Справа № 127/13621/13-а

Провадження № 2-а/127/516/13

Постанова

Іменем України

19 червня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишен С. А.,

при секретарі Підвисоцька О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області про оскарження відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану та зобов`язання вчинити відповідні дії –

Встановив:

ОСОБА _1 звернулася в суду з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області про оскарження відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану та зобов`язання вчинити відповідні дії.

Позов мотивовано тим, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тарабанівка, Тиврівського району, Вінницької області в сімї ОСОБА_2, ОСОБА_3

В зв’язку з обставинами воєнного часу первинне свідоцтво про народження позивача та відповідний актовий запис були втрачені. Тому 19.08.1958 року Тиврівським районним бюро ЗАГС актовий запис про народження ОСОБА_1 було поновлено, видане повторне свідоцтво про народження серії ІІІ-ЯР №156696, де в графі «національність батьків» зазначено: батько – українець, мати – українка.

В дійсності позивач зазначає, що її батьки поляки. В 1938 рідного дядька позивача, брата її матері ОСОБА_4 також батькову сестру ОСОБА_5 було заарештовано і розстріляно. В матеріалах слідчих справ ОСОБА_6 за 1938 рік по обвинуваченню цих осіб зазначено, що вони за національністю поляки.

Переслідування і репресії , яких зазнали в період сталінізму особи польської національності, в тому числі і сім’я позивача, з пояснень батьків позивача, і стали причиною перекручення дійсних відомостей про національність позивача.

Із заявою про внесення змін в актовий запис про народження, а саме в графі про національність позивач зверталась до міського відділу ДРАЦС, однак її прохання в цій частині було відхилено, що і стало підставою для звернення в суд з даним позовом, у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати п. 2-3 Висновку, складеного відділом державної РАЦС реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції від 15.05.2013 року щодо відмови позивачу у внесення змін до актів цивільного стану, зобов’язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області в актовому записі про шлюб між позивачем та ОСОБА_7, складеному 29.04.1969 року за №617, а саме: в графі «відомості про наречену» виправити національність нареченої з «українка» на «полька», в актовому записі про народження доньки ОСОБА_8 (№1154 від 21.04.1970 року) в графі «відомості про матір» змінити національність позивача «українка» на «полька», зобов’язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області в актовому записі про її народження №275 від 19.08.1958 року, поновленому на ОСОБА_9, в графі «відомості про матір» виправити національність матері з «українка» на «полька», в графі «відомості про батька» виправити з «українець» на «поляк».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові.

Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, при вирішенні спору поклалися на розсуд суду.

При розгляд справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9) ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тарабанівка, Тиврівського району, Вінницької області в сім”ї ОСОБА_2, ОСОБА_3

В зв’язку з обставинами воєнного часу первинне свідоцтво про народження позивача та відповідний актовий запис були втрачені. Тому 19.08.1958 року Тиврівським районним бюро ЗАГС актовий запис про народження ОСОБА_1 було поновлено, видане повторне свідоцтво про народження серії ІІІ-ЯР №156696, де в графі «національність батьків» зазначено: батько – українець, мати – українка (а.с.10).

Однак позивач стверджує, що її батьки за національністю були поляки, переслідування і репресії, яких зазнали в період сталінізму особи польської національності, в тому числі і сім’я позивача, стали причиною перекручення дійсних відомостей про національність позивача та її батьків.

У свідоцтві про народження сестри позивачки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 серії ІІ-АВ №322048 в графі про батьків зазначено, що батько ОСОБА_2 за національністю –поляк, мати – ОСОБА_3 за національністю полька (а.с.14).

Згідно висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану відділ державної РАЦС реєстраційної служби ВМУЮ Вінницької області розглянув заяву №79-06.01.61 ОСОБА_1 та відмовив частково в задоволенні заяви, а саме в частині внесення змін у актовому записі про народження позивача щодо виправлення національності матері з «українка» на «полька», та національність батька з «українець на «поляк» в зв’язку з розбіжностями в документах. Також зазначено про неможливість внести зміни в такі актові записи цивільного стану: про шлюб позивача №617 від 29.04.1969 року, складений на ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відділом державної РАЦС реєстраційної служби ВМУЮ Вінницької області, а саме в графі «відомості про наречену» виправити національність нареченої з «українка» на «полька» за відсутністю підтверджуючого документа (а.с.20-21).

Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Відповідно до вимог ст. ст. 269, 270, 300 ЦК України право на національність є обистим немайновим правом.

Згідно зі ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній особі від народження або за законом, а відповідно положень ст. 271 цього ж кодексу, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері приватного життя.

В ст. 300 ЦК України зазначено, що фізична особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно положень ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про національні меншини в Україні" Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до ст. 11 Закону України від 26 червня 1992 року "Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь – якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року відмова органу ДРАЦС у внесенні змін до актового запису цивільного стану оскаржується в судовому порядку.

Керуючись ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині внесення змін в актові записи, що стосуються позивача ОСОБА_1 Щодо внесення змін в актовий запис про народження доньки позивачки ОСОБА_8, суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, оскільки ОСОБА_8 повнолітня і має право самостійно звернутися в суд за захистом своїх прав.

На підставі викладеного, згідно ст. 35 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11 Закону України "Про національні меншини в Україні", ч.1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 269, 270, 300 ЦК України, та керуючись ст. ст. 2, 11, 71, 72, 86, 158-160, п.1 ст. 162 КАС України, суд -

Постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати п. 2-3 Висновку відділу державної РАЦС реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції від 15.05.2013 року щодо відмови позивачу у внесення змін до актів цивільного стану.

Зобов’язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області в актовому записі про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 від 29.04.1969 року за №617, а саме: в графі «відомості про наречену» виправити національність нареченої з «українка» на «полька».

Зобов’язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області в актовому записі про народження ОСОБА_1 №275 від 19.08.1958 року, поновленому на ОСОБА_9, в графі «відомості про матір» виправити національність матері з «українка» на «полька», в графі «відомості про батька» виправити з «українець» на «поляк».

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: