open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" липня 2013 р. Справа № 906/638/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук О.А. - довіреність № 89 від 11.02.13р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Тимошенко А.Г. - дов. від 30.04.2013 №02-27/1240;

Трушевський В.І. - дов. від 04.01.2013 №15/73

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" (м.Житомир)

до Управління Держземагентства у Бердичівському районі (м.Бердичів)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бердичівської міської ради (м. Бердичів)

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на 15 днів - до 11.07.2013.

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання права постійного користування земельною ділянкою, наданою у постійне користування згідно Державного Акта на право постійного користування землею І-ЖТ № 002700.

26.06.2013 від відповідача на адресу суду надійшли пояснення, згідно яких останній просить розглядати справу без присутності представника Управління (а.с.101-102).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надала усні пояснення по справі. Також подала додаткові письмові пояснення для долучення до матеріалів справи (а.с. 106-108).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Представники третьої особи проти позову заперечили, надали усні пояснення по справі. Також надали для долучення до матеріалів справи письмові пояснення від 18.06.2013 (а.с. 109-110).

В процесі розгляду справи, надавалися пояснення представником ПАТ "Укртелеком", який викликався в порядку ст. 30 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві зазначає, що він є землекористувачем земельної ділянки площею 0,5854 га, розташованої по вул. Куйбишева, 24 в м. Бердичеві, яка використовується підприємством для обслуговування АЗС на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002700, виданого Бердичівською міською радою 28.10.2000 року відповідно до рішення Бердичівської міської ради народних депутатів від 20.07.2000 року №453 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №83.

Позивач вказує, що виходячи з положень ст.ст. 116, 125, 141 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, який є безстроковим та є документом, що посвідчує відповідне право, що може бути припинено виключно з підстав, визначених в ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Зауважуючи, що згідно абзац 11 пункту 5.3. рішення Конституційного Суду України від 22.09.05р. №5-пр/2005, стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення, наголошує, що на час набуття чинності Земельного кодексу України від 25.10.01р., а саме з 01.01.02р., земельна ділянка ТОВ "Житомир-Петрол" перебувала в користуванні підприємства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002700, наданого в установленому законом порядку, та жодних припинень діяльності, внаслідок реорганізації не проводилось.

Зазначає, що у відповідності до Закону України "Про державний земельний кадастр", окремі положення якого набрали чинності з 01.01.12р., та відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, затвердженої постановою КМУ від 18.08.10р. за №749, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Вказує, що оскільки Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002700, виданий Бердичівською міською радою 28.10.2000 ТОВ "Житомир-Петрол" не містить інформації щодо кадастрового номеру, а присвоєння останнього земельній ділянці при існуючому державному акті, відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, а також внесенням відомостей про земельну ділянку до бази автоматизованої системи державного земельного кадастру, ТОВ "Житомир-Петрол", з метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, замовив у ПП "Терра Центр і К" виготовлення технічної документації із землеустрою.

Виготовлену технічну документацію на земельну ділянку для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді, як зазначає позивач, землевпорядна організація подала до відділу Держкомзему у м. Бердичеві, однак, останнім кадастрового номеру присвоєно не було.

Враховуючи вказане, позивач звернувся з листом до Бердичівської міської ради та до відділу Держкомзему у м. Бердичеві з проханням внести до Державного земельного кадастру відомості про формування вищевказаної земельної ділянки, про що надати Витяг з Поземельної книги із зазначенням кадастрового номеру, у відповідь на який Держкомзем у м. Бердичеві своїм листом від 05.11.12р. за №1406/10/01-13 повідомив, що присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру суперечитиме чинному законодавству, оскільки: - ТОВ "Житомир-Петрол" не входить до числа підприємств, які мають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, перелічених в ст. 92 ЗК України; - відповідно до книг записів реєстрації других примірників державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002700, виданий ТОВ "Житомир-Петрол" не обліковується, а під №83 від 28.12.00р. зареєстровано державний акт виданий Бердичівському центру електрозв'язку №3. Копії зазначених листів додано до матеріалів справи (а.с. 17).

Зауважує, що рішення, на підставі якого було видано Державний акт не скасовано, недійсним не визнавалось, а сам Державний акт на право постійного користування не анульовано.

З огляду на викладене, позивач вважає, що надана відповідь свідчить про заперечення відділом Держкомзему у м. Бердичеві Житомирської області законного права ТОВ "Житомир-Петрол" на постійне користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Бердичів, вул. Куйбишева, 24, тому просить суд визнати за ним таке право.

Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 №974 "Про утворення територіальних органів Державного агенства земельних ресурсів", вказує, що відділ Держкомзему у м. Бердичеві та відділ Держкомзему у Бердичівському районі реорганізовано в Управління Держземагенства у Бердичівському районі, до якого з 01.01.2013 перейшли всі функції відділу Держкомзему у місті Бердичеві, а тому належним відповідачем у даній справі на день подання позову є саме вказане Управління.

При цьому, у додаткових письмових поясненнях (а.с.106-108), позивач вказує, що відповідно до Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, встановленого постановою КМУ від 18.08.2010 №749, позивач здійснив всі необхідні дії для присвоєння кадастрового номера, а відповідач неправомірно позбавляє його такого права.

У письмових поясненнях на позовну заяву (а.с.79, ) позивач повідомив, що використовує лише земельну ділянку площею 0,5854 га, яка розташована по вул. Кубийшева, 24 в м. Бердичеві, оскільки, відповідно до рішення Бердичівської міської ради Житомирської області від 27.04.12р. за №384, ТОВ "Житомир-Петрол" було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5381 кв.м. за адресою: м. Бердичів, вул. Чуднівська, 156, у зв'язку із продажем об'єкту нерухомого майна, який розташовано на цій ділянці.

В усному порядку представник позивача пояснив, що необхідність звернутися до відділу Держкомзему у м. Бердичеві виникла у зв'язку з укладенням ТОВ "Житомир-Петрол" цивільно-правової угоду щодо нерухомого майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці, оскільки, у відповідності до ст.ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву (а.с. 47-48), з позовними вимогами не погоджується, зазначаючи, що відповідно до Книги записів реєстрації других примірників державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002700, виданий ТОВ "Житомир - Петрол" не обліковується, а під №83 зареєстровано державний акт виданий Бердичівському центру електрозв'язку №3. Посилаючись на ст. 92 Земельного кодексу України, вважає, що визнання права постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Житомир-Петрол" буде суперечити чинному законодавству. Тобто, відповідачем підтримано його позицію, викладену в листі від 05.11.12р. за №1406/10/01-13. Крім того, зауважує, що управління Держземагентства у Бердичівському районі не вчиняло будь-яких дій, які унеможливлюють оформлення права користування земельною ділянкою ТОВ "Житомир-Петрол", у тому числі і на умовах оренди. В листі від 25 06.2013 відповідач додатково зазначив, що згідно ст. 122 Земельного кодексу України, він не являється розпорядником земельної ділянки, яка є предметом спору, тому є неналежним відповідачем у даній справі. При цьому зауважив, що для державної реєстрації земельної ділянки, Державному кадастровому реєстратору слід подати документи, передбачені ст.24 ЗУ "Про Державний земельний кадастр", який вступив в дію 01.01.2013.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у письмових поясненнях від 18.06.2013 (а.с. 109-110) вказала, що у відповідності до "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", затвердженої наказом Державного комітету України по Земельних ресурсах N 43 від 04.05.99р., реєстрацію, видачу та всі інші дії стосовно права постійного користування земельною ділянкою станом на 2000 рік здійснював орган земельних ресурсів, правонаступником якого є Управління Держземагенства у Бердичівському районі Житомирської області.

Згідно адресованого суду листа Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", остання повідомила, що у неї відсутній Акт на право постійного користування земельною ділянкою №83 від 28.12.2000, однак є в наявності Акт на право постійного користування земельною ділянкою №83 від 06.12.2000, виданий щодо земельної ділянки за адресою: м. Бердичів, вул. Свердлова, 28/1. Вказала, що у Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" відсутнє майно за адресами м. Бердичів, вул. Куйбишева, 24 та м. Бердичів, вул. Чуднівска, 156 (а.с.63-67). До того, ж представник ПАТ "Укртелеком" в процесі розгляду справи пояснив, що право постійного користування земельною ділянкою за Актом №83 від 06.12.2000 було припинено на підставі рішення Бердичівської міської ради Житомирської області №660 від 19.10.2000.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши законодавство, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно з ч.3 ст.41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 23 ЗК України від 18.12.90р., право постійного користування землею посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ч.1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За ст. 126 цього ж ЗК України (в редакції з 01.01.2013), право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається з Положення про управління держземагенства у Бердичівскому районі Житомирської області (аа.с.50-57), останнє зокрема, здійснює ведення державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок; здійснює ведення Поземельних книг та їх зберігання; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та державну реєстрацію права власності, права користування земельними ділянками (сервітут), права постійного користування земельними ділянками... (п.4.14; 4.15)

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що рішенням Бердичівської міської ради від 20.07.2000 №453 "Про внесення змін в рішення виконкому від 24.03.2000 №196 та в рішення виконкому від 17.02.2000 №31 " (а.с. 61) ТОВ "Житомир-Петрол" надано в постійне користування земельні ділянки, зайняті автозаправочними станціями за адресами: вул. Куйбишева, площею 5854 кв.м та вул. Чуднівська, 156, площею 5381 кв.м. На виконання вищевказаного рішення 28.10.2000 року Бердичівською міською радою видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002700 (а.с. 12-15), з якого вбачається, що останній зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №83.

