ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року

м. Полтава

Справа № 816/1741/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н.А.,

за участю:

представника позивача - Піддубний М.І., Харченко О.М., Байдукова-Кисла О.А.,

представника відповідача - Довгаль К.І., Костиренко І.Б.,

представників третіх осіб - Мащенко В.І. (Приватне підприємство "Фірма Центр М"), ОСОБА_7 ( фізична особа - підприємець ОСОБА_7),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління майном Полтавської обласної ради до Державна фінансова інспекція в Полтавській області, треті особи: Приватне підприємство "Фірма Центр М", фізична особа - підприємець ОСОБА_7, Приватне підприємство "Ардоніт", Приватне підприємство "Мале виробниче підприємство "Фенікс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурь" про скасування п.2, п.3 вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2013 року позивач, Управління майном Полтавської обласної ради, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, треті особи: Приватне підприємство «Фірма Центр-М», фізична особа-підприємець ОСОБА_7, Приватне підприємство «Ардоніт», Приватне підприємство «Мале виробниче підприємство «Фенікс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лазурь» про визнання протиправною та скасування пункту 2 та пункту 3 (в частині відображення дебіторської заборгованості 143988,09 грн., в тому числі: ПП «Фірма Центр-М» - 124884,26 грн.; ФОП ОСОБА_7-11883 грн.; ПП «МВП «Фенікс» - 6347,15 грн.; ПП «Ардоніт» - 873,68 грн.) вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 22.02.2013 року № 16-06-3-14/1276.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на протиправність пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 22.02.2013 року № 16-06-3-14/1276 та пункту 3 зазначеної Вимоги в частині, оскільки висновок відповідача про недоотримання Управлінням майном дивідендів як учасника ТОВ "Лазурь" на суму 169577,36 грн. є нормативно необґрунтованим, а на суму дивідендів збільшилася частка Управління у статутному капіталі товариства. Зазначає, що під час виконання підрядними організаціями робіт по улаштуванню каркасу під облицювання стель приміщень та його облицювання плитами типу "Армстронг", застосовані загальнодержавні кошторисні нормативи: Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) Р13-24-2 "Улаштування каркасів для акустичних конструкцій стель, металевих", затверджені наказом Держбуду України від 14.09.2001 р. № 1, і, які найповніше відповідають обсягу виконаних підрядниками робіт по улаштуванню каркасу під облицювання стель приміщень та його облицювання плитами типу "Армстронг", а застосування відповідачем відомчих норм Мінпромполітики ПР 15 "Оздоблювальні роботи" в даному випадку є необґрунтованим. Посилається на ті обставини, що ПП "Фірма Центр-М" та ПП "МВП "Фенікс" на виконання договорів підряду в періоді, що перевірявся, виконано, зокрема, роботи по поліпшеному фарбуванню водоемульсійними сумішами стін та укосів, підготовлених під фарбування, а також здійснено роботи по облицюванню гіпсокартоном стін та шпаклювання вказаних поверхонь товщиною шару 2 мм. Для визначення вартості робіт застосовано норми Р12-49-4 "Поліпшене фарбування полівінілацетатними водоемульсійними сумішами стін по збірних конструкціях, підготовлених під фарбування" та норми РЕКНр, Збірник 11 "Штукатурні роботи", 11-60-13, 11-60-33, для підготовлення поверхні під фарбування, при цьому відповідачем безпідставно застосовані норми ДБН Д 2.2.-15-99 "Оздоблювальні роботи", група 69 "Підготовлення поверхонь із збірних елементів і плит під фарбування або обклеювання шпалерами", норми 15-69-1, 15-69-4, а зазначений у кошторисних нормах 15-69-1 - 15-69-4 склад робіт в повному обсязі не забезпечує підготовку поверхонь в належний стан, особливо після нанесення штукатурки та установки поверхонь з гіпсокартону, а тому не враховує повний комплекс операцій, необхідних для виконання підрядниками даного виду робіт. Вказує, що висновок ревізії про невірне застосування ПП "Фірма Центр-М" РЕКН під час виконання робіт по прокладенню горизонтальних трубопроводів каналізації з поліетиленових труб та врізування в вертикальні ділянки каналізаційної мережі з встановленням фасонного елементу, не ґрунтується на дослідженні фактичних обставин виконання робіт, є формальним, оскільки використання РЕКН 15-17-13 в повному обсязі не відображає повний комплекс виконаних робіт. Звертає увагу, що твердження відповідача про завдання шкоди внаслідок невиконання повного комплексу робіт, передбаченого умовами укладених підрядних договорів та необхідність понести додаткові витрати необґрунтовані, а здійснені розрахунки шкоди містять невідповідності.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували просили відмовити у його задоволенні.

В наданих до суду письмових запереченнях від 16.04.2013 року та доповнень до заперечень від 16.05.2013 року, від 23.05.2013 року, від 05.06.2013 року відповідач посилається на законність та обґрунтованість висновків ревізії та винесеної за її наслідками вимоги, просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 151-163; т. 3) (а.с. 19-22, 55-57, 86-88; т. 5).

Представники третіх осіб - Приватного підприємства "Фірма Центр-М", ФОП ОСОБА_7, позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

В письмових поясненнях № 22 від 15.04.2013 року, № 24 від 19.04.2013 року, № 33 від 23.05.2013 року, № 37 від 20.06.2013 року Приватне підприємство "Фірма Центр-М" зазначало про необґрунтованість п. 3 вимоги стосовно підприємства та відсутність підстав для відшкодування підприємством збитків Державному бюджету (а.с. 239-240; т.2) (а.с. 53-54, 144-154; т. 5).

Треті особи - Приватне підприємство "Ардоніт", Приватне підприємство "Мале виробниче підприємство "Фенікс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурь" повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду справи, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи без їх участі суду не надавали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурь" залучені до матеріалів справи письмові пояснення № 108/04 від 16 квітня 2013 року, № 154/06 від 04 червня 2013 року в яких третя особа зазначає, що товариство з обставин, які не залежать від його волі (під час формування нової редакції статуту, що враховує реінвестицію дивідендів органами державної реєстрації було встановлено, що один з учасників товариства - КП "Облкоммунсервіс" перебував у стадії припинення підприємницької діяльності) не змогло реалізувати рішення Загальних зборів № 4 (Протокол № 72 від 30.03.2012 р.). Разом з тим рішення не втратило сили, є дійсним і буде виконане при наявності законних підстав для внесення змін до установчих документів товариства. У зв'язку з викладеним ТОВ "Лазурь" підтримало позовні вимоги позивача про безпідставність вимог відповідача щодо стягнення дивідендів на суму 169577,36 грн. (а.с. 41-42; т. 3) (а.с. 66-67; т.5).

Згідно письмових пояснень ПП "МВП "Фенікс", які залучені до матеріалів справи, підприємство вважає висновки ревізії необґрунтованими, не підкріпленими належними доказами та просить визнати відсутність завищення вартості робіт з його боку в сумі 6347,15 грн. (а.с. 64-65; т. 5).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Управління майном обласної ради 14.12.2005 року зареєстроване як юридична особа, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис № 1 588 120 0000 003827 та видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 084478 (а.с. 177; т. 5).

Згідно пункту 1 Положення про управління майном, що є додатком № 3 до рішення обласної ради від 17 листопада 1998 року (зі змінами від 23.06.10), управління майном обласної ради утворено рішенням першої сесії двадцять третього скликання від 21 квітня 1998 року відповідно до частин 4, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є органом обласної ради, їй підпорядкованим і підзвітним. Управляння майном обласної ради є правонаступником управління майном області обласної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Положення основним завданням управління є здійснення наданих обласною радою повноважень по управлінню майном, що є в спільній власності територіальних громад (комунальній власності) області, реалізація державної та регіональної політики у сфері управління цим майном, а також загальнодержавним майном,повноваження з управлінням яким делеговані обласній раді та обласній державній адміністрації.

Цим Положенням передбачено, що управління утримується за рахунок коштів обласного бюджету (п. 13 Положення про управління майном).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно частини 1 статті 4 цього Закону, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 10.12.2012 по 25.01.2013 року посадовими особами Держфінінспекції в Полтавській області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Управління майном Полтавської обласної ради за 2010-2011 роки та завершений звітній період 2012 року, за наслідками якої 30.01.2013 року складено Акт № 06-21/98 про результати планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Управління майном Полтавської обласної ради за 2010-2011 роки та завершений звітній період 2012 року (надалі - Акт перевірки).

Як слідує зі змісту Акту перевірки ревізією були встановлені, серед іншого, й наступні порушення:

- включення до актів ф. КБ-2в вартості робіт з улаштування каркасу під облицювання стель приміщень та його облицювання плитами типу "Армстронг". Вартість зазначених робіт підрядними організаціями визначалась із застосуванням розцінок, які по складу робіт, та відповідно до виду матеріалів, використання якого включено до актів ф.КБ-2в, не відповідають фактично виконуваному складу робіт. Вказане вище, є порушенням вимог п. 3.2.7.8 ДБН Д.1.1-1-2000 і суперечить роз'ясненню Мінрегіонбуду України, надрукованому у збірнику "Ціноутворення у будівництві", що призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 15357,05 грн., в тому числі: - ПП "Фірма Центр М" на загальну суму 8989,17 грн.; - ПП ОСОБА_7 на загальну суму 847,00 грн.; - ПП "МВП "Фенікс" на загальну суму 4647,20 грн.; - ПП "Ардоніт" на загальну суму 873,68 грн. (а.с. 44-45; т. 1);

- порушення підрядними організаціями вимог п. 1.3.4 ДБН Д1.1.-1-2000 та включення до актів виконаних підрядних робіт РЕКН, які суперечать роз'ясненням Мінрегіонбуду України, надрукованим у збірниках "Ціноутворення у будівництві" № 9 за вересень 2004 року та № за липень 2009 року, призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 9900,38 грн., в тому числі: - ПП "Фірма Центр М" на загальну суму 8200,43 грн.; - ПП "МВП "Фенікс" на загальну суму 1699,95 грн. (а.с. 48; т. 1);

- включення вартості робіт з врізування в діючі мережі трубопроводів каналізації д. 100 мм (норма Р15-27-2), в той час як попередньою нормою передбачено виконання робіт з прокладання трубопроводів каналізації з поліетиленових труб низького тиску (норма Р15-17-2). Невірне застосування ПП "Фірма Центр М" РЕКН є порушенням п. 1.2.2. ДБН Д.1.1.-1-2000 та недотриманням вимог роз'яснення Мінрегіонбуду України надрукованому у збірнику офіційних документів та роз'яснень "Ціноутворення в будівництві" № 5 за травень 2009 року та призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 1580,53 грн., які Управлінням майном оплачено в повному обсязі (а.с. 49-50; т.1.);

- порушення підрядними організаціями вимог ст. 29 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, п. 14 Постанови № 668 призвело до матеріальної шкоди (збитків) завданих Управлінню майном на загальну суму 117150,13 грн.(а.с. 33-35; т.1);

- внаслідок порушення головним бухгалтером ТОВ "Лазурь" Гільвей Т.М. вимог Протоколу загальних зборів учасників від 03.03.2012 № 72 та п. 4.6. Статуту ТОВ "Лазурь" затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства від 09.12.2011 № 71 і зареєстрованого державним реєстром 16.05.2012, Управління майном ненараховано дивідендів на загальну суму 169577, 36 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму (а.с. 64-68; т. 1).

31 січня 2013 року Акт перевірки підписаний начальником Управління майном Полтавської обласної ради із запереченнями.

Листом від 20.02.2013 року № 16-06-3-14/1241 Державна фінансова інспекція в Полтавській області направила на адресу позивача висновки на заперечення Управління майном обласної ради від 07.02.2013 року на акт від 30.01.2013 № 06-21/98 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Управління майном Полтавської обласної ради за 2010-2011 роки та завершений звітній період 2012 року, отриманий останнім згідно відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції 25.02.2013 року. Згідно висновків відповідача заперечення позивача на акт перевірки не були прийняті.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Державна фінансова інспекція в Полтавській області пред'явила Управлінню майном обласної ради вимогу від 22.02.2013 року № 16-06-3-14/1276 "Про усунення виявлених порушень" (надалі - Вимога), яку позивач отримав 27.02.2013 року, що підтверджується відбитком штампу реєстрації вхідної кореспонденції.

Пунктом 2 Вимоги на Управління майном обласної ради покладено обов'язок відобразити в бухгалтерському обліку Управління дебіторську заборгованість в сумі 169577,36 грн., яка виникла внаслідок не проведення розподілу прибутку, що сформувався за результатами фінансово - господарської діяльності ТОВ "Лазурь" протягом 2007-2011 років, та не нарахування дивідендів на зазначену суму. Забезпечити надходження коштів по нарахованих дивідендах в сумі 169577,36 гривень.

За пунктом 3 Вимоги Управління майном обласної ради зобов'язано відобразити в бухгалтерському обліку Управління дебіторську заборгованість в загальній сумі 254868,04 грн. та, відповідно, стягнути: - з підрядних організацій, якими включено до актів форми КБ-2в обсяги робіт, які не передбачені дефектними актами та умовами договорів на загальну суму 117150,13 грн. (в тому числі: ПП "Фірма Центр-М" - в сумі 94825,13 грн.; ПП ОСОБА_7 - в сумі 11036,00 грн.; ПП "Фірма Центр-М" - в сумі 11289,00 грн.) та якими завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 35140, 54 грн., а саме: ПП "Ардоніт" - на суму 7737,68 грн., ПП "МВП "Фенікс" - 7667,73 грн.; ПП "Фірма Центр-М" - на суму 18770,13 грн., ФОП "Сторожук" - на суму 118.00 грн., ПП ОСОБА_7 - на суму 847,00 гривень; - з Комунального автотранспортного підприємства Полтавської обласної ради, яким завищено вартість наданих у травні 2011 року послуг з санітарного оброблення та аналогічних послуг по утриманню територій на суму 102577, 37 грн. У разі необхідності вказане питання вирішити у судовому порядку шляхом подання позову до контрагентів. В іншому випадку стягнути з винних осіб, у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Позивач не погодився із Вимогою Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 22.02.2013 року № 16-06-3-14/1276 "Про усунення виявлених порушень", у зв'язку із чим оскаржив до суду пункт 2 та пункту 3 Вимоги в частині відображення дебіторської заборгованості в сумі 143988,09 грн., в тому числі: ПП "Фірма Центр-М" - 124884,26 грн.; ФОП ОСОБА_7-11883 грн.; ПП "МВП "Фенікс" - 6347,15 грн.; ПП "Ардоніт" - 873,68 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку пункту 2 оскаржуваної Вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про господарські товариства" вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу господарського товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Згідно статті 86 Господарського кодексу України забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом. Фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу господарського товариства у випадках, передбачених законом, має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений довідкою органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), завіреною відповідним податковим органом.

Відповідно до пунктів 1), 2), 11) частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах); бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

З огляду на зміст вимог встановлених частиною 3 статті 13 Закону України "Про господарські товариства" та значень термінів "бюджет", "бюджетні кошти" визначених статтею 2 Бюджетного кодексу України, належні відповідно до законодавства надходження бюджету місцевого самоврядування та його витрати не можуть бути використані для формування статутного (складеного) капіталу господарського товариства, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 29 Бюджетного кодексу України встановлено, що до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.

Згідно статті 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать у тому числі й надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів (визначені в частині першій статті 71 цього Кодексу).

За приписами статті 71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають, зокрема, дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є: 1) надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України (стаття 11 Закону).

Отже згідно із приписами статей 29, 69, 71 Бюджетного кодексу України, статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" до надходжень бюджету розвитку місцевого бюджету тобто до складу доходів і видатків місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази, належать у тому числі й дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність.

Тобто до бюджету розвитку зараховується надходження у вигляді дивідендів (дохід), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність.

Судом встановлено, що 14.11.1997 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано в якості юридичної особи товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурь", про що зроблено запис № 1 077 120 0000 003191 згідно із відомостями Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, посвідчена копія якої залучена до матеріалів справи (а.с.3; т.3).

Відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурь" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства, Протокол № 1 від 28.05.1997 року, та перереєстрованого в Севастопольській міській державній адміністрації 14.11.1997 року, реєстровий № 00-ІІ/9626, одним із його засновників є Управління майном Полтавської області (п. 1.2. Статуту), доля якого серед учасників товариства складала вісімсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять одну гривню або 11,1% (п. 6.3. Статуту) (а.с. 44, 47; т. 3).

Згідно затвердженої загальними зборами учасників товариства, Протокол № 73 від 11.04.2012 року, редакції Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурь", зареєстрованої 16.05.2012 року № запису 10771050008003191, частка управління майном Полтавської обласної ради у статутному капіталі складала 894872,82 грн. або 9,24 % (а.с. 184; т. 3).

Зі змісту редакції Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурь", затвердженого загальними зборами учасників товариства, протокол № 74 від 18.05.2012 року, зареєстрованого 04.09.2012 року № запису 10771050008003191, слідує, що Управління майном обласної ради є учасником товариства (п.1.2. Статуту) та його частка у статутному капіталі складає 894872,82 грн., або 7,88 % (а.с. 5, 9; т.3).

Загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурь" було прийняте рішення, оформлене Протоколом № 72 від 30 березня 2012 року, відповідно до якого вирішено прибуток, який утворився в результаті діяльності Товариства з 31.12.2010 року, спрямувати на нарахування дивідендів учасникам з одночасною реінвестицією дивідендів в статутний капітал пропорційно долям учасників в статутному капіталі (п. 4.1. Протоколу № 72 вд 30 березня 2012 року) (а.с. 57-58; т. 3).

Отже, загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурь", оформленим Протоколом загальних зборів № 72 від 30.03.2012 року, прийняте рішення про спрямування прибутку на нарахування дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних учаснику товариства дивідендів з їх одночасною реінвестицією в статутний капітал.

В Акті перевірки йдеться про те, що звіркою даних статутних документів на відповідну дату, бухгалтерських регістрів на предмет виконання п. 4.1 Протоколу загальних зборів № 72 від 30.03.2012 року щодо здійснення ТОВ "Лазурь" операцій по нарахуванню учасникам (в тому числі Управлінню майном Полтавської обласної ради) дивідендів (з реінвестицією дивідендів в статутний капітал) встановлено, що по даних бухгалтерського обліку (субрахунку 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами") за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року нарахування учасникам дивідендів в ТОВ "Лазурь" не здійснювалось, зміни до статутних документів, в частині збільшення суми статутного капіталу (від реінвестування дивідендів) не вносились.

Зазначена обставина також не заперечувалась представниками позивача та третьої особи - ТОВ "Лазурь" під час розгляду справи. Інших доказів, на підтвердження протилежного, сторонами не було надано.

Згідно розрахунку виплати дивідендів у вигляді часток (реінвестиція) здійсненого товариством "Лазурь" за підписом заступника генерального директора з економіки та фінансів на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Лазурь" (протокол № 72 від 30.03.2012 року рішення по питанню 4 порядку денного) (Додаток № 8 до Акту перевірки) сума реінвестиції дивідендів по учаснику Управління майном Полтавської облради складає 169577,36 грн. (а.с. 74; т.5.).

Надаючи правову оцінку висновкам ревізії та пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 22.02.2013 року № 16-06-3-14/1276 "Про усунення виявлених порушень" стосовно покладення на Управління майном обласної ради обов'язку відобразити в бухгалтерському обліку Управління дебіторську заборгованість в сумі 169577,36 грн., яка виникла внаслідок не проведення розподілу прибутку, що сформувався за результатами фінансово - господарської діяльності ТОВ "Лазурь" протягом 2007-2011 років, та не нарахування дивідендів на зазначену суму; забезпечити надходження коштів по нарахованих дивідендах в сумі 169577,36 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно статей 97, 98 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом серед іншого брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) (стаття 116 Цивільного кодексу України).

Нормою статті 145 Цивільного кодексу України встановлено, що затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Згідно статті 4 Закону України "Про господарські товариства" акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

За приписами статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

За змістом норми статті 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до статей 58, 59 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належать у тому числі питання, зазначені у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону.

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що до компетенції загальних зборів належить у тому числі затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Виконання рішень загальних зборів за вимогами статті 62 Закону України "Про господарські товариства" організує дирекція (директор), як виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю підзвітний загальним зборам учасників.

Аналогічні за змістом приписи передбачені статтями 87, 88, 167 Господарського кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153).

За визначенням термінів, наведених у ПБО 15, то вони мають таке значення: дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Отже, дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визначається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо: ймовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією; дохід може бути достовірно оцінений. Таким чином, зазначений дохід повинен визначатися у такому порядку: проценти - у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами; роялті - за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди; дивіденди - у періоді прийняття рішення про їх виплату.

За таких обставин, у разі прийняття вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю - загальними зборами рішення з питань розподілу прибутку, порядку виплати частки прибутку (дивідендів), тобто з питання віднесеного до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, у товариства виникає обов'язок спрямування частини прибутку на виплату дивідендів у періоді прийняття рішення про їх виплату, а виконання цього рішення організує дирекція (директор), як виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю.

Тобто виходячи зі змісту диспозиції норми статті 509 Цивільного кодексу України, між Управлінням майном обласної ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурь" виникло зобов'язання, тобто правовідношення, в якому товариство зобов'язане вчинити на користь Управління певну дію - нарахувати дивіденди з одночасною реінвестицією дивідендів в статутний капітал, а в Управління виникло право вимагати від товариства виконання його обов'язку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про правомірність пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 22.02.2013 року № 16-06-3-14/1276 "Про усунення виявлених порушень" стосовно покладення на Управління майном обласної ради обов'язку відобразити в бухгалтерському обліку Управління дебіторську заборгованість в сумі 169577,36 грн., яка виникла внаслідок не проведення розподілу прибутку, що сформувався за результатами фінансово - господарської діяльності ТОВ "Лазурь" протягом 2007-2011 років, та не нарахування дивідендів на зазначену суму; забезпечити надходження коштів по нарахованих дивідендах в сумі 169577,36 гривень.

Стосовно виявлених порушень під час здійснення ревізії видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт суд зазначає наступне.

Згідно інформації, що міститься в Акті перевірки, зведеної відомості витрат, включених підрядними організаціями до актів форми КБ-2в по виконаних роботах, замовником яких виступає Управління майном Полтавської обласної ради протягом 2010-2011 років та січня-липня 2012 року, що є Додатком № 59 до Акту перевірки, підтверджується поясненнями представників позивача, відповідача та третіх осіб, наданих під час розгляду справи та відомостей залучених сторонами та третіми особами до матеріалів справи копій договорів підряду в яких замовником є Управління майном Полтавської обласної ради, додаткових угод та дефектних актів до них, кошторисної документації, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, підрядними організаціями, зокрема: Приватним підприємством "Фірма Центр-М", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, Приватним підприємством "Ардоніт", Приватним підприємством "Мале виробниче підприємство "Фенікс", протягом 2010-2011 років та завершеного звітного періоду 2012 року виконувались ремонтно-будівельні роботи.

В ході проведення ревізії при дослідженні питання правильності застосування підрядними організаціями ресурсних елементних кошторисних норм (надалі - РЕКН) було встановлено ряд порушень.

Визначаючи наявність підстав для висновків ревізії щодо зазначених порушень судом враховано, що основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування встановлюють Державні будівельні норми України Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджені наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. № 174 (в редакції наказу Держбуду України від 17 червня 2003 р. № 85), і які носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності (нове будівництво, розширення, реконструкція та технічне переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонт житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрація пам'яток архітектури та містобудування надалі іменується "будівництво") (надалі - ДБН Д.1.1-1-2000)

Згідно Розділу І ДБН Д.1.1-1-2000 система ціноутворення в будівництві містить у собі кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва і складання інвесторської кошторисної документації.

Кошторисні нормативи - це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, що об'єднуються в окремі збірники. Разом з правилами і положеннями, що містять у собі необхідні вимоги, вони служать для визначення вартості будівництва.

Інвесторська кошторисна документація - це сукупність кошторисів (кошторисних розрахунків), відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них та відомостей ресурсів, складених на стадії розроблення проектної документації.

Документи, які деталізують основні правила і положення, що містяться в кошторисних нормативах класу "Д" відповідно до "Класифікації нормативних документів України в галузі будівництва", можуть випускатися як допоміжні, у вигляді інструкцій, методичних вказівок, посібників та інших матеріалів, що також використовуються при визначенні вартості будівництва.

Відповідно до пункту 1.1.1. підрозділу 1.1. розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000 основним завданням кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві є: - забезпечення через систему ціноутворення в будівництві визначення вартості будівництва на всіх стадіях інвестування; - підвищення ефективності капітальних вкладень, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, передового вітчизняного і закордонного досвіду в будівельному виробництві, застосування нових матеріалів, виробів і конструкцій, організаційних заходів тощо.

За змістом пункту 1.2.1. підрозділу 1.2. розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000 кошторисні нормативи поділяються на такі види: - загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи; - відомчі кошторисні нормативи; - кошторисні нормативи для окремих будов; - індивідуальні кошторисні норми.

Загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи обов'язкові для застосування всіма організаціями, установами і підприємствами незалежно від їх відомчої належності і форм власності при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності (пункт 1.2.2 підрозділу 1.2. розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000).

До відомчих кошторисних нормативів належать кошторисні нормативи, які розробляються в обгрунтованих випадках, коли за прийнятою для спеціалізованого будівництва технологією і організацією робіт витрати трудових і матеріально-технічних ресурсів відрізняються від рівня, прийнятого у загальнодержавних нормах. Ці нормативи застосовуються в тій галузі, для якої вони розроблені.

Відомчі кошторисні нормативи обов'язкові для організацій, установ і підприємств міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, що затвердило ці нормативи. Для організацій, установ і підприємств, що входять до сфери управління інших міністерств та органів виконавчої влади, ці нормативи можуть бути обов'язковими за умови прийняття ними відповідного рішення.

Відомчі кошторисні нормативи не повинні суперечити загальнодержавним або дублювати їх (пункт 1.2.3. підрозділу 1.2. розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000).

Для окремих будов в обґрунтованих випадках, коли за прийнятою для цих будов технологією і організацією робіт витрати трудових і матеріально-технічних ресурсів відрізняються від рівня, прийнятого у загальнодержавних нормах, можуть розроблятися ресурсні елементні кошторисні норми на будову. Рішення про розроблення таких норм приймається забудовником за погодженням з Держбудом України(підпункт 1.2.4. пункту 1.2. розділу 1).

Індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи, передбачені в проекті (робочому проекті), за відсутності відповідних норм у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту (робочого проекту) з обов'язковим проведенням відповідної експертизи і застосовуються тільки для будови (об'єкту) за даним проектом.

Розробка зазначених норм здійснюється на підставі Методичних рекомендацій з розробки ресурсних елементних кошторисних норм, схвалених рішенням Науково-технічної ради Держбуду України від 12.04.2002 N 21(пункт 1.2.3. підрозділу 1.2. розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000).

Згідно ДБН Д.1.1-1-2000 до елементних кошторисних нормативів належать: - ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2-99); - ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д.2.3-99); - ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4-2000); - ресурсні елементні кошторисні норми на реставраційно-відновлювальні роботи (РЕКНрв) (ДБН Д.2.5-2001); - ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6-2000); - ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (РКНЕМ) (ДБН Д.2.7-2000) (пункт 1.2.6.1. підрозділу 1.2., розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000).

За приписами пункту 1.4.1. підрозділу 1.4. ДБН Д.1.1-1-2000 система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.

Решта витрат, які враховуються у вартості будівництва, визначається не за нормами, а розрахунково.

Кошторисна вартість будівництва визначається за правилами, наведеними в підрозділі 3.1. ДБН Д.1.1-1-2000 які є єдиними і не залежать від способу здійснення будівництва: підрядного чи господарського (пункт 3.1.2. підрозділу 1.3. ДБН Д.1.1-1-2000).

При цьому кошторисна вартість будівництва, що визначається в складі інвесторської кошторисної документації, використовується для планування капітальних вкладень, фінансування будівництва, проведення тендерів (пункт 3.1.2 підрозділу 3.1. ДБН Д.1.1-1-2000).

Пунктом 3.2.7.8 підрозділу 3.2. ДБН Д.1.1-1-2000 встановлено, що якщо внаслідок об'єктивних причин будь-які матеріали або вироби, передбачені державними ресурсними елементними кошторисними нормами, замінюються на інші, розробляються та затверджуються в установленому порядку відповідні ресурсні елементні кошторисні норми.

При наданні оцінки встановленого ревізією порушення під час включення до актів ф. КБ-2в вартості робіт з улаштування каркасу під облицювання стель приміщень та його облицювання плитами типу "Армстронг", та визначення вартість зазначених робіт підрядними організаціями із застосуванням розцінок, які по складу робіт, та відповідно до виду матеріалів, використання якого включено до актів ф.КБ-2в, не відповідають фактично виконуваному складу робіт, що є порушенням вимог п. 3.2.7.8 ДБН Д.1.1-1-2000 і суперечить роз'ясненню Мінрегіонбуду України, надрукованому у збірнику "Ціноутворення у будівництві", що призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 15357,05 грн., в тому числі: - ПП "Фірма Центр М" на загальну суму 8989,17 грн.; - ПП ОСОБА_7 на загальну суму 847,00 грн.; - ПП "МВП "Фенікс" на загальну суму 4647,20 грн.; - ПП "Ардоніт" на загальну суму 873,68 грн. (а.с. 44-45; т. 1), суд виходить з наступного.

В обґрунтування заявлених вимог представники позивача та третіх осіб, посилалися на ті обставини, що під час виконання підрядними організаціями робіт по улаштуванню каркасу під облицювання стель приміщень та його облицювання плитами типу "Армстронг", застосовані загальнодержавні кошторисні нормативи: Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) Р13-24-2 "Улаштування каркасів для акустичних конструкцій стель, металевих", затверджені наказом Держбуду України від 14.09.2001 р. № 1 і які найповніше відповідають обсягу виконаних підрядниками робіт по улаштуванню каркасу під облицювання стель приміщень та його облицювання плитами типу "Армстронг", а застосування відповідачем відомчих норм Мінпромполітики ПР 15 "Оздоблювальні роботи" в даному випадку є необґрунтованим.

З цього приводу суд зазначає, що норма РЕКНр Р13-24-2 призначена для визначення вартості улаштування несучих металевих каркасів з кутової прокатної сталі (2,62 т на 100 м.кв. стелі) з виконанням зварювальних робіт, свердлінням отворів та відповідним кріпленням каркасу до несучих конструкцій перекриття.

Факт виконання саме таких робіт та у складі, як зазначено в нормі РЕКНр 13-24-2 і яка була застосована позивачем при улаштуванні каркасу під облицювання стель приміщень та його облицювання плитами типу "Армстронг", позивачем та третіми особами з посиланням на належні та допустимі докази не було доведено.

Як вже було зазначено за Розділом І ДБН Д.1.1-1-2000 документи, які деталізують основні правила і положення, що містяться в кошторисних нормативах класу "Д" відповідно до "Класифікації нормативних документів України в галузі будівництва", можуть випускатися як допоміжні, у вигляді інструкцій, методичних вказівок, посібників та інших матеріалів, що також використовуються при визначенні вартості будівництва.

Згідно роз'яснень Мінрегіонбуду України, що містяться в збірнику "Ціноутворення в будівництві" № 3' 2004 визначати за нормою РЕКНр 13-24-2 вартість улаштування легких каркасів зі стальних оцинкованих профілів на проволочених підвісах невірно.

При цьому пунктом 3.2.7.8 підрозділу 3.2. ДБН Д.1.1-1-2000 встановлено, що якщо внаслідок об'єктивних причин будь-які матеріали або вироби, передбачені державними ресурсними елементними кошторисними нормами, замінюються на інші, розробляються та затверджуються в установленому порядку відповідні ресурсні елементні кошторисні норми.

Для окремих будов в обґрунтованих випадках, коли за прийнятою для цих будов технологією і організацією робіт витрати трудових і матеріально-технічних ресурсів відрізняються від рівня, прийнятого у загальнодержавних нормах, можуть розроблятися ресурсні елементні кошторисні норми на будову. Рішення про розроблення таких норм приймається забудовником за погодженням з Держбудом України(підпункт 1.2.4. пункту 1.2. розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000).

Індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи, передбачені в проекті (робочому проекті), за відсутності відповідних норм у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту (робочого проекту) з обов'язковим проведенням відповідної експертизи і застосовуються тільки для будови (об'єкту) за даним проектом.

Розробка зазначених норм здійснюється на підставі Методичних рекомендацій з розробки ресурсних елементних кошторисних норм, схвалених рішенням Науково-технічної ради Держбуду України від 12.04.2002 N 21(пункт 1.2.3. підрозділу 1.2. розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000).

Отже в даному випадку у складі інвесторської кошторисної документації повинна бути розроблена індивідуальна ресурсна елементна норма, яка б відображала необхідні витрати трудових та матеріально-технічних ресурсів на улаштування підвісних стель.

В порушення зазначених вимог ДБН Д.1.1-1-2000 позивачем рішення про розроблення не приймалось, а також заходів по розробленню Індивідуальних ресурсних елементних кошторисних норм для виконання робіт по улаштуванню каркасу під облицювання стель приміщень та його облицювання плитами типу "Армстронг" не вживалось.

З цього приводу неможливість розроблення Індивідуальних ресурсних елементних кошторисних норм представники позивача та третіх осіб під час розгляду справи пояснювали складністю процесу їх затвердження.

Також позивач при укладенні підрядних договорів та погодження кошторисної документації та вартості робіт не скористався встановленою підрозділом 1.2. ДБН Д.1.1-1-2000 можливістю використання відомчих кошторисних нормативів які для організацій, установ і підприємств, що входять до сфери управління інших міністерств та органів виконавчої влади можуть бути обов'язковими за умови прийняття ними відповідного рішення, та відповідного рішення не прийняв.

Слід зазначити, що, як зауважено в Акті перевірки та не заперечувалось представниками сторін під час розгляду справи, у відомчих нормах Мінпромполітики містяться прямі розцінки на визначення вартості вказаних вище робіт, та які застосовувались підрядними організаціями для визначення вказаних вище робіт протягом 2012 року.

Згідно роз'яснень Мінрегіонбуду України, надрукованих в виданні "Ціноутворення у будівництві" № 6' 2009 за відповідності технології виконання робіт та поопераційних витрат ресурсів замість розроблення індивідуальних РЕКН за згодою замовника можуть бути застосовані стандарти організацій України (СОУ) або відомчі РЕКН.

З огляду на викладене суд вважає правомірними висновки ревізії що визначення вартості робіт з улаштування каркасу під облицювання стель приміщень та його облицювання плитами типу "Армстронг" підрядними організаціями проведено із застосуванням розцінок, які по складу робіт, та, відповідно, до виду матеріалів, використання яких включено до актів ф.КБ-2в, не відповідають фактично виконуваному складу робіт, що є порушенням вимог п. 3.2.7.8 ДБН Д.1.1-1-2000 і суперечить роз'ясненню Мінрегіонбуду України, надрукованому у збірнику "Ціноутворення у будівництві", що призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 15357,05 грн., в тому числі: - ПП "Фірма Центр М" на загальну суму 8989,17 грн.; - ПП ОСОБА_7 на загальну суму 847,00 грн.; - ПП "МВП "Фенікс" на загальну суму 4647,20 грн.; - ПП "Ардоніт" на загальну суму 873,68 грн. (а.с. 44-45; т. 1).

Надаючи оцінку висновкам ревізії про встановлення порушення підрядними організаціями вимог п. 1.3.4 ДБН Д1.1.-1-2000 та включення до актів виконаних підрядних робіт РЕКН, які суперечать роз'ясненням Мінрегіонбуду України, надрукованим у збірниках "Ціноутворення у будівництві" № 9 за вересень 2004 року та № за липень 2009 року, що призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 9900,38 грн., в тому числі: - ПП "Фірма Центр М" на загальну суму 8200,43 грн.; - ПП "МВП "Фенікс" на загальну суму 1699,95 грн. (а.с. 48; т. 1), суд виходить з наступного.

Згідно пояснень представників позивача та третіх осіб, наданих під час розгляду справи в обґрунтування заявлених позовних вимог, ПП "Фірма Центр-М" та ПП "МВП "Фенікс" на виконання договорів підряду в періоді, що перевірявся, виконано, зокрема, роботи по поліпшеному фарбуванню водоемульсійними сумішами стін та укосів, підготовлених під фарбування, а також здійснено роботи по облицюванню гіпсокартоном стін та шпаклювання вказаних поверхонь товщиною шару 2 мм. Для визначення вартості робіт застосовано норми Р12-49-4 "Поліпшене фарбування полівінілацетатними водоемульсійними сумішами стін по збірних конструкціях, підготовлених під фарбування" та норми РЕКНр, Збірник 11 "Штукатурні роботи", 11-60-13, 11-60-33, для підготовлення поверхні під фарбування, при цьому відповідачем безпідставно застосовані норми ДБН Д 2.2.-15-99 "Оздоблювальні роботи", група 69 "Підготовлення поверхонь із збірних елементів і плит під фарбування або обклеювання шпалерами", норми 15-69-1, 15-69-4, а зазначений у кошторисних нормах 15-69-1 - 15-69-4 склад робіт в повному обсязі не забезпечує підготовку поверхонь в належний стан, особливо після нанесення штукатурки та установки поверхонь з гіпсокартону, а тому не враховує повний комплекс операцій, необхідних для виконання підрядниками цього виду робіт.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 1.3.4. підрозділу 1.3. ДБН Д.1.1-1-2000 кошторисною нормою називається сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), встановлена на прийнятий вимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних (фізичних) величинах або у відносній формі (у вигляді коефіцієнтів).

Склад і кількість ресурсів у кошторисних нормах повинні відповідати останнім досягненням в галузі технології й організації будівельного виробництва, сучасному рівню технічного оснащення будівельних і монтажних організацій, відбивати накопичений у будівництві досвід, а також прогресивні проектні рішення, матеріали, вироби і конструкції.

Головна функція кошторисних норм - визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання від повідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників.

Згідно пункту 1.1.1. підрозділу 1.1. ДБН Д.1.1-1-2000 одним з основних завдань кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві є підвищення ефективності капітальних вкладень, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, передового вітчизняного і закордонного досвіду в будівельному виробництві, застосування нових матеріалів, виробів і конструкцій, організаційних заходів тощо.

Стосовно норм Збірника 11 "Штукатурні роботи", група 60 "Шпатлювання стін шпаклівкою (типу "Ветоніт"), то при їх застосуванні згідно роз'яснень Мінрегіонбуду України, надрукованих в збірнику "Ціноутворення у будівництві" № 7' 2009 необхідно враховувати таке.

Дані норми не є комплексними і відбивають один з етапів підготовчих робіт перед нанесенням фарбувальних сумішей у будівлях або приміщеннях, до опорядження яких пред'являються підвищені вимоги, у зв'язку з чим норми передбачають трудомісткі операції з попереднього ґрунтування поверхонь, нанесення дорогих шпаклювальних сумішей, обробки шліфувальним папером з метою створення рівних і гладких поверхонь. При ремонті виробничих будівель, виробничих баз, майстерень та інших подібних об'єктів на підприємствах державної форми власності норми групи 60 не повинні застосовуватися з метою економії державних коштів.

Тобто з викладеного в роз'ясненні вбачається, що норми групи 60 не повинні застосовуватись при ремонті подібних до виробничих будівель, виробничих баз, майстерень об'єктів і це роз'яснення стосується об'єктів державної форми власності.

Разом з тим суд зазначає, що при визначенні вартості робіт з оздоблювання поверхні зі збірних елементів та плит слід виходити з того, що збірні елементи (панелі, блоки, плити стін та перегородок; панелі, плити перекриття та покриття; марші сходів та площадки і т.п.) виготовляються підприємствами будівельної індустрії з лицьовими поверхнями, які не потребують оштукатурювання.

У зв'язку з цим проектними рішеннями передбачається, як правило, вирівнювання, затірка або безпіщана накривка таких поверхонь під фарбування або обклеювання шпалерами (з метою усунення незначних раковин, горбків, напливів та т.п.) із закладенням отворів для проходження трубопроводів, розбиранням місць сполучення плит та панелей зі стінами та перегородками, розділкою швів між панелями та плитами, прорізанням рустів, обмазкою розчином лиштв, плінтусів та коробок.

Вартість наведених робіт визначається за нормами РЕКН, Збірник 15 "Оздоблювальні роботи", група 69 "Оздоблення поверхонь зі збірних елементів та плит під фарбування або обклеювання шпалерами".

Вартість поліпшеного фарбування полівінілацетатними водоемульсійними сумішами підготовлених під фарбування збірних конструкцій визначається за нормами 15-180-5, 15-180-6, склад робіт для яких згідно таблиці 7 Технічної частини Збірника 15 не передбачає суцільного шпаклювання та шліфування поверхонь, оскільки поверхні вже підготовлені згідно переліку операцій, зазначених в нормах 15069-1-15-69-4.

При високих вимогах до якості оздоблювальних робіт можуть застосовуватись норми "Третє шпаклювання при високоякісному фарбуванню по штукатурці та збірним конструкціям, підготовленим під окраску, стін" (15-169-5), "теж саме стель" (15-169-6), що повинно бути обґрунтовано проектними даними.

Зазначене викладене і в роз'ясненні Мінрегіонбуду України надрукованого в збірнику "Ціноутворення в будівництві", № 9' 2004.

З огляду на викладене суд вважає правомірним висновок ревізії про встановлення порушення підрядними організаціями вимог п. 1.3.4 ДБН Д1.1.-1-2000 та включення до актів виконаних підрядних робіт РЕКН, які суперечать роз'ясненням Мінрегіонбуду України, надрукованим у збірниках "Ціноутворення у будівництві" № 9 за вересень 2004 року, що призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 9900,38 грн., в тому числі: - ПП "Фірма Центр М" на загальну суму 8200,43 грн.; - ПП "МВП "Фенікс" на загальну суму 1699,95 грн. (а.с. 48; т. 1).

Щодо встановленого ревізією включення вартості робіт з врізування в діючі мережі трубопроводів каналізації д. 100 мм (норма Р15-27-2), в той час як попередньою нормою передбачено виконання робіт з прокладання трубопроводів каналізації з поліетиленових труб низького тиску (норма Р15-17-2), що є невірним застосування ПП "Фірма Центр М" РЕКН і порушенням п. 1.2.2. ДБН Д.1.1.-1-2000 та недотриманням вимог роз'яснення Мінрегіонбуду України надрукованому у збірнику офіційних документів та роз'яснень "Ціноутворення в будівництві" № 5 за травень 2009 року та призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 1580,53 грн., які Управлінням майном оплачено в повному обсязі (а.с. 49-50; т.1.), суд виходить з наступного.

Згідно актів форми КБ-2в, складених управлінням майном обласної ради та ПП "Фірма Центр М", вбачається включення вартості робіт з врізування в діючі внутрішні мережі трубопроводів каналізації діаметром 100 мм (норма Р15-27-23М) та прокладання трубопроводів каналізації з поліетиленових труб діаметром 110 мм (норма Р15-17-23М).

Відповідно до пункту 1.2.2 ДБН Д1.1.-1-2000 загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи обов'язкові для застосування всіма організаціями, установами і підприємствами незалежно від їх відомчої належності і форм власності при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Згідно роз'яснень Мінрегіонбуду України, надрукованих у збірнику "Ціноутворення в будівництві" № 5' 2009 приєднання нової системи з поліетиленових труб до існуючих чавунних каналізаційних труб (випусків) виконується за допомогою гумової ущільнювальної манжети (передбачена в нормі 15-17-2 під шифром 111-0306 "Вироби гумові технічні морозостійкі"), технологія та трудомісткість цієї операції аналогічні поєднанню поліетиленових труб, що знову прокладаються між собою, тому вважати її врізкою в діючі мережі та враховувати вартість робіт за нормою 15-27-2 в даному випадку помилково.

З огляду на викладене слід погодитись з висновком ревізії щодо невірного застосування ПП "Фірма Центр М" РЕКН, що є порушенням п. 1.2.2 ДБН Д.1.1.-1.-2000, що призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 1580,53 грн.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги стосовно неправомірності встановлених ревізією порушень у застосуванні розцінок при виконанні будівельних робіт, посилається і на те, що правильність застосування розцінок підтверджено ДП «Укрдержбудекспертиза» у звітах щодо експертизи кошторисної частини проекту будівництва.

Стосовно наведених тверджень позивача, суд зазначає, що згідно залучених до матеріалів справи копій Звітів щодо експертизи кошторисної частини проекту будівництва Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» вбачається, що проектна документація об'єктів архітектури та якість проектних рішень не досліджувалась, за результатами розгляду кошторисної документації експертною установою встановлювалась відповідність цієї документації поточним цінам на визначений період та дотримання вимог кошторисної частини проекту, а отже, зв'язок кошторисного розрахунку та застосовання розцінки з відповідними проектними рішеннями не досліджувався (а.с. 7-13; т. 6).

Надаючи оцінку висновкам ревізії про порушення підрядними організаціями вимог ст. 29 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, п. 14 Постанови № 668, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), завданих Управлінню майном, на загальну суму 117150,13 грн.(а.с. 33-35; т.1), суд приходить до наступних висновків.

В Акті перевірки зазначено, що дослідження актів форми КБ-2в, складених по виконаних роботах за договорами від 01.07.2010 № 1-0, від 03.11.2010 № 11/2, від 07.10.2011 № 6 встановлено включення до них видів та обсягів робіт, виконання яких не передбачено зазначеними вище договорами, дефектними актами та локальними кошторисами до них. Відповідно до основних умов зазначених вище договорів, підрядники взяли на себе зобов'язання виконати роботи, передбачені умовами договорів та дефектними актами.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що відповідач визначає збитки виходячи з норми, встановленої в п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, як втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, яких особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), оскільки Управлінню майном обласної ради необхідно понести додаткові витрати на виконання повного комплексу робіт, виконання яких передбачалось дефектними актами та локальними кошторисами в загальній сумі 117150,13 грн.

Визначаючи правові норми які підлягають застосуванню при наданні оцінки висновкам ревізорів судом враховано, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно пункту 1) частини 2 статті 22 цього Кодексу збитками є, у тому числі, й втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами, встановленими нормами частини 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто майнова шкода підлягає відшкодуванню при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи як: протиправність поведінки; шкода; причинний зв'язок між ними; вина заподіювача шкоди.

Разом з цим зазначена стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Ці правила отримали назву "Загальний (генеральний) делікт" та застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди коментованої статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). Разом з тим деліктне зобов'язання може виникнути і між особами, що перебувають в договірних відносинах, однак завдана шкода не має бути пов'язана з порушенням договірного зобов'язання.

Спеціальною нормою статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому за вимогами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, в будь-якому випадку, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Так Верховний Суд України притримується власної правової позиції стосовно відшкодування упущеної вигоди при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків та зазначає, що важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки (Постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі N 42/266-6/492).

Відповідно до статті 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

В Акті перевірки зазначено, що порушення підрядними організаціями ст. 29 Цивільного кодексу України, п. 14 Постанови № 668 призвело до матеріальної шкоди (збитків) завданих Управлінню майном на загальну суму 117150, 13 грн. Встановлені порушення допущені керівниками підрядних організації, а саме: ПП «Фірма Центр-М» - Мащенком В.І., ОСОБА_7, якими складені та підписані акти виконаних робіт, до яких внесені недостовірні дані та начальником Управління Сагайдачним С.Т., яким прийнято та підписано дані акти.

Отже, з огляду на викладене, під час надання оцінки висновкам ревізорів, викладених в Акті перевірки, стосовно встановленого ними порушення та наявності завданих збитків (шкоди), дослідженню підлягає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Матеріалами справи, поясненнями представників та третіх осіб, наданими під час судового розгляду справи підтверджується наступне.

Між управлінням майном обласної ради (Замовник) та Приватним підприємством «Фірма Центр-М» були укладені договори підряду № 6 від 07 жовтня 2011 року то № 1-о від 01 липня 2010 року, умовами пункту 1 яких, що є типовими, передбачено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню капітального ремонту в адмінбудівлі за адресою по вул. Жовтневій № 45 в м. Полтаві відповідно до наданого завдання при цьому замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до актів приймання виконаних робіт за Ф.2, Ф.3. Здавання-прийняття виконаних робіт і їхня оплата виконуються поетапно. Помісячний акт виконаних робіт - Ф.2.

На виконання зазначених договорів складена кошторисна документація, дефектні акти, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (а.с. 133-209; т. 2).

Між Управлінням майном Полтавської обласної ради (Замовник) та СПД ФО «ОСОБА_7.» (Підрядник) укладений договір підряду № 11/2 від 03 листопада 2010 року, згідно п. 2 якого Підрядник в межах договірної вартості виконує власними силами всі передбачені замовленням роботи, здає об'єкт в експлуатацію Замовнику, ліквідує недоліки та дефекти, які були допущені з його вини.

На виконання зазначених договорів складена кошторисна документація, дефектні акти, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (а.с. 1-25; т. 2).

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 4 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

За правилом передбаченим частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно частин 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до пункту 14 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 1 серпня 2005 р. № 668, предметом договору підряду є роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта, обов'язок щодо виконання яких покладається на підрядника. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. (статті 877 Цивільного кодексу України)

Цією ж статтею Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Суд звертає увагу, що відповідачем під час проведення ревізії не встановлювалась наявність обставини, якими учасники договірних відносин обумовили потребу виконання в ході будівництва додаткових робіт та заміну одних робіт іншими.

Разом з тим необхідність виконання додаткових робіт в межах кошторисної вартості, передбаченої договором, про яку зазначали представники позивача та третіх осіб у власних поясненнях, наданих під час розгляду справи, була фактично обумовлена та погоджена особами, що є учасниками договірних відносин шляхом підписання протоколів від 25 жовтня 2011 року, 10 грудня 2010 року, 08 вересня 2010 року, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 236-238; т. 1).

Також позивачем до матеріалів справи у складі копій договірної та кошторисної документації по виконаних роботах, залучені посвідчені копії затверджених замовником - управлінням майном обласної ради та підписаних підрядником - ПП «Фірма Центр-М» дефектних актів якими уточнені назва та кількість робіт (а.с. 147, 183-184; т. 2).

При цьому слід зазначити, що згідно пояснень представників позивача, з якими погоджувались та не заперечували представники відповідача, загальна кошторисна вартість виконаних робіт не збільшилась. Інше ревізією, що слідує зі змісту Акту перевірки, не було встановлено.

З огляду на викладене, суд не погоджується з твердженням відповідача про необхідність реєстрації змін бюджетних зобов'язань з огляду на норму пункту 2.8. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 419/20732) та пункту 2.10. Порядку обліку зобов'язань бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 року № 136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 серпня 2004 року за № 1068/9667) ( втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року № 309), оскільки реквізити та показники бюджетних зобов'язань не змінились.

В Акті перевірки зазначено, що порушення підрядними організаціями ст. 29 Цивільного кодексу України, п. 14 Постанови № 668 призвело до матеріальної шкоди (збитків), завданих Управлінню майном, на загальну суму 117150, 13 грн. Встановлені порушення допущені керівниками підрядних організації, а саме: ПП «Фірма Центр-М» - Мащенком В.І., ОСОБА_7, якими складені та підписані акти виконаних робіт, до яких внесені недостовірні дані та начальником Управління Сагайдачним С.Т., яким прийнято та підписано дані акти.

Щодо встановлення ревізією факту внесення недостовірних даних суд зазначає, що в Акті ревізії йдеться про заміну одних робіт іншими, що і зазначено в актах приймання виконаних будівельних робіт, роботи відображені в цих актах фактично виконані, що не заперечувалось представниками відповідача, а тому суд звертає увагу на передчасність та необґрунтованість висновків ревізії щодо внесення в акти саме недостовірних даних.

Також суд не може погодитися із розрахунком збитків відповідача по окремим найменуванням робіт та витрат у зв'язку з наступним.

Як вбачається з порівняльної відомості обсягу виду робіт, включених до дефектних актів та договірної ціни договору від 01.072010 р. № 1-0, укладеного між Приватним підприємством «Фірма Центр -М» та Управлінням майном обласної ради на виконання капітального ремонту адмінбудівлі по вул. Жовтневій, 45 в м. Полтава, та пояснень представників відповідача, кошторисною документацію по певним видам робіт, як-то: розбирання покриття з гранітних плит при кількості плит на 1 м.кв. до 4 шт. (кількість - 0,362), облицювання стін гранітними плитами полірованими товщиною 40 мм. при кількості плит в 1 м.кв. до 4 (кількість - 0,4352), при одиниці виміру 100 м.кв., вартість одиниці (100 м.кв.) складала 5031,83 грн. та 48594,82 грн. відповідно. Фактично зазначені роботи, але в меншому обсязі, виконані за меншою ціною за одиницю виміру 100 м.кв.: розбирання покриття з гранітних плит при кількості плит на 1 м.кв. до 4 шт. (кількість - 0,204) при одиниці виміру 100 м.кв. вартість одиниці (100 м.кв.) - 2 764,19 грн.; облицювання стін гранітними плитами полірованими товщиною 40 мм. при кількості плит в 1 м.кв. до 4 (кількість - 0,0884) при одиниці виміру 100 м.кв. вартість одиниці (100 м.кв.) - 14 675,16 грн. Зазначена обставина не заперечувалась представниками відповідача під час розгляду справи.

Представниками позивача та третіх осіб з цього приводу надані пояснення, що значне зменшення ціни одиниці робіт було пов'язане із необхідністю збереження обсягу фінансування передбаченого первісною кошторисною документацією та економії коштів для виконання інших, додаткових робіт.

Разом з цим ревізором розмір збитків нарахований виходячи із більшої ціни одиниці виміру, а не тієї, по якій зазначені роботи виконувались.

З огляду на викладене, враховуючи, що згідно норм законодавства України, що регулює відносини у сфері будівництва, власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник - Управління майном обласної ради, роботи фактично виконані та передані замовнику, при цьому кошторисна вартість не перевищена, а сторонами договорів підряду вживались заходи із зменшення ціни окремих робіт задля вивільнення коштів, які використані для виконання додаткових робіт, потребу в яких визначав замовник, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо завдання збитків є його власним суб'єктивним судженням без врахування усіх обставин справи.

За таких обставин пункт 3 Вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 22.02.2013 року № 16-06-3-14/1276 "Про усунення виявлених порушень" в частині зобов'язання відобразити в бухгалтерському обліку Управління дебіторської заборгованості в сумі 117150,13 грн. та, відповідно, стягнути з підрядних організацій, якими включено до актів форми КБ-2в обсяги робіт, які не передбачені дефектними актами та умовами договорів на загальну суму 117150,13 грн. (в тому числі: ПП "Фірма Центр М" - в сумі 94825,13 грн., ПП ОСОБА_7 - в сумі 11036,00 грн., ПП "Фірма "Центр М" - в сумі 11289,00 грн.) є протиправним, отже підлягає скасуванню.

У задоволенні іншої частини позовних вимог з підстав зазначених вище, слід відмовити.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 22 лютого 2013 року № 16-06-3-14/1276 "Про усунення виявлених порушень" підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління майном Полтавської обласної ради до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, треті особи: Приватне підприємство "Фірма Центр М", фізична особа - підприємець ОСОБА_7, Приватне підприємство "Ардоніт", Приватне підприємство "Мале виробниче підприємство "Фенікс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурь" про скасування п.2, п.3 вимоги, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 Вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 22.02.2013 року № 16-06-3-14/1276 "Про усунення виявлених порушень" в частині зобов'язання відобразити в бухгалтерському обліку Управління дебіторської заборгованості в сумі 117150,13 грн. та, відповідно, стягнути з підрядних організацій, якими включено до актів форми КБ-2в обсяги робіт, які не передбачені дефектними актами та умовами договорів на загальну суму 117150,13 грн. (в тому числі: ПП "Фірма Центр М" - в сумі 94825,13 грн., ПП ОСОБА_7 - в сумі 11036,00 грн., ПП "Фірма "Центр М" - в сумі 11289,00 грн.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління майном Полтавської обласної ради (код ЄДРПОУ 24386961) витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 21 копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький