці» виплачувалась заробітна плата і іноземній валюті. Ці виплати, на їх думку, є заробітною платою, і їх було необхідно враховувати при розрахунку середньомісячного заробітку. Але дані виплати в іноземній валюті не були враховані при розраховані середнього заробітку ОСОБА_4

При зверненні до відповідача позивачам було відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячних виплат відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника з урахуванням виплат, які здійснювались ОСОБА_4 в іноземній валюті з підстав того, що ці виплати не є заробітною платою і виплачувалися лише в якості «добових», а тому, вони (позивачі) були вимушені звернутися до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а усі належні позивачам страхові виплати вже раніше були встановлені судовим рішенням, яке надрало законної сили, та до того ж, позивачі пропустили встановлений ст.99 КАС України строк для звернення до суду із даними позовними вимогами.

Проте, колегія суддів апеляційного суду може лише частково погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ст.1 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

За пенсійним страхуванням, згідно зі ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 цієї статті, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 2 ст.7 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Згідно із ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV від 23.09.1999р., усі спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії при виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Як вбачається зі змісту положень ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

- своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При чому, згідно із ст.28 даного Закону №1105-XIV, «страховими виплатами» є грошові суми, які відповідно зі ст.21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із: 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

А згідно приписів ст.33 Закону №1105-XIV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з пп. "д" п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 3-ю особою по справі - ДСПК «Чорноморське морське пароплавство» позивачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно як дружині та доньці загиблого при виконанні службових обов'язків 2-го помічника капітана т\х «Герої Панфилівці» ОСОБА_4, на підставі рішень Жовтневого районного суду м.Одеси від 25.03.1998р., 24.02.1999р. та 30.10.2001р. було відшкодовано та сплачено одноразову допомогу, матеріальну шкоду та частину втраченого заробітку в зв'язку із смертю годувальника, компенсацію за їх несвоєчасну виплату, моральну шкоду та щомісячну безстрокову страхову виплату в сумі 541,29 грн. з врахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів або індексації доходів громадян.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство», в якій працював загиблий, у грудні 2001 року, згідно акту прийому/передачі №49 від 27.12.2001р., передала до відділення Фонду СС від нещасних випадків на виробництві в Жовтневому районі м.Одеси документи, на підставі яких позивачам сплачувалися щомісячні страхові виплати.

Згідно постанови начальника відділення Фонду СС від нещасних випадків на виробництві в Жовтневому районі м.Одеси від 27.12.2001р., позивачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було вирішено продовжити сплачувати щомісячні страхові виплати в тих самих сумах, тобто по 270,64 грн. кожному.

При цьому, ще раз слід зазначити, що вказані вище - постанова начальника відділення Фонду СС та судові рішення Жовтневого районного суду м.Одеси щодо призначення розміру щомісячних страхових виплат до цього часу позивачами у будь-який спосіб не оскаржувалися. Доказів зворотного позивачами не представлено та в матеріалах справи такі докази відсутні.

І тільки у вересні 2011 року (т.б. майже через 10 років) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішили звернутися до суду із даними позовами, в яких фактично просили зобов'язати відділення ВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат з урахуванням середньомісячного заробітку померлого ОСОБА_4, розрахованого станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 з врахуванням отриманих останнім у 1995 році сум заробітку в інвалюті.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як слідує з вимог ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV, перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться лише у разі:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу сім'ї померлого;

3) підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Також, перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться і у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. І таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому, визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Аналогічні положення з цього приводу містяться і в Постанові правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №24 від 27.04.2007 року (зареєстрованої в МЮ України 22.06.2007р. за №715/13982).

Однак, як встановлено з матеріалів справи, в даному випадку, таких підстав для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у позивачів не було і на цей час не має, як і не має належних доказів, що б підтвердили зворотне.

При чому, слід вказати, що відповідно до положень ст.34 Закону України №1105-XIV, сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Ця сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. При цьому, сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб. Сума ж страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку: 1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом; 2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати встановлюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

А відповідно до ч.ч.10-12 цієї ж ст.34, середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з «Порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» (затв. Постановою КМУ №1266 від 26.09.2001р.). При чому, під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому ч.10 цієї статті, береться і для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або членам його сім'ї та особам, які перебували на його утриманні, у разі смерті потерпілого.

Крім того, як видно зі ст.40 вказаного вище Закону, страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: а) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; б) особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Також, в даному випадку, необхідно вказати, що за загальним правилом, згідно Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Проте, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються:

а ) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством).

Також, у відповідності до п.п.7,9 «Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» (затв. Постановою КМУ №1266 від 26.09.2001р.), середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При чому, слід зазначити, що розмір середньої заробітної плати повинен бути підтверджений належним чином оформленою довідкою про середню заробітну плату (дохід), яка, згідно з п.22 вказаного Порядку, видається роботодавцем за вимогою застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату (дохід).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі при звернені до суду із даними позовами, представили лише акт комісії судна від 19.01.1996р., затверджений капітаном т/х «Герої Панфилівці», який свідчить про те, що з судової каси теплохода 3-му помічнику капітана ОСОБА_5 було видано нараховані померлому ОСОБА_4 за період з 29.09.1995р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти на відрядження та добові на загальну суму 616 дол.США для передачі їх в ОК ЧМП.

Тобто, належним чином оформленої довідки про середню заробітну плату (дохід) загиблого ОСОБА_4, виданої роботодавцем - Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» або відділенням ВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси, у позивачів не має, а також така довідка відсутня і в матеріалах справи.

До того ж, слід зазначити та звернути увагу ще й на ту обставину, що ксерокопія вказаного вище акту комісії судна від 19.01.1996р., надана позивачами в обґрунтування своїх вимог, не є довідкою про середню заробітну плату ОСОБА_4, не відповідає вимогам «Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», а також, з цього акту ніяким чином не вбачається, який саме роботодавець сплатив померлому вищевказану суму в інвалюті, чи сплачені з цієї суми усі передбачені законодавством податки, в тому числі податок з доходів фізичних осіб та страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також, чи фактично отримав їх померлий (загиблий) взагалі.

До того ж, судова колегія звертає увагу ще й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи приписи наведеного вище діючого у цій сфері законодавства та надані сторонами докази, судова колегія приходить до аналогічного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачів, оскільки вони є небргунтованими, недоведеними та безпідставними.

Однак, при цьому, зазначений в мотивувальній частині оскаржуваної постанови висновок суду 1-ї інстанції щодо пропущення позивачами встановленого ст.99 КАС України строку для звернення до суду із даними позовними вимогами, апеляційний суд вважає помилковим та необґрунтованим, оскільки згідно із приписами ст.268 ЦК України, строк позовної давності на вимоги стосовно відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або смертю, не розповсюджується.

До того ж, слід вказати, що роблячи такий висновок про пропущення позивачами встановленого ст.99 КАС України строку, суд 1-ї інстанції, відповідно до ст.100 КАС України, взагалі повинен був залишити дані позови без розгляду.

Таким чином, з врахуванням зазначеного вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв правильне по суті рішення, але з помилковим застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право змінити постанову суду.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.201 КАС України, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу та змінити постанову суду 1-ї інстанції, виключивши з мотивувальної частини оскаржуваної постанови помилковий висновок суду 1-ї інстанції щодо пропущення позивачами встановленого ст.99 КАС України строку для звернення до суду із даними позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м.Одеси від 29 листопада 2011 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Київського районного суду м.Одеси від 29.11.2011 року висновок суду 1-ї інстанції щодо пропущення позивачами встановленого ст.99 КАС України строку для звернення до суду із даними позовними вимогами.

В іншій частині постанову Київського районного суду м.Одеси від 29 листопада 2011 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий : Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.