ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

28.12.06 Справа№ 5/3306-18/187А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

у судовому засіданні в м.Львові

з участю представників :

від позивача: ххххх –представник (довіреність за №411 від 14.11.2006 року);

від відповідача органу державної податкової служби: хххх –головний державний податковий інспектор (довіреність за №1615/10-007 від 31.01.2006 року);

від відповідача управління державного казначейства –хххх –провідний казначей (довіреність за №14/22/68 від 28.12.2006 року),

ВСТАНОВИВ:

що СП ТОВ „Аліканте” звернулося з позовом до господарського суду про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.09.2006 року № 0003132321/0, від 16.08.2006 року № 0002832321/0, від 06.09.2006 року № 0003122321/0, від 21.08.2006 року № 0002912321/0, від 21.08.2006 року № 0002902321/0, прийнятих ДПІ у Галицькому районі міста Львова.

Позивач вважає, що оспорені рішення є незаконними, оскільки перевірками на підставі яких вони прийняті, не встановлено жодних порушень при укладенні договорів, при їх оплаті, при отриманні податкових накладних від його постачальників, чи при заповненні декларацій. Що перевіркою не спростовано правильність сум, які включені до податкового кредиту згідно отриманих податкових накладних. А тому в силу п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п 7.7 ст. 7, п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” СП ТОВ „Аліканте” підставно було включено в податковий кредит суми, виключені оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

В судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги з викладених підстав, просить останні задоволити.

Представник відповідача, органу державної податкової служби, в судовому засідання проти позову заперечив та вважає, що органом державної податкової служби правомірно визначено порушення норм податкового законодавства та відповідно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Зокрема, що оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов’язанням платників податку –постачальників контрагентів позивача, надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит.

В попередньому судовому засіданні 19.12.2007 року, ухвалою занесеною в протокол судового засідання, неналежного відповідача - Управління державного казначейства у Галицькому районі м.Львова, замінено на належного - Управління державного казначейства у Сихівському районі м.Львова.

Представник відповідача управління державного казначейства, в судове засідання з‘явився, представив відзив за №14-22/67 від 28.12.2006 року, в якому зазначає, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової перевірки СП ТОВ „Аліканте” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2004 року, січень, лютий, березень, квітень 2005 року, ДПІ у Галицькому районі міста Львова складено акт за № 1001/23-024/22376065 від 31.08.2006 року (а.с.а.с.23-29, том І) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2006 року за № 0003132321/0, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за період грудень 2004 року – січень-квітень 2005 року в розмірі 397061 грн. 54 коп. (а.с. 22, том І).

За результатами виїзної позапланової перевірки СП ТОВ „Аліканте” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період лютий місяць 2005 року, ДПІ у Галицькому районі міста Львова складено акт за № 704/23-024/22376065 від 07.08.2006 року (а.с.а.с. 55-59, том І) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006 року за № 0002902321/0, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за період лютий 2005 року в розмірі 17078 грн. 00 коп. (а.с. 54, том І).

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки СП ТОВ „Аліканте” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період липень, серпень, вересень 2005 року, ДПІ у Галицькому районі міста Львова складено акт за № 700/23-024/22376065 від 07.08.2006 року (а.с.а.с. 87-95, том І) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2006 року за № 0002832321/0, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за період липень-вересень 2005 року в розмірі 37299 грн. 00 коп. (а.с. 86, том І).

За результатами позапланової документальної перевірки СП ТОВ „Аліканте” з питань повноти та своєчасності відрахування в бюджет податку на додану вартість за жовтень 2005 року, ДПІ у Галицькому районі міста Львова складено акт за № 993/23-024/22376065 від 30.08.2006 року (а.с.а.с. 97-102, том І) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2006 року за № 0003122321/0, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за період жовтень 2005 року в розмірі 12816 грн. 00 коп. (а.с. 96, том І).

За результатами виїзної позапланової перевірки СП ТОВ „Аліканте” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період грудень 2005 року, січень 2006 року, ДПІ у Галицькому районі міста Львова складено акт за № 739/23-024/22376065 від 09.08.2006 року (а.с.а.с. 78-81, том 2) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006 року за № 0002912321/0, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за період грудень 2005 року - січень 2006 року в розмірі 27459 грн. 00 коп. (а.с. 77, том 2).

Як вбачається з вищенаведених актів та матеріалів справи до податкового кредиту СП ТОВ „Аліканте” віднесено суми податку на доданку вартість по розрахунках з Приватним підприємцем Овраменко О.І., ПП „Торнера”, ПП „Торо”, Приватним підприємцем Кароліхін В.І., Приватним підприємцем Горецький Ю.М., Приватним підприємцем Рудович С.Г., ПП фірма „Віліс-С”, Приватним підприємцем Труш Ю.В., Приватним підприємцем Відінчук О.О., Приватним підприємцем Даніренко В.І.

Вищезазначені контрагенти СП ТОВ „Аліканте” отримували товарно-матеріальні цінності в слідуючих постачальників: ТОВ „Трейм”, ПП „Рубікон”, ТОВ „Пако-Пром”, ПП „АПЕГЗ”, ТОВ „Юніверсал ПАК”, Приватний підприємець Душенківська Т.М., Приватний підприємець Кузяк Р.Я., ПП „Амік-Трейд”.

Окрім того, Приватний підприємець Душенківська Т.М. отримувала товар від ТОВ „ІнтерСіті”.

За результатами проведення зустрічних перевірок було встановлено наступні обставини.

Листом від 29.07.2005 року № 8466/7/23-1010 ДПІ у Печерському районі м,Києва повідомлено, що ТзОВ „Трейм” не звітує, місце знаходження не встановлено, останню декларацію з ПДВ подано за серпень 2004 року.

Листом від 08.12.2005 року № 27416/7/23-1-19 ДПІ у Києво-Святошинському районі повідомлено, що ПП „Рубікон” не звітує, останню звітність з ПДВ подано за жовтень 2003 року.

Листом від 17.01.2006 року № 681/7/15-05 ДПІ у Солом‘янському районі м.Києва повідомлено, що ТзОВ „Пако-Пром” не звітує, останню декларацію з ПДВ подано за липень 2004 року.

Листом від 19.06.2006 року № 12672/7/15-310 ДПІ у Печерському районі м.Києва повідомлено, що звітна та статутна частина справи ПП „АПЕГЗ” вилучена у зв‘язку з кримінальною справою.

Листом від 24.05.2005 року № 2938/7/15-204 ДПІ у Святошинському районі м.Києва повідомлено, що ТзОВ „Юніверсал ПАК” не звітує, останню декларацію з ПДВ подано за вересень 2004 року.

Листом від 07.04.2006 року № 1759/7/23-109 Дніпровському районі м.Києва повідомлено, що ТОВ „ІнтерСітї” не звітує до ДПІ з лютого 2004 року.

Враховуючи вищенаведені обставини, орган державної податкової служби вважає, що оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов’язанням платників податку –постачальників контрагентів позивача, надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит.

Однак, суд не може погодитись з такими доводами відповідача-1 з врахуванням наступного.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції до 25 березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції Закону від 25 березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція до 25 березня 2005 року).

Вищезазначеною нормою Законом, в редакції після 25.03.2005 року, передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з дим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Згідно підп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підп.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Сплата за отриманий товар, у вартість якого було включено податок на додану вартість, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Щодо посилання органу державної податкової служби на те, що у відповідності до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” підлягають відшкодуванню лише фактично сплачені суми до бюджету суми податку на додану вартість, то суд вважає, що органом державної податкової служби, в дотримання ч.2 ст.71 КАС України, не представлено доказів, з яких вбачалося б безспірне підтвердження обставин не надходження до Державного бюджету сум податку на додану вартість, які були зняті з бюджетного відшкодування.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов належить задоволити.

Окрім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зі змісту ч.11 ст.171 КАС України, термін „нечинності” стосується нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що позивачем оспорюється ненормативно-правові акти, які він просить визнати недійсним, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд, встановивши протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, вважає за необхідне скасувати їх.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати, прийняті ДПІ у Галицькому районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 06.09.2006 року № 0003132321/0, від 16.08.2006 року № 0002832321/0, від 06.09.2006 року № 0003122321/0, від 21.08.2006 року № 0002912321/0, від 21.08.2006 року № 0002902321/0.

3. Управлінню державного казначейства у Сихівському районі м.Львова відшкодувати з рах.31119030600008, код ЗКПО 26360233, МФО 825014, Спільному українсько-іспанського підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Аліканте”, (рах.260070060542 в ЛФ Укрексімбанк, МФО 325718, код ЄДРПОУ 22376065), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Антонича,24а/163, 491713 грн. 54 коп. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Аліканте”, (рах.260070060542 в ЛФ Укрексімбанк, МФО 325718, код ЄДРПОУ 22376065), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Антонича,24а/163, 1700 грн. 00 коп. судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Мартинюк В.Я.