open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
5/3205-13/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128


ПОСТАНОВА

          

15.12.06                                                                                           Справа№ 5/3205-13/363

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л.,  при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ПП “Аптека “Фармос”, м.Львів

до відповідача: ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень


За участю представників сторін:

Від позивача: Мінералов С.В. –директор, Вовк І.В. - представник

Від відповідача: Мусійчук А.О. –ст.дер.податк.інсп.юр.відділу


Відкрито провадження у справі за позовом ПП “Аптека “Фармос”, м.Львів до ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

З”ясовано:

з 17 лютого по 25 березня 2004 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова  проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства приватним підприємством «Аптека «Фармос». У ході перевірки встановлено порушення ПП «Аптека «Фармос»:

-          п.п. 7.2.1., 7.2,6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№
168   /97-ВР   від   03.04.1997   р.(із   змінами   та   доповненнями),   «Порядку  заповнення
податкової   накладної»,  затвердженого   Наказом   ДПАУ   від   30.05.1997   р.   №   165,
зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037, в результаті
чого занижено податок на додану вартість за 2002 рік - 7557,27 та за 2003 р. - 2581,74
грн.;

-          п.п. 5.3.9. п. 5.З., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.5.1., ст. 5 Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), ст. 9
Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами
та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток;

-          ст. 7,8,9,10,11,12,19 п.2 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»від
26.12.1996 р. №13-92, ст. 7,9,10,19 п. 2. «Інструкції про прибутковий податок з громадян»
від 21.04.1993 р. № 12, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України за № 64 від
09.06.1993 р., в результаті чого донараховано прибуткового податку з громадян на суму
348,04 грн.;

-          п. 2.15. «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України»,
затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 р. №72 (із змінами та доповненнями).

Із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується і вважає, що податкові накладні виписувались із порушенням Закону не відповідають дійсності. Справді, податкова накладна, згідно чинного законодавства, повинна містити обов'язкові реквізити. У даному випадку немає факту відсутності жодного такого реквізиту цього документу. Помилка в написанні, а точніше - невчасне внесення змін продавцем, зумовлена тим, що ПП «Аптека «Фармос»змінювало свою адресу, і, відповідно, отримало нове свідоцтво платника ПДВ, реєстраційний номер якого інший за попередній. Продавець виписував податкову накладну згідно договору, в якому зазначено попередні реквізити покупця.

ДПІ в Залізничному районі м. Львова, посилаючись на відповідні пункти ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наклала штрафні санкції і вважає, що ПП «Аптека «Фармос»не має права віднести до податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ, підтверджені вказаними податковими накладними. Таке накладення штрафних санкцій не можна вважати обґрунтованим, оскільки жодний пункт вказаної статті не дає таких підстав. Так, законодавець, визнаючи необхідність наявності реквізитів, не зазначає, що при їх відсутності повинні настати негативні наслідки для покупця, коли фактично він має право на податковий кредит. Окрім того, відповідно до п. 5 Наказу ДПАУ від 30.05.1997 р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку у податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Тому описка, допущена при заповненні податкової накладної не може тягнути за собою її недійсності. Не можна ототожнювати факт помилки з відсутністю реквізиту (останнє справді порушує правову дисципліну суб'єктів господарювання та може вплинути на розмір податкового кредиту).

Службові особи ДПІ також не беруть до уваги позицію ДПАУ з цього питання, яка в листі від 30.06.2000 р. №9070/7/16-1220-26 зазначає, що в разі підтвердження відповідності включення продавцем сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань, такі суми після проведення зустрічних перевірок можуть бути включені до складу податкового кредиту.

П. 5 листа ВАС України «Про вирішення спорів Вищим арбітражним судом України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»від 30.07.2000 р. № 01/-8/380 передбачає, що порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку щодо заповнення податкової накладної може бути підставою для оцінки такої податкової накладної як належного доказу сплати податку на додану вартість та відповідно для віднесення зазначеної у податковій накладній суми податку до податкового кредиту. Слід зазначити, що проведені господарські операції можна підтвердити платіжними дорученнями про перерахування. Вважаємо, що не можна визнавати документ таким, що не має юридичної сили, і таким, що не підтверджує право на податковий кредит при його фактичній наявності, оскільки підставою невизнання податкового кредиту у цій ситуації є не підтвердження сум податковими, а - помилка, зроблена покупцем товару в самій податковій накладній, яка жодним чином не впливає на розмір податкового кредиту.

З вищенаведеного випливає, що підстав для застосування штрафних санкцій до ПП «Аптека «Фармос»стосовно сплати ПДВ немає.

Стосовно зауважень ДПІ щодо заниження податку на прибуток (розділ 2.2. акту про результати перевірки), слід зазначити наступне. Протягом 2003 р. ПП Макогоненко згідно договору від 14 травня 2003 р. надавав послуги по забезпеченню відповідності матеріально-технічної бази, внутрішньої документації умовам зберігання, транспортування та реалізації лікарських засобів в аптечних установах замовника; вимогам законодавства про санітарно-епідеміологічний стан, безпеку якості лікарських засобів і ліцензійним умовам провадження роздрібної торгівлі  лікарськими засобами.  Для  перевірки службовим особам ДШ були надані підтверджуючі документи про прийняття виконаної роботи та протоколи щодо досягнення згоди стосовно вартості наданих послуг.

Вказані документи в повній мірі підтверджують необхідні розрахунки про сплату коштів за виконану роботу. Отже, наведені в декларації дані стосовно валових витрат підприємства підтверджені належними документами. Окрім того, укладений договір про надання послуг повністю відповідає вимогам ЦК України, у ст. 901 якого прямо вказано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Також ЦК України передбачає (ст. 204), що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А службові особи податкової інспекції, не маючи правових підстав для визнання договору про надання послуг недійсним, просто не беруть його та правові наслідки, що випливають з нього до уваги.

Що ж стосується зауважень до актів виконаних робіт, то ч. З ст. 206 ЦК України зазначає: правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятись усно, якщо це не суперечить договору або закону. Тобто законодавець дозволяє сторонам, за наявності їх згоди, не оформляти акту здачі-приймання виконаних робіт. Отже, цілком законним є виконання договору без укладання такого акту. В цьому випадку будуть лише потрібні фінансові документи, які підтверджують факт перерахування коштів на рахунок виконавця; а підставою такого перерахування, як підставою віднесення цих витрат до валових, буде сам договір.

Зауваження податкової стосовно конкретного обсягу робіт теж є безпідставними, оскільки пунктами акту виконаних робіт передбачено перелік відповідних робіт. До того ж, ч. 3 ст. 173 ГК України передбачено, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання. Тобто в процесі виконання договору можна узагальнювати або конкретизувати зміст зобов'язання.

Щодо порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 р., які стосуються визначення первинного документу та його реквізити, позивачем зазначається, що акт прийому виконаних робіт не є документом, що фіксує факт здійснення господарської операції; він лише засвідчує факт закінчення виконавцем робіт і видається на вимогу зобов'язуючої сторони. Вищевказаним Законом також передбачається, що однією із засад... є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Крім того, не можна вести мову про застосування у процесі перевірки непрямих методів, оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. у п. 4.3. вказує виключний перелік підстав для застосування таких методів, а вважати, що акт чи протокол про ціну не є належним документом, який може підтвердити розмір зобов'язання, можна лише тоді, коли їх буде визнано недійсними. Тому, для перевірки було надано договір про надання послуг від 14.05.2003 р., протокол угоди про договірну ціну та №1, №2 акти прийому-виконання робіт.

Стосовно оренди нежитлового приміщення від 1 липня 2002 р. та договору майнового найму від 3 січня 2003 р., то ці договори повністю відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 283 ГК України, ст.ст. 627, 628 ЦК України. Вимога ж службових осіб ДПІ до юридичної особи надати документи, що підтверджують право власності на нежитлове приміщення суперечить вимогам законодавства, хоча б з точки зору існування презумпції правомірності правочину.

У висновках акту перевірки службові особи ДПІ посилаються на порушення п.5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  а зміст і аналіз його порушення в акті не наводиться. Та все ж, вказаний пункт Закону однозначно веде мову про виплату винагороди або інших заохочень за фактично надану послугу, а договір оренди та майнового найму не є договорами про надання послуг.

