Справа № 583/711/13-ц

2/583/411/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючогоОлійник О.В.

за участю секретаряНаливайкіної Н.Л.

розглянувши у судовому засіданні в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі,

встановив:

26.02.2013 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував тим, що з 1985 року безперервно працював на ПАТ «Укрнафта» на різних посадах, з 24.05.2005 року працював начальником автоколони №1 (далі АК-1) цеху технологічного транспорту (далі ЦТТ) НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта».

27.11.2012 р. до нього було застосовано догану за невиконання посадових обовязків щодо щоденного контролю за технічним станом автомобілю та своєчасного реагування на технічні несправності, а 10.01.2013 р. до нього було застосовано догану за незабезпечення належного обліку та контролю за підзвітними пневмошинами.

Вважає застосування даних доган до нього неправомірним, оскільки технічний стан автомобілю перед виїздом 08.09.2012 року перевіряв механік контрольно-пропускного пункту, а раніше 31.08.2012 року автомобіль пройшов СТО-2. 10.09.2012 року він особисто замінив автомобіль на справний, на якому водій почав роботу.

Вважає, що його вини у незабезпеченні належного обліку та контролю за пневмошинами не було, так як під час знаходження його у відпустці та на лікарняному підзвітним йому майном розпоряджався старший механік ОСОБА_2, який і допустив порушення. Крім того, акт комісії про проведення службового розслідування був складений поза межами службового розслідування, а руху пневмошин (отримання, списання, заміни) після прийняття наказу начальника управління №101 від 30.01.2012 року, яким встановлювався порядок обліку автошин, у автоколоні №1 не було.

27.03.2013 року позивач доповнив свої позовні вимоги, посилаючись на те, що його 26.02.2013 року було неправомірно звільнено з посади в звязку зі скороченням штату працівників, оскільки йому не була запропонована посада старшого механіка автоколони №6, яка на той час була вільною, і яку зайняв старший механік ліквідованої автоколони №1 ОСОБА_2

Крім того, 11.04.2012 р. до нього було застосовано догану за незабезпечення контролю за автомобілями його автоколони. Вважає застосування даної догани до нього неправомірним, оскільки автомобіль був переобладнаний водієм автоколони таємно від нього, у його підпорядкуванні знаходилося приблизно 86 одиниць транспортних засобів, і кожен день здійснювати контроль за комплектністю транспортних засобів фізично не мав можливості.

У звязку з цим просив скасувати накази в.о. начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ОСОБА_3 від 11.04.2012 р., 27.11.2012 р. та від 10.01.2013 р. про застосування до начальника АК-1 ЦТТ ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у виді догани; скасувати наказ № 50 від 26.02.2013 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи в звязку зі скороченням штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника автоколони-1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз»; стягнути з ПАТ «Укрнафта» НГВУ «Охтирканафтогаз» заробітну плату за час вимушеного прогулу та в рахунок моральної шкоди 20 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник свій позов підтримали з вищевикладених підстав.

Позивач з приводу застосування йому догани від 10.01.2013 р. пояснив, що майно, яке було ввірено йому під звіт, зберігалося у трьох приміщеннях. Ключі від цих приміщень також були у старшого механіка ОСОБА_2, тому що у цих приміщеннях також зберігалося підзвітне майно ОСОБА_2 За час перебування позивача на лікарняному виконуючим обовязки начальника автоколони був ОСОБА_2, який розпоряджався підзвітним позивачу майном на свій розсуд, внаслідок чого виникла нестача матеріальних цінностей.

Стосовно допущеної ним плутанини у номерах автошин при обліку та виявленої нестачі пневмошин пояснив, що збитків підприємству внаслідок цього не завдано, оскільки дані шини своє відробили і повинні бути списані, але їх немає в наявності, що унеможливлює їх списання.

З приводу догани стосовно незабезпечення контролю за автомобілями АК-1 пояснив, що коли водій ОСОБА_4 зателефонував йому 07.09.2013 року і повідомив про те, що заклинив редуктор, він розпитав його про поведінку автомобілю і виходячи з досвіду своєї роботи, зрозумів, що причиною такої поведінки автомобілю не може бути редуктор, тому і попросив, якщо можна, одробити вихідні. При цьому вважав, що автомобіль справний.

З приводу звільнення з посади 26.02.2013 року за скороченням пояснив, що ще до того, як його було попереджено про скорочення, начальник ЦТТ ОСОБА_5 йому повідомив, що подальшої співпраці з ним не бачить і запропонував написати заяву на переведення на посаду старшого механіка АК-1, яку займав ОСОБА_2, а ОСОБА_2 могли перевести на його посаду, на що позивач добровільно не погодився. Через деякий час позивача було ознайомлено з наказом про скорочення, але посаду ст.механіка вже не запропонували, а запропонували посаду водія, від якої він відмовився, оскільки ця посада не відповідає рівню його кваліфікації, він має вищу освіту, багато років працював механіком та начальником автоколони, має багато заохочень за успіхи в роботі. На засіданні профкому посаду ст.механіка йому не пропонували, а начальник відділу кадрів ОСОБА_6 сказала, що вже пізно, і такої посади в даний час немає.

Представники відповідача позов не визнали, пояснили, що факт самоусунення ОСОБА_1 від заміни несправного автомобілю підтверджується письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10; той факт, що 31.08.2012 року був проведений технічний огляд автомобілю, а 11.09.2012 року при комісійному огляді автомобілю складений акт про виявлення у ньому ряду несправностей, свідчить про неякісно проведений 31.08.2012 року технічний огляд автомобілю та неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обовязків щодо контролю за технічним обслуговуванням і ремонтом. Нестача двох пневмошин утворилася внаслідок того, що до виходу позивача у відпустку та до захворювання 05.09.2012 року той видав водію ОСОБА_11 8 автошин, знаючи, що у цього водія 2 шини підлягають списанню, в період з вересня 2012 року по 27.12.2012 року автошини не списав. Про помилки в номерах при оприбуткуванні та списанні автошин ОСОБА_1 було відомо, проте він їх не виправив, не ініціював внесення змін до документів, чим допустив недотримання своїх посадових обовязків.

Строк оскарження наказу від 11.04.2012 року про застосування догани пропущений, при цьому поважних причин, з яких його слід поновити, позивач не навів.

Звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося, так як він відмовився від посади як водія, так і механіка, про що свідчить протокол засідання профкому від 19.02.2013 року. Тому на посаду старшого механіка АК-6 за наказом в.о. начальника управління 20.02.2013 року був призначений ОСОБА_2 При зайнятті посади старшого механіка питання переважного права на зайняття цієї посади між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вирішувалося, оскільки ця посада була спочатку запропонована ОСОБА_1, який від неї відмовився.

У звязку з цим просили відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1985 року працював в Охтирському управлінні технологічного транспорту ВАТ «Укрнафта» (у послідуючому назва управління змінена на цех технологічного транспорту НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта»).

24.05.2005 року був переведений на посаду начальника автоколони №1 (а.с.93-95 т.1).

Наказами в.о.начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 11.04.2012 року, від 27.11.2012 року та від 10.01.2013 року до ОСОБА_1 були застосовані три догани за невиконання посадових обовязків, а 26.02.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади в звязку зі скороченням штату працівників.

Зокрема, відповідно до наказу в.о.начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 11.04.2012 року, до ОСОБА_1 була застосована догана за недостатній контроль з його боку за підлеглими працівниками АК-1, що стало відомо 12.03.2012 року, коли у автомобілі НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_12 при огляді було встановлено переобладнання бензобаку автомобіля в домашніх умовах, що забезпечувало маскування наявності паливно-мастильних матеріалів в бензобаку (а.с.111 т.1).

Із застосуванням догани від 11.04.2012 року ОСОБА_1 не погодився, надав письмові пояснення про те, що вказівок водію ОСОБА_12 переварювати паливний бак не давав, його вини тут немає, водій зробив це самостійно за межами ЦТТ (а.с.121 т.1).

Однак протягом встановленого ст.233 КЗпП трьохмісячного строку позивач догану не оскаржував.

Позивач просить рахувати строк з дня його звільнення, тобто з 26.02.2013 року, мотивуючи це тим, що догана була покладена в аргументування звільнення з роботи, однак дані обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки позивач був звільнений з роботи за скороченням відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, а не з будь-якої іншої підстави.

Оскільки позивач доказів поважності причин, з яких пропущений строк, суду не надав, суд не вважає за можливе поновити пропущений строк для оскарження догани, застосованої до позивача відповідно до наказу від 11.04.2012 року, тому позивачу слід відмовити в цій частині позовних вимог за пропущенням строку звернення до суду.

27.11.2012 року до ОСОБА_1 була застосована друга догана за відсутність з його боку контролю за технічним станом транспортних засобів АК-1 (а.с.5 т.1).

Приводом для застосування другої догани стало відношення з боку ОСОБА_1 як начальника АК-1 до факту виявленої 08.09.2012 року на зміні водіїв ОСОБА_13, ОСОБА_10 несправності автомобілю НОМЕР_2, коли він дав вказівку незважаючи на поломку відпрацювати вихідні, а у понеділок 10.09.2012 року дав вказівку водію повідомити диспетчеру, що автомобіль працювати не буде, а особисто не повідомив диспетчера, самоусунувся від вирішення питання заміни технічно несправного автомобіля на технічно справний. Крім того, 11.09.2012 року комісія в складі чотирьох працівників НГВУ «Охтирканафтогаз» оглянула автомобіль НОМЕР_2, встановивши ряд несправностей, та зробила висновок, що значна кількість несправностей виникла внаслідок довготривалої експлуатації автомобілю без належного огляду та своєчасної постановки на ремонт (а.с.80 т.1).

Із застосуванням другої догани від 27.11.2012 року ОСОБА_1 також не погодився, надав письмові пояснення про те, що у телефонній розмові з водієм ОСОБА_10 08.09.2012 року вияснив, що в автомобілі ЗІЛ-131 заклинив задній міст і одразу ж відпустив, при цьому машина йшла нормально, тому просив водія якщо можливо одробити вихідні, команди працювати на несправному автомобілі не давав (а.с.74 т.1).

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що працює водієм АК-1, 07.09.2012 року у пятницю заступив на денну зміну на ЗІЛ-131, в дорозі заклинило на спуску задні колеса, автомобіль пішов юзом. Коли зупинив автомобіль, явних ознак поломки не знайшов. Завівши мотор, поїхав, після чого зателефонував начальнику АК-1 ОСОБА_1 ОСОБА_14 розпитав його про те, як поводить себе автомобіль, та сказав, що треба одробити вихідні. Після чого автомобіль нормально одробив зміну. Про те, що трапилося в дорозі, сказав водію ОСОБА_13, який заступив у нічну зміну з 7 на 8 вересня 2012 р.. На даному автомобілі, що не ставав на ремонт, свідок також нормально відпрацював пізніше нічну зміну з 08.09.12 року на 09.09.2012 року.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що працює водієм АК-1, при перезміні 07.09.2012 року він заступив на зміну після ОСОБА_4 в 18 годин. Водій ОСОБА_4 йому сказав про те, що у нього в дорозі заклинило задній міст, проте в ніч з 7 на 8 вересня свідок зміну одробив нормально. При цьому також 08.09.2012 року телефонував ОСОБА_1 та запитував про те, чи ставати на ремонт. ОСОБА_1 сказав, що може одробите два дні. Крім того, свідок заступав на зміну на ЗІЛ-131 після того ще у понеділок 10.09.2012 року о 6 год., зміну він одробив нормально, а під вечір (к 18 годинам) почало гуркотіть і почало капати масло. Заїхавши в гараж, сказав про поломку водію ОСОБА_10, так як була його зміна, і він повинен був заступити на ЗІЛ-131. ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_1 Після чого до водіїв підійшов ОСОБА_15 і сказав йти писати всім пояснення. ОСОБА_1 приїхав і замінив автомобіль.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що працює водієм АК-1, і заступив на зміну на автомобіль ЗІЛ-131 08.09.2012 р. о 6 год. після ОСОБА_13 Останній йому повідомив, що в ОСОБА_4 заклинив редуктор, а начальник ОСОБА_1 сказав одробити вихідні. Свою зміну свідок одробив нормально, ніяких несправностей автомобілю не помітив.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що працює водієм АК-1, і заступив на зміну 10.09.2012 р. після ОСОБА_13 в 18 годин. Коли ЗІЛ-131 заїжджав у гараж, побачив, що протікає масло. Свідок зателефонував ОСОБА_1, той сказав доложити диспетчеру, що автомобіль несправний та в нічну зміну працювати не буде. Після того, як всі водії на пропозицію ОСОБА_15 пішли писати пояснення, приїхав ОСОБА_1 і замінив автомобіль. Під час поломки ЗІЛ-131 стало ясно, що причина не та, що думали водії: думали, що заклинив редуктор, а зясувалося, що то несправні колодки.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що 10.09.2012 р. близько 18 год. підійшов в гаражі до ЗІЛ-131 і зі слів водія ОСОБА_10 взнав, що ОСОБА_1 сказав повідомити диспетчеру, що ЗІЛ-131 стає на ремонт, щоб готували заміну автомобілю. Свідок зателефонував ОСОБА_1 і запитав, чому випустили на зміну технічно несправний автомобіль, на що той відповів, що вже замінив ЗІЛ-131 на інший автомобіль.

Отже, з показів свідків слідує, що ОСОБА_1 у період часу з 07.09.2012 року по 10.09.2012 року у телефонному режимі контролював технічний стан автомобілю ЗІЛ-131, хоча 08.09.2012 року та 09.09.2012 року у нього були вихідними днями (субота та неділя), а після того, як почув про поломку у понеділок 10.09.2012 року , негайно вжив заходи для заміни автомобілю на технічно справний.

Судження, висловлені в наказі №1298, які стали підставою для застосування догани, не відповідають дійсності, зокрема про те, що ОСОБА_1 самоусунувся від вирішення питання заміни технічно несправного автомобіля на технічно справний, що дав вказівку незважаючи на поломку відпрацювати вихідні, оскільки сама поломка як така (розрив обойм і сепараторів підшипників ступиці заднього мосту) виникла вже у понеділок 10.09.2012 року близько 18 годин, а до цього часу автомобіль з 07.09.2012 року відпрацював усі зміни. Те, що ОСОБА_1 особисто не повідомив диспетчера про несправність автомобілю, а сказав повідомити диспетчера водієві, на думку суду, не має істотного значення і не свідчить про нехтування ОСОБА_1 своїми обовязками. Крім того, суд бере до уваги, що зриву робіт по обїзду свердловин не відбулося, автомобіль з 07.09.12 р. до 18 годин 10.09.2012 р. відпрацював усі зміни, після чого був замінений начальником АК-1 ОСОБА_1, що підтверджується показами свідка ОСОБА_15

Судження про те, що автомобіль 07.09.12 08.09.12 року був несправний, а ОСОБА_1 не дав вказівок щодо постановки його на ремонт, є спірними, і на думку суду не можуть бути покладені в основу застосування дисциплінарного стягнення.

Однією з підстав застосування догани від 27.11.2012 року в наказі №1298 також вказано те, що згідно акту огляду автомобілю ЗІЛ-131, проведеному комісійно 11.09.2012 року, значна кількість несправностей виникла внаслідок довготривалої експлуатації автомобіля без належного огляду та своєчасної постановки в ремонт начальником АК-1 ОСОБА_1

Однак, як вбачається з технічного листа ЗІЛ-131 (а.с.81 т.1), 31.08.2012 року з 8 по 16 год. автомобіль ЗІЛ-131 проходив технічний огляд ТО - 2.

Крім того, кожен день автомобіль підлягає огляду механіком контрольно-пропускного пункту ЦТТ, який відповідно до своєї посадової інструкції здійснює контроль за технічним станом транспортних засобів під час їхнього виїзду на лінію та повернення на підприємство, забезпечує недопущення виїзду на лінію автотранспортних засобів з технічними несправностями (а.с.34 т.2).

Свідки - начальник виробничо-технічного відділу ОСОБА_16, старший механік ОСОБА_2, механіки ОСОБА_17, ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснили, що недоліки автомобілю ЗІЛ-131, вказані в акті огляду автомобіля від 11.09.2012 року, є прихованими, і могли бути виявлені тільки методом розборки автомобілю або під час експлуатації автомобілю в разі поломки, навіть при ТО-2 дані приховані дефекти могли бути не виявлені.

За таких обставин висновок про те, що ОСОБА_1 проявив безконтрольність за технічним станом автомобілю ЗІЛ-131, є сам по собі суперечливим.

10.01.2013 року до ОСОБА_1 була застосована третя догана за недотримання наказу начальника управління №101 від 30.01.2012 року «Про порядок видачі, обліку та списання автошин», а також посадової інструкції в частині забезпечення належного обліку та контролю за експлуатацією автошин (а.с.10 т.1).

Приводом для застосування третьої догани стало те, що 04.10.2012 р. КРУ було проведена перевірка наявності та стану основних засобів, поданих на списання, в ході якої було встановлено невідповідність номерів шин по кільком автомобілям АК-1 (а.с.38 т.1).

За наслідками проведення перевірки КРУ 27.12.2012 року було проведено службове розслідування та було проведено повну інвентаризацію фактичної наявності пневматичних шин, що перебувають під звітом у ОСОБА_1 станом на 01.10.2012 року. За результатами встановлено, що у ОСОБА_1 9 номерних автошин відсутні, а замість них є 7 автошин з номерами, які не рахуються в обліку по ЦТТ і дві автошини, на яких номера знищено, нестача автошин складає 3 штуки, а одна пневмошина складає лишки (а.с.49 - 52 т.1).

У процесі службового розслідування ОСОБА_1 надав письмові пояснення, що при занесенні номерів шин в компютер могли бути допущені помилки.

Із актом службового розслідування від 27.12.2012 року ОСОБА_1 не погодився, надав 10.01.2013 р. письмові пояснення, що в той час, коли він перебував на лікарняному та у відпустці, підзвітним йому майном розпоряджався ОСОБА_2, внаслідок чого виникла плутанина з номерами автошин та нестача.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що все підзвітне йому майно він зберігав у трьох приміщеннях АК-1, ключи від яких були в нього та у старшого механіка ОСОБА_2 В цих трьох приміщеннях також зберігалося майно, яке перебувало під звітом у ОСОБА_2 Коли ОСОБА_1 був відсутній на роботі, його обовязки виконував ОСОБА_2 Перед виходом у відпустку ОСОБА_1 підзвітне майно ОСОБА_2 по акту не передавав.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 як начальник автоколони сам визначив такий порядок в автоколоні, що все підзвітне йому майно зберігалося у трьох приміщеннях АК-1, ключі від яких були в нього, у старшого механіка ОСОБА_2 та у водія ОСОБА_19 Підзвітне майно жодного разу не передавалося по акту приймання передачі на час відсутності ОСОБА_1 на роботі. Свідок разом із ОСОБА_1 та з водієм ОСОБА_19 в серпні 2012 року робили перевірку автошин, які перебувають під звітом ОСОБА_1, під час якої виявили багато невідповідностей. ОСОБА_1 сказав, що розберемося, але нічого не зробив.

З пояснень позивача та показів свідка ОСОБА_2 слідує, що ОСОБА_1, маючи таку можливість, не забезпечив належного документального контролю за автошинами, які перебували у нього під звітом, зокрема, своєчасне їх оприбуткування, переміщення та списання, що призвело до невідповідності номерів автошин, які обліковуються по АК-2, фактичним номерам, а також до нестачі.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що дані недоліки виникли з вини ОСОБА_2, суд не приймає до уваги, так як ОСОБА_1 не вжив заходи щодо збереження свого підзвітного майна при виході у відпустку шляхом передання майна за актом приймання передачі ОСОБА_2, який виконував його обовязки, не відокремив своє підзвітне майно у одному чи двох приміщеннях замість трьох, де воно зберігалося разом з іншим майном.

Крім того, як пояснив в судовому засіданні позивач, навіть під час перебування ОСОБА_1 на роботі він дозволяв ОСОБА_2 розпоряджатися підзвітним йому майном. Це підтверджується також матеріалами справи: в деяких накладних на переміщення автошин в графі «відпустив» стоїть підпис ОСОБА_2 замість ОСОБА_1 (а.с.215, 217 т.1).

Тому суд прийшов до висновку, що належного контролю за автошинами з боку ОСОБА_1 не велося, і догана від 10.01.2013 року була обґрунтовано застосована до нього.

Також судом встановлено, що відповідно до наказу в.о. начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» №1290 від 26.11.2012 року, була скорочена нормативна чисельність працівників управління (а.с.129 т.1).

Наказ в.о. начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» №1290 від 26.11.2012 року був виданий на виконання наказу в.о. голови правління ПАТ «Укрнафта» від 05.10.2012 р. (а.с.135 т.1).

З додатку №2 до наказу №1290 - Переліку змін до штатного розпису вбачається, що з 01.03.2013 року скорочується посада начальника АК-1 та посада старшого механіка АК-1, а вводиться нова посада старшого механіка АК-6.

18.12.2012 року ОСОБА_1 був письмово попереджений про наступне звільнення з роботи 01.03.2013 року у звязку із скороченням чисельності працівників, при цьому йому була запропонована посада водія АТЗ ЦТТ (а.с.141 т.1).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що приблизно на початку листопада 2012 року, ще до того, як його попередили про скорочення, з ним мав розмову начальник ЦТТ ОСОБА_5, який повідомив, що не бачить подальшої співпраці з ОСОБА_1 як з начальником автоколони і запропонував йому перевестися на посаду старшого механіка АК-1, яку займав ОСОБА_2, на що ОСОБА_1 відмовився, бо вважав принизливим, що його хочуть поміняти місцями з ОСОБА_2, який нещодавно працює. Коли його попередили про скорочення, посади механіка вже не пропонували. Про те, що новим штатним розписом введена нова посада старшого механіка АК-6, і її віддали ОСОБА_2, дізнався вже тоді, коли на засіданні профкому була надана згода на його звільнення за скороченням, і він перед звільненням з роботи передавав товарно-матеріальні цінності ОСОБА_2

Пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з показами свідків та з матеріалами справи.

Так, свідок ОСОБА_20, голова профспілки НГВУ «Охтирканафтогаз» в судовому засіданні пояснив, що на початку листопада 2012 року він був присутній, коли начальник ЦТТ ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_1 перейти на посаду старшого механіка, так як відношення останнього до своїх обовязків не влаштовувало керівництво, на що ОСОБА_1 відмовився. Через деякий час після того, 28.11.2012 року, профком отримав подання про перелік посад, які плануються до скорочення. На засіданні профкому 19.02.2013 р. посаду старшого механіка ніхто не пропонував ОСОБА_1, так як це повинна робити адміністрація, а у профкому немає на це повноважень. На цьому засіданні свідок виступав особисто і згадував те, що ОСОБА_1 в розмові з ОСОБА_5, яка відбулася на початку листопада 2012 року, відмовився від переведення на посаду старшого механіка. В результаті профкомом була надана згода на скорочення ОСОБА_1, так як він мав три догани за невиконання посадових обовязків.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що на засіданні профкому 19.02.2013 року йшла мова про те, що ОСОБА_1 раніше відмовився від посади старшого механіка, яку йому пропонував начальник ЦТТ ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_20 На питання свідка, чи погодився б зараз на посаду ст..механіка, ОСОБА_1 відповів, що може і погодився б, так посади такої вже немає. Хтось на засіданні сказав, що посади ст.механіка вже немає, а хто саме, свідок точно не памятає. Профкомом була надана згода на звільнення позивача, так як про це просив сам ОСОБА_1, і всі розуміли, що якщо він не піде по скороченню, то може бути звільнений з роботи через те, що має кілька доган.

Свідок ОСОБА_6, начальник відділу кадрів НГВУ «Охтирканафтогаз» в судовому засіданні пояснила, що у січні 2013 року отримали новий штатний розпис. ОСОБА_1 приходив до неї в кабінет з письмовими поясненнями з приводу невідповідності в результаті інвентаризації шин, при цьому був схвильований, і тоді вона йому запропонувала подати заяву на посаду старшого механіка. ОСОБА_1 нічого не відповів. На засіданні профкому 19.02.2013 р. посаду старшого механіка не пропонували ОСОБА_1, так як він категорично сказав, щоб профком надавав згоду на його звільнення, тим самим висловивши свою позицію. Після того, як на засіданні профкому була надана згода на звільнення ОСОБА_1, посада ст..механіка АК-6 була запропонована ОСОБА_2

Показання свідка ОСОБА_6 не можуть бути взяті до уваги судом як доказ того, що ОСОБА_1 пропонувалася посада ст.механіка АК-6, так як вона у судовому засіданні не змогла напевно сказати, чи чув її пропозицію ОСОБА_1, чи пропонувала вона саме посаду старшого механіка АК-6.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_6 про те, що посада ст.механіка АК-6 була запропонована ОСОБА_2 після того, як профком 19.02.2013 р. надав згоду на звільнення ОСОБА_1, оскільки наказ про переведення ОСОБА_2 датований 20.02.2013 року (а.с.12 т.2), а свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що в лютому 2013 року йому була запропонована посада ст.механіка АК-6, а наказ про переведення видали через декілька днів після цього, так як він ще декілька днів думав. З цього виходить, що посада ст.механіка АК-6 була запропонована ОСОБА_2 за декілька днів до засідання профкому, яке відбулося 19.02.2013 р., що не узгоджується з показами свідка ОСОБА_6 та узгоджується з поясненнями позивача, про те, що на засіданні профкому 19.02.2013 р. начальник відділу кадрів сказала, що посади старшого механіка вже немає, а також з показами свідка ОСОБА_14 про те, що хтось на засіданні профкому сказав, що в даний час посади старшого механіка немає.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що працює заступником начальника ЦТТ, за проханням начальника ЦТТ ОСОБА_5 вмовляв ОСОБА_1 перейти на посаду старшого механіка приблизно за місяць до засідання профкому.

Покази свідка ОСОБА_21 суд не може взяти до уваги, оскільки цей свідок у судовому засіданні надав суперечливі свідчення, крім того, не зміг точно сказати, при яких обставинах і коли саме він мав розмову з позивачем щодо посади ст.механіка.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно зі ст. 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Згідно з пп. 2, 3 цієї статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розяснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Порушення зазначеного порядку є достатньою підставою для поновлення працівника на роботі.

З матеріалів справи та показів свідків вбачається, що відповідач у двохмісячний термін попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення у зв'язку з скороченням штату, маючи можливість працевлаштувати позивача на іншу роботу, яку той міг виконувати, лише один раз запропонував останньому роботу на посаді водія.

При цьому відповідач не надав належних доказів, що в цей період позивачу пропонувалася посада посада старшого механіка АК-6.

Судом встановлено, що посада старшого механіка АК-1 пропонувалася позивачеві на початку листопада 2012 року в порядку переведення його на нижчу посаду за недоліки в роботі, - до того, як позивач 18.12.2012 року був ознайомлений з наказом про скорочення, тобто до початку перебігу двохмісячного строку попередження про наступне звільнення, що підтверджується показами свідка ОСОБА_20, в присутності якого йшла розмова позивача з начальником ЦТТ ОСОБА_5

На користь того факту, що дана розмова відбулася до попередження позивача про скорочення, свідчить також і той факт, що начальник ЦТТ ОСОБА_5 у грудні 2012 року перевівся на роботу в іншу місцевість, що визнав у судовому засіданні представник відповідача.

Тому даний факт не може бути прийнятий судом як доказ того, що позивачу пропонувалася інша посада для переведення після попередження його про скорочення.

Після того, як позивача 18.12.2012 року попередили про скорочення 01.03.2013 року його посади, згідно до Переліку змін до штатного розпису, який є додатком до наказу №1290 від 26.11.2012 року (а.с.132 т.1), на підприємстві стало відомо, що з 01.03.2013 року за новим штатним розписом вводиться нова посада старшого механіка АК-6.

Як пояснила в судовому засіданні начальник відділу кадрів ОСОБА_6, затверджений новий штатний розпис, згідно до якого скорочувалися і вводилися нові посади з 01.03.2013 року, надійшов на підприємство в січні 2013 року.

Наказом №39 від 20.02.2013 року на нову посаду старшого механіка АК-6 з посади старшого механіка АК-1 з 01.03.2013 року було переведено ОСОБА_2

Таким чином, адміністрація підприємства порушила передбачений ст. 2-1 КЗпП України принцип рівності трудових прав відносно ОСОБА_1 О, який фактично був позбавлений можливості використати своє право на іншу роботу на тому ж підприємстві - перейти на роботу на новостворену посаду старшого механіка автоколони №6.

Твердження представника відповідача про те, що на засіданні профкому 19.02.2013 року позивачу пропонувалася посада старшого механіка АК-6, спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_6 та протоколом засідання профкому.

Аргументи представника відповідача про те, що на момент звільнення ОСОБА_1 26.02.2013 року не було посади старшого механіка АК-6, яка вводилася штатним розписом з 01.03.2013 року, не приймаються судом, з огляду на те, що за новим штатним розписом з 01.03.2013 р. скорочувалася посада начальника АК-1, з якої був звільнений позивач, і одночасно вводилася нова посада ст.механіка АК-6, позивача було попереджено про наступне звільнення з 01.03.2013 року, а фактично звільнили 26.02.2013 року, про введення нової посади ст.механіка АК-6 керівництву підприємства було відомо вже з січня 2013 року, коли надійшов затверджений новий штатний розпис, яким вводилася посада ст.механіка АК-6, крім того, вже 20.02.2013 року, тобто ще до звільнення позивача з роботи, був виданий наказ про переведення на посаду ст.механіка АК-6 ОСОБА_2

За таких обставин у суду немає сумнівів щодо порушення прав позивача при звільненні, тому позивач підлягає поновленню на попередній роботі з виплатою на його користь відповідно до ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.02.2013 року по 30 травня 2013 року включно, виходячи з середньоденної зарплати 293 грн. 74 коп. (а.с.60 т.2), в розмірі 17918,14 грн. (293,74 х 61 роб.днів з наступного дня після звільнення до дня ухвалення судом рішення) з послідуючим відрахуванням з цієї суми всіх необхідних платежів та зборів.

Очевидним є заподіяння позивачеві незаконним звільненням моральної шкоди, оскільки порушені конституційні та трудові права позивача. А відтак, видачею наказу про застосування догани та про звільнення без законних підстав позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв'язків, що змусило позивача прикладати додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, враховуючи усі обставини справи та виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, суд вважає за необхідне стягнути відповідно до ст. 237-1 КЗпП з відповідача 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Під час подання позову, що випливає із трудових правовідносин ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому до стягнення з відповідача на користь держави підлягають судові витрати в сумі 344,10 грн. (114,70 + 229,40).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Наказ про застосування догани від 27.11.2012 р. №1298 визнати незаконним.

Наказ від 26.02.2013 р. № 50 про звільнення ОСОБА_1 з роботи в звязку зі скороченням штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визнати незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на попередній роботі начальника автоколони №1 цеху технологічного транспорту НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» з 27 лютого 2013 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_1 17918,14 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2013 року по 30 травня 2013 року включно, з послідуючим відрахуванням з цієї суми всіх необхідних платежів та зборів та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в дохід держави судові витрати у сумі 344 грн. 10 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Олійник

Повний текст рішення виготовлено 03.06.2013 р.