ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

14.12.06 Справа№ 4/2463-11/380

Суддя І.А.Сало

При секретарі судовго засідання Боржієвській Л.А.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вімар”, м.Луцьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “ЕРГО”, м.Львів

Про: 46765,86грн.

Представники:

Від позивача: Тиможинський –предст.

Від відповідача: Жаба –предст.

Суть спору:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.11.2006року суддею Салом І.А. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вімар” про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “ЕРГО” 46765,86грн. боргу.

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст. 22 ГПК України.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між позивачем –ТзОВ «Вімар»та відповідачем «НВП «Ерго»було укладено договір поставки б/н від 20.01.2006року, відповідно до якого позивач зобов»язався поставити товар згідно видаткових накладних, а відповідач в свою чергу оплатити його вартість.

Пунктом 4.2 Договору було визначено термін розрахунку в 60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Відповідно до п.2.1 договору позивач поставив відповідачу товар в день пред»явлення доручення на отримання товару згідно замовлень від ТзОВ «НВП ЕРГО»в кількості та асортименті згідно видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи на загальну суму 49715,83грн.

Відповідачем зазначені зобов”язання щодо оплати товару за Договором виконав частково, сплативши лише 10000,00грн., що підтверджено банківськими виписками № 0000000111 від 17.07.2006року та № 0000000179 від 19.10.2006року.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду посилаючись на наявність заборгованості в розмірі 39715,83грн.

Дана сума підтверджена матералами справи та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст.525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання. Зазначені правовідносини підпадають під дію ст. 530 ЦК України, оскільки в Договорі встановлено строки виконання сторонами своїх зобов”язань. Договором чітко встановлений строк, що відповідає певній події у часі, для настання для відповідача обов”язку виконання умов Договору щодо оплати вартості отриманого товару, а саме: п.4.2 зазначає, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Датою останньої поставки є 27.06.2006року (накладна № 222 від 27.06.2006року). Таким чином граничною датою оплати є 27.09.2006року. Дані терміни порушені стороною.

Ст 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також на підставі п.6 договору позивачем нараховано пеню на загальну суму 2168,45 грн., та на підставі п.п.6.6 штраф у розмірі 10% від суми несплачених поставок, передбачений у разі необгрунтованої відмови від виконання зобов”язання протягом більше як одного місяця, що становить 3971,58грн.

Таким чином, загальна сума позову складала 45855,86грн.

В засідання суду позивач подав клопотання про зменшення суми основної заборгованості в зв”язку із частковим її погашенням (23.1.2006року –5000,00грн.; 07.12.2006року-8500,00грн.; 13.12.2006року –8500,00грн.), відмову від нарахування штрафних санкцій та пені та відшкодування збитків понесених при наданні юридичних послуг згідно договору про надання юридичних послуг № 01/11 від 01.11.2006року та платіжного доручення про оплату послуг адвоката № 267 від 10.10.2006року в сумі 910,00грн.

Ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та ін. витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача та кваліфікуються як господарські витрати.

Відповідно до п.10 Роз”янення ВАСУ від 04.03.1998року № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України” із наступними змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов”язані із оплатою ними послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з наданням останніми правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, відносяться до збитків сторін і відшкодовуються в загальному порядку.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

З огляду на наведене, керуючись, ст. ст. 4, 43, 49, 80 п.п. 1.1, 4, 82-84, ГПК України, господарський

суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “ЕРГО”, м.Львів, вул.Грабовського, 11 (код ЄДРПОУ 22356269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вімар”, м.Луцьк, вул. Рівненська, 76а (код ЄДРПОУ 32501560) 17715,83грн. основного боргу, 910,00грн. за послуги адвоката, 467,65грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення позову.

В рештій частині позову провадження у справі припинити.

Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Сало І.А.