РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.06 Справа № 18/556пн

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємства «Горрембуд», м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехстрой», м. Луганськ

про визнання договору дійсним та ви?знання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: Ходош В.Ю. за дов. від 01.12.2006;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 03.11.2005, який укладено між сторонами за позовом;

- про визнання за ним права власності на об’єкт незавершеного будівництва –учбово-тренувальний корпус, що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне міста Луганська, вул. Артема, 4.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 21.12.2006 підтвердив доводи позивача, викладені ним в позовній заяві, та вимоги не оспорив.

В судовому засіданні 19.12.2006 було оголошено перерву до 21.12.2006 (10.10.).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі нотаріально завіреного договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва на аукціоні від 31.03.2005, відповідач купив у регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області державне майно –об’єкт незавершеного будівництва –учбово-тренувальний комплекс, що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне міста Луганська, вул. Артема, 4.

Умовою продажу вказаного об’єкту було розбирання будівлі протягом 24 місяців з дати підписання договору, тобто в строк до 31.03.2007 та приведення будівельного майданчика у належний стан.

Зазначений об’єкт незавершеного будівництва є нерухомим майном, про що вказано в абз. 2 п. 8.1. договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва на аукціоні від 31.03.2005.

На підставі ст. 334 Цивільного кодексу України відповідач набув права власності на об’єкт незавершеного будівництва з моменту нотаріального посвідчення та державній реєстрації договору, тобто з 31.03.2005 (завірені копії договору та витягу з Державного реєстру правочинів залучені до матеріалів справи).

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Положеннями абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України встановлено, що:

- відносно об'єкта незавершеного будівництва можуть укладатися договори;

- право власності на об'єкт незавершеного будівництва може бути зареєстроване органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Таким чином, цивільним законодавством передбачена можливість укладення цивільних угод відносно об’єктів незавершеного будівництва.

Тобто, власник об’єкту незавершеного будівництва має законне право продати цей об’єкт.

Договором купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва на аукціоні від 31.03.2005, на підставі якого відповідач купив об’єкт незавершеного будівництва було передбачено, що при зміні власника на об’єкт приватизації (об’єкт незавершеного будівництва) покупець повинен покласти всі зобов’язання за даним договором на нового власника (п. 5.4. договору).

03.11.2005 між сторонами за позовом був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна згідно якому, відповідач зобов’язався передати позивачу у власність об’єкт незавершеного будівництва –учбово-тренувальний комплекс, що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне міста Луганська, вул. Артема, 4 (теж саме майно, яке було куплене відповідачем за договором купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва на аукціоні від 31.03.2005), а позивач зобов’язався прийняти цей об’єкт та сплатити відповідачу його вартість в сумі 33000 грн.

Доповненням від 04.11.2005 до вказаного договору встановлено, що покупець - позивач по справі, зобов’язаний виконати умови продажу об’єкту, а саме: розібрати будівлі у строк до 31.03.2007 та привести будівельний майданчик у належний стан.

03.11.2005 за актом прийому-передачі відповідач передав позивачу вказаний об’єкт, а позивач платіжним дорученням від 15.11.2005 № сплатив відповідачу вартість об’єкту в сумі 33000 грн., що підтверджується вказаними матеріалами справи.

Таким чином, відбулося повне виконання договору.

Однак, відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач зазначив, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору (позивачем відповідачу 09.03.2006 нарочним вручалося запрошення до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору.

Проте, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, що підтверджується поясненнями самого відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву від 21.12.2006.

Згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов вищевказаного договору, що підтверджується вищевказаними письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення.

За таких обставин, вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.2005, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідач підтвердив доводи позивача, викладені в позовній заяві, та вимоги не оспорив.

З урахуванням того, що договір купівлі-продажу визнаний судом дійсним, а також з урахуванням вищенаведених положень ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, вимоги про визнання за позивачем права власності на куплений об’єкт незавершеного будівництва, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача, в зв’язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій (ухилення від нотаріального посвідчення договору).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.2005, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехстрой» (м. Луганськ) та приватним підприємством «Горрембуд» (м. Луганськ).

3. Визнати право власності за приватним підприємством «Горрембуд» (м. Луганськ, вул. 1-ша Слов’янська, 56, ідентифікаційний код 32419706) на об’єкт незавершеного будівництва –учбово-тренувальний комплекс, що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне міста Луганська, вул. Артема, 4.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехстрой», м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Цементна, 3, ідентифікаційний код 30642737, на користь приватного підприємства «Горрембуд», м. Луганськ, вул. 1-ша Слов’янська, 56, ідентифікаційний код 32419706, витрати на державне мито в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.; наказ видати.

21 грудня 2006 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 22 грудня 2006 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя В.В. Корнієнко