Стосовно правильності нарахування прибуткового податку на доходи фізичних осіб, позивачем вказується, що в акті перевірки не наведено жодних аргументів, на підставі чого закупівля бензину була оцінена як надання працівникам підприємства матеріальних благ. В даному випадку працівники ДПІ не взяли до уваги первинні документи - авансові звіти за цей період і за номерами згідно акту, в яких чітко зазначено, що кошти використовуються на господарські потреби. Власне і даний бензин використався для потреб підприємства. Згідно чинного господарського законодавства, підприємство самостійно визначає свою господарську політику, а оскільки на підприємстві планувалось укладення договору майнового найму щодо строкового платного користування автомобілем ГАЗ -24, і ситуація на ринку паливо-мастильних матеріалів була нестабільна, супроводжувалась на той період значним підвищенням ціни на бензин, підприємство прийняло рішення про створення запасу бензину. Автомобіль став використовуватись з 1 липня 2002 р, і з цього ж періоду почалось використання купленого раніше бензину. Отже, накопичені запаси бензину були використані в процесі експлуатації ГАЗ-24, що підтверджується даними бухгалтерського обліку (авансові звіти підтверджують факт купівлі бензину, а внутрішньогосподарські документи - факт його використання з 01.07.2002 р.). Тому трактування потреби створення необхідного, на розсуд підприємства, запасу бензину, як на дання працівникам підприємства матеріальних благ є неправомірним.

Що ж стосується порушень п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, то для перевірки були надані необхідні розрахункові документи, що підтверджують витрачання коштів на господарські потреби. І якщо дані документи не визнаються службовими особами як чинні, чи в них є підстави для сумнівів у їх справжності, це необхідно зазначати в акті перевірки, а не вказувати, що ці документи не були надані.

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова не погоджується з позовними вимогами ПП "Аптека Фармос" вважає їх безпідставними та необгрунтованими з  підстав, викладених у поясненні на позов. Зокрема, зазначається, що:

в порушення п.5.1 ст.5 , п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями та ст.9 Закон України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 11.05.2000р. із змінами та доповненнями, ПП "Аптека Фармос" зайво віднесено до складу валових витрат суму за П-кв.2003р.-3500 грн., Ш-кв.- 22800 грн. по наданих послугах приватним підприємцем Макогоненко А.М.  згідно  актів здачі-приймання виконаних робіт та протоколів угоди про договірну ціну.

Згідно ст.9 Закон України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 11.05.2000р. із змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В актах здачі-приймання виконаних робіт не вказано які саме виконані роботи, надані послуги, обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції та не виконано умови, пп.4.1 п.4 договору про надання послуг від 14 травня 2003 року, де вказано, що в залежності від об'єму виконаних робіт Виконавцем, обсяг яких в кожному конкретному випадку визначається відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт, Замовник зобов'язаний сплатити суму...

Отже, в порушення п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями , ст.9 Закон України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 11.05.2000р. із змінами та доповненнями, ПП Аптека " Фармос" завищено валові витрати за II -й кв. 2003 року на суму - 3500 грн. та за Ш-й кв. 2003 року на суму 22800 грн., занизила податок на прибуток за П-й кв.2003р. - 1050 грн.,Ш-й кв. 2003 року -6840 грн.

За період, що перевірявся ( з 18.06.2001 р. по 31.12.2003 р.) податкові декларації підприємством подані, але під час документальної перевірки, платник податків не підтвердив розрахунки наведені у декларації по оренді майна та приміщення наданих від директора Мінералова С.В., наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. У зв"язку з вищенаведеним у відповідності до п.2 , 3 ст. 11 Закону України " Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), п. З Постанови КМУ " Про затвердження методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами", п.п. 4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -III від 21.12.2000 року, начальником ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято рішення про застосування непрямих методів №29 від 05.03.2004 року, а саме методу "економічного аналізу".

В порушення ст. 5 п.5.3 п.п.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, підприємством в 2002 - 2003 роках, зайво віднесено до валових витрат суми, а саме: Ш-й кв.2002 року -30,0 тис. грн., ІУ-й кв.2002 року - 30,0 тис. грн., 1-й кв.2003 року - 30,0 тис. грн., П-й кв.2003 р. - 30,0 тис. грн., Ш-й кв. 2003 р. - 30,0 тис. грн., ІУ-й кв.2003 року - 30,0 тис. грн. ПП "Аптека Фармос" орендує нежитлове приміщення в приватного підприємця Мініралова С.В. - директора ПП "Аптека Фармос" ( пов'язаної особи ), згідно договору оренди нежитлового приміщення від 1 липня 2002 року загальною площею 17,7 кв.м ( нежитлове приміщення 15,2 кв.м., підвал 2,5 кв.м.) , орендна плата за місяць становить 1500 грн.

До перевірки не представлено :

-          підтверджуючі документи на власність квартири та майна переданих в оренду ПП
"Аптека Фармос" приватним підприємцем (пов"язаною особою) Мінераловим С.В.;

-          документи які підтверджують переведення з житлового в нежитлове приміщення
здане в оренду  Мінераловим С.В. (витяг з реєстру права власності);

-          акт на проведення експертної оцінки приміщення та майна переданого в оренду ПП
Аптека "Фармос" приватним підприємцем (пов"язаною особою) Мінераловим С.В.

