open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
5/2996-18/156А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128


ПОСТАНОВА

          

21.12.06                                                                                           Справа№ 5/2996-18/156А

Господарський суд Львівської області в складі:

головуючого-судді                                                              Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні у м.Львові

розглянувши справу за позовом

Державної податкової інспекції (надалі ДПІ)

у Франківському районі м.Львова


до

Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма (надалі ТзОВ КНІФ) „Композит”


до

ТзОВ „Багатопрофільне  підприємство „Авангард”


про

визнання недійсним господарського зобов‘язання та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України

з участю представників:

представника позивача –[...]–головний державний податковий інспектор (довіреність за №206034/9/10 від 10.11.2006 року);

представники відповідачів –не з‘явились,


ВСТАНОВИВ:


що ДПІ у Франківському районі м.Львова звернулась з позов в господарський суд про визнання недійсним господарського зобов‘язання між ТзОВ КНІФ „Композит  та ТзОВ БП „Авангард”, яке виникло на підставі договору про виконання робіт від 11.07.2005 року за №37, та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України.

Підставами позову є  те, що на відповідачів покладено обов‘язок згідно законодавства нараховувати та сплачувати податки, подавати обов‘язкову звітність, а при не вчиненні таких дій посадові особи відповідачів усвідомлюють протиправну поведінку, а отже діють умисно, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених обставин, просить позов задоволити повністю.

Відповідач ТзОВ КНІФ „Композит” в запереченні на позовну заяву, звертає увагу суду на те, що ним обов‘язки виконано в повному обсязі, такі саме обов‘язки по відношенню до них виконало і ТзОВ „БП „Авангард”, а що стосується порушень останнім податкового законодавства, за це вони і повинні нести відповідальність, згідно чинного законодавства України, але ця відповідальність не повинна перекладатись на ТзОВ КНІФ „Композит”.

Представник ТзОВ КНІФ „Композит” в судове засідання не з‘явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є розписка про вручення судової повістки в адміністративній справі.

ТзОВ „БП „Авангард” явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, хоча повідомлялось за юридичною адресою вказаною в довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві за №12-1-7/1712 від 05.07.2006 року.

Враховуючи викладені обставини, справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів.

У відповідності до вимог п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними, а тому справа згідно п.8 ст.3 КАС України, розглядається за правилами цього Кодексу.


Заслухавши представників органу державної податкової служби та ТзОВ КНІФ „Композит”, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами проведеної ДПІ у Франківському районі м.Львова виїзної позапланової перевірки  ТзОВ „КНІФ Композит” з питань правових відносин з ТзОВ БП „Авангард” за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року складено акт за №468/23-0/13810924 від 14.08.2006 року, в якому виявлено факт проведення господарських операцій з ТзОВ БП „Авангард”.

Між ТзОВ БП „Авангард” (виконавець) та ТзОВ КНІФ „Композит” (замовник) укладено договір на виконання проектних та дизайнерських робіт (послуг) від 11.07.2005 року №37.

Підтвердженням виконанням умов згаданого договору є податкові накладні №117 від 29.07.2005 року, №118 від 29.07.2005 року.

Податок на додану вартість зазначений в податкових накладних був включений ТзОВ КНІФ „Композит” до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Робіт було виконано на загальну суму 35770 грн. 00 коп.

У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов‘язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов‘язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов‘язання.

Орган державної податкової служби вважає, що сторони даного спору, укладаючи спірний договір діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства та інше.

Орган державної податкової служби в підтвердження умислу ТзОВ „БП „Авангард” надав, наступні докази:

-          Акт за №2114 від 30.05.2006 року про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ БП „Авангард”;

-          Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17.04.2006 року у справі за №2-2632/2006, яким визнано недійсним Статут ТзОВ „БП „Авангард”з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію плтаники податку ТзОВ „БП „Авангард” з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Зокрема, в рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 17.04.2006 року у справі за №2-2632/2006 зазначено, що ТзОВ „БП „Авангард” було зареєстровано на громадянина Гуленка В.Д., який не створював його. Окрім того, в рішенні зазначено, що згаданий громадянин не підписував установчих та бухгалтерських документів.

Даючи правову оцінку згаданим доказам, які в своїй сукупності свідчать про  спрямованість умислу ТзОВ „БП „Авангард” на приховування від оподаткування прибутків та доходів, суд приходить до висновку, що органом державної податкової служби надано достатньо доказів для встановлення мети згаданого підприємства, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при укладенні спірної угоди.

В матеріалах справи наявна довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві за №12-1-7/1712 від 05.07.2006 року, згідно якої станом на 05.07.2006 року числиться ТзОВ „БП „Авангард”.

Орган державної податкової служби вважає, що податкові накладні, які видані ТзОВ „БП „Авангард” не можуть бути використані ТзОВ „КНІФ „Композит” в податковому обліку, так як свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ „БП „Авангард” визнано недійсним.

Орган державної податкової служби на вимоги суду не представив жодного доказу в підтвердження умислу ТзОВ „КНІФ „Композит” на приховування від оподаткування прибутків та доходів, а доводи позивача в підтвердження даних обставин ґрунтуються на припущеннях, що згадане товариство повинно було знати про згадані факти наявності мети ТзОВ „БП „Авангард”, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при укладенні спірної угоди.  

Даючи правову оцінку, таким міркуванням позивача, суд виходив з того, що документи, які в своїй сукупності підтверджують умисел ТзОВ „БП „Авангард” на приховування від оподаткування прибутків та доходів, офіційно стали відомі після укладення та виконання спірного договору.

За таких обставин, органом державної податкової служби, не доведено мети ТзОВ „КНІФ „Композит”, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при укладенні спірної угоди.  

Окрім того, орган державної податкової служби просив, застосувати наслідки передбачені ст.208 ГК України, за наявності наміру у обох сторін.

Однак, в судовому засіданні було встановлено, що намір на укладення спірної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, був наявний лише в ТзОВ „БП „Авангард”.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частина 2 статті 208 ГК України передбачає, що за неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов‘язання не передбачені законом. При цьому, суд звертає увагу на те, що згадана норма стосується визнання недійсним зобов‘язання з інших підстав ніж передбачено частиною 1 статті 208 ГК України.

Таким чином, враховуючи те, що в дохід держави, за наявності наміру лише у ТзОВ „БП „Авангард”, повинно бути стягнуто послуги, які не можуть бути повернуті в натурі, а частині 1 статті 208  ГК України не передбачає такого наслідку як відшкодування їх вартості грошима, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків передбачених  частиною 1 статті 208 ГК України належить відмовити.  

Окрім того, суд звертає увагу і на те, що частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом.

Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими санкціями як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України.

Тому, суд вважає, що такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків встановлених ст.250 ГК України.

Згідно ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи те, що остання податкова накладна була виписана 29.07.2005 року, більше ніж за один рік до звернення органу державної податкової служби до суду для застосування конфіскаційних наслідків передбачених ч.1 ст.208 ГК України, суд вважає, що минули строки застосування, передбачені ст.250 ГК України, таких наслідків.


За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним господарського зобов‘язання за наявності наміру на вчинення спірного господарського зобов‘язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства лише у однієї із сторін,  підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення. В іншій частині в позові належить відмовити за недоведеністю.


Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідачів не належить стягувати.


Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –


П О С Т А Н О В И В :


1.          Позов задоволити частково.

2.          Визнати недійсним господарське зобов‘язання між Товариством з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Авангард” та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженергна фірма „Композит”, яке виникло на підставі договору за №37 від 11.07.2005 року.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.



Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.                     


Джерело: ЄДРСР 334599
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку