ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

18.12.06 Справа№ 5/1569-28/267 А

12 год 30 хв.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Шахтар”, м. Трускавець Львівської області

до відповідача: Державної податкової адміністрації у Львівській області, м. Львів

про визнання недійсним податкового роз”яснення ДПА у Львівській області від 02.12.2005 року № 18793/10/15-109,111

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м.Львів, вул.Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Кісик Б.М. - юрисконсульт

Від відповідача: Пилип”як О.П. –головний державний податковий інспектор, Монцібович З.В. –головний державний податковий інспектор

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Шахтар” до Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання недійсним податкового роз”яснення ДПА у Львівській області від 02.12.2005 року № 18793/10/15-109,111.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду. Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 01.11.2006 року у зв’язку з хворобою судді Морозюка А.Я. справу № 5/1569-28/267А було передано для розгляду судді Данко Л.С., розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 12.12.2006 року у зв’язку із закінченням повноважень судді Данко Л.С. справу № 5/1569-28/267А було передано для подальшого розгляду судді Морозюку А.Я.

Уточненням позовних вимог від 20.09.2006 року(вх.№ 22245 від 22.09.06 року) позивач уточнив позовні вимоги. Письмовим поясненням № 140/8 від 02.11.2006 року позивач знову уточнив позовні вимоги, просить визнати податкове роз’яснення ДПА у Львівській області від 02.12.2005 року за № 18793/10/15-109,111 протиправним (недійсним) з моменту його прийняття.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, які навів у позовній заяві та письмовому поясненні від 12.10.2006 року № 140/7. Позивач зазначає, що спірне податкове роз’яснення суперечить нормам чинного законодавства, змісту податку на прибуток та порушує охоронювані законом інтереси позивача. Позивач вважає, що орендуючи у держави цілісний майновий комплекс він має право нараховувати в податковому обліку амортизаційні відрахування на орендований ЦМК і відповідно зменшувати власний валовий дохід, що в подальшому впливає на зменшення прибутку. Однак, відповідач у спірному податковому роз’ясненні заперечує таке право позивача.

Відповідач у письмовому поясненні на позовну заяву, а його представники в судовому засіданні проти позову заперечують, відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Відповідач зазначив, що відповідно до умов Договору № 96 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства “Санаторій “Шахтар” від 01.03.2004 року позивач отримав у довгострокову оренду цілісний майновий комплекс. Відповідно до п. 1.7 даного Договору майно державного підприємства враховується окремо від іншого майна Орендаря (позивача) на окремому балансі із зазначенням того, що це майно є орендованим. Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що для цілей оподаткування під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Враховуючи те, що орендар державного майна не здійснює витрат з придбання або виготовлення державного майна, то відповідно він (орендар) має право нараховувати амортизаційні відрахування у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (лист ДПА у Львівській області від 02.12.2005 року № 18793/10/15-109,111, договір № 96 від 01.03.2004 року, листи, акти приймання-передачі цілісного майнового комплексу, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні 18.12.2006 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови, повний текст постанови складено 25.12.2006 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

01 березня 2004 року між Фондом державного майна України (Орендодавець) та ТзОВ “Санаторій “Шахтар” (Орендар) укладено Договір № 96 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства “Санаторій “Шахтар”, згідно якого Фонд державного майна України (Орендодавець) передає, а ТзОВ “Санаторій “Шахтар” (Орендар) приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства “Санаторій “Шахтар”.

Відповідно до п. 1.6 Договору Орендар виступає правонаступником усіх прав та обов”язків реорганізованого державного підприємства “Санаторій “Шахтар”, а згідно п. 1.7 Договору майно підприємства враховується окремо від іншого майна Орендаря на окремому балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим.

Відповідно до п.2.2 Договору, передача цілісного майнового комплексу підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

04 листопада 2005 року позивач (ТзОВ “Санаторій “Шахтар”) звернувся із запитом № 619 до ДПА України “Про надання роз”яснення щодо порядку нарахування орендарем у податковому обліку амортизаційних відрахувань на орендоване майно цілісного майнового комплексу”. Листом від 19.11.2005 року № 112-79/6/15-1116 Державна податкова адміністрація України уповноважила Державну податкову адміністрацію у Львівській області розглянути лист ТзОВ “Санаторій “Шахтар” від 04.11.2006 року № 619 щодо деяких питань оподаткування та надати відповідь заявнику.

02 грудня 2005 року листом № 18793/10/15-109,111 ДПА у Львівській області надано податкове роз”яснення ТзОВ “Санаторій “Шахтар”, в якому, зокрема, зазначено наступне. Згідно п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94 –ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями), орендар не враховує балансову вартість об”єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця. Крім того, відповідно до п.8.1.1 .п.8.1 ст.8 зазначеного Закону, під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Виходячи з викладеного, а також те, що орендар державного майна не здійснює витрат з придбання або виготовлення державного майна, то відповідно він має право нараховувати амортизаційні відрахування у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку.

Позивач з таким висновком податкового органу не погоджується, при цьому посилається на наступне. Відповідно до норм пункту 1.18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що операції з лізингу(оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством. Відповідно до ч.1 пункту 3 ст.23 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ (із змінами і доповненнями), амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Також позивач зазначає, що згідно пункту 4.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ(із змінами та доповненнями), у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне(множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту «г»підпункту 4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ(із змінами та доповненнями), податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ (із змінами і доповненнями), даний закон регулює організаційні відносини, пов”язані з передачею в оренду державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Відповідно до ст. 14 даного Закону припинення діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря за відповідним рішенням органу управління орендаря. Орендар стає правонаступником прав та обов”язків підприємства відповідно до договору оренди. Згідно ст. 23 Закону, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Із змісту ст. 317 Цивільного кодексу України випливає, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, водночас відповідно до п.1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” орендар лише користується майном орендодавця.

Окрім цього, Закону України “Про оренду державного і комунального майна” не регулює питання оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.91 року (із змінами та доповненнями), ставки, механізм справляння податків і зборів (обов”язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільг щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Щодо справляння податку на прибуток підприємств, таким законом є Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Статтею 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об”єкт оподаткуванння, порядок обчислення оподаткованого прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом зміни до цього Закону.

Враховуючи, що відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” амортизаційні відрахування є складовою об’єкта оподаткування, які визначаються статтями 8 та 9 цього Закону, то порядок їх нарахування для цілей оподаткування податком на прибуток не може встановлюватися іншими законами, крім законів про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 зазначеного Закону, оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Згідно п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94 –ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями), орендарем не враховується балансова вартість об”єкта оперативного лізингу (оренди).

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, для цілей оподаткування під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку під амортизацією розуміється систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Отже, в Законі України “Про оренду державного і комунального майна” амортизаційні відрахування розглядаються як частина вартості основних фондів та джерело їх відновлення, що цілком відповідає бухгалтерському обліку.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що орендар державного майна не здійснює витрат з придбання або виготовлення державного майна, яке передано йому в оренду, то відповідно він має право нараховувати амортизаційні відрахування у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку.

Одночасно, відповідно до п.п. 8.5.1 п. 8.5 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду).

Враховуючи вищевикладене, передача об”єкта основних фондів в оперативний лізинг не призводить до зміни балансової вартості груп основних фондів у орендаря та орендодавця, а також не призводить до податкової амортизації зазначеного об”єкта оперативного лізингу (оренди) у орендаря, і лише орендна плата за такий об”єкт включається до складу валового доходу орендодавця відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону та валових витрат орендаря згідно іх п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.

При цьому слід зазначити, що відповідно до умов Договору № 96 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства “Санаторій “Шахтар” від 01.03.2004 року позивач отримав у довгострокову оренду цілісний майновий комплекс. Згідно п. 1.7 зазначеного Договору майно державного підприємства враховується окремо від іншого майна Орендаря (позивача) на окремому балансі із зазначенням того, що це майно є орендованим.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про безпідставність те необґрунтованість позовних вимог, та відмовляє у задоволенні позову повністю.

Судові витрати в розмірі 3 грн 40 коп судового збору покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п.6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Морозюк А.Я.