ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8821/13

23.07.13

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Убінвест»

до відповідача

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Іка - Строй» 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери»

про

визнання договору недійсним

Представники сторін:

від позивача

Лазнюк Є.В. - представник за довіреністю;

від відповідача

1) Гапоненко Р.І. - представник за довіреністю; 2) Гапоненко Р.І. - керівник.

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Убінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Іка - Строй» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» про визнання недійсним договору № 8-П від 15.10.2012 р. відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Іка - Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/8821/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. справу № 910/8821/13 передано на розгляд судді Бойко Р.В. у зв'язку із перебуванням судді Джарти В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. справу № 910/8821/13 прийнято до провадження суддею Бойко Р.В.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. у зв'язку із поверенням судді Джарти В.В. з відпустки справу № 910/8821/13 передано на розгляд судді Джарти В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. справу № 910/8821/13 прийнято до провадження суддею Джарти В.В.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. справу № 910/8821/13 передано на розгляд судді Бойко Р.В. у зв'язку із перебуванням судді Джарти В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. справу № 910/8821/13 прийнято до провадження суддею Бойко Р.В.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 р. у зв'язку із виходом судді Джарти В.В. з лікарняного справу № 910/8821/13 передано на розгляд судді Джарти В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 р. справу № 910/8821/13 прийнято до провадження суддею Джарти В.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір № 8-П відступлення права вимоги від 15.10.2012 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Іка - Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» порушує права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Убінвест» та суперечить чинному законодавству України.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Убінвест» вказує, що у зв'язку із укладенням вказаного договору про відступлення права вимоги відбулось порушення п. 7.2. договору № 41 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Іка - Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Убінвест» та спричинило негативні наслідки для позивача.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Убінвест» наголошує на тому, що договір № 8-П відступлення права вимоги від 15.10.2012 р. укладений з порушенням вимог Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» надало суду відзив на позов, відповідно до якого, останнє проти позову заперечує, вказує, що договір № 8-П відступлення права вимоги від 15.10.2012 р. укладений у відповідності з чинним законодавством України та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Іка - Строй» надало суду письмові пояснення по суті позовних вимог та відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечувало.

Представник позивача, у судових засіданнях, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів, у судових засіданнях, проти задоволення позовних вимог заперечували.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» було заявлено клопотання щодо фіксації судового процесу технічними засобами, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, на підставі ст. 81^{1 господарського процесуального кодексу України.}

^{У судовому засіданні 23.07.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.}

^{Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -}

В С Т А Н О В И В :

28.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Убінвест», як замовником (надалі - позивач) та Товариством з обмежною відповідальністю «Будівельна компанія «Іка - Строй», як виконавцем (надалі - відповідач-1) укладено договір № 41 на виконання робіт по механізації з підготовки майданчика під будівництво, за умовами якого, замовник зобов'язався доручити, а виконавець - виконати роботи по механізації з підготовки майданчика під будівництво згідно проектної документації, виконаної ТОВ ПМТО «АГРО-СОЮЗ», на об'єкті (молочно-товарний комплекс на 3 720 голів), розміщеному за адресою: с. Красилівка, Козелецький район, Чернігівська область (надалі - Будівельний майданчик).

15.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Іка - Строй», як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери», як новим кредитором (надалі - відповідач-2) укладено договір про відступлення права вимоги № 8-П (надалі - договір), за умовами якого сторони дійшли згоди, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором № 41 від 28.09.2011 р. укладеним між первісним кредитором та позивачем.

Згідно з п. 1.2. договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання грошового зобов'язання в розмірі 1 096 540,00 грн. основного боргу, сплати інфляційних витрат, 3 % річних, пені та штрафу від простроченої суми основного боргу з моменту виникнення заборгованості за розрахунками по договору № 41 від 28.09.2011 р., укладеному між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Убінвест».

В пункті 2.1. договору передбачено, що згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 800 474,00 грн., а відповідно до п. 2.2. договору оплата винагороди здійснюється шляхом передачі векселя.

Строк передачі векселя настає з моменту підписання даного договору та виконання п. 3.1. даного договору (п. 2.3. договору).

Згідно п. 2.4. договору приймання - передача векселя здійснюється новим кредитором первісному кредитору з складанням двохстороннього акту (акт приймання - передачі).

Оформлення передачі векселя новим кредитором первісному кредитору здійснюється з урахуванням вимог законодавства України та бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами (п. 2.5. договору).

Відповідачем-2 передано відповідачу-1 вексель серія АА № 0956883 від 30.11.2011 р.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт № 10 від 15.10.2012 р. прийому-передачі векселя серія АА № 0956883 від 30.11.2011 р., договірна вартість 800 474,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору всі документи які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним зобов'язанням, в день підписання даного договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за договором протягом десяти днів з моменту підписання договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику листа-повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до п. 5.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

15.10.2012 р., на виконання п. 3.2. договору, відповідачем-1 направлено на адресу позивача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні № 112 від 15.10.2012 р., що підтверджується фіскальним чеком № 4343 від 15.10.2012, яке отримано представником позивача - Новак 26.10.2012 р., що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Позивач просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 8-П від 15.10.2012 р. посилаючись на наступні обставини: оспорюваний договір відступлення права вимоги № 8-П від 15.10.2012 р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства України і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а також спричинив негативні наслідки для позивача.

Як вказує позивач, при укладенні договору відступлення права вимоги № 8-П від 15.10.2012 р. відбулось розголошення конфіденційної інформації, що, в свою чергу, порушило п. 7.2. договору № 41 від 28.09.2011 р., відповідно до якого, всі його умови є конфіденційними та не підлягають розголошенню третім особам.

Крім того, позивач вказує, що відповідач-2 звернувся з позовом до Господарського суду Київської області про стягнення з позивача заборгованості за договором № 41 від 28.09.2011 р., що спричинило для позивача негативні наслідки та матеріальні збитки. Також, як вказує позивач, відповідач-2 у претензії від 19.10.2012 р. вдався до погроз та шантажу, що також, може спричинити для позивача негативні наслідки.

До того ж, позивачем зазначено, що відповідно до оспорюваного договору, оплата винагороди здійснюється шляхом передачі векселя, що суперечить вимогам законодавства, яким передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконанні роботи, надані послуги.

Дослідивши матеріали справи та докази наданні сторонами, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За змістом ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого, старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується сплатити за них певну грошову суму. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора сплатити старому кредитору певну грошову суму замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення чинного законодавства України про договір купівлі-продажу.

Із змісту договору вбачається, що його метою є заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення за плату.

Отже, суд приходить до висновку, що договір про відступлення права вимоги № 8-П від 15.10.2012 р. за правовою природою є договором купівлі-продажу права вимоги (цесія), метою якого є передання прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно п. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що при цесії передається вже існуюче право, а зобов'язання не припиняється та не змінюється.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як було вказано вище, позивача було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Також, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є відповідач-1 (первісний кредитор) і відповідач-2 (новий кредитор).

Договір № 41 від 28.09.2011 р., що укладений між відповідачем-1 та позивачем, право вимоги за яким відступлено згідно з договором про відступлення права вимоги № 8-П від 15.10.2012 р. не містить заборони щодо заміни кредитора без згоди позивача.

Безпідставним є посилання позивача на порушення п. 7.2. договору № 41 від 28.09.2011 р. та розголошення комерційної інформації, оскільки, зі змісту спірного договору не вбачається, що його укладання опосередковує розголошення відповідачем-1 конфіденційної інформації щодо позивача.

Спірний договір визначає обсяг прав вимоги, які набуваються відповідачем-2. При цьому, необхідність визначання такого обсягу (відповідних сум) при вчиненні договору відступлення права вимоги безпосередньо випливає із змісту ст. 514 Цивільного кодексу України та спрямована на забезпечення у подальшому можливості належного у розумінні ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України виконання позивачем зобов'язань перед новим кредитором.

В чому полягає конфіденційність інформації, яким чином вона розголошена і які негативні наслідки це мало для позивача, останнім не доведено.

До того ж, діюче законодавство не пов'язує можливість визнання договору відступлення права вимоги недійсним із обставинами розголошення або нерозголошення конфіденційної інформації за зобов'язаннями, у яких здійснюється заміна кредитора.

Вказана позиція також підтримується Вищим господарським судом України, зокрема у постанові № 54/64 від 20.10.2011 р.

Щодо посилання позивача, на те, що відповідач-2 не міг розраховуватись з відповідачем-1 за відступлення відповідачем-1 права вимоги до позивача векселем, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) видавати переказні векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Проте, як вбачається з пояснень відповідача-2, останній не видавав (емітував), а розрахувався раніше отриманим ним простим векселем з відповідачем-1 шляхом індосаменту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.

Так, відповідно до абз. 1 ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказний та простий векселі від 07.06.1930 р., встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20).

В статті 11 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказний та простий векселі від 07.06.1930 р. зазначено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Оскільки судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги № 8-П від 15.10.2012 р. за правовою природою є договором купівлі-продажу права вимоги (цесія), метою якого є передання прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), то відповідно до ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовується положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своєю правовою природою відступлення права вимоги є купівлею-продажем цього права вимоги, яке у даному випадку виступає товаром.

Вказана позиція також підтримується Вищим господарським судом України, зокрема у постанові № 55/252 від 14.12.2011 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, про обґрунтованість розрахунку між відповідачем-1 та відповідачем-2 за допомогою простого векселю, оскільки це не порушує норми чинного законодавства та прямо передбачено умовами договору № 8-П від 15.10.2012 р. про відступлення права вимоги.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідачів, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що договір відступлення права вимоги № 8-П від 15.10.2012 р. містить обставини, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Убінвест» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 26.07.2013 р.

Суддя В.В. Джарти