open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
2/1154-24/264А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.06 Справа№ 2/1154-24/264А


За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Спецмонтаж”, м Городок Львівської області

До відповідача : Управління Пенсійного фонду України у Городоцькому районі Львівської області, м. Городок Львівської області

Про визнання нечинними рішень № 50 від 07.11.2005р., № 46 від 28.02.2006р.


Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –Козій Ю.В. - представник

Від відповідача –Івахович Р.Р. –гол. спец. юр.кон., Маселко Н.В. –спец. відділу надходжень


Суть спору: Позов заявлено про визнання нечинними рішень Управління Пенсійного фонду України у Городоцькому районі Львівської області № 50 від 07.11.2005р., № 46 від 28.02.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач неправомірно нарахував штрафні санкції та пеню на підставі ст.106 Закону України „ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІУ ( далі- Закон № 1058) за несвоєчасну сплату страхових внесків. Позивач вважає, що нарахування пені повинно проводитись на підставі п/п, п/п 16.4.1, 16.4.2 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” № 2181 ( далі –Закон № 2181).

12.10.2006р.представник позивача подав уточнення до позовних вимог. На його думку, Закон № 1058-ІУ в частині п.2 ч.9 ст.106 не узгоджується із п\п 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181, а тому колізія зазначених законів має застосовуватися на користь платника податку. В заяві представник позивача просить зобов”язати відповідача привести оскаржувані рішення у відповідність до положень роз”язання конфлікту інтересів, визначених Законом № 2181.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що оспорювані позивачем рішення прийняті на підставі та у відповідності Закону № 1058, оскільки за період з 21.02.2004р.по 27.02.2006р. позивачем були сплачені страхові внески з порушенням строків, встановлених цим Законом. Посилаючись на п.15 Прикінцевих положень Закону № 1058, відповідач вважає, що інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

В судовому засіданні 14.11.2006 оголошувалась перерва до 30.11.2006р.


Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

За несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону № 1058 позивачем прийняті рішення про застосування до ВАТ „Спецмонтаж” штрафних санкцій та про нарахування пені:

- рішення №50 від 07.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% на суму 79,93 грн., в розмірі 50% - на суму 9 048,24грн,.та нарахування пені в сумі 1 770,00 грн.;

- рішення №46 від 28.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 50% на суму 104 067,93 грн. та нарахування 48 900,29 грн. пені.

Згідно із актом звірки взаєморозрахунків, підписаним двома сторонами, заборгованість відповідача по страхових внесках на момент прийняття рішення № 50 від 07.11.2005р., тобто, заборгованість за період з 2004 р. по вересень 2005року, становила 85 321,44грн, а на момент прийняття рішення № 46 від 28.02.2006р., тобто, заборгованість за період з 2004р. по січень 2006р. –62 207,45грн.За несвоєчасну сплату страхових внесків було нараховано фінансову санкцію в сумі 147 807,59 грн. та пеню в сумі 51 132,39грн.


Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав.

З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України ”Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІУ, пунктом 6 ст. 20 якого встановлено, що страхувальники зобов”язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно із п.п. 1-4 ст.14 та п. 6 ст.20 Закону №1058, для позивача базовим звітним періодом є календарний місяць.

Матеріалами справи підтверджено, що страхові внески за період з 2004р. по лютий 2006року сплачувались позивачем з порушенням строків, встановлених п. 6 ст.20 Закону № 1058.


Відповідно до п. 2 ч.9 ст.109 Закону № 1058, за несплату або несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10% ( затримка до 30 календарних днів),20% ( затримка сплати до 90календарних днів)або 50% ( затримка понад 90 календарних днів) своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 та 10 цієї статті, посадовими особами виконавчих органів ПФ виносяться рішення Суми пені і штрафів підлягають сплаті упродовж 10 робочих днів з дня одержання відповідного рішення.( ч.13 ст.106 Закону № 1058).

Відтак, оспорювані рішення прийняті у повній відповідності до вимог Закону №1058.

Суд вважає помилковим твердження позивача про те, що норми цього Закону , які встановлюють порядок нарахування штрафних санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків не повинні застосовуватися як такі, що суперечать Закону № 2181, оскільки згідно із п.4 ст.18 Закону №1058 , страхові внески не включаються до складу податків, інших обов”язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці правовідносини не поширюється податкове законодавство.

Відповідно до п.15 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з 01.01.2004р., із набранням чинності спеціального Закону № 1058, який регулює порядок нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату внесків, на ці правовідносини не поширюється податкове законодавство, зокрема, не поширюються норми Закону №2181, тому твердження позивача про колізію Законів № 1058 та № 2181 є безпідставним, оскільки норми Закону №2181 з 01.01.2004р. не регулюють правовідносин щодо сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування.

На підставі викладеного суд вважає доводи позивача такими, що суперечать чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 49, 51, 94, 97, 98, 130, 135, 138, 139, 143, 150-154, 158-164, п.п. 3,6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд


ПОСТАНОВИВ:


В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.


Постанова набирає законної сили через 10 днів і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому ст.186 КАС України.


Суддя Хабіб М.


Джерело: ЄДРСР 334511
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку