ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

22.12.06 Справа№ 1/1131-18/147А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні

з участю прокурора хххх – помічник військового прокурора;

представників

від Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова –ххххх –представник (довіреність за №1567 від 06.10.2006 року); ххххх –бухгалтер-ревізор (довіреність №1267 від 10.10.2006 року);

від Військової частини А-0780 –ххххх - начальник юридичної служби (довіреність за №84/1 від 30.01.2006 року);

від Львівської обласної ради хххх –начальник юридичного відділу (довіреність №1513/9 від 15.11.2006 року);

від Львівської міської ради –хххх –спеціаліст І категорії (довіреність за №1.7 вих-434 від 28.08.2006 року;

від Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки –не з‘явився;

від Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області –хххх–заступник начальника (довіреність за №1 від 12.10.2006 року); ххххх–завідуючий юридичним сектором (довіреність за №1030-вих від 16.11.2006 року);

ВСТАНОВИВ:

що Військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави –Міністерства оборони України –в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова та Військової частини А-0780 до Львівської обласної ради, до Львівської міської ради, до Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, до Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області про скасування Рішення від 04.07.2006 року №52 та ухвали від 01.06.2006 року за №26.

16.11.2006 року в попередньому судовому засіданні, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі було залучено третю особу Кабінет Міністрів України.

В позовній заяві зазначено, що оспорені акти місцевих рад є незаконними та суперечать Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності”, Закону України „Про використання земель оборони”, Земельного кодексу України, Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, оскільки винесені з приводу майна, яке закріплено за військовою частиною А-0780.

Прокурор в судовому засіданні вимоги підтримав з викладених підстав, просить їх задоволити.

Військова частина А-0780 подала пояснення на позовну заяву за №177/113-ЮС від 28.11.2006 року, в яких зазначає, що на підставі Закону України „Про власність”, Закону України „Про Збройні Сили України”, а також інших законодавчих актів, будівлі, які є предметом спірних актів місцевих рад, перебувають у власності держави в статусі військового майна, а тому повинні передаватись в комунальну власність згідно вимог чинного законодавства.

Представник військової частини в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, подав суду додаткові докази, вважає, що місцевими радами порушено право володіння позивачів, просить позов задоволити з викладених підстав.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова в судове засідання з‘явився, позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з викладених підстав.

Відповідач, Львівська обласна рада, в запереченнях на адміністративний позов за №1769/9 від 18.12.2006 року зазначила, що прокурором до позовної заяви не додано доказів на підставі яких можна прийти до висновку про належність будівлі по вул.Саксаганського, 13 у м.Львові та земельної ділянки до військового майна.

Представник Львівської обласної ради в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, які викладені у запереченні, та на цих підставах просить в позиві відмовити.

Відповідачі, Львівська міська рада, Територіальне управління державної судової адміністрації у Львівській області та третя особа, в запереченнях відповідно за №05/1762 від 18.12.2006 року, без номера та дати та за №6450/01-07 від 11.12.2006 року, покликаються на аналогічні обставини, яка зазначені в згаданому запереченні Львівської обласної ради.

Представники згаданих відповідачів та третьої особи дали пояснення аналогічні поясненням викладеним у названих запереченнях. А тому, представники відповідачів просять в позові відмовити.

В свою чергу, представник третьої особи вважає, що оскільки спірні будівлі та земельна ділянка ніколи не передавались у державну власність, то оспореними актами місцевих рад жодним чином не зачіпаються права та інтереси осіб, від імені яких військовим прокурором подано до суду даний позову.

Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечило, не повідомляло суд про причини такої неявки, хоча належним чином повідомлялося про місце та час розгляду спору, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому справа розглядається у відповідності до вимог ч.2 ст.128 КАС України, без згаданого представника.

Заслухавши прокурора, представників позивачів, відповідачів та третьої особи, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

У відповідності до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як передбачено ч.1 ст.60 цього ж Кодексу, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Пунктом 8 частиною 1 статті 3 КАС України передбачено, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що до адміністративного суду прокурор звертається за захистом прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, суд вважає за необхідне дослідити, яке саме право позивачів було порушено прийнятими актами місцевих рад.

Як вважає прокурор та позивачі, майно, яке є предметом оспорених актів є військовим, а тому державним.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності до преамбули Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 року, який опублікований в газеті Голос України від 03.08.2004 року № 142, цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Предметом спірних актів міської та обласної рад є комплекс будівель №13 на вул.Я.Стецька, №13 на вул.П.Саксаганського і №30 на вул.І.Франка, які, згідно наведеного визначення, є нерухомістю, а тому, допустимими засобами доказування, в підтвердження обставин права власності чи інших речових прав, зокрема володіння, на ці приміщення, є письмовий документ з органу державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Окрім того, відповідно до статті 1 Закону України „Про правовий режим майна в Збройних Силах України”, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Тобто, ознаками військового майна є належність його до державної власності та закріплення за відповідним військовим формуванням.

Згідно ч.2 ст.2 зазначеного Закону, Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд вважає, що допустимих доказів, які б свідчили про наявність у позивачів права, яке порушено оспореними актами, відсутні, та з врахуванням наявних у справі доказів, таких немає.

Посилання прокурора та позивачів на довідку військової частини за №1036 від 21.12.2006 року, акту приймання-передачі будівель, комунальних споруд та інженерних мереж, благоустрою та території військового містечка №53, м.Львів, вул.Саксаганського, 13 та додатків до нього протоколу №9 засідання Урядового комітету з питань правової політики та оборони від 18.05.2006 року не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки, в даному випадку не є допустимими доказами в підтвердження обставин права позивачів на згадані будинки.

Таким чином, оскільки прокурором та позивачами не подано допустимих доказів, а матеріали справи вказують на те, що доказів, які б свідчили про наявність у позивачів прав, які на їх думку порушені відповідачами відсутні, суд вважає, що позов є безпідставний, а тому не підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України судові витрати у формі судового збору, з позивачів не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. В позові відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Мартинюк В.Я.