Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 серпня 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Гаврищука А.В.

при секретарі - Бурдельній Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернулась до Шаргородського районного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (далі - ПАТ «Сад Поділля», відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 18 червня 2011 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 442 штук, які знаходяться на належній їй земельній ділянці площею 0,7447 га, розташованій на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. На виконання умов договору позивачем було внесено грошові кошти в розмірі 7293,00 грн. в касу ПАТ «Сад Поділля». Позивач вважає, що вказані кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті, оскільки договір укладений між нею та відповідачем 18 червня 2011 року не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації, а тому вважається не укладеним. Позивач просить стягнути з ПАТ «Сад Поділля» грошові кошти в розмірі 7293,00 грн. та судові витрати.

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Шаргородського районного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (далі - ПАТ «Сад Поділля», відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 14 березня 2011 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 309 штук, які знаходяться на належних їй земельних ділянках загальною площею 0,4691 га, розташованих на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. На виконання умов договору позивачем було внесено грошові кошти в розмірі 8652,00 грн. в касу ПАТ «Сад Поділля». Позивач вважає, що вказані кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті, оскільки договір укладений між нею та відповідачем 14 березня 2011 року не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації, а тому вважається не укладеним. Позивач просить стягнути з ПАТ «Сад Поділля» грошові кошти в розмірі 8652,00 грн. та судові витрати.

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Шаргородського районного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (далі - ПАТ «Сад Поділля», відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 17 березня 2011 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 476 штук, які знаходяться на належній їй земельній ділянці площею 0,7447 га, розташованій на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. На виконання умов договору позивачем було внесено грошові кошти в розмірі 7854,00 грн. в касу ПАТ «Сад Поділля». Позивач вважає, що вказані кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті, оскільки договір укладений між нею та відповідачем 17 березня 2011 року не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації, а тому вважається не укладеним. Позивач просить стягнути з ПАТ «Сад Поділля» грошові кошти в розмірі 7854,00 грн. та судові витрати.

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до Шаргородського районного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (далі - ПАТ «Сад Поділля», відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 18 червня 2011 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 478 штук, які знаходяться на належній їй земельній ділянці площею 0,7446 га, розташованій на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. На виконання умов договору позивачем було внесено грошові кошти в розмірі 7900,00 грн. в касу ПАТ «Сад Поділля». Позивач вважає, що вказані кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті, оскільки договір укладений між нею та відповідачем 18 червня 2011 року не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації, а тому вважається не укладеним. Позивач просить стягнути з ПАТ «Сад Поділля» грошові кошти в розмірі 7900,00 грн. та судові витрати.

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулась до Шаргородського районного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (далі - ПАТ «Сад Поділля», відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 6 червня 2011 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 235 штук, які знаходяться на належній їй земельній ділянці площею 0,7516 га, розташованій на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. На виконання умов договору позивачем було внесено грошові кошти в розмірі 6741,00 грн. в касу ПАТ «Сад Поділля». Позивач вважає, що вказані кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті, оскільки договір укладений між нею та відповідачем 6 червня 2011 року не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації, а тому вважається не укладеним. Позивач просить стягнути з ПАТ «Сад Поділля» грошові кошти в розмірі 6741,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 15 серпня 2013 року позовні заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля», ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля», ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля», ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля», було об'єднано в одне провадження.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав з мотивів та підстав викладених у позовних заявах. Зазначив, що кошти сплачені позивачами на виконання умов договорів купівлі-продажу яблунь підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті, оскільки вказані договори не були нотаріально посвідчені та не пройшли державної реєстрації, а тому вважаються не укладеними.

Представник відповідача ПАТ «Сад Поділля» - Шевчук В.П. проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення. Крім того, зазначив, що відповідно до п. 10 Підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, 20% суми внесеної позивачами на виконання договорів купівлі-продажу яблунь, було сплачено ПАТ «Сад Поділля» за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, а тому представник відповідача окремо просив відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог, що складають сплачений підприємством податок.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,7447 га на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397419 виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 10.06.2009 року (а.с. 117).

