ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

14.12.06 Справа№ 5/3292-13/380(5/781-12/131)

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ПП “Алві”, м.Львів

до відповідача: ДПІ у Личаківському районі м.Львова, м.Львів

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000332320/0/2129 від 02.02.05р.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з”явився

Від відповідача: Томашівський О.Г. –гол.держ.податк.інсп. юр.від., Робейко А.А. –гол.держ.податк.інсп. відділу представництва інтересів в судах та організації поз.роботи юр.управл. ДПА у Львів.обл.

Відкрито провадження у справі за позовом ПП “Алві”, м.Львів до ДПІ у Личаківському районі м.Львова, м.Львів про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000332320/0/2129 від 02.02.05р.

Позивачем явки представника в судовому засіданні не забезпечено, вимог ухвали господарського суду Львівської області від 29.11.2006р. не виконано.

З”ясовано:

за результатами перевірки (акт перевірки № 336/23-2/23966107 від 31.01.2005 року) встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними документами, в результаті чого встановлено завищення загальної суми валових витрат. Так, відповідно до договору купівлі - продажу № 7 від 02.02.2004 року ПП “Алві” купує у ПП “Водомережі” деревообробне обладнання та механізми. У документах, які представлені до перевірки відсутня інформація про транспортування товару, в ціні товару транспортні витрати не виділені. В ході перевірки не виявлено ким отримано транспортні послуги, понесено транспортні витрати та підтверджено дані операції документально.

Крім того, колегією Вищого адміністративного суду України вказано, що згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно оскільки розрахунки проведено векселями, колегія Вищого адміністративного суду України вказує на те, що судами при первинному розгляді справи, не було взято до уваги той факт, що вексельна форма розрахунків в даному випадку не передбачала фактичного зарахування коштів на рахунки ПП. „Водомережі” як компенсація за отриманий товар –деревообробне обладнання за угодою №7 від 02.02.2004р.

Також не надано судом оцінку листу заступника начальника СВ ПМ ДПІ у м.Львові №3387/09-3 від 26.08.2005р. , з якого вбачається, що до підписаних документів посадові особи Позивача жодного відношення не мали , всі дії вчинялись сторонніми особами.

Позивач погоджується в позовній заяві, що відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними документами, обов”язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Однак, як зазначено в акті перевірки, що в порушення п.5.1 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами і доповненнями) підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню товару без документів, що засвідчують набуття прав власності на суму 4570400грн. Зокрема, відсутні ТТН.

Дійсно, якщо підприємством здійснювалась господарська операція, то мають бути документи, які б фіксували факт здійснення транспортної операції та містили інформацію про перевізника, транспортний засіб, місце завантаження (розвантаження) товару, дані осіб, що були учасниками господарської операції.

Оскільки поставка деревообробного обладнання та механізмів здійснювалась автотранспортом, то згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (зареєстровано в Мін’юсті України 20.02.98 р. за № 128/2568, зі змінами та доповненнями), основними документами на перевезення вантажів є товаро-транспортна накладна (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля, без яких перевезення вантажів не допускається. На підставі вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними (за текстом –ТТН) здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

ТТН –єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 зазначених Правил передбачено, зокрема, що ТТН належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники ТТН підписом i при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Перший примірник ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий –передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій i четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби –й печаткою або штампом), передаються перевізнику.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення i зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Отже, отримання i реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, зареєстрованого в Мін'юсті України 20.02.98 за №128/2568 (із змінами та доповненнями), оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Згідно із пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 20.02.98 за №128/2568 (із змінами та доповненнями), основним документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про транспорт” №232/94-ВР від 10.11.1994р. - відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються цим Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.

Згідно ст.47 Статуту автомобільного транспорту УРСР затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969р. №401 Вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру, по яких не ведеться складський облік товарно-матеріальних цінностей, але організовано облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру, - акти заміру (зважування).

Товарно-транспортні накладні, дорожні листи і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі шляхових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Отже, понесені витрати на придбання вищезазначених послуг, згідно представлених до перевірки документів, не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання цих послуг. У зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення до складу валових витрат вартості даних послуг без підтвердження відповідно складеними згідно з чинним законодавством первинними документами.

Крім цього, у відповідності до п.2.7 Наказу Міністерства Фінансів України “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” від 24.05.95р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Одночасно документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов”язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. Таким чином, законодавець надає можливість платнику податків підтвердити валові витрати шляхом складення інших документів, які будуть наближеними за структурою до уніфікованих. Проте, такі документи в платника податків також відсутні.

Оскільки, відповідно до ч.3 п.4.8 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) векселі, отримані або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов”язань такого платника податку незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються. Акти прийому –передачі векселя без участі банку не можуть бути доказом перерахування коштів за виконані роботи, надані послуги.

Таким чином, позивачем віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню товару без документів, які б засвідчили набуття права власності на суму 4570400грн.

Суд не може не погодитись з висновками відповідача, оскільки відповідачем долучено до матеріалів справи постанову господарського суду Львівської області №5/634-9/114 від 06.06.2006р. Судом досліджено докази, якими встановлено, підробку підписів посадових осіб ПП. „Алві” та ПП. „Водомережі”.

СВ ПМ ДПІ у м.Львові порушено кримінальну справу №144-5900 за ознаками вчиненого злочину, передбаченого ст.212 ч.3, ст.205 ч.2 КК України.

З опитаних по справі осіб, зокрема гр..Суперека О.І. та директора ПП. „Водомережі” Козловський М.В., останні дали свідчення про те, що не займались здійсненням господарської діяльності, податкову звітність не підписували, бухгалтерські та податкові документи не оформляли, угоди не укладали.

Відповідно, Постановою господарського суду Львівської області від 06.06.2006р. №5/634-9/114 угоду №7 від 02.02.2004р. визнано недійсною.

Суд заслухав пояснення Відповідача, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що поданими матеріалами Відповідач в повному обсязі спростував твердження Позивача та підтвердив не відповідність нормам закону угоди на підставві якою проведено операції.

Таким чином, відповідач, завищуючи загальну суму валових витрат, занизив податок на прибуток на суму 1 142 600,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,164,167 КАС України, суд, -

постановив:

1.В позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя Станько Л.Л.