open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
5/2895-18/144А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128


ПОСТАНОВА

          

26.12.06                                                                                           Справа№ 5/2895-18/144А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                              Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) „Орел”


до

Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Жовківському районі Львівської області


про

визнання нечинними актів суб‘єктів владних повноважень


з участю представників:

від позивача –хххх –заступник директора (довіреність від 10.10.2006 року)

- хххх –представник (довіреність від 11.10.2006 року);

від відповідача –ххххх –начальник юридичного відділу (довіреність №11967/10-0 від 16.12.2005 року),


ВСТАНОВИВ:


що ТзОВ „Орел” звернулося з позовом до господарського суду про скасування (визнання нечинними) податкових повідомлень-рішень від 10.10.2006 року за №547/23-0-13648/19322290 та за №548/23-0-13648/19322290, прийнятих ДПІ у Жовківському районі Львівської області.

Позивач вважає, що висновки в акті перевірки щодо не облікованого продажу пального, а відтак і висновки про порушення податкового законодавства, ґрунтуються виключно на припущеннях, без жодних посилань на первинні документи позивача чи інших осіб, без жодного зазначення конкретних осіб-покупців, конкретного виду нібито проданого товару, його ціни, часу продажу та інших обставин. Тому, вважає позивач, що відсутність будь-яких конкретних посилань на факти чи певні документи у акті перевірки позбавляє доказової сили будь-які твердження щодо припущених порушень, а відтак висновки є необґрунтованими та незаконними. Також, в позовній заяві зазначено, що при проведені перевірки відповідачем було незаконно проігноровано наявність у позивача всіх необхідних господарських та первинних документів, які реально підтверджують всі факти використання дизпалива у господарській діяльності, - актів списання пального, - що повністю спростовує всі твердження акту перевірки.

В судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги з викладених підстав, просить останні задоволити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив та вважає, що органом державної податкової служби правомірно визначено порушення норм податкового законодавства та відповідно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.


Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної планової документальної перевірки ТзОВ „Орел” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року ДПІ у Жовківському районі Львівської обалсті складено акт за №211/23-0/19322290 від 28.09.2006 року (а.с.а.с.15-49 том І) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2006 року:

за №547/23-0-13648/19322290, яким позивачу визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 37688 грн. 00 коп., в тому числі 28182 грн. 00 коп. –основний платіж та 9506 грн. 000 коп. –штрафні (фінансові) санкції (а.с.13 том І);

за №548/23-0-13648/19322290, яким позивачу визначено суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 33470 грн. 00 коп., в тому числі 22547 грн. 00 коп. –основний платіж та 10923 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.14 том І).


В акті перевірки зазначено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року за №283/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження валового доходу за 2005 рік в сумі 67450 грн. 39 коп., за І півріччя 2006 року –30420 грн. 31 коп. Також в акті перевірки зазначено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, ТзОВ „Орел” не включено до податкових зобов‘язань по податку на додану вартість суми від реалізації нафтопродуктів.

При цьому такі висновки були зроблені на підставі, як вбачається з акту перевірки, наявності розбіжностей у змінних звітах між фактичним розходом нафтопродуктів по автозаправочній станції за зміну відповідно до лічильників і кількістю пального відображеного в продажу за готівку та продажу за безготівкові кошти. Тобто, із змісту акту можна прийти до висновку, що частину нафтопродуктів, розхід яких проведено по лічильниках автозаправочної станції не було відображено в бухгалтерському обліку та не включено в загальний обсяг реалізації.

У відповідності до вимог п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно вимог п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У відповідності до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року за №1442, ці правила визначають порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), а також регламентують вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості цих товарів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Згідно п.20 згаданих Правил, засоби вимірювальної техніки застосовуються згідно з Правилами користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі, що затверджуються наказом Держстандарту. АЗС обов'язково укомплектовуються зразковими мірниками місткістю 2 і 5 літрів (для масел), 10, 20 і 50 літрів (для пального).

Вимірювання об‘єму бензину, дизельного пального із застосуванням пальнороздавальних колонок здійснюється згідно з вимогами Інструкції  про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 року за № 685/3978.

Пунктом 4.1.7.30 даної Інструкції, при прийманні-передаванні зміни оператори АЗС спільно: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни: на підставі залишків на початок зміни, надходжень нафтопродуктів за зміну, що підтверджуються відповідними документами, і враховуючи кількість відпущених за зміну нафтопродуктів за показаннями накопичувальних лічильників усіх паливороздавальних колонок (фактичний залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів та рівень підтоварної води в кожному резервуарі; визначають за результатами виміру об'єм нафтопродуктів у резервуарах АЗС (книжковий залишок); роздруковують на електронному контрольно-касовому апараті фіскальний звітний чек і визначають обсяг виручки за зміну; передають по зміні залишок готівки; перевіряють за допомогою контрольних мірників фактичну похибку роботи кожної паливороздавальної колонки. При незбігу фактичної і книжкової кількості нафтопродуктів у резервуарі в межах відносної похибки вимірювання ±0.8 % за ГОСТ 26976 зміна передається і приймається. У разі перевищення відносної похибки величини ±0.8 % керівництво АЗС повинно вжити заходів до проведення позачергової повірки засобів вимірювання АЗС територіальним органом Держстандарту.

У відповідності до п.4.1.7.44 тієї ж Інструкції, на протязі зміни (не менше одного разу) проводиться перевірка паливороздавальних колонок на точність відпуску нафтопродукту зразковими мірниками другого розряду. Результати повірки заносяться до журналу (додаток 26). У разі перевищення допустимої похибки ПРК (±0.25 %) її експлуатація забороняється. Пальне з мірника повинно бути злито в резервуар, про що складається відповідний акт, або відпущено споживачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, формулярів по експлуатації та ремонту паливно-роздавальних колонок та актів, наявних в матеріалах справи, позивачем здійснювався злив нафтопродуктів, а пальне після такого зливу поверталось в резервуар. Таким чином позивач діяв у відповідності до вимог перелічених нормативно правових актів.

Враховуючи те, що позивачем здійснювалась перевірка пальнороздавальних колонок на точність відпуску нафтопродуктів, а пальне з мірника зливалось в резервуар після такої перевірки, що підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що висновки зроблені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, при цьому органом державної податкової служби, як передбачено ч.2 ст.71 КАС України, не доведено факту продажу не облікованого пального.


Окрім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення абз.4 підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” товариством до складу валових витрат було віднесено вартість дизпалива, яке було використано на роботу генераторів у зв‘язку з відсутністю електроенергії, таким чином було завищено валові витрати за 2005-2006 роки на загальну суму 14856 грн. 00 коп. Також зазначено, що в порушення підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по нафтопродуктах в сумі 2973 грн. 00 коп., що були використані не в господарській діяльності.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.1.2 згаданого пункту, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до вимог підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні акти від 29.12.2000 року та від 06.01.2004 року, складені представниками Жовківського РЕМ та позивача, в підтвердження факту розходу пального на генератори, лист Жовківського району електричних мереж ВАТ „Львівобленерго” за №3016 від 04.10.2006 року, який підтверджує факт припинення електропостачання на автозаправних станціях в с.Сопошин і в с.Воля-Висоцька.

У відповідності до п.5.11 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, висновок органу державної податкової служби, щодо відсутності документів, які підтверджують включення до валових витрат вартість дизпалива, яке було використано на роботу генераторів у зв‘язку з відсутністю електроенергії, не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

У відповідності до підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, враховуючи те, що дизельне паливо використовувалось позивачем в господарській діяльності, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи докази, у відповідача були відсутні правові підстави для висновку про неправомірність віднесення до податкового кредиту позивачем 2973 грн. 00 коп.


За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов належить задоволити.


Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.


Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –


П О С Т А Н О В И В :


1.          Позов задовольнити.

2.          Скасувати, прийняті ДПІ у Жовківському районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення за №547/23-0-13648/19322290 та за №548/23-0/13648/19322290 від 10.10.2006 року.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Орел” (код ЄДРПОУ 19322290), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Жовква, вул.Равська, 15, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.




Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.                     

Джерело: ЄДРСР 334608
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте будь-ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку