ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

15.12.06 Справа№ 5/1592-18/98А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

з участю представників:

від позивача –ххххх –начальник сектору податкової політики фінансово-економічної служби (довіреність №ню-817 від 16.02.2006 року);

- ххххх –юрисконсульт (довіреність №ню-608 від 20.04.2006 року) ;

від відповідача – ххххх–державний податковий інспектор (довіреність №11011/10-32 від 11.07.2006 року),

ВСТАНОВИВ:

що ДТГО “Львівська залізниця” звернулося з позовом до господарського суду про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2006 року за №0001832342/0/23-121, від 31.08.2006 року за №0001832342/1/23-121 та за №0002092342/0/23-121, прийнятих ДПІ у м.Рівне.

Доповненнями до позовної заяви за №ВПК-10/122 від 22.11.2006 року позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2006 року за №0001832342/2/23-121 та за №0002092342/2/23-121, надісланих за результатами розгляду скарги структурного підрозділу позивача.

Клопотанням від 15.12.2006 року, поданим в судове засідання, позивач виправив допущену в резолютивній частині позовної заяви описку, а саме змінив номер податкового повідомлення-рішення за №0002092342/0/23-121 на №0002092342/1/23-121.

Позивач вважає, що Вокзал станції Рівне здійснює свою діяльність на підставі Положення про відокремлений підрозділ „Вокзал станції Рівне” ДТГО „Львівська залізниця” та є структурним підрозділом управління залізниці і не може бути самостійним платником податку на прибуток, оскільки не має статусу підприємства залізничного транспорту. Щодо посилань на постанову Кабінету Міністрів України від 16.02.1998 року за №173 „Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту” то позивач зазначає, що перелік робіт визначений в цій постанові стосується основної діяльності залізничного транспорту, а не тих робіт які належать до господарської діяльності залізничного транспорту. Також, продовжує позивач, жодного слова в п.1 приміток до Переліку згаданої постанови, не сказано, що інші роботи (послуги), які не увійшли до Переліку, до господарської діяльності залізничного транспорту не відносяться. Окрім того, зазначає скаржник, що залізниця ще 10.12.2004 року листом за №НЗЕ-10/4206 повідомила керівництво Державної податкової адміністрації у Рівненській області про те, що з 01.01.2005 року платником податку на прибуток буде управління залізниці. Також, в позовній заяві зазначено, що прибуток в розмірі 20750 грн. 00 коп. фактично сплачений у бюджет за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи –ДТГО „Львівська залізниця”. Позивач звертає увагу суду і на те, що він діяв у межах роз‘яснення Державної податкової адміністрації за №7979/6/15-116 від 13.09.2006 року.

В додаткових поясненнях від 12.10.2006 року за №ВПК-10/95 позивач вважає, що вокзал станції Рівне не відноситься до категорії підприємств залізничного транспорту.

Клопотанням за №НПЕ-10/128 від 29.11.2006 року позивач надає суду витяг з акту перевірки ДПІ у м.Львові, з якого, як вважає позивач, вбачається, що представники ДПІ у м.Львові також вважають неправомірними згадані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з викладених підстав, окрім того, зазначили, що структурним підрозділом здійснювалась підсобно-допоміжна діяльність, просять позов задоволити.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву за №20855/10-15, в якому відповідач вважає, що у відповідності до підп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” структурний підрозділ позивача є платником податку на прибуток.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з наведених підстав та просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної планової документальної перевірки Вокзалу станції Рівне Львівської державної залізниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року ДПІ у м.Рівне складено акт за №429/23-400/26010065 від 27.07.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001832342/0/23-121 від 09.08.2006 року, яким Вокзалу станції Рівне визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств і організацій в розмірі 28770 грн. 00 коп., в тому числі 20750 грн. 00 коп. –основний платіж та 8020 грн. 00 коп. штрафні (фінансові) санкції.

Внаслідок розгляду скарги Відокремленого підрозділу „Вокзал станції Рівне” за №850 від 15.08.2006 року ДПІ у м.Рівне прийнято рішення за №16866/25-09 від 29.08.2006 року, яким оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та збільшено суму штрафної санкції з податку на прибуток на 800 грн. 00 коп.

У зв‘язку з прийнятим рішення про результати розгляду первинної скарги платнику податку надіслано податкові повідомлення-рішення за №0001832342/1/23-121 та №0002092342/1/23-121 від 31.08.2006 року.

Зокрема, податковим повідомленням-рішенням за №0002092342/1/23-121 від 31.08.2006 року Вокзалу станції Рівне визначено суму штрафу в розмірі 800 грн. 00 коп.

Також, за результатами розгляду скарги Відокремленого підрозділу „Вокзал станції Рівне” надіслано податкові повідомлення-рішення від 13.11.2006 року за №0001832342/2/23-121 та за №0002092342/2/23-121.

В акті перевірки зазначено, що в порушення підп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” за №334/94-ВР від 28.12.1994 року, з наступними змінами та доповненнями, Вокзал станції Рівне не розділяв прибуток одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту та прибуток одержаний від іншої господарської діяльності (від операцій, не пов‘язаних з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо), внаслідок чого підприємством занижений податок на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту на загальну суму 20750 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам господарський суд виходив з наступних міркувань та положень чинного законодавства.

Згідно п.1.2 Положення про відокремлений підрозділ „Вокзал станції Рівне” Державного територіально-галузевого об‘єднання „Львівська залізниця”, Вокзал є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об‘єднання „Львівська залізниця” без права юридичної особи.

Як вбачається з акту перевірки, структурний підрозділ позивача взятий на податковий облік 21.08.2001 року ДПІ у м.Рівне за №28-100/1297.

У відповідності до вимог підп.2.1.3 п.2.1 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” за №334/94-ВР від 28.12.1994 року, з наступними змінами та доповненнями, платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Згідно п.2.2 цього ж Закону, платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 року № 173, прийнятої відповідно до згаданого пункту, затверджено перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту.

До робіт (послуг), що виконуються (надаються) підрозділами основної діяльності залізниць відносяться, послуги експлуатаційної діяльності залізниць: поточне утримання, профілактичний огляд, обслуговування та всі види ремонту основних фондів, інвентаря, що використовується в основній господарській діяльності; експлуатація локомотивів, вагонів, дизель- та електропоїздів, їх екіпірування та прибирання; підготовка вагонів і контейнерів до перевезень; маневрова робота, супроводження поїздів; продаж квитків; навантаження, перевантаження, розвантаження, приймання, видавання та кріплення вантажів, перевірка правильності їх навантаження та кріплення; перестановка вагонів; охорона вантажів, основних засобів, інвентаря; утримання смуги відведення, пристроїв захисту від снігу, піску та вирощування захисних лісонасаджень; збір та опрацювання інформації з перевезень; випробувальні роботи на залізницях; довідково-інформаційні операції щодо роботи залізничного транспорту; роботи, пов'язані з ліквідацією пожеж, аварій та катастроф, якщо вони виконуються відновними і пожежними поїздами, які перебувають на балансі залізниць; роботи, пов'язані з технологічною обробкою перевізних документів; забезпечення пасажирів постільними речами.

Згідно приміток даної постанови, основна діяльність залізниць це діяльність усіх взаємопов'язаних відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниць, спрямована на виконання і обслуговування єдиного перевізного процесу, тобто експлуатаційна (перевізна) та підсобно-допоміжна діяльність, пов'язана з обслуговуванням експлуатаційної діяльності.

Підсобно-допоміжною діяльністю, як зазначено в згаданій примітці, вважається діяльність відокремлених підрозділів, пов'язана з виконанням ряду допоміжних операцій та організацією виробництв, продукція (послуги) яких використовується переважно для потреб експлуатаційної діяльності залізниць.

В свою чергу, експлуатаційна діяльність –це діяльність відокремлених підрозділів, безпосередньо пов'язана з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо.

Додані клопотанням за №ВПК-10/100 від 24.10.2006 року матеріали, зокрема, договори про надання рекламних послуг та договори оренди майна, не свідчать про те, що Відокремлений підрозділ „Вокзал станції Рівне” здійснював господарську діяльність залізничного транспорту, при цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Даючи правову оцінку представленим документам, суд вважає, що такі не доводять причинового зв‘язку між діяльністю по наданню рекламних послуг та здачою майна в оренду із діяльністю безпосередньо пов'язаною з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо, та не вважає згадану діяльність (по наданню рекламних послуг та здачою майна в оренду) господарською діяльністю залізничного транспорту.

Як передбачено підп.2.2.2 п.2.2 ст.2 згаданого Закону, платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Щодо листа Державної податкової адміністрації України від 13.09.2004 року за №7979/6/15-116, зокрема, висновку зробленому у ньому –„управління залізниці є платником податку на прибуток, одержаного від господарської діяльності залізничного транспорту, а платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб”, то суд зазначає наступне.

Даючи правову оцінку даному листу, суд виходив з того, що у відповідності до підп.”д” підп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Як вбачається зі змісту згаданого листа Державна податкова адміністрація України надала роз‘яснення щодо юридичних осіб, однак, аналізу щодо того чи є платником податку на прибуток структурний підрозділ не було зроблено.

Отже, твердження позивача, що він діяв у межах роз‘яснення Державної податкової адміністрації за №7979/6/15-116 від 13.09.2006 року не знайшло свого підтвердження виходячи зі змісту самого роз‘яснення.

Щодо посилань позивача на висновки ДПІ у м.Львові в акті перевірки за №НПЕ-10/128 від 29.11.2006 року, на те, що податкове повідомлення-рішення від 31.08.2006 року за №0001832342/0/23-121 підлягає скасуванню, то такий висновок в акті перевірки зроблений поза межами повноважень згаданої державної податкової інспекції, а тому, не може братись судом до уваги.

Щодо посилань позивача на те, що прибуток в розмірі 20750 грн. 00 коп. фактично сплачений у бюджет за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи –ДТГО „Львівська залізниця”, суд, даючи їм оцінку, зазначає наступне.

Пунктом 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, передбачено порядок визначення податковим органом податкового зобов‘язання.

Згідно п.1.2 ст.1 цього ж Закону, податковим зобов‘язанням вважається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Таким чином, органу державної податкової служби при визначенні податкового зобов‘язання, зокрема, з податку на прибуток, що має місце в даному випадку, належить встановити чи визначена сума податкового зобов‘язання з даного податку відображена в документі податкової звітності, і лише при відсутності такого відображення визначити податкове зобов‘язання.

Як вбачається з акту перевірки в ньому констатовано факт порушення структурним підрозділом позивача підп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” - порядку сплати податку з прибутку, однак, органом державної податкової служби не проаналізовано причиновий зв‘язок між порушенням порядку сплати даного податку з невідображенням визначеного в оспореному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов‘язання в документах податкової звітності.

В матеріалах справи наявні декларації з податку на прибуток за №22677165 від 06.05.2005 року (а.с.а.с.46-59 том І), №2567363 від 08.02.2006 року (а.с.а.с.60-69 том І), №2668571 від 10.05.2006 року (а.с.а.с.70-76 том І), які свідчать про сплату податку на прибуток позивачем, який подає єдині зведені декларації з цього податку в ДПІ у м.Львові (підтверджується і актом перевірки а.с.19 том І).

У відповідності до вимог підп.2.2.2 п.2.2 ст.2 згаданого Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлено спеціальний порядок сплати податку з прибутку підприємств для підприємств залізничного транспорту і недотримання даного порядку може змінюватись об‘єкт оподаткування, який визначається у відповідності до вимог п.3.1 ст.3 цього ж Закону, у зв‘язку із збільшенням суми валових витрат інших платників податків, зокрема, інших структурних підрозділів.

У зв‘язку з цим, на пропозицію суду, позивачем клопотанням за №ВПК-135 від 08.12.2006 року було подано звіт про доходи і витрати відокремлених підрозділів ДТГО „Львівська залізниця”, з якого вбачається, що всі відокремлені підрозділи за винятком пансіонатів „Львівський залізничник” та „Галичина” є прибутковими.

Що ж стосується пансіонатів „Львівський залізничник” та „Галичина”, то такі не є прибутковими, однак, подають декларації з податку на прибуток по місцю знаходження відповідно до ДПІ у м.Судаку та в ДПІ у м.Скадовську, а тому, дані фінансово-господарської діяльності цих підприємств не вплинули на визначення як об‘єкта оподаткування платника податку ДТГО „Львівська залізниця” так і об‘єктів оподаткування структурного підрозділу Вокзалу станції Рівне, навіть при сплаті останнім згаданого податку шляхом подання позивачем єдиної зведеної декларації з податку на прибуток в ДПІ у м.Львові.

Що стосується штрафних санкцій застосованих в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, суд вважає за необхідне зазначити зазначити наступне.

Як вбачається з спірних податкових повідомлень-рішень штрафна санкція органом державної податкової служби була застосована на підставі підпунктів 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У відповідності до підп.17.1.1 п.17.1 ст.17.1 згаданого Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Враховуючи те, що Вокзал станції Рівне не подавав квартальної декларації з податку на прибуток в орган державної податкової служби у м.Рівне за 2005 рік та за І квартал 2006 року, ДПІ у м.Рівне правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 850 грн. 00 коп.

Що стосується застосованих штрафних санкцій на підставі підп.17.1.2 п.17.1 ст.17 згаданого Закону, то такі застосовані неправомірно, оскільки їх застосування пов‘язується з визначенням контролюючим органом податкового зобов‘язання, а в даному випадку орган державної податкової служби неправомірно визначив податкове зобов‘язання.

Отже, враховуючи те, що орган державної податкової служби не дослідивши обставин сплати податку на прибуток Вокзалом станції Рівне хоч і з порушенням порядку визначеного підп.2.2.2 п.2.2 ст.2 згаданого Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який фактично був сплачений позивачем, неправомірно визначив суму податкового зобов‘язання з даного податку. Однак, правомірно застосував штрафну санкцію в сумі 850 грн. 00 коп.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 850 грн. 00 коп. не є підставними і обґрунтованими, а тому в адміністративному позові в цій частині належить відмовити. В іншій частині позов задоволити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч.3 ст.94 КАС України, такі присудити позивачу відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати, прийняті ДПІ у м.Рівне, податкові повідомлення-рішення від 09.08.2006 року за №0001832342/0/23-121, від 31.08.2006 року за №0001832342/1/23-121, від 13.11.2006 року за №0001832342/2/23-121 в частині визначення суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток в розмірі 27920 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж –20750 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції –7170 грн. 00 коп.

3. Скасувати, прийняті ДПІ у м.Рівне, податкові повідомлення-рішення від 31.08.2006 року за №0002092342/1/23-121 та від 13.11.2006 року за №0002092342/2/23-121.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об‘єднання „Львівська залізниця” (код ЄДРПОУ 01059900), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Гоголя, 1, 3 грн. 30 коп. судового збору.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Мартинюк В.Я.