ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року

Справа № 5028/16/13/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Гольцової Л.А. (доповідач)

суддів

Іванової Л.Б., Кролевець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника прокурора Чернігівської області

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013

у справі

№ 5028/16/13/2012

господарського суду

Чернігівської області

за позовом

Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття та Чернігівського обласного центру зайнятості

до

Відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд"

про

визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

позивача -1: повідомлений, але не з'явився;

позивача-2: Булах А.О., дов. від 11.06.2013;

відповідача:Джулай А.А., дов. від 15.10.2012;

прокурора: Баклан Н.Ю., ст. прокурор Генеральної прокуратури України, посв. № 008813 від 11.10.2012; Козак І.М., нач. Відділу прокуратури Чернігівської області, посв. № 010925 від 23.10.2012;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2012 у справі №5028/16/13/2012 (суддя Фесюра М.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2012 у справі №5028/16/13/2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивачами та відповідачем відзиви на касаційну скаргу не надано, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Від позивачів 1 та 2 на адресу суду надійшли клопотання про розгляд касаційної скарги без їх представників.

Проте, подане позивачем 1 (Державний центр зайнятості - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття) клопотання не може бути прийнято судом касаційної інстанції, оскільки довіреність від 18.10.2012 №ДЦ-04-4928/0/6-12 (а.с. 139 том І), на підставі якої було підписано представником позивача 1 Чаус М.В. клопотання, має строк дії до 31.12.2012. На час розгляду касаційної скарги закінчився строк дії зазначеної довіреності, тоді як інших довіреностей на ім'я вказаного представника не надано.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111⁴ ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

В засіданні суду 12.06.2013, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 19.06.2013.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

01.08.2011 між Чернігівським обласним центром зайнятості та ВАТ "Чернігівбуд" проведено переговори по питанню придбання нерухомого майна за адресою: м. Чернігів, вул.Князя Чорного (вулиця Пролетарська), 4, що оформлено відповідним протоколом переговорів від 01.08.2011, результатом чого є досягнення згоди про відповідність ВАТ "Чернігівбуд" кваліфікаційним вимогам, які визначені ст. 16 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а також про вартість приміщення.

Інформація про продаж за конкурсом (закупівля в одного учасника) спірного нерухомого майна розміщена в Інформаційному бюлетені "Біржовий вісник" № 96/1 (542/1) від 12.08.2011. У вказаному оголошені, зокрема, зазначено, що ціна продажу становить 44000000,00 грн.

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, яке відповідно до Указу Президента України від 31.05.2011 № 634/2011 є правонаступником Міністерства економіки України, погоджено застосування процедури закупівлі в одного учасника (ВАТ "Чернігівбуд") для проведення закупівлі будинків та будівель нежитлових (придбання будівлі для розміщення Чернігівського міського центру зайнятості) за очікуваною вартістю закупівлі в сумі 44000000,00 грн.

Відповідно до протоколу №18-2011 засідання комітету з конкурсних торгів Чернігівського обласного центру зайнятості від 12.10.2011 одноголосно вирішено придбати у ВАТ "Чернігівбуд" вказане вище нежитлове приміщення з метою розміщення Чернігівського обласного центру зайнятості для забезпечення діяльності центру.

Між ВАТ "Чернігівбуд" (Продавець) та Чернігівським обласним центром зайнятості (Покупець) 18.10.2011 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого Продавець передає нежитлову будівлю у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти її та сплатити за неї обговорену грошову суму. Предметом договору є адмінбудівля з підвалом, позначена в плані літерою "А-2", загальною площею 5500,2 м², яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного (вулиця Пролетарська), 4, розташована на земельній ділянці в адміністративних межах Чернігівської міської ради загальною площею 0,474 га, кадастровий номер 7410100000:01:038:0050 та належить Продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 02.02.2006 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 23.01.2006 №14, яке зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно №9746649 та видане Чернігівським МБТІ 03.12.2006 (реєстраційний номер 13739696, номер запису 795 в книзі 9).

Пунктом 3.1 договору визначено, що вказане нерухоме майно продається за 44000000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 7333333,33 грн.

Однак, як досліджено судами попередніх інстанцій, Управління СБУ в Чернігівській області листами від 18.10.2011 № 74/3/2-7970 та від 01.11.2011 № 74/3/2-8397 повідомило Чернігівський обласний центр зайнятості про наявність інформації про меншу ринкову вартість придбаної позивачем 2 адмінбудівлі, яка визначена спеціалістами, залученими Управлінням СБУ в Чернігівській області, ніж визначена умовам договору, в зв'язку з чим, Чернігівський обласний центр зайнятості листом від 07.11.2011 №14/2938 звернувся до ВАТ "Чернігівбуд" з пропозицію про розірвання договору.

Підставами для звернення до суду з даним позовом, як вірно зазначили суди, є, по-перше, що спірний правочин, на переконання прокурора, у відповідності до ст. 207 ГК України, суперечить інтересам держави і суспільства, по-друге, прокурор, посилаючись на ч.1 ст. 229 ЦК України, зазначив, що при укладенні оспорюваного договору Чернігівський обласний центр зайнятості помилково вважав укладений правочин вигідним та економічно обґрунтованим, таким що буде сприяти його належній та ефективній роботі, тобто, при його укладенні допущена помилка у визначенні істотної умови договору - ціни, а по-третє, за доводами прокурора, укладення спірного правочину відбулось без належного погодження з розпорядником майна боржника, тоді як від імені відповідача договір підписано особою, яка згідно Статуту не була наділена відповідними повноваженнями.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд відхилив доводи прокурора щодо наявності помилки центру зайнятості при укладенні спірного договору стосовно ціни, суперечності договору інтересам держави та підписання не уповноваженою особою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначений вище договір укладений в період порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Чернігівбуд", а тому на момент його підписання Продавець знаходився на стадії розпорядження майном боржника і його діяльність регулювалась з урахуванням спеціального законодавства про банкрутство.

Розпорядником майна у справі про банкрутство ВАТ "Чернігівбуд" призначено арбітражного керуючого Барбарова О.Ю. (ухвала Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2010 у справі № 16/157б, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010).

Судами досліджено, що листом від 14.10.2011 арбітражний керуючий Барбаров О.Ю. погодив продаж нежитлового приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4 за наступних умов: дотримання процедури прийняття рішення про продаж компетентними органами управління Продавця та Покупця; легітимність компетентних органів, що підписують вищевказаний договір; право власності Покупця на будівлю виникає після повного надходження грошових коштів в сумі 44000000,00 грн. з врахуванням ПДВ на розрахунковий рахунок Продавця, державної реєстрації, реєстрації в МБТІ, підписання акту приймання - передачі нежитлової будівлі, який підписується після надходження коштів.

Задовольняючи позов про визнання недійсним договору з підстав його невідповідності ст. 13 Закону, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки вказаною нормою визначено безпосереднє погодження тексту угоди з розпорядником майна, лист від 14.10.2011 арбітражного керуючого Барбарова О.Ю. не може бути розцінений як погодження спірного договору. Крім того, текст спірного договору не містить відмітки про його погодження розпорядником майна.

Однак, скасовуючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції не погодився з доводами місцевого господарського суду щодо невідповідності договору ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мотивуючи при цьому, що оскільки стаття 13 вищевказаного Закону не передбачає погодження саме змісту правочину, а вказує на надання згоди розпорядником майна на укладення договорів по відчуженню майна боржника з огляду на визначену цією статтею Закону компетенцію розпорядника щодо вжиття заходів для захисту майна боржника. До того ж, ст. 13 Закону не передбачено форми погодження на укладення договорів.

Втім, колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 4², 4³ ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 4⁷ ГПК України).

У відповідності зі ст. 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 4² ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак, зі змісту прийнятих у цій справі судових рішень вбачається, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій, зазначених вимог ГПК України не дотримались та не забезпечили сторонам у справі дотримання принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Про наведене свідчить, зокрема, відсутність дослідження у прийнятих місцевим та апеляційним господарськими судами рішеннях усіх поданих сторонами в матеріали справи доказів, наведених позивачами та прокурором в обґрунтування позову доводів, а також доводів відповідача, наведених ним у запереченнях на позов у їх сукупності, з урахуванням норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. ст. ст. 4², 4³, 4⁷, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження усіх наданих у матеріали справи доказів в сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення позову за наведених у позовній заяві підстав.

Оскільки, в силу приписів ст. 111⁷ ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 108, 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2012 у справі №5028/16/13/2012 скасувати.

Справу №5028/16/13/2012 направити на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