-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
|
ГОСПОДАРСЬКИЙ |
|
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.06 Справа № 18/549пн.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка», м. Луганськ
до відкритого акціонерного товариства «Луганське автотранспортне підприємство 10964», м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –
дочірнє підприємство «Донбаснафтопродукт»товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт», м. Луганськ
про припинення зобов’язань
за участю представників сторін:
від позивача: Снегірьов М.А. за дов. від 18.0.2006;
від відповідача: Лісечко О.С. за дов. від 30.08.2006;
від 3-ї особи: Лізогуб Н.Г. за дов. від 27.03.2006.
Суть спору: позивачем на підставі ст. ст. 11, 607 Цивільного кодексу України заявлено вимоги про припинення своїх зобов’язань, які виникли на підставі рішення суду:
- щодо виселення з нежитлового приміщення площею 150 м2, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, вул.. Таллінська, 62;
- щодо передання за актом прийняття-передачі вказаного нежитлового приміщення відповідачу.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що вказані зобов’язання виникли у нього на підставі рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2006 по справі № 14/209пд, однак, виконати вказані зобов’язання неможливо, так як нежитлове приміщення, з якого йому слід виселитися та яке слід передати відповідачу, не знаходиться у його володінні, так як воно було передане ним третій особі за договором суборенди від 25.12.2003.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що вказане позивачем зобов’язання не є цивільним, і тому застосування ст. ст. 11, 607 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Третя особа вважає позовні вимоги правомірними.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.08.2006 по справі № 14/209пд, яке набрало законної сили:
- був розірваний договір оренди від 14.01.2002 № 14/01-00/4, укладений між сторонами за позовом (за яким позивач орендував у відповідача нежитлове приміщення площею 150 м2, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Таллінська, 62);
- позивач був зобов’язаний звільнити вказане орендоване приміщення;
- позивач був зобов’язаний передати вказане нежитлове приміщення відповідачу.
Позивач у позовній заяві зазначив, що він 25.12.2003 передав вищевказане нежитлове приміщення 3-й особі в суборенду, і тому він не може бути зобов’язаною стороною у вказаних рішенням суду відносинах.
Позивач вважає, що на підставі рішення господарського суду у нього виник цивільний обов’язок звільнити та передати приміщення відповідачу.
Позивачем на підставі ст. ст. 11, 607 Цивільного кодексу України заявлено вимоги про припинення його зобов’язань, які виникли на підставі рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2006 по справі № 14/209пд.
Тобто позивач по суті просить господарський суд рішенням по даній справі звільнити його від виконання рішення господарського суду по справі № 14/209пд.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що вказане позивачем зобов’язання не є цивільним, і тому застосування ст. ст. 11, 607 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Третя особа вважає позовні вимоги правомірними.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Вимоги позивача, якими він по суті просить суд звільнити його від виконання рішення господарського суду по справі № 14/209пд суперечать ст. 124 Конституції України і тому не підлягають задоволенню.
Крім того, вказані позивачем правові підстави позову (ст. ст. 11, 607 Цивільного кодексу України ) є хибними і не можуть застосовуватися до відносин, пов’язаних з виконанням судових рішень.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майнової самостійності їх учасників (ст. 1 ЦК України).
Відносини, які засновані на примусовому виконанні рішення суду не є цивільними за своєю правовою природою, так як принципи юридичної рівності та вільного волевиявлення, як принципи цивільного матеріального права, вже не діють –боржник за будь-яких підстав повинен виконати рішення суду.
За таких обставин, в позові слід відмовити в зв’язку з незаконністю та безпідставністю вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
19 грудня 2006 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 25 грудня 2006 р.
На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя В.В. Корнієнко
скопійовано
-
скопійовано
-
