ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р.Справа № 5023/5797/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Білий слон", м. Харків 3-я особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Інвест-Маркет Україна" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ про визнання недійсними договорів іпотекиза участю представників сторін:

Представник позивача - Чухраєва Н.С., дов. від 26.12.2012 року.

Представник відповідача - Варданян А.В., дов. № 716/11.5.2 від 16.08.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Білий слон", м. Харків звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ про визнання іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010р. та всіх договорів до іпотечного договору а також договір поруки № 119-П/З від 28.05.2008 року та додаткових угод до нього недійсними.

Ухвалою господарського суду від 19 грудня 2012р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справи та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 14.01.2013р. о 12:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 січня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Інвест-Маркет Україна", розгляд справи відкладено на 07 лютого 2013 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 07.02.2013р. оголошувалась перерва до 11.02.2013р. о 14:30 год., з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

У призначеному судовому засіданні представник позивача, в порядку ст.. 22 ГПК України, надав доповнену позовну заяву (вх. № 4823 від 07.02.2013 року).

В зазначеній заяві позивач, уточнюючи позовні вимоги просить суд: Визнати іпотечний договір № 119-Z/4 від 16.06.2010 року, договір № 1 від 24.09.2010 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року, договір № 2 від 22.12.2010 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 3 від 30.12.2010 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 4 від 22.04.2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 5 від 05.05.2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 6 від 30.06.2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 7 від 17.11.2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 8 від 24.02.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 8 від 23.03.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 9 від 07.06.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року, укладені між Приватним підприємством «Білий слон» та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» недійсними.

Зазначена заява, судом прийнята до розгляду , розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні позов, з урахуванням зазначених уточнень, підтримував позов та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у наявному в матеріалах справи відзиві на позов. Надав через канцелярію суду заяву (вх. № 4806) про застосування правових наслідків недійсності правочину в порядку ст. 1057-1 ЦК України, в якій не визнає позовні вимоги та просить суд у випадку задоволення судом позовних вимог та визнання недійсним іпотечного договору накласти арешт на майно, яке було предметом іпотеки, а саме: незавершене будівництвом об'єкт житлового будинку літ «Н-15-19», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, 3.

Також відповідачем надано клопотання (вх. № 4807), про витребування доказів щодо права власності на предметом іпотеки, а саме: незавершене будівництвом об'єкт житлового будинку літ «Н-15-19», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, 3. Враховуючи, що позивачем надано до матеріалів справи докази, які просив надати відповідач у вкащзаному клопотанні, розпорядження Харківського міського голови за № 5563 від 12.12.12 року, що підтверджується представником відповідача у судовому засіданні, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання відповідача.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, витребувані судом документи не надала, про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 січня 2013 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

22 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, (далі -банк, відповідач) та ЗАТ «Інвест-Маркет-Україна» (далі - позичальник, третя особа у справі) укладено Генеральну угоду № 119 (далі - Угода).

Відповідно до п. 1.1 Угоди з урахуванням договорів про внесення змін та доповнень до генерального договору № 119 від 22.05.2007 року від 07.06.2012 року Банк на умовах цього договору надає клієнту грошові кошти в порядку і на умовах, визначеними кредитними договорами, договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, договорами про надання овердрафту, гарантії або відкриття акредитиву, строком по 21 травня 2014р. в розмірі 16629000,00 дол. США та 201564600,00 грн. (з урахуванням договору № 5 про внесення змін та доповнень до генерального договору № 119 від 22.05.2007 року від 07.06.2012 року) та на умовах, передбачених п.1.4 та статтею 2 цього договору.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаною генеральною угодою та кредитних договорів, 16 червня 2010 року між іпотекодержателем -ВАТ "ВТБ Банк" (відповідачем у справі) та іпотекодавцем - ПП «Білий слон» (позивачем у справі) був укладений іпотечний договір № 119-Z/4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4673 (далі - Іпотечний договір). Також до даного договору між позивачем та відповідачем були укладені договір № 1 від 24.09.2010 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року, договір № 2 від 22.12.2010 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року: договір № 3 від 30.12.2010 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1 19-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 4 від 22.04.201 1 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 5 від 05.05.201 1 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 6 від 30.06.2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1 19-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 7 від 17.1 1.201 1 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1 19-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 8 від 23.03.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 9 від 07.06.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року;

Відповідно до умов договору іпотеки, та з урахуванням договорів про внесення змін та доповнень до нього, іпотекодавець (відповідач у справі) на забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ «Інвест-Маркет-Україна» (далі- позичальник) в повному обсязі перед Іпотекодержателем за Генеральною угодою № 119 від "22" травня 2007 р., укладених на його підставі Кредитного договору №119-Ю від 22 травня 2007, року, Кредитного договору №119/2-Ю від 06 липня 2007 року, Договору про відкриття валютної кредитної лінії №119/3-Ю від 28. травня 2008 року, Кредитного договору №119/4-Ю від 16 червня 2010 року та кредитних договорів, що будуть укладені на підставі Генерального договору в майбутньому і які є його невід'ємною частиною, а також договорів про внесення змін (доповнень) до Генерального договору та/або кредитних договорів укладених на його підставі, додатків до них, що є невід'ємними їх частинами, якщо такі будуть укладені між Сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов'язань, суми кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені та штрафів, а також інших обов'язкових платежів, (надалі все разом іменується - Договір кредиту та/або Основне зобов'язання), щодо:

- вчасного та у повному обсязі повернення кредитів наданих в межах ліміту надання кредитних коштів згідно Генеральної угоди № 119 від 22.05.2007 року строком до 21.05.2014 року який не може перевищувати суми еквівалентної 201564600,00 грн. та 16629000,00 дол. США на умовах та в порядку визначених основним зобов'язанням, а саме:

- вчасного та у повному обсязі повернення кредиту, наданого в межах загального ліміту кредитування з загальним лімітом кредитування в сумі 8500000 доларів США 00 центів на строк по 21 травня 2014 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 4,0% (чотири) відсотки річних, комісій, пені та штрафів у порядку та розмірі, встановленому Кредитним договором №119-Ю від 22 травня 2007 року;

- вчасного та у повному обсязі повернення кредиту, наданого в межах загального ліміту кредитування з загальним лімітом кредитування в сумі в сумі 3 000 000,00 доларів США 00 центів на: строк до 28 вересня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 4,0% (чотири) відсотки річних, комісій, пені та штрафів у порядку та розмірі, встановленому Кредитним договором №119/2-Ю від 06 липня 2007 року,

- вчасного та у повному обсязі повернення кредиту, наданого в межах загального ліміту кредитування з загальним лімітом кредитування в сумі в сумі 5129000 доларів США на: строк до 31 січня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 4,0% (чотири) відсотків річних, комісій, пені та штрафів у порядку та розмірі, встановленому Кредитним договором №119/З-Ю від 28 травня 2008 року;

- вчасного та у повному обсязі повернення кредиту, наданого в межах загального ліміту кредитування з загальним лімітом кредитування в сумі 201564600,00 грн. на строк до 30 вересня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9;5,% річних, комісій, пені та штрафів у порядку та розмірі встановленим Кредитним договором №119/З-Ю від 28 травня 2008 року;

Згідно з умовами договору іпотеки до договорів про внесення змін до нього, позивач передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно - незавершене будівництвом об'єкт житлового будинку літ «Н-15-19», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.. Фронтова, 3, який належить на праві власності ПП «Білий слон», що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2009 року.

29.07.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави цінних паперів (облігацій) № 119-Z/6 від; Договір № 1 від 30.12.2010 року про внесення змін до Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119- Z/6 від 29.07.2010 року; Договір № 2 від 05.05.2011 року про внесення змін до Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119- Z/6 від 29.07.2010 року; Договір № 3 від 31.05.2011 року про внесення змін до Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119- Z/6 від 29.07.2010 року; Договір № 4 від 17.11.2011 року про внесення змін до Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119- Z/6 від 29.07.2010 року; Договір № 5 від 13.01.2012 року про внесення змін до Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119- Z/6 від 29.07.2010 року; Договір № 6 від 01.02.2012 року про внесення змін до Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119- Z/6 від 29.07.2010 року; Договір № 7 від 23.03.2012 року про внесення змін до Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119- Z/6 від 29.07.2010 року; Договір № 8 від 07.06.2012 року про внесення змін до Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119- Z/6 від 29.07.2010 року.

Згідно п. 4.5. Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119-Z/6 від 29.07.2010 року облігації випускаються з метою залучення коштів фізичних та юридичних осіб. Кошти отримані від розміщення облігацій будуть спрямовані на фінансування будівництва житлового комплексу «Білий слон» класу «преміум+» зі вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, б. 3.

Як зазначає позивач у позовній заяві, договір іпотеки був укладений в порушення вимог, встановлених нормами законодавства для емітента цінних паперів та фактично встановлює обтяження на такий об'єкт житлового будівництва, чим були порушені вимоги ч. 2 ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», а отже даний договір є таким, що має бути визнаним недійсними як такий, що укладений з порушенням вимог актів цивільного законодавства. Також позивач зазначає, що договір іпотеки був укладений в порушення умов Статуту ПП «Білий слон», а саме із перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача та з порушенням мети діяльності ПП «Білий слон», встановленої статутом та нормами чинного законодавства України. Окрім того позивач стверджує, що укладення позивачем та відповідачем спірного іпотечного договору суперечить положенням статуту ПП «Білий слон» та положенням ч. 2 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 79 Цивільного кодексу України, а отже є таким, що відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України має бути визнаний недійсним.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про визнання договору іпотеки недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ст. 1 Господарського кодексу цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Отже, господарські відносини суб'єктів господарюванню в Україні регулюються нормами Господарського та цивільного законодавства України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Отже, порука та застава є різними видами забезпечення виконання зобов'язань.

Cуд зазначає, що відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 24 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" нагляд та регулювання діяльності забудовників здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, в межах та в порядку, визначених законодавством. Метою нагляду та регулювання діяльності забудовників є контроль за дотриманням забудовниками вимог цього Закону та інших актів законодавства у сфері будівництва.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.

Разом з тим, державне регулювання ринку цінних паперів відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", частини другої статті 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та частини першої статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законами.

З матеріалів справи вбачаться, що з метою залучення коштів фізичних та юридичних осіб позивачем (емітентом) було здійснено емісію облігацій.

Проспектом емісій облігацій ПП «Білий слон» (позивача у справі) передбачено, що кошти, отримані від розміщення облігацій в повному обсязі спрямовані на фінансування будівництва житлового комплексу «Білий слон» класу «преміум+» зі вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, 3.

При цьому, погашення облігацій серії А здійснюється емітентом за адресою: 61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, з 03.09.2012 року по 25.01.2013 року (зміни № 1 до проспекту емісії облігацій ПП «Білий слон»).

Державною комісію з цінних паперів та фондового ринку ПП «Білий слон» (позивачу у справі) видане свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 26.08.2008 року за реєстраційним № 625/2/08 на два мільйони вісімдесят вісім тисяч п'ятсот штук на суму сімдесят дев'ять мільйонів двадцять вісім тисяч вісімсот сорок гривен, у зв'язку з чим тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 18.07.2008 року № 625/2/08-Т, видане Державною комісію з цінних паперів та фондового ринку, анульоване.

04.08.2008 року між емітентом (позивачем у справи) та ЗАТ «Інвест-Маркет Україна» (покупцем, третьою особою у справі) був укладений договір № Е-1 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого покупець придбав у власність 2088500 шт. облігацій на загальну суму 79028840,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що зобов'язання позичальника (ЗАТ «Інвест-Маркет Україна» (третьою особою у справі) з виконання вимог кредитного договору, забезпечувалося з боку позивача двома видами забезпечення - іпотекою та договором застави цінних паперів.

Предмети обох цих договорів безпосередньо пов'язані з нерухомим майном - незавершеним будівництвом об'єкт житлового будинку літ «Н-15-19», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, б. 3.

При цьому, відповідач був обізнаний, що позивач є емітентом цінних паперів, випущених під незавершене будівництвом об'єкт житлового будинку літ «Н-15-19», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, б. 3, оскільки це підтверджується підписанням позивачем та відповідачем Договору застави цінних паперів (облігацій) № 119-Z/6 від 29.07.2010 року та наступних договорів про внесення змін та доповнень до нього.

Суд оцінює критично та відхиляє посилання відповідача на те, що положення ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" не застосовуються до спірних правовідносин сторін з огляду на неприпустимість зворотньої дії у часі норм Закону України від 02.06.2011 р. N 3461-VI.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" емітент цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, не має права вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути встановлення обтяження на такий об'єкт (частину об'єкта) житлового будівництва, земельну ділянку, яка призначена для спорудження об'єкта житлового будівництва, та майнові права на них.

За своєю правовою природою ця норма закону є абсолютно імперативною, тобто, такою, чинність якої не може бути усунено угодою сторін відповідно до положень ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, й встановлює безумовну заборону вчинення емітентом відповідних цінних паперів щодо встановлення обтяжень на будь-яку частину об'єкта житлового будівництва, в тому числі й встановлення застави (іпотеки) такого об'єкта чи його частин.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" доповнено ст. 8-1 згідно із Законом України від 02.06.2011 р. N 3461-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо облігацій", який набрав чинності з 01.01.2012 р. й норми якого дійсно не містять положень, які б надавали йому зворотню дію у часі. Разом з тим, суд зауважує, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року N 3-рп). При цьому питання застосування положень акту цивільного законодавства до правовідносин, які виникли раніше набрання ним чинності й після цієї дати не припинилися, регламентуються спеціальними положеннями ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, спірні правовідносини сторін є такими, що виникли правомірно, адже на момент укладення спірного договору іпотеки заборона, встановлена ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", не існувала, але з 01.01.2012 р. (тобто з дати набрання чинності Законом України від 02.06.2011 р. N 3461-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо облігацій") збереження відповідних правовідносин суперечить абсолютно імперативним нормам цивільного законодавства, через що такі іпотечні правовідносини підлягають припиненню (п. 7 ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України) через виникнення наступної юридичної неможливості виконання (ст. 607 Цивільного кодексу України)". При цьому, оскільки сторони всупереч вимогам ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" не внесли змін до відповідних договір іпотеки з метою проведення їх у відповідність з вимогами, отже, закону формою припинення цих договорів має бути визнання їх недійсними на майбутнє.

Крім того, судом встановлено, що позивачем та відповідачем після набуття чинності даною редакцією закону укладалися договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, саме - договір № 8 від 24.02.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 8 від 23.03.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 9 від 07.06.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року. Даними редакціями договорів Іпотечний договір був викладений у новій редакції, тобто фактично відбулося підписання сторонами нового договору.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням навіть одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути за вимогою однієї з сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.4. ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Останніми унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"роз'яснено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільному кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі, зокрема, визнання іпотечного договору недійсним.

П. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину.

Відповідно до викладених фактів, суд приходить до висновку про визнання недійсним спірного договору іпотеки та додаткових угод до нього.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічно ст. 20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

В світлі статей 216, 236 Цивільного кодексу України, спірний іпотечний договір з урахуванням додаткових угод до нього є недійсним з моменту його вчинення, а, отже, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та припиняє можливість настання передбачених ним прав та обов'язків сторін на майбутнє.

Суд критично ставиться до посилань відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним іпотечного договору, на положення ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, остання набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, а, оскільки, розпорядженням Харківського міського голови за № 5563 від 12.12.12 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ФЕНІКС ІНВЕСТ-БУД» видано свідоцтво про право власності на незавершений будівництвом об'єкт житлового будинку літ. Н-15-19, розташований за адресою: м. Харків, вул. Професорська, 34, останній набуває статус Іпотекодавця, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки за спірним іпотечним договором, таким чином позивач не доводить підстави порушення його прав у спірних правовідношеннях.

Суд зазначає, що предметом даного судового провадження є визнання недійсним іпотечного договору та додаткових угод до нього, тобто, розглядаючи дану позовну вимогу, суд повинен надати правову оцінку щодо відповідності спірного договору вимогам чинного законодавства, насамперед, нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 ГПК України, підприємство має право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема в частині 5 пункту 5 визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Зокрема, положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Пред'явлення позову про визнання недійсним правочину не є універсальним способом захисту прав, а застосовується з метою припинення для сторін правочину встановлених у ньому зобов'язань, проведення реституції сторін правочину, або відшкодування шкоди заподіяної сторонам недійсного правочину.

Заявивши позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки стороною якого є позивач, позивач обґрунтував дані вимоги невідповідністю оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, а отже має право на звернення з відповідним позовом до суду з вимогою про визнання його недійсним.

При цьому судом встановлено, що позивачем у даній справі є ПП «Слон».

Визначення приватного підприємства наведене в статті 113 Господарського кодексу України, згідно з якою, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Приватне підприємство «Білий слон» є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до норм законодавства України, про що свідчить виписка та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Єдиним засновником Приватного підприємства «Білий слон» є громадянин України, що володіє 100% статутного капіталу підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розділу 3 статуту позивача, метою його діяльності є реалізація економічних інтересів власника та працівників підприємства, отримання прибутку від діяльності по задоволенню суспільних потреб.

Сторонами не надано жодних доказів того, що укладення оспорюваного іпотечного договору спрямовувалося на отримання прибутку позивачем. Укладення названого правочину було позбавлене для позивача будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності.

Кредитні кошти, отримані ПрАТ «Інвест-Маркет Україна» за генеральною кредитною угодою № 119 від 22.05.2007 року, позивачу не передавалися ні повністю, ні частково, спрямовувалися виключно на фінансування господарської діяльності ПрАТ «Інвест-Маркет Україна», яке одноосібно отримувало вигоду від такої діяльності. Органи управління позивача не залучалися до участі в організації господарської діяльності ПрАТ «Інвест-Маркет Україна» і були усунені від прийняття рішень як щодо напрямків використання отримуваних кредитних ресурсів, від визначення результатів їх використання і розподілу отриманої вигоди.

Також оспорюваний іпотечний договір не передбачає ані прямо, ані опосередковано будь-яких правових механізмів перерозподілу економічної вигоди від отримання та використання ПрАТ «Інвест-Маркет Україна» (позичальнком) кредитних коштів від відповідача, існування б яких дозволяло зробити висновок про наявність обґрунтованої економічної зацікавленості позивача у даних угодах і відповідність дій по їх укладенню статутним цілям діяльності господарюючого суб'єкта.

Натомість матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що між позивачем та відповідачем не було укладено жодних угод, спрямованих на компенсацію невигод, що випливають і нерозривно пов'язані з обмеженнями у розпорядженні заставленим майном.

Стосовно наданої ПАТ «ВТБ банк» заяви про застосування правових наслідків недійсності правочину в порядку статті 1057-1 Цивільного кодексу України, згідно з якою відповідач просить суд накласти арешт на майно, що було предметом іпотечного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Правова норма, на яку посилається скаржник в якості обґрунтування клопотання, а саме ст. 1057-1 Цивільного кодексу України, внесена до Цивільного кодексу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань»№5405-УІ від 02.10.2012р., що набув чинності 04.11.2012 року.

Таким чином, ставити питання перед судом щодо накладення арешту на об'єкт застави, під час спору щодо недійсності договору застави, кредитор вправі лише щодо оспорювання договорів застави, укладених після набрання чинності зазначеного закону, а саме після 04.11.2012 року.

В той же час, оспорюваний правочин був укладений 16.06.2010 року, в зв'язку із чим, у відповідності до ст. 5 Цивільного кодексу України, приписи ч.5 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України (що набули чинності 04.11.2012 року) не можуть регулювати відносини, які виникли до 04.11.2012 року.

При цьому, суд враховує, що зазначеної правової позиції дотримується ВГСУ у інформаційному листі від 27.12.2012 року № 01-06/1941/2012 року «Про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань».

Враховуючи, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судового збору, судові витрати у даній справі покладаються на позивача

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції, ст.ст. 1,5, 16, 215, 216, 236, 509, 525, 548, 553, 572, 575,576, 583, 593, 598, 610, 611, 629, 525, 1057-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 173, 179, 207,Господарського кодексу України, ст.ст. 5, 23,ЗУ «Про іпотеку», статті 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", ст.. 8-1,47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст.. ст.. 521 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 4 Закону України "Інвестиційну діяльність",. 2 ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» , керуючись ст.ст. 1,4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, , 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними іпотечний договір № 119-Z/4 від 16.06.2010 року, договір № 1 від 24.09.2010 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року, договір № 2 від 22.12.2010 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 3 від 30.12.2010 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 4 від 22.04.2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 5 від 05.05.2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 6 від 30.06.2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 7 від 17.11.2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 8 від 24.02.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 8 від 23.03.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року; договір № 9 від 07.06.2012 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 року, укладені між Приватним підприємством «Білий слон» та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» .

Повне рішення складено 18.02.2013 р.

Суддя Аюпова Р.М.