ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Миколаїв

13.12.2006р. 10 год. 30 хв. м. Миколаїв, Будинок Рад, вул. Адміральська, 22.каб. № 921

Господарський суд Миколаївської області в складі: судді Ткаченко О.В. при секретарі Засядівко О.О.

За позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. 2.

До відповідача: Приватного підприємства “Агрофірма ХХІ”, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. К.Мостівська, 3.

Суддя О.В. Ткаченко

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Васильченко О.В., довіреність № 01-11/34 від 17.01.2006 року.

Від відповідача: голова –Васильєв М.Л.

Предмет спору: стягнення штрафних санкцій за нестворені у 2005 році місця для працевлаштування інвалідів у сумі 3795,65 грн.

Миколаївське обласне відділення ФСЗІ звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3795,65 грн. штрафних санкцій за нестворені у 2005 році місця для працевлаштування інвалідів.

Представник відповідача, згідно відзиву від 04.12.2006 року № 67, заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що підприємство з метою заповнення вакансій зверталось до служби зайнятості, що підтверджується листом Первомайського МРЦЗ від 12.12.2006 року № 04-3688.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

в с т а н о в и в:

На підставі ст. 19 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, п.3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, що складає у даному випадку 1 місце і ввести його в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда.

Норми ч.8 ст. 69 та ч. 1 ст. 177 ГКУ зобов’язують суб’єктів господарювання за рахунок своїх коштів створювати, зазначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю.

Відповідно до ч.2 ст. 19 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” керівники підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому Законом порядку.

Згідно зі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, повинно перераховувати відповідним відділенням ФСЗІ штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

За даними наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма 10-П1) на підприємстві інваліди не працювали. Таким чином відповідач не створив 1 робоче місце.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2005 році складала 3795,65 грн.

Сума штрафних санкцій визначається згідно розрахунку 3795,65 грн.*1= 3795,65 грн.

Доводи відповідача не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до п. 10 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів»передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров»я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що чинне законодавство України покладає на вищезазначені органи обох»язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

Як свідчать матеріали справи, а саме, наданий відповідачем лист Первомайського МРЦЗ від 12.12.2006 року № 04-3688 на запит приватного підприємства “Агрофірма ХХІ” були надані переліки безробітних без зазначення осіб з обмеженими фізичними можливостями, оскільки щодо цього не було вказано в запиті. Таким чином, вказане підтверджує відсутність звернення відповідача до Первомайського МРЦЗ з метою працевлаштування інвалідів. Крім того, згідно листа Первомайського МРЦЗ від 12.12.2006 року № 04-3688 відповідачем у 2005 році також не надавались звіти про потребу в вакантних посадах (форма 3-ПН).

Таким чином. відповідачем не виконаний обов’язок по працевлаштуванню інвалідів.

За таких умов, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства “Агрофірма ХХІ”, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. К.Мостівська, 3, ЄДРПОУ 23227841 на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. № 2, одержувач: Держбюджет Центрального району 50070000, ЄДРПОУ 23626096, МФО 826013, р/р 31211230600006, банк : УДК у Миколаївській області, призначення платежу: *; 101; -; код платника; платежі до Фонду інвалідів за нестворені робочі місця за 2005 рік, штрафні санкції у розмірі 3795,65 грн.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.