Враховуючи підстави звернення позивача до суду, слід зазначити, що на момент видачі зазначеного Акту чинною була Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по Земельних ресурсах N 43 від 04.05.99р. (надалі по тексту - Інструкція).

Згідно п. 2.11. Інструкції, Державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.

Як вбачається з наявного в матеріалах Державного акту, останній відповідає вимогам п. 2.11. Інструкції.

Пунктом 3.3. Інструкції встановлено, що Державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; договорів оренди - виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів на право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України.

Забезпечення державної реєстрації державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди покладається на державні органи земельних ресурсів Держкомзему України: - районні відділи земельних ресурсів; - управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; - Київське та Севастопольське міські управління земельних ресурсів (п. 3.4. Інструкції).

Згідно п. 3.5. Інструкції, Державні акти, що посвідчують право постійного користування землею реєструються у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею (громадянами) за формою згідно з додатком 4.

Книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю або на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) ведуться відповідними радами. За дорученням відповідної ради або державної адміністрації ведення вказаних Книг здійснюється відповідними державними органами земельних ресурсів Держкомзему України. Ці книги прошнуровуються, засвідчуються підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України і скріплюються гербовою печаткою (п. 3.8. Інструкції).

В судовому засіданні представником відповідача було надано Книгу записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Бердичівської м/р н/д (а.с. 58-59), згідно якої за номером 83 зареєстровано землекористувача Бердичівський центр електрозв'язку №3. При цьому, з наданої Книги вбачається внесення до вказаного запису виправлення - корегування дати виданого Державного акту з 28.10.2000 на 26.12.2000, яка не відповідає також і даті видачі Державного акту Бердичівському центру електрозвязку №3 (а.с. 64-67). До того ж, згідно наданих до справи документів, Бердичівський центр електрозвязку №3 не має жодного відношення до зазначених в Державному акті позивача земельних ділянок, оскільки Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №83 від 06.12.2000 видавався йому щодо земельної ділянки за адресою: м. Бердичів, вул. Свердлова, 28/1 (а.с.63).

Таким чином, саме допущена працівниками відділу Держкомзему у м. Бердичеві помилка призвели до того, що в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею не внесено запису про реєстрацію Державного Акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002700, виданого позивачу 28.10.2000 (а.с. 12-15). При цьому вказану помилку суд не розцінює як таку, що може впливати на чинність Державного акту позивача, оскільки рішення Бердичівської міської ради №453 від 20.07.2000, на підставі якого він видавався та сам Державний акт недійсним не визнано, доказів анулювання останнього з інших, визначених Законом підстав, до матеріалів справи не надано.

Не спростовується вищенаведене і приписами ст. 92 ЗК України, згідно ч.2 якої, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Так, пункт 6 "Перехідних положень" ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

При цьому, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Тобто, Державний Акт на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002700, виданий позивачу 28.10.2000 (а.с. 12-15) є документом, який належним чином посвідчує право постійного користування позивача земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Бердичів, вул. Куйбишева, 24, що вбачається і з приписів ст. 126 ЗК України (в редакції до 01.01.13р.), згідно якої право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Статтею152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Врахувавши вищенаведене, проаналізувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та дослідивши визначені законодавством статус та повноваження управління Держземагенства у Бердичівському районі, суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник саме врезультаті виконання відповідачем покладених на нього функцій з присвоєння кадастрового номера земельній ділянці та її реєстрації, однак вказаний спір не пов'язаний з порушенням (оспорюванням чи не визнанням) відповідачем права постійного користування земельною ділянкою позивача, тому для задоволення позову про визнання права постійного користування земельною ділянкою суд не вбачає підстав.

До того ж, cуд вважає за доцільне вказати, що без присвоєння земельній ділянці кадастрового номера визнання щодо неї права постійного користування в судовому порядку також є неможливим, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 181 та ч.1 ст. 184 ЦК України, земельні ділянки належать до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), які визначені індивідуальними ознаками, до яких, зокрема віднесено саме кадастровий номер.

Так, ч.1,3,4 ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.ч.9,10 вказаної статті, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже, суд дійшов висновку що даний позов заявлено до відповідача безпідставно, тому в його задоволенні відмовляє.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.07.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2- позивачу (наручно)

3- відповідачу (рек. з пов.)

Джерело: ЄДРСР 32170542
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку