ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

30.11.06 Справа№ 7/93-23/46(11/146т)

Господарський суд Львівської області у складі судді Гриців В.М. при секретарі Москалі Р.М. за участю представників кредитора Лук’яненко О.Г., боржника Козенко Н.В. розглянув у попередньому судовому засіданні справу про визнання Державного комітету України з державного матеріального резерву кредитором відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” з вимогами на суму 13220599,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області 29 травня 2001 року порушив провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач”. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” опубліковано 1 вересня 2001 року в газеті „Голос України”.

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся із заявою №юр/297 від 01.10.2001 р. про визнання його кредитором на загальну суму 13220599,21 грн., яку відправив господарському суду Львівської області 4 жовтня 2001 року. Заявлені вимоги кредитор обгрунтовує наступним. За номенклатурою накопичення матеріальних цінностей, затвердженою наказом Міністерства автомобільної промисловості СРСР від 23.11.1987р. №076, на державному підприємстві „Львівський завод Автонавантажувач” закладені до державного мобілізаційного резерву матеріальні цінності у зазначених в ній обсягах і асортименті. Оплата за закладені матеріальні цінності проводилась Держкомрезервом шляхом погашення державного безвідсоткового кредиту в сумі 2241484 крб. (платіжне доручення від 04.02.1993р. № 46). Наявність матеріальних цінностей мобрезерву на підприємстві підтверджується звітом-збережувальним зобов'язанням форми № 12 про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 1998 рік. Відповідно до акту перевірки Львівської міжобласної інспекції від 10.11.2000р. на ВАТ “Львівський завод Автонавантажувач” виявлено факт самовільного використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 5533483,68 грн. в цінах на день перевірки, а саме: - чавун переробний - 1115 т (575 грн/т) = 641125 грн.; - чавун ливарний - 2084 т ( 630 грн/т) = 1312920 грн.; - сталь товстолистова - 1103,27 т (1030 грн/т) = 1146297,53 грн.; - сталь тонколистова товщ. 1.0-1.8 мм - 192,32 т (1220 грн/т) = 234630,4 грн.; сталь листова конструкційна холоднокатана декапірована - 1122,45 т ( 1411 грн/т) = 1583776,95 грн.; сталь листова освинцьована - 112,455т ( 2300 грн/т) = 258646,5 грн.; алюміній вторинний - 9,282 т ( 6200 грн/т) = 57548,4 грн.; припой олов"яно-свінцевий - 0,051 т (18900 грн/т) = 2853,9 грн.; прокат мідний - 1,274 т ( 12500 грн/т) = 15925 грн.; підшипники кочення кулькові - 19826 штук (10 грн/штука) = 198260 грн.; підшипники кочення ролкові 8150 штук (10 грн/штука) = 81500 грн. Матеріальні цінності використані (відчужені) самовільно, без необхідного на це розпорядження Кабінету Міністрів України, дозволу Державного Агентства та без оплати їх вартості. За самовільне відчудження матеріальних цінностей державного резерву нараховано 5533483,68 грн штрафу у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відстуності та 2153631,85 грн. пені в цінах на день перевірки з вартості відсутнього їх обсягу. Таким чином, сума кредиторських вимог до боржника становить: вартість самовільно відчужених підприємством матеріальних цінностей мобрезерву 5533483,68 грн., штраф 100% - 5533483,68 грн., пеня - 2153631,85 грн.

Також 18 вересня 2002 року кредитор подав доповнення до заяви про визнання кредитором відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач”, у якій на 100196,88 грн. збільшив заявлені кредиторські вимоги. Цю суму вимог кредитор обгрунтовує невиконанням боржником завдання мобрезерву за нарядом № 225 від 17 липня 2002 року, за що нараховано 98040,00 грн. штрафу та 2156,88 грн. пені.

Боржник кредиторські вимоги не визнає. У наданому запереченні стверджує, що документами, які знаходяться на підприємстві, не підтверджується факт закладення до державного мобілізаційного резерву на ВАТ "Львівський завод Автонавантажувач" матеріальних цінностей згідно з номенклатурою накопичення матеріальних цінностей за наказом Міністерства автомобільної промисловості СРСР від 23.11.1987 р. № 076. При цьому зазначає, що згідно п.2 ст.7, п.5 ст.П Закону України "Про державний матеріальний резерв" підприємству відшкодовуються витрати по зберіганню матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву, чого за весь час існування складу мобрезерву на підприємстві не проводилось. Пояснює, що за період 1985-2001 років витрати підприємства склали 6790568,60 грн., в тому числі по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву - 6754670,6 грн., витрати на проведення інвентаризації зазначених матеріальних цінностей шляхом переважування та перевезення металопродукції у кількості 8393 тон, перерахування 18144 шт. підшипників, сплавів і сумішів твердих наплавних у кількості 41911 шт. склали 35 898,0 грн. Ці затрати виникли внаслідок безвідповідального відношення колишнього керівництва відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” і безконтрольністю з боку Державного агенства з управління державним матеріальним резервом до збереження матеріальних цінностей другої групи. Факти безконтрольності з боку Державного агентства з управління державним матеріальним резервом підтверджуються результатами перевірок, проведених Львівською міжобласною інспекцією Державного агентства з управління державним матеріальним резервом 06.03.1997 р. і 10.11.2000 р. В процесі перевірки 1997 року не було виявлено фактів самовільного використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, тоді як результати перевірки у 2000 році встановили самовільне використання вищевказаних цінностей з 1995 року. Отже, Державним агентством з управлінням державним матеріальним резервом свідомо у 1997 році не було виявлено факт самовільного використання матеріальних цінностей мобрезерву, що дало підставу рахувати на сьогоднішній день вартість самовільно використаних матеріальних цінностей мобрезерву в цінах 2000 року на суму 5533483,68 грн., а не в цінах 1997 року. Факт своєчасного невиявлення самовільного використання матеріальних цінностей сприяв продовженню такого використання в 1997-2000 р.р. За умови своєчасного реагування Державного агентства з управління державним матеріальним резервом на факти самовільного вилучення матеріальних цінностей, відшкодування затрат підприємства на охорону, як передбачено Законом України "Про державний матеріальний резерв", своєчасного та якісного проведення інвентаризації підприємство мало би можливість у 2001 році повернути повністю заявлені матеріальні цінності. Боржник також пояснив, що з серпня 2000 році нове керівництво приймає всі можливі заходи по наведенню належного порядку по обліку та охороні матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме повністю замінено кадровий склад відповідальних за збереження матеріальний цінностей державного мобілізаційного резерву осіб; не допущено самовільного вилучення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; проведена додаткова інвентаризація по встановленню фактичної наявності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву шляхом переважування металопродукції у кількості 8393 тон, перерахування 18144 шт. підшипників, сплавів і сумішів твердих наплавних у кількості 41911 шт., результати інвентаризації направлені до Державного агентства з управління державним матеріальним резервом 30.07.2001 р.; заведено відповідний бухгалтерський облік наявних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на підприємстві; з метою забезпечення надійного збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складах додатково введено 7 одиниць контролерів і 2 службово-сторожеві собаки; закладку матеріальних цінностей мобілізаційного резерву відповідно до плану мобілізаційного резерву відрегульовано і направлено в агентство з управління державним матеріальним резервом; підготовлено для повернення на склад мобілізаційного резерву 480 тон ливарного чавуну на суму 302400,0 грн. і 3 тони сталі тонколистової на суму 3660,0 грн.; проводиться підготовка і погодження з агенством з управління державним матеріальним резервом графіку повернення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Окрім того, боржник вважає, що згідно з п.2 ст. 11, п.5 ст.4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" матеріальні цінності державного резерву повинні зберігатися на підприємствах на договірних умовах. Проте, за весь час існування складу мобілізаційного резерву на підприємстві договору на зберігання матеріальних цінностей другої групи між ВАТ "Львівський завод Автонавантажувач" та Державним агентством з управління державним матеріальним резервом не існує. Боржник також заперечує оплату кредитором за збереження закладених матеріальних цінностей. Вважає, що „в процесі перевірок матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які були ініційовані новим керівництвом ВАТ "Львівський завод Автонавантажувач" в листопаді-грудні 2000 року, працівниками Львівської міжобласної інспекції Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України та контрольно-ревізійного відділу у м.Львові дані про розмір накопичення взяті зі звіту підприємства за 1993 рік”. Боржник також повідомив, що прокуратурою Залізничного району м.Львова порушена кримінальна справа № 180-0017 щодо обставин вилучення матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву з ВАТ "Львівський завод Автонавантажувач". Заявлені Державним агентством з управління державним матеріальним резервом до ВАТ "Львівський завод Автонавантажувач" вимоги вважає спірними, стверджує, що розгляд правомірності заявлених вимог може бути здійснений тільки після закінчення слідства прокуратурою Залізничного району м.Львова.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 23 жовтня 2001 року матеріали справи скерував за встановленою підсудністю до Господарського суду м. Києва, зсилаючись на те, що матеріали містять державну таємницю та містять гриф „таємно”. 29.11.2002р. ухвалою Господарського суду м. Києва, що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору. Вищий господарський суд України постановою від 28.01.2004р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2003р. та ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.11.2002р. скасував та направив справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. При цьому Вищий господарський суд у названій постанові вказав, що вимоги кредитора до боржника у справах про банкрутство розглядаються виключно судом, який порушив провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, що вимоги підтверджуються кредитором документально з грифом таємності. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2004р. справу направлено за підсудністю до Господарського суду Львівської області. Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.09.2006р. в прийнятті заяви Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання кредитором відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” з вимогами на суму 13220599,21 грн. відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. зазначена ухвала скасована повністю, матеріали справи передано на розгляд в господарський суд. Матеріали справи (3 томи) резолюцією голови суду 10.03.2006р. передано судді Гриців В.М.

У зв’язку із поданнням касаційних скарг матеріали справи направлялися до Вищого господарського суду України та Верховного суду України. Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. залишена без змін.

В судовому засіданні 16 жовтня 2006 року представник кредитора звернувся з клопотанням визнати поважною причину пропуску місячного строку для звернення з грошовими вимогами до боржника і відновити пропущений строк. Пропуск встановленого строку пояснює наступним: відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 7 серпня 2001 року, постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2001 року № 1050 Державне агенство України з управління державним матеріальним резервом було ліквідовано, на його базі утворено Державний комітет України з державного матеріального резерву, який став правонаступником агенства. Для проведення ліквідації наказом Міністерства економіки України від 14 серпня 2001 року № 175 була створена ліквідаційна комісія, яка повинна була у тримісячний термін здійснити заходи, пов’язані з ліквідацією Державного агенства України з управління державним матеріальним резервом. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року № 513-р термін роботи комісії з ліквідації Державного агенства України з управління державним матеріальним резервом продовжено до 15 грудня 2001 року. Процес ліквідації супроводжувався звільненням працівників, формуванням нового штату працівників, що вплинуло на незначне пропущення строку для звернення з грошовими вимогами до боржника. Заявлені кредиторські вимоги у сумі 13320796,09 грн. кредитор підтримав повністю з підстав, викладених у заяві, доповненнях до заяви та наданих доказах.

Боржник підтримав раніше подані заперечення, доказів повернення матеріальних цінностей державного матеріального резерву чи відшкодування їх вартості не надав, причини пропуску кредитором строку для звернення з грошовими вимогами до боржника вважає не поважними.

Розглянув матеріали справи, надані докази, заслухав пояснення прокурора, представників сторін суд вважає, що причини пропуску строку для звернення з грошовими вимогами до боржника є поважними і такий слід відновити, а вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” слід визнати у сумі 12551047,68 грн. В решті вимог відмовити. Судове рішення ухвалене з урахуванням наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 14, 15 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ( в редакції закону, чинній станом на момент звернення до суду - жовтень 2001 року) кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають в господарський суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів, розглядаються судом у процедурі провадження у справі про банкрутство в попередньому засіданні суду . За результатами розгляду виноситься ухвала.

Провадження у справі №7/93-23/46 про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” порушене господарським судом Львівської області 29 травня 2001 року. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” опубліковано 1 вересня 2001 року в газеті „Голос України”. Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про визнання його кредитором відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” з сумою вимог 13220599,21 грн., з якої вартість самовільно відчуджених матеріальних цінностей мобрезерву становить 5533483,68 грн., штраф - 5533483,68 грн, пеня -2153631,85 грн. Копії заяви та доданих до неї документів кредитор надіслав також і боржнику. Заяву з вимогами до боржника кредитор повинен був подати господарському суду до 1 жовтня 2001 року включно. Однак, ця заява відправлена господарському суду Львівської області на три дні пізніше від встановленого законом строку, а саме 4 жовтня 2001 року, про що є поштовий штамп на конверті.

Кредитор пояснив суду, що відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 7 серпня 2001 року, постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2001 року № 1050 Державне агенство України з управління державним матеріальним резервом було ліквідовано, на його базі утворено Державний комітет України з державного матеріального резерву, який став правонаступником агенства. Для проведення ліквідації наказом Міністерства економіки України від 14 серпня 2001 року № 175 була створена ліквідаційна комісія, яка повинна була у тримісячний термін здійснити заходи, пов’язані з ліквідацією Державного агенства України з управління державним матеріальним резервом. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року № 513-р термін роботи комісії з ліквідації Державного агенства України з управління державним матеріальним резервом продовжено до 15 грудня 2001 року. Процес ліквідації супроводжувався звільненням працівників, формуванням нового штату працівників, що вплинуло на незначне пропущення строку для звернення з грошовими вимогами до боржника. Суд приймає до уваги пояснення кредитора і надані докази щодо причин пропуску місячного строку для звернення з грошовими вимогами до боржника, вважає такі поважними і відновлює пропущений строк для звернення з грошовими вимогами до боржника.

Згідно з матеріалами справи у 1981 році на державному підприємтсві „Львівський завод Автонавантажувач” закладено до державного мобілізаційного резерву матеріальні цінності за номенклатурою накопичення матеріальних цінностей, затвердженою наказом Міністерства автомобільної промисловості СРСР від 23.11.1987р. №076 (має гриф „таємно”). Факт закладення на державному підприємтсві „Львівський завод Автонавантажувач” і зберігання матеріальних цінностей мобрезерву боржником підтверджується звітами-збережувальним зобов'язанням форми № 12 мр про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, звітами форми 13 мр. про рух матеріальних цінностей мобрезерву, форми 14 мр. про пункти зберігання матеріальних цінностей мобрезерву та їх складські площі, форми 15 мр. про відпущені матеріальні цінності мобрезерву , форми 16 мр. довідка про наявність матеріальних цінностей мобрезерву, форми 17 мр. довідка про виконання постанов і розпоряджень Кабінеру Міністрів України щодо розбронювання матеріальних цінностей мобрезерву, актами перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву за різні періоди, актами інвентаризації державних матеріальних цінностей. При цьому звіти здавались і перевірки проводились як до порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ Львівський завод «Автонавантажувач»так і під час судової процедури санації ВАТ Львівський завод «Автонавантажувач». Відповідно до акту перевірки Львівської міжобласної інспекції від 10.11.2000р. на ВАТ Львівський завод «Автонавантажувач» виявлено факт самовільного використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 5533483,68 грн. в цінах на день перевірки, а саме: - чавун переробний - 1115 т (575 грн/т) = 641125 грн.; - чавун ливарний - 2084 т ( 630 грн/т) = 1312920 грн.; - сталь товстолистова - 1103,27 т (1030 грн/т) = 1146297,53 грн.; - сталь тонколистова товщ. 1.0-1.8 мм - 192,32 т (1220 грн/т) = 234630,4 грн.; сталь листова конструкційна холоднокатана декапірована - 1122,45 т ( 1411 грн/т) = 1583776,95 грн.; сталь листова освинцьована - 112,455т ( 2300 грн/т) = 258646,5 грн.; алюміній вторинний - 9,282 т ( 6200 грн/т) = 57548,4 грн.; припой олов"яно-свінцевий - 0,051 т (18900 грн/т) = 2853,9 грн.; прокат мідний - 1,274 т ( 12500 грн/т) = 15925 грн.; підшипники кочення кульков і - 19826 штук (10 грн/штука) = 198260 грн.; підшипники кочення ролкові 8150 штук (10 грн/штука) = 81500 грн. Матеріальні цінності використані (відчужені) самовільно, без необхідного на це розпорядження Кабінету Міністрів України, дозволу Державного Агентства та без оплати їх вартості. Відкрите акціонерне товариство „Львівський завод Автонавантажувач” утворене відповідно до рішення Фонду державного майна України від 5 січня 1996 року № 1-АТ та на підставі установчих документів утворено відкрите акціонерне товариство „Львівський завод Автонавантажувач” і є правонаступником державного підприємства „Львівський завод Автонавантажувач”, в тому числі й щодо зобов’язань за зберігання, використання державного матеріального резерву.

Викладених обставин боржник не заперечив і не спростував. Навпаки, боржник визнає факт закладення матеріальних цінностей до державного мобілізаційного резерву, наявність його зобов’язань щодо зберігання, використання державного матеріального резерву та факт їх самовільного використання. Ці факти підтверджені й належними доказами, в тому числі й звітами та іншими документами самого боржника (акти інвентаризації, накази . Окрім того, боржник не надав жодних доказів повернення ним самовільно використаних державних матеріальних цінностей. Боржник також виконував й замовлення уповноважених органів щодо використання державного матеріального резерву.

Згідно з п.п.10, 16, 17 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчудження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей. Розмір пені обчислюється з вартості платежу, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Названі фінансові санкції застосовуються у безспірному порядку.

Загальна сума вартості самовільно використаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, виходячи з їх ринкової ціни на дату виявлення факту відсутності, становить 5533483,68 грн. Отже, штраф у розмірі 100 відсотків вартості становить 5533483,68 грн. Стягненню підлягає пеня у сумі 1484080,32, нарахованій за період з 11 листопада 2000 року до 29 травня 2001 року - дати порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач”, оскільки з дати порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В силу положень ст.12 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ( в редакції закону, чинній станом на травень 2001 року) в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, протягом дії мораторію не нараховується штраф, пеня, інші фінансові санкції. Таким чином, сума вимог кредитора до боржника становить 12551047,68 грн., з якої вартість самовільно відчужених Підприємством матеріальних цінностей мобрезерву - 5533483,68 грн., штраф 100 відсотків - 5533483,68 грн., пеня –1484080,32 грн.

Згідно з ст. 4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки, зокрема з адміністративних актів. Відповідно до вимог ст. 154 Цивільного кодексу УРСР правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Договір може бути укладеним шляхом прийняття до виконання замовлення. Договір може бути укладено як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Відповідно до ст. 42 Цивільного кодексу УРСР угода, для якої не встановлена певна форма, вважається укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Згідно з Указом Президента України №1039/95 від 14.11.1995 р. „Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України” (має гриф "дек") визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.

В даному випадку обов’язок боржника зберігати матеріальні цінності виник з моменту прийняття до виконання мобілізаційного завдання, що підтверджується формою 12мр та номенклатурою накопичення матеріальних цінностей, затверджена наказом Мінавтотранс СРСР від 23.11.1987 року № 076 (має гриф „Таємно"), яке з боржника не було знято в установленому порядку.

З урахуванням викладеного твердження боржника про відсутність підстав для його відповідальності за збереження матеріальних цінностей державного резерву з причини відсутності договору на зберігання матеріальних цінностей другої групи, укладеного між сторонами на виконання приписів п.2 ст. 11, п.5 ст.4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" не грунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинах справи.

Щодо поданого доповнення до заяви про визнання кредитором відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач”, у якій кредитор на 100196,88 грн. збільшив заявлені кредиторські вимоги за невиконанням боржником завдання мобрезерву за нарядом № 225 від 17 липня 2002 року, то ці вимоги виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” і такі в реєстр вимог кредиторів не включаються.

Керуючись ст.ст.1,5,12,14, 15 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ( в редакції закону, чинній станом на момент звернення до суду - жовтень 2001 року), ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6. 4-7, 34, 36, 43, 53, 86 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Визнати строк для звернення з грошовими вимогами до боржника таким, що пропущений з поважних причини та відновити його.

2. Кредиторські вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства “Львівський завод “Автонавантажувач” визнати частково у сумі 12551047,68 грн.

Суддя Гриців В.М.