Провадження № 2/500/1855/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Пащенко Т.П.

при секретарі – Щербак І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні та припинення права на частку у спільному майні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні та припинення права на частку у спільному майні, вказуючи, що в період шлюбу ними було придбано майно, а саме: автомобіль НОМЕР_1, 1989 року випуску, в 2010 році у зв’язку зі втратою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, даному автомобілю НОМЕР_2. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.03.2012 року на зазначений автомобіль визнано за позивачкою та відповідачем право спільної часткової власності в розмірі по 1/2 його частини без реального його поділу. Відповідач не надає їй можливість користуватися автомобілем і не дає можливість зареєструвати право власності в органах реєстрації транспортних засобів. Враховуючи вищевказане, позивачка просить стягнути з відповідача 1/2 частину вартості автомобіля в сумі 9 766,14 (19 532,37 грн. /2) грн. згідно акту оцінки транспортного засобу №298-ТВ та припинити право спільної часткової власності.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що наданий час у нього відсутні кошти для сплати компенсації, а також на те, що відповідачка раніше не погоджувалася з оцінкою автомобіля наданою ним в попередній справі про розподіл майна, отже він також не згоден з цією оцінкою. Вважає, що необхідно повторно провести оцінку автомобіля і вже потім вирішувати питання щодо сплати компенсації та розподілу автомобіля.

Вислухавши сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з наступних підстав.

Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Нормами ст.ст. 364, 365 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. При цьому виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, може бути здійснений як в договірному порядку так і в судовому.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 11.10.1969 року. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суд Одеської області від 12.07.2010 року шлюб між сторонами, зареєстрований 11.10.1969 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №594 – розірвано (а.с.8).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.03.2012 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано по ідеальній частці у розмірі 1/2 частини автомобіля НОМЕР_3, 1989 року випуску без його реального поділу (а.с.9-11). Зазначеним рішенням встановлено, що за період сумісного проживання подружжя придбало автомобіль НОМЕР_3, 1989 року випуску. Дане рішення набрало законної сили, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.06.2012 року.(а.с. 13-18)

Згідно з вимогами ч. ч. 4 і 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Таким чином, співвласник вправі вимагати грошової компенсації вартості його частки у власності лише в разі, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом, чи якщо спільне майно є неподільною річчю.

У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Отже, суд приходить до висновку, що автомобіль є неподільною річчю.

Згідно акту №298-ТВ від 26.05.2010 року про оцінку транспортного засобу, а саме автомобілю НОМЕР_3, 1989 року випуску, його ринкова вартість станом на дату оцінки складає 19532,27 грн.

Однак враховуючи те, що даний акт складений 26.05.2010 року та відповідач заперечував щодо вартості автомобіля визначеної в даному акті і наполягав на повторній оцінці зазначеного автомобіля проведеної за клопотанням позивачки, суд приходить до висновку, що сторони не дійшли згоди щодо вартості автомобіля.

Згідно ст. 129 Конституції України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

З метою сприяння всебічному і повному з’ясуванню обставин справи неодноразово роз’яснювалось сторонам право про можливість надання клопотання про призначення експертизи з метою визначення вартості автомобіля. Але ні яких клопотань та заяв з боку сторін, щодо призначення експертизи не надходило, більше того, позивачка повідомила, що з заявою про призначення експертизи з метою встановлення вартості автомобілю звертатися не буде. Суд за своєю ініціативою не має повноважень на витребування доказів та призначення експертизи.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Крім того, позивачка не обґрунтувала з посиланням на докази можливість відповідача реально сплатити заявлену до стягнення грошову суму, тому суд позбавлений можливості перевірити, чи не призведе покладання на відповідача такого обов'язку до звернення стягнення на належне йому майно, його примусового продажу й порушення законних прав відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки в частині стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля не підлягають задоволенню у зв’язку з недоведеністю вартості майна.

Що стосується позовних вимог щодо припинення права ОСОБА_1 на частку у спільній власності, а саме автомобілю, суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині також необхідно відмовити, з наступних підстав.

В своєму позові ОСОБА_1 посилається на ст. 364 ЦК України і просить припинити за нею право на частку у спільній власності на спірний автомобіль, однак ст. 364 не передбачено припинення права власності та згідно ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників.

За таких обставин, припинення права власності на частку позивачки можливе лише у випадку звернення ОСОБА_2 з таким позовом до суду, а не у випадку звернення ОСОБА_1 до суду з таким позовом. Тому підстав для задоволення позову в цій частині не має.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частки у спільному майні та припинення права на частку у спільному майні не підлягає задоволенню в зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст. 364 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 219 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні та припинення права на частку у спільному майні – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.П.Пащенко