Між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» (а.с. 118-122), 18 червня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 442 штук, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1, що належить останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397419 виданого 10.06.2009 року (а.с. 114, 117).

Предметом купівлі-продажу, відповідно до п.1.1. означеного Договору, є яблуні в кількості 442 штук, які належать СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» на праві власності і які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1, що належить останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397419 виданого 10.06.2009 року (а.с. 114).

Відповідно до п.п.2.1.,2.2. та п.п.3.2., 3.3. договору купівлі-продажу від 18.06.2011 року, СВАТ «Сад Поділля» зобов'язується передати яблуні в користування ОСОБА_1 протягом 1 дня з моменту підписання договору за актом приймання-передачі, а право власності на дерева остання набуває після їх оплати в повному обсязі, що оформляється видатковою накладною, при цьому, ціна товару складає 66 грн., загальна вартість товару за цим договором становить 29172 грн., попередня оплата в розмірі 7293 грн. від ціни договору має бути перерахована на рахунок СВАТ «Сад Поділля» або внесена готівкою в касу протягом 170 днів з моменту підписання договору. Решту суми по 7293 грн. ОСОБА_1 сплачує щорічно до 1.12.2012 року, до 1.12.2013 року та до 1.12.2014 року з урахуванням індексів інфляції за період від дати підписання договору до кінцевого розрахунку.

Також, 18 червня 2011 року між ОСОБА_1 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» складено акт приймання-передачі у користування, яким товариство передає, а ОСОБА_1 приймає у користування яблуні в кількості 442 шт. (а.с. 115).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 18.06.2011 року ОСОБА_1 було внесено в касу ПАТ «Сад Поділля» аванс за яблуні в сумі 7293,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №138 від 30 листопада 2011 року (а.с. 116).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу укладений 18.06.2011 року між ОСОБА_1 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» не був нотаріально посвідчений та не проходив державної реєстрації.

ОСОБА _2 є власником земельних ділянок площею 0,1599 га та площею 0,3092 га на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397457 та серії ЯЖ №397456 виданих Шаргородською районною державною адміністрацією 10.06.2009 року (а.с. 8, 9).

Між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» (а.с. 10-14), 14 березня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 309 штук, які знаходяться на земельних ділянках ОСОБА_2, що належать останній на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397457 виданого 10.06.2009 року та серії ЯЖ №397456 виданого 10.06.2009 року (а.с. 5, 8, 9).

Предметом купівлі-продажу, відповідно до п.1.1. означеного Договору, є яблуні в кількості 309 штук, які належать СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» на праві власності і які знаходяться на земельних ділянках ОСОБА_2, що належатьть останній на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397457 та серії ЯЖ №397456 виданих 10.06.2009 року (а.с. 5).

Відповідно до п.п.2.1.,2.2. та п.п.3.2., 3.3. договору купівлі-продажу від 14.03.2011 року, СВАТ «Сад Поділля» зобов'язується передати яблуні в користування ОСОБА_2 протягом 1 дня з моменту підписання договору за актом приймання-передачі, а право власності на дерева остання набуває після їх оплати в повному обсязі, що оформляється видатковою накладною, при цьому, ціна товару складає 66 грн., загальна вартість товару за цим договором становить 25956 грн., попередня оплата в розмірі 8652 грн. від ціни договору має бути перерахована на рахунок СВАТ «Сад Поділля» або внесена готівкою в касу протягом 260 днів з моменту підписання договору. Решту суми по 8652 грн. ОСОБА_2 сплачує щорічно до 1.12.2012 року та до 1.12.2013 року з урахуванням індексів інфляції за період від дати підписання договору до кінцевого розрахунку.

Також, 14 березня 2011 року між ОСОБА_2 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» складено акт приймання-передачі у користування, яким товариство передає, а ОСОБА_2 приймає у користування яблуні в кількості 309 шт. (а.с. 6).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 14.03.2011 року ОСОБА_2 було внесено в касу ПАТ «Сад Поділля» аванс за яблуні в сумі 8652,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №161 від 5 грудня 2011 року (а.с. 7).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу укладений 14.03.2011 року між ОСОБА_2 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» не був нотаріально посвідчений та не проходив державної реєстрації.

ОСОБА _3 є власником земельної ділянки площею 0,7447 га на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397387 виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 10.06.2009 року (а.с. 88).

Між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» (а.с. 92-96), 17 березня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 476 штук, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_3, що належить останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397387 виданого 10.06.2009 року (а.с. 88, 89).

Предметом купівлі-продажу, відповідно до п.1.1. означеного Договору, є яблуні в кількості 476 штук, які належать СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» на праві власності і які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_3, що належить останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397387 виданого 10.06.2009 року (а.с. 89).

Відповідно до п.п.2.1.,2.2. та п.п.3.2., 3.3. договору купівлі-продажу від 17.03.2011 року, СВАТ «Сад Поділля» зобов'язується передати яблуні в користування ОСОБА_3 протягом 1 дня з моменту підписання договору за актом приймання-передачі, а право власності на дерева остання набуває після їх оплати в повному обсязі, що оформляється видатковою накладною, при цьому, ціна товару складає 66 грн., загальна вартість товару за цим договором становить 31416 грн., попередня оплата в розмірі 7854 грн. від ціни договору має бути перерахована на рахунок СВАТ «Сад Поділля» або внесена готівкою в касу протягом 250 днів з моменту підписання договору. Решту суми по 7854 грн. ОСОБА_3 сплачує щорічно до 1.12.2012 року, до 1.12.2013 року та до 1.12.2014 року з урахуванням індексів інфляції за період від дати підписання договору до кінцевого розрахунку.

Також, 17 березня 2011 року між ОСОБА_3 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» складено акт приймання-передачі у користування, яким товариство передає, а ОСОБА_3 приймає у користування яблуні в кількості 476 шт. (а.с. 90).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 17.03.2011 року ОСОБА_3 було внесено в касу ПАТ «Сад Поділля» аванс за яблуні в сумі 7854,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №182 від 21 грудня 2011 року (а.с. 91).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу укладений 17.03.2011 року між ОСОБА_3 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» не був нотаріально посвідчений та не проходив державної реєстрації.

ОСОБА _4 є власником земельної ділянки площею 0,7446 га на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397418 виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 10.06.2009 року (а.с. 61).

Між ОСОБА_4 та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» (а.с. 65-69), 18 червня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 478 штук, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_4, що належить останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397418 виданого 10.06.2009 року (а.с. 61,62).

Предметом купівлі-продажу, відповідно до п.1.1. означеного Договору, є яблуні в кількості 442 штук, які належать СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» на праві власності і які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_4, що належить останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397418 виданого 10.06.2009 року (а.с. 62).

Відповідно до п.п.2.1.,2.2. та п.п.3.2., 3.3. договору купівлі-продажу від 18.06.2011 року, СВАТ «Сад Поділля» зобов'язується передати яблуні в користування ОСОБА_4 протягом 1 дня з моменту підписання договору за актом приймання-передачі, а право власності на дерева остання набуває після їх оплати в повному обсязі, що оформляється видатковою накладною, при цьому, ціна товару складає 66 грн., загальна вартість товару за цим договором становить 31548 грн., попередня оплата в розмірі 7887 грн. від ціни договору має бути перерахована на рахунок СВАТ «Сад Поділля» або внесена готівкою в касу протягом 170 днів з моменту підписання договору. Решту суми по 7887 грн. ОСОБА_4 сплачує щорічно до 1.12.2012 року, до 1.12.2013 року та до 1.12.2014 року з урахуванням індексів інфляції за період від дати підписання договору до кінцевого розрахунку.

Також, 18 червня 2011 року між ОСОБА_4 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» складено акт приймання-передачі у користування, яким товариство передає, а ОСОБА_4 приймає у користування яблуні в кількості 478 шт. (а.с. 63).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 18.06.2011 року ОСОБА_4 було внесено в касу ПАТ «Сад Поділля» аванс за яблуні в сумі 7900,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 3 січня 2012 року (а.с. 64).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу укладений 17.03.2011 року між ОСОБА_4 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» не був нотаріально посвідчений та не проходив державної реєстрації.

ОСОБА _5 є власником земельної ділянки площею 0,7516 га на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397482 виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 10.06.2009 року (а.с. 33).

Між ОСОБА_5 та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» (а.с. 37-41), 6 червня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу яблунь в кількості 235 штук, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_5, що належить останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397482 виданого 10.06.2009 року (а.с. 33, 34).

Предметом купівлі-продажу, відповідно до п.1.1. означеного Договору, є яблуні в кількості 235 штук, які належать СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» на праві власності і які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_5, що належить останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №397482 виданого 10.06.2009 року (а.с. 34).

Відповідно до п.п.2.1.,2.2. та п.п.3.2., 3.3. договору купівлі-продажу від 06.06.2011 року, СВАТ «Сад Поділля» зобов'язується передати яблуні в користування ОСОБА_5 протягом 1 дня з моменту підписання договору за актом приймання-передачі, а право власності на дерева остання набуває після їх оплати в повному обсязі, що оформляється видатковою накладною, при цьому, ціна товару складає 66 грн., загальна вартість товару за цим договором становить 20224,10 грн., попередня оплата в розмірі 6741,37 грн. від ціни договору має бути перерахована на рахунок СВАТ «Сад Поділля» або внесена готівкою в касу протягом 190 днів з моменту підписання договору. Решту суми по 6741,37 грн. ОСОБА_1 сплачує до 1.12.2012 року та 6741,36 грн. до 1.12.2013 року з урахуванням індексів інфляції за період від дати підписання договору до кінцевого розрахунку.

Також, 6 червня 2011 року між ОСОБА_5 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» складено акт приймання-передачі у користування, яким товариство передає, а ОСОБА_5 приймає у користування яблуні в кількості 235 шт. (а.с. 35).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 06.06.2011 року ОСОБА_5 було внесено в касу ПАТ «Сад Поділля» аванс за яблуні в сумі 6741,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №166 від 6 грудня 2011 року (а.с. 36).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу укладений 06.06.2011 року між ОСОБА_5 та СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля» не був нотаріально посвідчений та не проходив державної реєстрації.

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із витребунням безпідставно набутого майна, які регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Тобто, виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим забезпечує одночасно і виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою, а також власними договірними та іншими зобов'язаннями.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (редакція чинна на момент вининення спірних правовідносин).

За частинами 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (редакція чинна на момент винекнення спірних правовідносин).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст.656 ЦК України).

Згідно із ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (редакція чинна на момент винекнення спірних правовідносин).

Суд вважає, що дерева яблунь в кількості 309 штук, 2000 та 2003 року посадки, які є предметом договору купівлі-продажу від 14.03.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем, дерева яблунь в кількості 235 штук, 2000 та 2003 року посадки, які є предметом договору купівлі-продажу від 06.06.2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем, дерева яблунь в кількості 478 штук, 2000 та 2003 року посадки, які є предметом договору купівлі-продажу від 18.06.2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем, дерева яблунь в кількості 476 штук, 2000 та 2003 року посадки, які є предметом договору купівлі-продажу від 17.03.2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем, дерева яблунь в кількості 442 штуки, 2000 та 2003 року посадки, які є предметом договору купівлі-продажу від 18.06.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем, є нерухомим майном, оскільки переміщення дерев яблунь з земельної ділянки є неможливим без їх знецінення (без заподіяння надмірної шкоди їх призначенню).

Отже, на переконання суду зазначені вище договори купівлі-продажу, предметом яких є дерева яблуні, тобто нерухоме майно підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до вимог ст.ст. 210 та 657 ЦК України, в редакції, чинній на момент підписання спірних договорів, тобто 14.03.2011 року, 06.06.2011 року та 18.06.2011 року, 17.03.2011 року та 18.06.2011 року.

Водночас судом вставлено, що договір купівлі-продажу від 14.03.2011 року, укладений між ОСОБА_2 та відповідачем, від 06.06.2011 року, укладений між ОСОБА_5 та відповідачем, від 18.06.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем, від 17.03.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та відповідачем, від 18.06.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем, оформлено в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчувалися та не пройшли державної реєстрації.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки всупереч ст. 657 ЦК України оспорювані договори не пройшли державної реєстрації, то в силу ч. 1 ст. 210 та ч. 3 ст. 640 ЦК України зазначені договори є не укладеними, поза як чинне на час їх підписання законодавство пов'язувало момент укладення договору нерухомого майна з його державною реєстрацією.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку із цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Таким чином, судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 14.03.2011 року між ОСОБА_2 та відповідачем, договір купівлі-продажу від 06.06.2011 року між ОСОБА_5 та відповідачем, договір купівлі-продажу від 18.06.2011 року між ОСОБА_4 та відповідачем, договір купівлі-продажу від 17.03.2011 року між ОСОБА_3 та відповідачем, договір купівлі-продажу від 18.06.2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем, є не укладеними.

До вказаного висновку також дійшли суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справах № 152/417/13-ц за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного договору і зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу, № 152/908/13-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного договору, № 152/907/13-ц за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності договору. Вказані рішення мають приюдиційну силу у справі відносно позивачів: ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також відповідача.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Сторонами не заперечувалося факт наявності зазначених справ та обставини встановлені у судових рішеннях у справах: №152/417/13-ц, № 152/908/13-ц, № 152/907/13-ц.

Таким чином, договори купівлі-продажу нерухомого майна між позивачами та відповідачем є неукладеними та грошові кошти у сумі: 8652,00 грн., 6741,00 грн., 7900,00 грн., 7854,00 грн., 7293,00 грн. - відповідно, сплачені позивачами за цими договорами перейшли до відповідача без достатньої правової підстави.

Згідно ст.387 ЦК Ураїни, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З контексту вказаної норми вбачається, що позивачем може бути лише законний власник, особа, яка володіє майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка заволоділа чужим майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою. Незаконне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на правовий титул. Незаконні володільці відповідають перед власником майна неоднаково, залежно від того, чи є вони добросовісними або недобросовісними набувачами майна.

Частиною 2 ст.328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами ч.3 ст.397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із Закону або рішення суду. Таким чином, позивач має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном. В свою чергу позивач має підтвердити своє право власності на спірне майно.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, даною статтею передбачена можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох видів: внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи та внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи. Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного набуття майна є: збільшення майна у однієї особи; втрата майна іншою особою; причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа зобов'язана повернути безпідставно придбане або безпідставно збережене майно. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбане майно, згодом відпала. Таким чином, стаття 1212 ЦК України не ставить обов'язок повернути безпідставно придбане чи збережене майно в залежність від добросовісності чи недобросовісності набувача майна.

Норми цивільного законодавства про витребування майна з чужого незаконного володіння за своєю метою є такими, що спрямовані на вирішення спору між особами, які не перебувають між собою у договірних відносинах з приводу витребуваного майна. Це означає, якщо власник передав своє майно за договором іншій особі, то він має право витребувати його за підставами, передбаченими нормами, які регулюють відповідні договірні відносини.

Згідно ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ст.1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Дана норма закону регулює відповідальність в разі набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. З точки зору даної статті відповідальність настає з моменту, коли набувач майна дізнався або повинен був дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За приписами ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Заборони про повернення безпідставно набутих коштів за неукладеним договором законодавством не передбачено.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України суд враховує, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є: - набуття або збереження майна; - набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); - відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Згідно інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 року:

« 10. Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна, зокрема при укладенні договору оренди, виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (постанова від 06.12.2010 р. № 3-13г10)».

Згідно Постанови Верховного суду України від 06.12.2010 року по справі № 3-13г10 «Право власника витребувати своє майно у всіх випадках при володінні цим майном набувачем без правових підстав передбачено статтею 387 ЦК України, а таке право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача у випадку набуття його за безвідплатним договором в особи, яка не мала право його відчужувати, передбачено частиною 3 статті 388 ЦК України.

А якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею, якщо, зокрема, майно було загублене, викрадене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або вибуло з їхнього володіння не з їхньої волі іншим шляхом.»

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача, але надає власнику можливість витребувати майно у спосіб передбачений ст.ст. 1212-1215 ЦК України.

Оцінюючи в сукупності усі наявні докази, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та на пункт 1.5 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Мін'юсту України № 7/5 від 07.02.2002 року у редакції наказу МЮ України від 28.07.2010 року № 1692/5, та на пункт 2.3 «Методичних рекомендацій стосовно визначення об'єктів нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 660/5 від 14.04.2009 року, як на підставу того, що договір купівлі-продажу дерев яблунь не підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки зазначені нормативно-правові акти визначають об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, права стосовно яких підлягають державній реєстрації. Проте, зазначені акти не врегульовують порядок вчинення правочинів щодо багаторічних насаджень та порядок державної реєстрації правочинів, вчинених щодо багаторічних насаджень.

Посилання представника відповідача висловлені ним в усних запереченнях щодо відмови у позові в частині сплачених відповідачем коштів за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість при оподаткуванні операцій щодо відчуження багаторічних насаджень за договорами купівлі-продажу від 14.06.2013 року між ОСОБА_2 та відповідачем, від 06.06.2011 року між ОСОБА_5 та відповідачем, від 18.06.2011 року між ОСОБА_4 та відповідачем, від 17.03.2011 року між ОСОБА_3 та відповідачем, від 18.06.2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем є необгрунтованими.

В даному разі відповідач наділений правовим механізмом для відшкодування ПДВ сплаченого за договорами купівлі-продажу в порядку передбаченому ст. 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Із встановленого у ході розгляду справи вбачається порушення законних прав позивачів, а тому існують правові підстави для захисту цього права.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підставою звернення позивача до суду із позовом є захист прав та інтересів сторони у цивільних правовідносинах, пов'язаних із реалізацією гарантованого ст. 13 Конституції України права власності.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Статтями 58, 59 та 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За таких обставин, суд вважає, що позивачі довели належними та допустимими доказами порушення відповідачем їх права власності, а тому таке порушене право підлягає судовому захисту.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 213-215, ЦПК України, ст.ст. 210, 387, 640, 1212, 1213, 1214 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (23521 с. Пеньківка, вул. Жовтнева, 12, Шаргородського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 00414291) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 7293 грн. (сім тисяч двісті дев'яносто три) та судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (23521 с. Пеньківка, вул. Жовтнева, 12, Шаргородського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 00414291) на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 8652 грн. (вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні) та судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (23521 с. Пеньківка, вул. Жовтнева, 12, Шаргородського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 00414291) на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 7854 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні) та судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (23521 с. Пеньківка, вул. Жовтнева, 12, Шаргородського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 00414291) на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 7900 грн. (сім тисяч дев'ятсот гривень) та судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» (23521 с. Пеньківка, вул. Жовтнева, 12, Шаргородського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 00414291) на користь ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 6741 грн. (шість тисяч сімсот сорок одну гривню) та судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: