П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кривенка В.В.,

суддів:

Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН») в особі відокремленого підрозділу - філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (далі - Комбінат) до територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області (правонаступником якого є Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України; далі - управління Держінспекції) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування економічних санкцій та нарахування енергетичного збору,

в с т а н о в и л а :

У червні 2010 року Комбінат звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати постанови управління Держінспекції від 16 вересня 2009 року № 15-5/3.12-101 про застосування економічних санкцій в розмірі 1 257 030 грн 72 коп. та № 15-5/3.12-100 про нарахування енергетичного збору в розмірі 2 681 422 грн 92 коп.

На обгрунтування позовних вимог Комбінат зазначив про таке:

- планову перевірку управління Держінспекції провело з порушенням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» якими тимчасово припинено проведення планових перевірок суб'єктів господарювання і постановлено приймати рішення про застосування фінансових та адміністративних санкцій лише у разі невиконання суб'єктом господарювання приписів про усунення протягом 30 діб виявлених порушень;

- сплили строки застосування адміністративно-господарських (економічних) санкцій;

- нормами Закону України від 1 липня 1994 року № 74/94-ВР «Про енергозбереження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 74/94-ВР) передбачено економічні санкції за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів (далі - ПЕР), проте під час перевірки встановлено, що виявлені перевитрати електричної енергії в електричних мережах виникли через відхилення коефіцієнта потужності від величини нормативного (граничного) значення, за що відповідно до пункту 3.4 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року № 19, нараховується надбавка за недостатнє оснащення електричної мережі споживача засобами компенсації реактивних потужностей, яка є складовою величиною плати за перетікання реактивної електроенергії і щомісяця сплачується Комбінатом;

- розрахунок перевитрат ПЕР (електроенергія, природний газ) проведено на підставі Методики визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, затвердженої наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (далі - Агентство) від 13 грудня 2006 року № 89 (далі - Методика), яка не підлягає застосуванню, оскільки не зареєстрована в Міністерстві юстиції України і не опублікована в установленому порядку, тому не є нормативно-правовим актом.

Суди встановили, що управління Держінспекції провело перевірку використання ПЕР, у ході якої виявило порушення, а саме: перевитрати електричної енергії в електричних мережах за рахунок відхилення коефіцієнта потужності від величини нормативного (граничного) значення та перевитрати палива (природного газу) понад встановленні показники норм питомих витрат на 2008 рік. За результатами перевірки винесено оскаржувані постанови відповідно до пункту «е» статті 11, пункту «в» абзацу другого статті 17, статті 25 Закону № 74/94-ВР, абзацу третього розділу 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 року № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» (далі - постанова № 699), постанови Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2010 року позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 липня 2012 року постанову суду першої інстанції скасував і прийняв нове рішення про часткове задоволення позову: визнав протиправною та скасував постанову управління Держінспекції від 16 вересня 2009 року № 15-5/3.12-101, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 грудня 2012 року постанову апеляційного суду скасував, а постанову суду першої інстанції залишив у силі.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що у статті 11 Закону № 74/94-ВР передбачено застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих, проте згідно з актом перевірки управління Держінспекції таких фактів не виявило.

У рішенні цього суду йдеться і про те, що розрахунок перевитрат ПЕР проведено управлінням Держінспекції на підставі нормативного документа, який не підлягає застосуванню, оскільки Методика не зареєстрована в Міністерстві юстиції України і не опублікована в установленому порядку, тому не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заступник Генерального прокурора України зазначає, що в ухвалах суду касаційної інстанції від 2 листопада 2010 року та 27 вересня 2012 року, копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано пункт 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі - Положення). Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2012 року скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року.

Колегія суддів вважає, що заява заступника Генерального прокурора України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження, виходив із того, що в ухвалах суду касаційної інстанції, копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано Методику.

У справах, рішення суду касаційної інстанції в яких надано для порівняння, цей суд виходив із того, що Методика, на підставі якої здійснено розрахунок перевитрат ПЕР, має нормативно-технічний характер (встановлює механізм визначення обсягу неефективного використання ПЕР на промислових об'єктах, що виробляють і споживають електричну та теплову енергію), а тому відповідно до підпункту «е» пункту 5 Положення не підлягає державний реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Натомість у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов іншого висновку про те, що зазначена Методика не підлягає застосуванню, оскільки вона не зареєстрована в Міністерстві юстиції України і не опублікована в установленому порядку.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Також установлено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

На виконання цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення.

Підпунктом «б» пункту 4 Положення встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Відповідно до підпункту «е» пункту 5 Положення на державну реєстрацію не подаються акти рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Пунктом 15 Положення передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Методика була затверджена наказом Державного комітету України з енергозбереження від 26 жовтня 2001 року № 113.

16 листопада 2001 року Міністерство юстиції України відмовило у державній реєстрації зазначеної Методики з посиланням на те, що вона має нормативно-технічний характер (встановлює механізм визначення обсягу неефективного використання ПЕР на промислових об'єктах, що виробляють і споживають електричну та теплову енергію.

Указом Президента України від 31 грудня 2005 року № 1900/2005 утворено Агентство.

Відповідно до статті 7 Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 року № 412, нормативно-правові акти Агентства підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.

Наказом від 13 грудня 2006 року № 89 Агентство перезатвердило Методику, проте на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку її не подало.

Як видно зі змісту Методики, нею встановлено порядок визначення обсягу неефективного використання ПЕР, наведено формули для виконання розрахунків їх перевитрат з метою забезпечення економічного механізму енергозбереження.

Проведені відповідно до Методики розрахунки обсягів нераціонального використання ПЕР використовуються при застосуванні економічних санкцій та нарахуванні енергетичного збору.

Ця Методика, відповідно до сфери її застосування, поширюється на всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню ПЕР, розміщених на території України, а також на окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ та їх філій незалежно від форм власності, що виробляють або споживають електричну та теплову енергію, а також інші ПЕР.

Метою застосування Методики є: виконання розрахунків перевитрат ПЕР; контроль за додержанням норм законодавства про енергозбереження на підприємстві; контроль за виконанням вимог нормативних документів щодо підтримання та підвищення технічного рівня енергоефективності обладнання та систем енергопостачання тощо.

Зважаючи на коло суб'єктів, на яких поширює свою дію Методика, а також те, що на підставі проведених відповідно до її вимог розрахунків обсягів нераціонального використання ПЕР застосовуються економічні санкції та нараховується енергетичний збір, колегія суддів вважає, що цей нормативно-правовий акт міг бути направлений на виконання лише після його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, а тому заява заступника Генерального прокурора України не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Судді:

В.В. Кривенко М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов