ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 року м. Київ К-17789/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Блажівська Н.Є. Костенка М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2009 р.

у справі № 2-а-1907/08

за позовом державного підприємства «Малоріченське»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2008 р. державне підприємство «Малоріченське» (далі - позивач, ДП «Малоріченське») звернулось до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2008 р. № 0006602301/0 та № №0006632301/0.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував з підстав відповідності оскаржених судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ була проведена виїзна планова перевірка ДП «Малоріченське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт перевірки № 894/23/00412719 від 28 липня 2008 р., на підставі якого відповідач 08.08.2008 р. прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0006602301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкції) усього 1 813 438 грн., у тому числі за основним платежем - 906 719 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 906 719 грн.;

- № 0006632301/0, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 122 520 грн. частини чистого прибутку, що складається з 88 650 грн. - основного платежу та 33 870 грн.- штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій, з якими погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2009 р. зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Малоріченське» є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства. Позивач по коду КВЄД має право здійснювати виробництво виноградних вин та має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція).

Пунктом 33 Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Строки та визначення» визначене поняття виноматеріалу - це зброжене повністю або частково виноградне сусло, призначене для готування вина або коньячного спирту, тобто ця сировина для виробництва вина, що є підакцизним товаром.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що саме по собі вживання у зазначеному Законі слова «виноматеріали» не дає підстав вважати, що будь-яка продукція, яка позначається цим словом є підакцизною, оскільки вказаним Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Між тим, виходячи з семантики слова «напій» - це спеціально приготовлена рідина, призначена для пиття, що дає підстави вважати, що підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь, тобто є готовою продукцією. У той же час, виноматеріали, щодо яких ставиться питання у даній справі, не є готовою продукцією.

Положення Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої» не передбачають ставки акцизного збору для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виробництва з власної сировини, і що реалізуються підприємствам вторинного виноробства.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із доводами судів попередніх інстанцій про правомірне застосування позивачем пільги, передбаченої приписами п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже і обґрунтованість застосування ним спеціального режиму оподаткування при реалізації виноматеріалу підприємствам вторинного виноробства.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству оспорюваних податкових повідомлень-рішень, вимоги щодо скасування зазначених рішень були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2009 р. у справі № 2-а-1907/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Приходько Судді Н.Є.БлажівськаПомічник судді М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська