П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

В.В.,

:

М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (далі - Товариство) до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,

в с т а н о в и л а:

У березні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від

11 лютого 2009 року № 44 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (далі - Рішення). На обґрунтування позову позивач послався на те, що Інспекція, здійснивши перевірку його діяльності за період з

1 січня по 31 грудня 2008 року, дійшла помилкового висновку про порушення Товариством вимог чинного законодавства, які полягали у застосуванні цін на природний газ у період з 1 травня по 21 серпня 2008 року за розрахунками зі споживачами з урахуванням у структурі ціни витрат Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») на реалізацію природного газу в сумі 87 грн 43 коп. за 1 000 кубічних метрів, що затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 квітня 2008 року № 247 «Про затвердження витрат НАК "Нафтогаз України"» на реалізацію природного газу» (далі - наказ № 247), який, на думку відповідача, має міжвідомчий характер, тому повинен був пройти державну реєстрацію нормативно-правових актів в Міністерстві юстиції України, а за її відсутності застосуванню не підлягає як такий, що не набрав чинності. Зазначені висновки були відображені в акті перевірки від 6 лютого 2009 року № 59, на підставі якого відповідач прийняв Рішення, яким у позивача вилучено в дохід державного бюджету кошти в сумі 585 135 грн 78 коп., а саме: сума порушення -

195 045 грн 26 коп., штрафні (фінансові) санкції - 390 090 грн 52 коп.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від

29 квітня 2009 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував Рішення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наказ № 247, прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 року № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"» (далі - постанова № 605), не встановлює новий або змінює, доповнює чи скасовує організаційно-правовий механізм реалізації цієї постанови, тому за змістом пункту 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі - Положення), наказ № 247 не потребує реєстрації в порядку, встановленому Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Указ № 493/92). Оскільки наказ № 247 набрав чинності з 1 травня 2008 року, то Рішення підлягає скасуванню.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від

15 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року, постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився касаційний суд, виходив із того, що суд першої інстанції зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, оскільки позивач у період з 1 травня по 21 серпня 2008 року необґрунтовано та безпідставно здійснював розрахунки зі споживачами (установами та організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, промисловими споживачами та іншими суб'єктами господарювання) за спожитий ними природний газ з урахуванням в структурі ціни газу витрат НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу в сумі 87 грн 43 коп. за 1 000 кубічних метрів, які затверджено наказом № 247, оскільки цей наказ не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, є нечинним та не підлягає застосуванню. А отже, враховуючи те, що споживачі вартість наданого Товариством у цей період газу сплатили, контролюючий орган у справі, що розглядається, під час здійснення ним повноважень за результатами проведеної перевірки Рішення прийняв обґрунтовано.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство просить ухвалу суду касаційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги Товариства задовольнити.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення Товариство послалася на неоднакове застосування судом касаційної інстанції Указу № 493/92, Положення, постанови № 605 та наказу № 247, а також додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 2 лютого, 26 квітня,

6 березня 2012 року (справи №№ К-17229/10, К-31469/10, К-41099/09 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Зі змісту зазначених ухвал убачається, що касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що виходячи з приписів Указу № 493/92 наказ № 247 не підлягає державній реєстрації, в преамбулі цього наказу зазначено, що він прийнятий на виконання постанови № 605, окрім того, зазначений наказ не був визнаний в установленому порядку недійсним або таким, що суперечить чинному законодавству України, а тому порушень державної дисципліни цін у справах, що надаються для порівняння, не було.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Товариства про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року

№ 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Статтею 1 Указу № 493/92 встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Наказом № 247 було затверджено витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу (пункт 1) та установлено, що реалізація природного газу для установ і організацій, що фінансується з державного і місцевих бюджетів, і промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання здійснюється з урахуванням визначених витрат (пункт 2).

На думку Верховного Суду України, враховуючи коло суб'єктів, на яких поширював свою дію наказ № 247, він мав міжвідомчий характер, а тому підлягав державній реєстрації.

Пунктом 15 Положення передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

У зв'язку з тим, що наказ № 247 не пройшов державної реєстрації в установленому законодавством порядку і має міжвідомчий характер, оскільки є обов'язковим для підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав цей нормативно-правовий документ, а саме для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і з урахуванням того, що цим наказом встановлюються витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу, які враховують у подальшому формуванні ціни на природний газ, що використовується виключно для реалізації установам і організаціям, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, не було зареєстровано у Міністерстві юстиції України в установленому чинним законодавством порядку та строки, Верховний Суд України вважає, що цей наказ відповідно до пункту 15 Положення не набрав чинності, а отже, не міг бути застосований, а відтак і включення витрат Товариства до структури регульованих цін (тарифів) на природний газ для споживачів, затверджених цим наказом, було неправомірним.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України вже висловив у постанові від 22 січня 2013 року (справа № 21-408а12).

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кривенко

: М.Б. Гусак

О.А. Коротких

О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов