ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2006 р. Справа № 8/324/06

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової Т.В.,

при секретарі Сербіні К.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача –Ляхова В.А., голова правління;

від відповідача –Чередніченко І.Б., дов. № 1966/1-20 від 08.12.2005р.,

представник третьої особи у судове засідання не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Вознесенського районного споживчого товариства (Вознесенське РСТ), 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Кірова, 35,

до Вознесенської міської ради Миколаївської області,

56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, Площа Центральна, 1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

комунальне підприємство (КП) “Вознесенське міське бюро технічної інвентаризації”, 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Леніна, 41,

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Вознесенське РСТ (далі - позивач) звернулося з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області (далі - відповідач) про визнання права власності на тарний склад, який знаходиться за адресою місто Вознесенськ, вул. Синякова, 6/113. Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача –КП “Вознесенське міське бюро технічної інвентаризації” (далі –3 особа).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з моменту прийняття складу до експлуатації Державною приймальною комісією у 1970 році, він є єдиним і фактичним власником цього складу, добросовісно, відкрито та безперервно володіє цим майном, але відповідач відмовляє йому у видачі свідоцтва про право власності.

Заявою № 321 від 11.12.2006р. позивач уточнив позовні вимоги й на підставі ст. ст. 321, 328, 344 ЦК України просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на тарний склад загальною (робочою) площею 62 кв. м. по вул. Синякова, 6/113 у місті Вознесенську.

Відповідач заперечує позов, посилаючись на ст. 331 ЦК України, згідно з якою право власності на новостворене майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації; акт приймальної комісії та технічна документація мають розбіжності у визначенні площі об’єкта –75,4 кв. м. та 62 кв. м.; договір оренди землі від 03.12.2004р. № 452, згідно з яким позивач надав відповідачеві в оренду земельну ділянку по вул. Синякова 6/113 для обслуговування складських приміщень, укладений з порушенням встановленого законом порядку.

У судовому засіданні 21.11.2006р. оголошено перерву до 23.11.2006р. Ухвалою від 23.11.2006р. строк вирішення спору продовжений до 23.12.2006р. У судовому засіданні 21.12.2006р. за згодою сторін суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Вививши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на такому:

У січня 1970 року позивач закінчив будівництво тарного складу загальною площею 75,4 кв. м., робочою площею 62,00 кв. м., розташованого на території Вознесенського ринку за адресою вул. Синякова, 6/113 у місті Вознесенську. Об’єкт прийнятий до експлуатації Державною приймальною комісією 20.02.1970р., про що складений відповідний акт. Постановою правління Миколаївської облспоживспілки від 29.04.1970р. акт затверджений, а новозбудоване приміщення складу передано позивачу, який дотепер обліковує його на своєму балансі.

Для обслуговування складських приміщень по вул. Синякова, 6/113 позивач отримав від відповідача в оренду земельну ділянку, про що укладено договір оренди землі від 03.12.2004р. № 452. Відповідач зазначив, що договір оренди землі складений з порушенням вимог закону, тому його не можна брати до уваги. Втім, відповідач не вказав, в чому полягають ці порушення; доказів визнання договору недійсним у судовому порядку - не надав. Відтак, згідно зі ст. 204 ЦК України, договір оренди землі від 03.12.2004р. № 452 є правомірним.

З 01.01.2004р. набрав чинності Цивільний Кодекс України, згідно зі ст. 331 якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації. На момент прийняття до експлуатації тарного складу по вул. Синякова, 6/113 чинне законодавство не передбачало обов’язкової державної реєстрації нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 344 особа, яка добросовісно заволоділа майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

З 20.02.1970 р. –дати прийняття тарного складу до експлуатації –позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє цим нерухомим майном. Відтак, вимоги позивача є правомірними.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеними доводами. Вимоги позивача підлягають задоволенню; судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст. ст. 328, 344 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 69, 77, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Вознесенським районним споживчим товариством право власності за набувальною давністю на тарний склад площею 75,4 кв. м., робочою площею 62 кв. м., розташований за адресою: місто Вознесенськ, вул. Синякова, 6/113.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Т.В.Гриньова