Загальна сума валових витрат відображена у рядку 32 Декларації у сумі 35,0/882,7/1480,4 тис.грн. За даними документальної перевірки фактична сума валових витрат склала 35,0/762,7/1334,4 тис.грн. Завищено валові витрати за 2002 рік - 60,0 тис.грн., 2003 рік -120,0 тис.грн.

Підприємство в порушення п.п.7.2.1., п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, та в порушення " Порядку заповнення податкової накладної " затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97р. №165 , зареєстрованого в Міністерстві юстицій України 23.06.97р. за № 233/2037 зайво включено до складу податкового кредиту ПДВ за 2002 рік - 7567,27 та за 2003 рік -2591,74 грн.

Згідно з підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку ( продавця та покупця місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатура) товарів ( робіт, послуг) та кількість (обсяг, об'єм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні, загальну суму коштів з урахуванням податку. Відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної (в податкових накладних №Е00004 від 02.01.2002 р., №Е00005 від 02.01.2002 р., №578/Л від 03.01.2002 р., №10000216 від 11.01.02 р.- місцезнаходження покупця не відповідає юридичній адресі, номер платника ПДВ не співпадає та ін. порушення зазначені в акті перевірки № 253/23-2/31526426 від 29.03.2004 р.)

Позивач стверджує, що не можна визнавати документ, таким, що не має юридичної сили, і таким що не підтверджує право на податковий кредит при його фактичній наявності, оскільки підставою невизнання податкового кредиту є не підтвердження сум податковими накладними, а помилка зроблена покупцем продавцем товару в самій податковій накладній, яка жодним чином не впливає на розмір податкового кредиту, не є такою підставою.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 вищезгаданого Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів ( робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв"язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Однак ПП "Аптека Фармос" не зверталася з такою заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням , включала до податкового кредиту у відповідних періодах суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних з порушенням п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 вищезгаданого Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями .

При проведенні документальної перевірки виявлено, що згідно первинних документів -авансових звітів за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2002 року та листопад, жовтень, грудень 2001 року було закуплено пальне, як стверджує позивач для потреб підприємства, при відсутності підтверджуючого документа про наявність транспортного засобу за даний період та підтверджуючих документів щодо зберігання закупленого пального або використання його в інших виробничих потребах . На підставі відсутності даних документів, встановлено випадки неутримання та неперерахування прибуткового податку на доходи фізичних осіб при наданні працівникам підприємства матеріальних благ , не оподатковано доходи , виплачені фізичним особам , чим порушено ст. ст. 7,8,9,10,11,12, п.2 ст. 19 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 р. /із змінами та доповненнями/ та ст.7, п.2 ст.9, ст.10, п.2 ст. 19 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" №12 від 21.04.93 р., зареєстрованої в Мін"юсті України №64 від 09.06.93 р.

Перевіркою встановлено порушення п.2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ №72 від 19.02.2001 , а саме : фізичній особі Мініралову С.В. видавались готівкові кошти на господарські потреби згідно авансових звітів (описаних в вищезгаданому акті перевірки). До авансових звітів про витрачання готівкових коштів не додані розрахункові документи, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів . Згідно п.2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за № 237/5428 /із змінами та доповненнями/ "підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум ". На момент проведення перевірки до вищезгаданих авансових звітів про витрачання готівкових коштів виданих підзвітним особам, розрахункові документи встановленої форми та змісту не надавались.

Відповідачем звертається увага суду, що згідно пояснення СПД Мінералова С.В. від 21.02.06р. вбачається, що Мінералов С.В. не є директором та власником ПП "Аптека Фармос" та ніякого відношення до сплати податкової заборгованості не має.

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. ДПІ у Залізничному районі м.Львова завершено перевірку підприємства 29.03.04р., про що складено акт №253/23-2/31526426 і оскільки Державною податковою адміністрацією у Львівській області листом від 29.01.04р. за №13526/10/7/25005 повідомлено ПП „Аптека „Фармос” про результати розгляду скарги від 05.07.04р. №2-02, то позивачем пропущені строки звернення до суду з адміністративним позовом.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,164,167 КАС України, суд, -

                                            

                                                        постановив:


1.В позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.



Суддя                                                                                                       Станько Л.Л.                     


Джерело: ЄДРСР 334750
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку