ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/1589/13-а

12:00

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання - Кіщук О.І.;

представника позивача - Клим Н.І. (дов. від 10.07.2013р.);

представників відповідача - Романіки О.В. (дов.від 02.01.2013р.); Крилюка М.В. (дов. від 29.07.13р.);

представника третьої особи - Рожнова О.М. (дов. від 25.07.13р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Іспаської сільської ради до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про виконання вимог,-

СУТЬ СПОРУ:

Іспаська сільська рада Вижницького району Чернівецької області звернулася з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України в Чернівецькій області про скасування вимоги № 24-07-15-15/3997 від 04.06.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 25.04.2013 року по 17.05.2013 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області за 2009 - 2013 роки, результати якої були оформлені Актом № 24-07/231 від 17.05.2013 р.

В результаті встановлених порушень, Державна фінансова інспекція України в Чернівецькій області надіслала на адресу позивача лист з вимогою № 24-07-15-15/3997 від 04.06.2013 року, щодо усунення недоліків, виявлених під час проведення ревізії, а саме:

- розглянути питання щодо внесення на розгляд сесії Іспаської сільської ради питання про скасування рішень сесій Іспаської сільської ради від 23.04.2009 р. № 151-27/09 та від 12.08.2009 р. № 209-30/09 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки із лісогосподарського призначення в сільськогосподарське призначення та внесення змін в Технічну документацію з інвентаризації земель, в частині уточнення складу угідь на земельній ділянці площею 99,9998 га (землі запасу сільської ради), як сільськогосподарські угіддя (пасовища), як такі що суперечать вимогам ч. 2 ст. 20 та ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України;

- провести з орендарем земельної ділянки ТОВ "Буковинські будівельні матеріали" претензійно-позовну роботу про стягнення збитків в сумі 1 438 777 грн. та повернути до місцевих бюджетів втрати лісогосподарського виробництва в сумі 1 438 77 грн., в тому числі до обласного - 359 694,25 грн., Вижницького районного - 215 816,50 грн. та Іспаського сільського бюджетів - 863 266,35 гривень;

- усунути інші порушення, зазначені в Акті ревізії.

Однак, позивач не погоджується з вимогою відповідача вважає її необґрунтованою та неправомірною та такою, що порушує його права та законні інтереси, які визначені в п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України права на вирішення питань з земельних відносин на території сільської ради.

Так, вимога відповідача щодо скасування рішень сесій Іспаської сільської ради від 23.04.2009 р. № 151-27/09 та від 12.08.2009р. № 209-30/09 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки із лісогосподарського призначення в сільськогосподарське призначення та внесення змін в Технічну документацію з інвентаризації земель, в частині уточнення складу угідь на земельній ділянці площею 99,9998 га (землі запасу сільської ради), як сільськогосподарські угіддя (пасовища) є протиправною у зв'язку з наступним.

В основі вищевказаної вимоги відповідача є необґрунтований і помилковий висновок про порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 20 та ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України в ході дій Позивача з визначення складу угідь та віднесення земельної ділянки площею 99,9998 га до категорії земель сільськогосподарського призначення. При цьому зазначені дії відповідач помилково трактує як зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.

З огляду на те, що вказана вище земельна ділянка 99,9998 га на момент прийняття Рішень сесій Іспаської сільської ради від 23.04.2009 №151-27/09 та від 12.08.2009 р. № 209-30/09 перебувала у складі земель запасу і не передавалась у власність, у користування, щодо неї не здійснювались вилучення (викуп), позивач вважає, що норми ч. 2 ст. 20 та ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України Іспаською сільською радою не порушувались.

В дійсності на виконання Рішення XXI сесії V скликання Іспаської сільської ради від 01.10.2008 р. № 225-21/08 та Рішення XXVI сесії V скликання Іспаської сільської ради від 04.03.2009 р. № 128-26/09 між Іспаською сільською радою та Вижницьким держспецлісгоспом АПК було проведено обмін земельними ділянками. Після прийняття Іспаською сільською радою від Вижницького держспецлісгоспу АПК земельної ділянки площею 99,9998 га відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 10.03.2009 р. вказана земельна ділянка була зарахована до складу земель запасу Іспаської сільської ради.

Як зазначено в Акті ревізії, технічною документацією з інвентаризації земель на території села Іспас, затвердженою рішенням Іспаської сільської ради № 151-27/09 від 23.04.2009 р. земельну ділянку площею 99,9998 га віднесено до відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, як інші землі.

З метою отримання інформації про якісний стан земель та розробки заходів із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель на замовлення Іспаської сільської ради були проведені роботи з ґрунтово-агрохімічного обстеження землі і розроблена відповідна технічна документація із землеустрою щодо якісної оцінки ґрунтового покриву та складу угідь окремих земельних ділянок в межах Іспаської сільської ради.

На підставі вказаної Технічної документації, відповідно до положень 36 Закону України "Про землеустрій" та з урахуванням Висновку постійної комісії з питань реалізації Чернівецькою обласною державною адміністрацією повноважень в галузі земельних відносин № 4 від 27.07.2009 р. та Акту погодження матеріалів технічної документації із землеустрою від 27.07.2009 р., підписаного представниками Чернівецької обласної облдержадміністрації, Головного обласного управління земельних ресурсів, обласного управління сільського господарства, обласного управління лісового господарства, обласного управління охорони навколишнього природного середовища, Рішенням Іспаської сільської ради № 209-30/09 від 12.08.2009 р. було внесено зміни в Технічну документацію з інвентаризації земель на території села Іспас в частині уточнення складу угідь на земельній ділянці площею 99,9998 га (земель запасу ради), як сільськогосподарські угіддя пасовища.

Таким чином, Іспаською сільською радою, за результатами проведеного відповідно до вимог ст. 35, 36 Закону України "Про землеустрій" визначення складу та якості угідь отриманої за результатами обміну земельної ділянки площею 99,9998 га, відповідно до ч.1 ст.20 Земельного кодексу України було здійснено не зміну категорії земельної ділянки, а віднесення вказаної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення (склад угідь - пасовища), що повністю відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно відсутні законні підстави для вимоги про скасування рішень сесій Іспаської сільської ради від 23.04.2009 р. № 151-27/09 та від 12.08.2009 р. № 209-30/09.

Щодо вимоги провести з орендарем земельної ділянки ТОВ "Буковинські будівельні матеріали" претензійно-позовну роботу про стягнення збитків в сумі 1 438 777 грн. та повернути до місцевих бюджетів втрати лісогосподарського виробництва в сумі 1 438 777 грн. позивач зазначив наступне.

Так, відповідно до "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 20 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковинські будівельні матеріали" для промислової розробки Майдан-Іспаського родовища піщано-гравійної сировини на території с. Іспас із земель запасу Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області", в оренду ТОВ "Буковинські будівельні матеріали" була відведена земельна ділянка сільськогосподарського призначення, в складі вказаного Проекту землеустрою містяться Розрахунки розміру втрат сільськогосподарського виробництва, які погоджені Начальником відділу земельних ресурсів у Вижницькому районі.

Зазначений проект землеустрою був погоджений у встановленому чинним законодавством порядку з усіма компетентними органами, та отримав позитивний Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 01.09.2009 р. № 1448, який підтверджує факт відповідності вказаного Проекту землеустрою вимогам земельного законодавства.

Таким чином, позивач вважає, що немає абсолютно ніяких підстав для ствердження про існування збитків в сумі 1 438 777 грн. та для вимоги щодо повернення вказаної суми до місцевих бюджетів.

Щодо вимоги відповідача щодо усунення інших порушень, зазначених в Акті ревізії відповідач просить суд відмовити в її задоволенні у зв'язку з наступним.

Так, зазначена вимога не містить ні переліку конкретних порушень, що підлягають усуненню, ні конкретизації необхідних дій, що підлягають вчиненню позивачем для її задоволення.

Разом з тим, вказана вимога, на думку позивача, стосується передусім зазначеного в Акті перевірки висновку відповідача проте, що Рішення XXI сесії V скликання Іспаської сільської ради від 01.10.2008 р. № 225-21/08 про обмін лісової ділянки площею 99,2 га кв. 24, 28 та 29 Іспаського лісництва Вижницького Держспецлісгоспу АПК на рівновелику лісову площу із земель запасу Іспаської сільської ради прийнято всупереч вимог Розпорядження КМУ від 10.04.2008р. № 610-р.

З цього приводу позивач зазначив, що повноваження Іспаської сільської ради щодо розпорядження землями в межах населеного пункту - с. Іспас передбачені ст.117 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, проведений обмін земельними ділянками є різновидом розпорядження земельними ділянками, і повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідність чинному законодавству вищевказаного обміну земельними ділянками підтверджується Висновком науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України щодо відповідності чинному законодавству України обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку на підставі проекту землеустрою щодо обміну земельних ділянок, затвердженого рішенням сільської ради (адміністративний обмін)" від 26.05.2009 р. 126/75-е.

Крім того, правомірність вказаного вище обміну земельними ділянками підтверджено Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2009 р. у справі 27/603.

Окремо з приводу вимоги про усунення інших порушень, позивач зазначив, що в констатуючій частині Акту ревізії міститься посилання на Розпорядження КМУ від 10.04.2008 р. № 610-р в якості нормативно-правового акту, норми якого були порушені Іспаською сільською радою.

Однак, позивач не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки вказане Розпорядження взагалі не містить норм, дія яких поширювалась на органи місцевого самоврядування, і які б Іспаська сільська рада могла порушити.

Стосовно усунення порушень, які зазначені в абз. 3 і 4 стор. 21 Акту ревізії, і пов'язані з проведенням рубок Вижницьким держспецлісгоспом АПК, позивач зазначив, що Іспаська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, не наділена повноваженнями щодо контролю за проведенням рубок лісів чи контролю за визначенням і надходженням коштів від проведення таких рубок, не є суб'єктом вищевказаних порушень, в зв'язку з чим не має правових підстав усунути вказані порушення, як того вимагає відповідач.

Також позивач вважає, що проведення Держфінінспекції в Чернівецькій області перевірки з питань додержання Іспаською сільською радою земельного законодавства є неправомірним і виходить за встановлені чинним законодавством межі компетенції Держфінінспекції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог просив суд адміністративний позов задовольнити з підстав, які викладені в його поясненнях.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог позивача з підстав, які викладені в його письмових запереченнях, а також просив суд врахувати висновки перевіряючих, які викладені в Акті перевірки від 17 травня 2013 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до постанови про призначення позапланової ревізії від 16.04.2013 року старшого слідчого в ОВС відділу СУ УМВС України в Чернівецькій області, ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.04.2013 року, а також на підставі направлення на проведення ревізії від 24.04.2013 року №317, виданого начальником Держфінінспекції в Чернівецькій області, головний державний фінансовий інспектор відділу інспектування АПК та сфери використання природних ресурсів, матеріального виробництва та фінансових послуг Держфініспекції в Чернівецькій області Кирилюк М.В, провів ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за 2009-2013 року.

Ревізія проводилася в період з 25.04.2013р. по 17.05.2013 р.

За результатами проведення ревізії головний державний фінансовий інспектор склав акт №24-07/231 від 17.05.2013р. в якому відобразив порушення, що були виявлені під час проведення перевірки (а.с.11).

04.06.2013 р. відповідач направив на адресу позивача листом №24-07-15-15/3997 вимоги щодо виявлених ревізією порушень законодавства (а.с.32). А саме:

- розглянути питання щодо внесення на розгляд сесії Іспаської сільської ради питання по скасування рішень сесій Іспаської сільської ради від 23.04.2009р. №151-27/09 та від 12.08.2009р. в частині зміни цільового призначення земельної ділянки із лісогосподарського призначення в сільськогосподарське призначення та внесення змін в технічну документацію з інвентаризації земель в частині уточнення складу угідь на земельній ділянці площею 99,9998 га (землі запасу сільської ради), як сільськогосподарські угіддя (пасовища), як такі, що суперечать вимогам ч.2 ст.20 та ч.1 ст.123 Земельного кодексу України";

- провести з орендарем земельної ділянки "Буковинські будівельні матеріали" претензійно-позовну роботу про стягнення збитків в сумі 1 438 777 грн. та повернути до місцевих бюджетів втрати лісогосподарського виробництва в сумі 1 438 777 грн., в тому числі до обласного - 359 694,25 грн; Вижницького районного - 215 816,50грн. та Іспаського сільського бюджетів - 863 266,35 грн.;

- усунути інші порушення, зазначені в акті ревізії.

На підставі встановлених обставин, суд погоджується з позицією позивача, що вищевказані вимоги є необґрунтованими та неправомірними з таких підстав.

По-перше, щодо першої вимоги відповідача про скасування рішень сесій Іспаської сільської ради від 23.04.2009р. №151-27/09 та від 12.08.2009р. в частині зміни цільового призначення земельної ділянки із лісогосподарського призначення в сільськогосподарське призначення та внесення змін в технічну документацію з інвентаризації земель в частині уточнення складу угідь на земельній ділянці площею 99,9998 га (землі запасу сільської ради), як сільськогосподарські угіддя (пасовища), як такі, що суперечать вимогам ч.2 статті 20 та ч.1 статті 123 Земельного кодексу України" суд зазначає наступне.

Так, в акті ревізії відповідач посилається на порушення позивачем ч.2 статті 20 та ч.1 статті 123 Земельного кодексу України (надалі ЗКУ) щодо визначення складу угідь та віднесення земельної ділянки площею 99,9998 га до категорії земель сільськогосподарського призначення. На, думку суду, посилання відповідач на, зазначені вище, норми ЗКУ є неправильним.

Відповідно до ч.2 статті 20 ЗКУ ( в редакції, яка була чинною на момент періоду, що перевірявся головним державним фінансовим інспектором): "Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення".

Згідно з ч.1 статті 123 ЗКУ: " Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою".

Отже, виходячи з аналізу даних правових норм, суд робить висновок, що відповідач неправомірно їх застосував, оскільки спірна земельна ділянка на момент прийняття рішень сесій Іспаської сільської ради від 23.04.2009р. №151-27/09 та від 12.8.2009р. №209/30/09 перебувала у складі земель запасу та не передавались у власність, користування, щодо неї не здійснювались вилучення (викуп).

В даному випадку суд застосовує ч.1 статті 20 ЗКУ, яка передбачає повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо віднесення земель до тієї чи іншої категорії.

Як убачається з матеріалів справи, позивач провів обмін земельними ділянками з Вижницьким держспецлісгоспом АПК. Після того, як позивач прийняв від Вижницького держспецлісгоспу АПК спірну земельну ділянку він зарахував її до складу земель запасу Іспаської сільської ради (а.с.36). Також дослідивши матеріали перевірки, суд встановив, що вони не містять документальних підтверджень порушень чинного законодавства в ході проведення обміну земельними ділянками. Даний факт підтверджується та встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2009р., яке міститься в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження даної обставини до вказаних правовідносин суд застосовує такі норми закону.

Відповідно до п. "д" частини першої статті 12 ЗКУ до повноважень сільських рад у сфері землеустрою на території сіл належить здійснення земелеустрою.

Такі самі повноваження щодо організації та вирішення землеустрою передбачає стаття 19 Закону України "Про землеустрій". Згідно з даною статтею: "До повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація і здійснення землеустрою;

б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону".

В свою чергу стаття 184 ЗКУ розкриває зміст землеустрою. Так, згідно з даною нормою закону землеустрій передбачає:

а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань;

б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;

в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;

д) складання проектів відведення земельних ділянок;

е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель;

и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;

і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Також статтею 35 Закону України "Про землеустрій" встановлено:

" Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку".

Як убачається з матеріалів справи, технічною документацією з інвентаризації земель на території с. Іспас, затвердженою рішенням Іспаської сільської ради №151-27/09 від 23.04.2009р., земельну ділянку площею 99, 9998 га віднесено до відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинними покривом, як інші землі (а.с.37).

Також відповідно до статті 36 Закону України "Про землеустрій" : "Ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ.

Отримана в процесі обстежень інформація використовується для:

а) проведення агроекологічної оцінки земель;

б) розробки прогнозів і програм використання та охорони земель, схем і проектів землеустрою;

в) ведення обліку про якісний стан земель;

г) ведення моніторингу земель;

ґ) прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про рекультивацію та консервацію земель, введення обмежень у використанні земель, відновлення, збереження та підвищення родючості ґрунтів, покращання природних ландшафтів тощо;

д) розробки заходів із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

е) обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою".

У відповідності до вимог даної статті позивач замовив в Інституті землеробства Української академії аграрних наук проведення відповідних грунтових та інших обстежень вищевказаної земельної ділянки. Результати даного обстеження були оформлені "Технічною документацією із землеустрою щодо якісної оцінки грунтового покриву та складу угідь окремих земельних ділянок, які знаходяться в межах Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області".

На підставі даної технічної документації, а також Висновку постійної комісії з питань реалізації Чернівецькою обласною державною адміністрацією повноважень в галузі земельних відносин №4 від 27.07.2009р., акту погодження матеріалів технічної документації із землеустрою, підписаного представниками Чернівецької обласної державної адміністрації, Головного обласного управління земельних ресурсів, обласного управління сільського господарства, обласного управління лісового господарства, обласного управління охорони навколишнього природного середовища позивач вніс своїм рішенням від 12.08.2009р. №209-30/09 зміни в Технічну документацію з інвентаризації земель на території с. Іспас в частині уточнення складу угідь на земельній ділянці площею 99,9998 га (земель запасу ради), як сільськогосподарські угіддя (пасовища).

Отже, з урахуванням, зазначених вище, норм закону суд робить висновок, що позивач здійснив не зміну категорії земельної ділянки, а відніс вказану земельну ділянку до категорії земель сільськогосподарського призначення, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Також суд не погоджується з позицією відповідача щодо порушення позивачем норм розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. №610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» та вважає, що відповідач його неправильно застосовує до даних правових відносин.

Так, відповідно до абзацу першого даного розпорядження : «З метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері…». Тобто, дія даного нормативно-правового акту не поширюється на органи місцевого самоврядування, а відтак - не поширюється на позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Конституційний суд в своєму рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є " гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи зігнені органом місцевого самоврядування після їхнього вминання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Вищевказаної позиції з питань можливості скасування органами місцевого самоврядування своїх рішень дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 25 грудня 2012р. в адміністративній справі за позовом громадської організації "Дачне товариство "Планета плюс) до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи - Гловне управління Держкомзему в м.Севастополі, Севастопольська міська філія державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", управління містобудування і архітектури Севастопольської МДА, прокуратура м.Севастополя, Севастопольська міська рада про скасування розпоряджень.

Відповідно до положень частини 1 статті 244-2 КАСУ Рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначені норми права, для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до приписів рішень сесій Іспаської сільської ради від 23.04.2009р. 3151-27/09 та від 12.08.2009р. №209-30/09 землі площею 99,998 га були віднесні до категорії сільськогосподарських, вказані рішення були виконані ще в 2009 році. В подальшому між позивачем та третьою особою - ТОВ "Буковинські будівельні матеріали" був укладений договір оренди та виникли правовідносини з оренди сільськогосподарських угідь понад 4 роки.

В судовому засіданні представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог - ТОВ "Буковинські будівельні матеріали" зазначив, що своєчасно і належним чином виконує свої зобов'язання за укладеним договором та заперечує проти зміни чи припинення вказаних орендних правовідносин.

По-друге, щодо вимоги про проведення з ТОВ "Буковинські будівельні матеріали" претензійно-позовної роботи про стягнення збитків та повернення до місцевих бюджетів втрат лісогосподарського виробництва суд вважає, що вона є необґрунтованою з таких підстав .

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Згідно з пунктом 4 "Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню", затвердженого Постановою КМУ №1279 від 17.11.1997р.: " Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських та лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться фізичними та юридичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання".

Таким чином, з аналізу даної правової норми випливає, що місцеві бюджети набувають права на отримання коштів відшкодування втрат лісогосподарського виробництва лише після затвердження проекту відведення лісових земельних ділянок.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Буковинські будівельні матеріали" була відведена земельна ділянка сільськогосподарського призначення на підставі "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у дострокову оренду терміном на 20 років ТОВ "Буковинські будівельні матеріали" для промислової розробки Майдан-Іспаського родовища піщано-гравійної сировини на території с. Іспас із земель запасу Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області" (а.с.66).

В додатку до вказаного проекту знаходяться розрахунки розміру втрат сільськогосподарського виробництва (а.с93-96). Зазначений проект землеустрою був погоджений в установленому відповідним законодавством порядку з усіма компетентними органами (а.с.80-85) та отримав позитивний Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 01.09.2009р. №1448 (а.с.110).

Таким чином, суд робить висновок, що ТОВ «Буковинські будівельні матеріали» відводилась в оренду земельна ділянка з складу земель сільськогосподарського призначення. А тому, суд погоджується з твердженнями представника третьої особи, що відсутні законні для підстави для нарахування та сплати втрат лісогосподарського виробництва при її відведенні. Відтак - вимога щодо стягнення збитків у вигляді втрат лісогосподарського виробництва є необґрунтованою. При цьому суд звертає увагу, що позивач є органом місцевого самоврядування і не є суб'єктом господарювання у сфері лісогосподарської діяльності (виробництва). З врахуванням даної обставини суд вважає, що відповідач неправомірно нарахував збитки в сфері лісогосподарської діяльності.

По - третє, щодо виконання вимоги про усунення інших порушень, зазначених в акті ревізії, суд зазначає, що при формуванні вимог за результатами поведених ревізій, відповідачу слід визначати спосіб та порядок їх виконання, а не обмежуватися загальними тезами, оскільки це ускладнює виконання вимог.

Як убачається з тексту вимоги відповідач не вказав ні конкретного переліку порушень, ні порядку та способу їх усунення.

В своїх письмових запереченнях та в усних поясненнях суду відповідач жодним чином не довів та не зазначив обставини на обґрунтування заявленої ним вимоги. Такими діями відповідач не дотримався встановленого законом обов'язку доказування.

Так, згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та з ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивач надав достатні аргументи, доводи та докази, які свідчать, що оскаржувані рішення є необґрунтованими. В той же час відповідач не довів обставин в обгрунтування своїх заперечень проти позову.

У ст.2 КАС України закріплені загальні критерії для оцінювання рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яких суб'єкти владних повноважень повинні дотримуватися при здійсненні своєї діяльності та прийнятті відповідних рішень.

Так, відповідно до ч.3 цієї статті : "У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони:

1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не дотримався принципів, встановлених в ч.3 статті 2 КАС України для здійснення його повноважень. Зокрема, пред'явлені ним вимоги є необґрунтованими та винесеними без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, неправильно застосовуючи норми закону.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

В процесі судового розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної фінансово інспекції Чернівецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.7,11,94, 158-160 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати вимоги Державної фінансової інспекції у Чернівецькій області щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 04.06.2013р. №24-07-15-15/3997.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові вітрати в сумі 2 263 ( дві тисячі двісті шістдесят три), 81 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 05 серпня 2013 року.

Суддя О.Я.Бойко