ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

13.12.06 Справа№ 5/3161-13/362А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів

до відповідача-1: ДП “Ресурси-Львів” державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України “Ресурси”, м.Львів

до відповідача-2: ТзОВ “Спринт-СА”, с.Дитятки Іванівського району Київської області

про визнання недійсним господарського зобов”язання та застосування наслідків в порядку ст.ст.207,208 ГК України на загальну суму 84000грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сивак В.М. –гол.держ.податк.інсп.юр.відділу

Від відповідача-1: Потинський А.М. –юрист

Від відповідача-2: не з”явився

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів до відповідача-1: ДП “Ресурси-Львів” державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України “Ресурси”, м.Львів до відповідача-2: ТзОВ “Спринт-СА”, с.Дитятки Іванівського району Київської області про визнання недійсним господарського зобов”язання та застосування наслідків в порядку ст.ст.207,208 ГК України на загальну суму 84000грн.

З”ясовано:

державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Ресурси-Львів" ДП МВС України "Ресурси", про що складений акт від 21.08.06р. №516/23-0/32408144. Під час перевірки виявлено факт проведення господарських операцій з ТзОВ "Спринт-СА" зокрема, встановлено, що між ДП "Ресурси-Львів" ДП МВС України "Ресурси" та ТзОВ "Спринт-СА" укладено договір від 20.08.2004 року №1/08 про надання юридичних послуг, що підтверджується податковою накладною №73 від 30.09.04р. на суму 84 000,00 грн..

В ході проведення перевірки ДП "Ресурси-Львів" ДП МВС України "Ресурси" було направлено
запит до Іванківської МДПІ в Києвській області. Згідно отриманої відповіді від Іванківської МДПІ в
Києвській області встановлено, що за вересень 2004 року ТзОВ "Спринт-СА" надавало декларацію по податку на додану вартість до МДПІ з нульовими показниками.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2005 року скасовано державну реєстрацію ТзОВ "Спринт-СА". Судом встановлено, що згідно з установчими документами, засновниками товариства є громадяни України Куценко Л.Л. та Огороднік Н.В.

Протоколом №1 від 12.07.04 директором товариства було призначено Куценко Л.Л. Згодом 20.08.04 на підставі протоколу №2 Куценко Л.Л. було звільнено з посади і замість нього на посаду директора ТзОВ "Спринт-СА" було призначено Старостіна В.В. Для здійснення своїх повноважень як директора товариства, йому було передано всі необхідні документи, а також печатку товариства.

Проте, учасники товариства не мають будь-якої інформації про діяльність товариства та про місце його знаходження. Невідомим для учасників залишається також місцезнаходження всіх документів, включаючи його печатку.

Таким чином, податкова звітність ТзОВ "Спринт-СА" засвідчує, що податкові зобов'язання не декларувались взагалі.

Таким чином, ДПІ вказується, що податкова накладна, виписана ТзОВ "Спринт-СА" не відповідає вимогам чинного законодавства, а також не надає ДП "Ресурси-Львів" ДП МВС України "Ресурси" права на включення суми ПДВ по податковій накладній до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.4., п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку.

Згідно п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тобто сума податкового кредиту зменшує розмір сплаченого платником податку до бюджету. В даному випадку завищення податкового кредиту призвело до ненадходження податку до бюджету.

Отже, ДП "Ресурси-Львів" ДП МВС України "Ресурси" неправомірно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 14 000,00 грн.

Таким чином, ДП "Ресурси-Львів" ДП МВС України "Ресурси" в результаті неправомірного завищення суми податкового кредиту (на 14000,00 грн.), занизило чисту суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

ДПІ вважає, що господарське зобов'язання між відповідачами, виникнення та існування якого підтверджується податковою накладною №73 від 30.09.04р., є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених статтею 207 Господарського кодексу України, оскільки на відповідачів покладено обов'язок згідно законодавства нараховувати та сплачувати податки, подавати обов'язкову звітність, то при не вчиненні таких дій посадові особи відповідачів усвідомлюють протиправну поведінку, а отже діють умисно.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідачем-1 позовні вимоги заперечуються з підстав, викладених у поясненні на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:

позивач з податкової звітності, зокрема, з декларації по податку на додану вартість з нульовими показниками робить висновок, що ТзОВ „Спринт-СА” податкові зобов”язання не декларувалися взагалі і це є однією з підстав для визнання недійсним господарського зобов”язання між ДП „Ресурсі-львів” ДП МВС України „Ресурси” та ТзОВ „Спринт-СА” не враховуючи при цьому, що Законом про ПДВ та іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум ПДВ платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами. Згідно ст..10 Закону України „Про податок на додану вартість” та ст..20 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податків та дотримання податкового законодавства несе платник податку в порядку і розмірах, визначених законами.

Дійсність податкової накладної не залежить від наступних дій особи, яка її виписала із встановленим порядком. Так само сторона договору не може відповідати за іншу сторону договору, яка не звітує перед податковим органом, не перераховує отриманий ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою. Чинним законодавством не передбачено обов”язку сторони договору контролювати дії контрагента договору і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов”язань (наприклад, ст..9 Закону України „Про систему оподаткування). Подібні функції належать виключено податковій службі –ст..20 Закону України „Про систему оподаткування”, ст..2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб”акта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.

Податковою службою не підтверджено завершення ліквідації ТзОВ „Спринт-СА”, виключення його державного реєстру і в зв”язку з цим відсутні підстави для визнання угоди недійсною.

Крім цього, згідно ст..623 ЦК України на кредитора покладається обов”язок доказати розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання. При цьому кредитор має не лише підрахувати точно розмір заподіяних йому збитків, але й підтвердити їх документально, однак на вимогу ухвали суду від 15.11.06р. позивачем розрахунок позову не подано.

Відповідно до платіжного доручення №263 від 05.11.04р. ДП "Ресурси-Львів" Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Ресурси" було сплачено на банківський рахунок ТзОВ "Спринт-СА" суму 84000,00 грн. в тому числі ПДВ 14000,00 грн.

ТзОВ "Спринт-СА" було виписано ДП "Ресурси-Львів" Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Ресурси" податкову накладну №73 на суму 84000,00 грн. в тому числі ПДВ -14000,00 грн.

Відповідно до акту приймання виконаних виконих робіт №1-9 від 30.09.2004р., на виконання умов договору про надання юридичних послуг від 20 серпня 2004р., Виконавцем здано, а Замовником прийнято виконання перелічених в акті -робіт. Вартість виконаних робіт по цьому акту становить 84000,00 грн., в т.ч. ПДВ- 14000,00 грн.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 ГК України, передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

В свою чергу, позивачем, не обгрунтовано того, в саме чому полягають навмисні дії
відповідача-1, відносно ухилення від сплати податків або інших дій, що суперечать інтересам
держави і суспільства. 'А < '"

Окрім того, скасування державної реєстрації відповідача-2 рішенням суду від 04.11.05р. не може бути підставою для визнання недійсним господарського зобов'язання яке мало місце 20.08.2004р., тобто до моменту виключення його з державного реєстру.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,164,167 КАС України, суд, -

постановив:

1.В адміністративному позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя Станько Л.Л.