Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 703/2851/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2013 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леньо В.В.,

при секретарі - Дорда Д.В.,

за участю прокурора - Ракущинець С.П.,

підсудних - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів кримінальну справу про звинувачення

ОСОБА _1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, українця, одруженого, перебуває на посаді сільського голови с.Пушкіно, на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

за ч.4 ст.190 КК України,

ОСОБА _2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с.Олешник, Виноградівського району, мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, з середньо спеціальною освітою, українки, одруженої, тимчасово не працюючої, на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимої,

за ч.4 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 перебуваючи на виборній посаді сільського голови с.Пушкіне, Виноградівського району близько 17 год 00 хв 25 жовтня 2007 року знаходячись в адміністративній будівлі складу - магазину, що розташований в АДРЕСА_2 та належить його дружині ОСОБА_2 діючи умисно, з особистих, корисливих спонукань, використовуючи особливі довірчі стосунки, використовуючи свій соціальний статус сільського голови с.Пушкіне, Виноградівського району, під приводом продажу вантажного автомобіля марки МАЗ-54323, 1992 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіпу марки ВSS NV34.27.27СТ,

1989 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_4, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 належав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, отримав від ОСОБА_5 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США, що по курсу Національного Банку України станом на 25 жовтня 2007 року становило 75750 (505,00 грн. за 100,00 Доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.10.2007 року) гривень (75000/200=375 соціальні податкові пільги станом на 2007 рік), та у відповідності до договору застави автотранспорту від 05.10.2007 року автомобіль марки МАЗ-54323, 1992 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп марки ВSS NV34.27.27СТ, 1989 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_4 перебували у кредитній заставі в КБ ПАТ «Приватбанк» по кредитному договору №К126-07Ф від 05.10.2007 року укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та позичальником ОСОБА_1 Таким чином ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_5 матеріальної шкоди у великих розмірах - 75750 гривень.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні вину заперечив та на підставі ст.63 Конституції України відмовився від дачі пояснень в суді про що подав відповідну письмову заяву.(т.2 а.с.146)

Незважаючи на заперечення підсудним вини, його вина підтверджується показами потерпілого та свідків.

Так , допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що восени 2007 року він разом зі своїм знайомим ОСОБА_7, мешканцем АДРЕСА_4 вирішили придбати вантажний автомобіль для власних господарських потреб. ОСОБА_6 особисто знає ОСОБА_4, мешканця АДРЕСА_3, який працював водієм на вантажному автомобілі у приватного підприємця ОСОБА_1 по перевезенню будівельних матеріалів на базі, що знаходиться у смт. Вилок, Виноградівського району біля залізнодорожньої станції, а так як ОСОБА_4 добре знається на вантажних автомобілях то він попросив його, щоб він поїхав разом з ними в м. Мукачево і подивився один вантажний автомобіль, який вони мали намір придбати. Подивившись вантажний автомобіль марки КАМАЗ ОСОБА_4 повідомив, що даний автомобіль знаходиться у поганому стані і також доповнив, що у його директора ОСОБА_1 є в хорошому стані вантажний автомобіль марки МАЗ, 1992 року випуску і він може спитатись чи має він намір його продати. На пропозицію ОСОБА_4 вони погодились і домовились про зустріч у смт. Вилок, де зустрівшись на базі будівельних матеріалів вони оглянули автомобіль МАЗ 54323 і в розмові з ОСОБА_1 дізнались, що даний автомобіль він може продати їм за 15 000 доларів США. На слідуючий день ОСОБА_6 разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 прийняли рішення про придбання вантажного автомобіля марки МАЗ у ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_3 про що повідомили його. На це він попросив від них паспорти громадян України та ідентифікаційні коди на осіб на які він дасть доручення на право розпорядження даним автомобілем, що ними було і зроблено. Того ж дня під вечір разом з ОСОБА_7, та його сином ОСОБА_8 під'їхали до офісу бази будівельних матеріалів, що знаходиться у смт. Вилок біля залізнодорожньої станції і у присутності дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 передали грошові кошти в сумі 15 000 доларів США ОСОБА_1 Отримавши доручення на право розпорядження автомобілем марки МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 у ОСОБА_1 вони побачили, що доручення видано від імені ОСОБА_4 про, що зразу спитали у ОСОБА_1, що чому саме доручення видане від імені ОСОБА_4 і чому машина зареєстрована на ньому, а не на ОСОБА_1 На це ОСОБА_1 відповів, що він являється державним службовцем, обраний головою сільської радим АДРЕСА_3 і йому забороняється здійснювати господарську діяльність, а тому він змушений був реєструвати автомобіль на свого водія, а також запевнив що з даним дорученням вони можуть розпоряджатися даним автомобілем на свій розсуд тобто мають право продати, подарувати або вчиняти інші дії. Розрахувавшись з ОСОБА_1 вони пішли додому і на слідуючий день водій ОСОБА_1 ОСОБА_4 пригнав автомобіль до будинку знайомого ОСОБА_7 у с. Бене Берегівського району. При купівлі автомобіля ОСОБА_1 запевняв їх, що автомобіль перебуває у технічно - справному стані і повністю придатний для експлуатації, однак як виявилось в подальшому при експлуатації даний автомобіль мав численні неполадки, які протягом тривалого періоду вони не могли усунути у зв'язку з браком коштів. Тільки на початку 2010 року ними було відремонтовано даний автомобіль марки МАЗ, у зв'язку з

чим вони звернулись до Берегівського МРЕВ ВДАІ УМВС України в Закарпатській області для зняття його з обліку і постановки на облік на юридичну особу ТОВ "ЕКО - Блейс". Для цього вони у м.Мукачеві пройшли технічний огляд так, як даний автомобіль знаходився по обліках у Мукачівському МРЕВ ВДАІ УМВС України в Закарпатській області, пройшли експертизу у Берегівському МРЕВ ВДАІ УМВС України в Закарпатській області, після чого старшим інспектором Берегівського МРЕВ ВДАІ УМВС України в Закарпатській області Левдарем М.М. їх було повідомлено, що автомобіль знаходиться у забороні на відчуження і будь-які дії по зняттю та реєстрації даного транспортного засобу заборонено. Встановивши даний факт вони повідомили ОСОБА_1 про те, що він обманув їх так, як автомобіль та напівпричіп до нього знаходяться в заставі КБ «Приватбанк». ОСОБА_1 сказав, що в нього закінчилась кредитна лінія, однак він дане питання вирішить шляхом реалізації автомобіля, а кошти які вони заплатили він поверне їм. У вересні 2010 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5, що в нього є покупець на автомобіль який має бажання його подивитись на, що він дав йому адрес місце знаходження автомобіля. Після чого, наскільки йому відомо ОСОБА_1 разом з покупцем поїхали до ОСОБА_7 у АДРЕСА_4 де почали дивитись автомобіль, однак коли на подвір'я вийшов ОСОБА_7 із питанням, що вони дивляться ОСОБА_1 посадив покупця у свій автомобіль і вони поїхали. Однак через деякий час до його знайомого ОСОБА_7 повернувся покупець і представився представником ПАТ КБ "Приватбанк" і повідомив, що даний автомобіль знаходиться у заставі банку і у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору вони забирають автомобіль. На даний час автомобіль знаходиться на площадці ПАТ КБ "Приватбанк" у м.Мукачеві.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов на загальну суму 130000 грн., з яких 120000грн. матеріальної шкоди та 10000грн. моральної шкоди, які він просить стягнути з ОСОБА_1 Розмір матеріальної шкоди обґрунтовує тим, що він передав ОСОБА_1 15000 доларів США, а на даний час по курсу НБУ становить 120000 гривень. Розмір моральної шкоди мотивує тим, що на разі він втратив гроші, передані ОСОБА_1, вантажний автомобіль від нього забрали працівники банку. Він змушений був ходити в міліцію в суд, що створювало йому життєві незручності. Вважає, що заявлений розмір моральної шкоди є спів мірним з понесеними переживаннями.

Представник цивільного позивача - ОСОБА_10 подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, заявлений цивільний позов підтримує.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні дав покази аналогічні показам потерпілого ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні дав покази аналогічні показам потерпілого ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю підтвердив покази, дані на досудовому слідстві та показав, що в приватного підприємця ОСОБА_1 він працював водієм з 2001 року по 2009 рік. Спочатку він працював в ОСОБА_1 на вантажному автомобілі КАМАЗ, а потім в 2002 році ОСОБА_1 придбав автомобіль марки МАЗ-54323, 1992 року випуску та причіп 1989 року випуску, в Мукачівському районі за 30000 доларів США і оформив даний автомобіль на нього. В 2005 році він по проханню ОСОБА_1 їздив з ним в КБ «Приватбанк» в м.Ужгород де передав даний автомобіль в банківську заставу і підписався в договорі застави. В кінці вересня 2007 року до нього звернувся з проханням ОСОБА_6, який мав намір купити вантажний автомобіль, щоб він поїхав з ним в м.Мукачево подивитись вантажний автомобіль КАМАЗ чи в справному стані той автомобіль і чи можна його купляти. ОСОБА_4 подивився той автомобіль і сказав ОСОБА_5, що автомобіль в поганому стані і потрібно значні кошти, щоб можна використовувати автомобіль за призначенням. ОСОБА_6 спитав його чи не знає він хто продає вантажний автомобіль в хорошому стані і відповів, що ОСОБА_1 продає вантажний автомобіль марки МАЗ-54323, 1992 року випуску та причіп 1989 року випуску, який на той час був в хорошому стані. Після чого ОСОБА_6 особисто домовлявся з ОСОБА_1 про ціну за вищевказаний автомобіль. ОСОБА_4 тільки по проханню ОСОБА_1 25 жовтня 2007 року

поїхав з ОСОБА_5 в м.Виноградів де в приватного нотаріуса надав довіреність на право керування та розпоряджання автомобілем марки МАЗ-54323, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску та причіп марки 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 При укладанні угоди між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 він не був присутній і за яку ціну ОСОБА_1 продав даний автомобіль він не знає.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні повністю підтвердила покази, дані на досудовому слідстві та показала, що в приватного підприємця ОСОБА_2 вона працювала на посаді бухгалтера з квітня 2006 року до виходу в декретну відпустку тобто до червня 2006 року та після виходу з декретної відпустки з 01.10.2010 по 01.04.2011 року. В її обов'язки як бухгалтера входила підготовка та здача звітів в податкову інспекцію, а також допомагала ОСОБА_2 в реалізації будівельних матеріалів. Під час декретної відпустки вона в приватного підприємця ОСОБА_2 не працювала, хоча якщо її просили допомогти то вона виїзджала в смт.Вілок, Виноградівського району де допомагала їм в магазині з реалізації будівельних матеріалів. При домовленості ОСОБА_1 щодо продажу автомобіля марки МАЗ-54323, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску та причіп марки 1989 року випуску, вона присутня не була.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні повністю підтвердив покази, дані на досудовому слідстві та показав, що він працює кредитним інспектором в Виноградівському відділенні КБ «Приватбанк» з середини літа 2011 року. В його обов'язки входить перевірка заставного майна, підтримання позовних вимог банку в судах та представництво банку в державних, громадських та інших установах. В кінці літа 2011 року йому було доручено перевірити наявність заставного майна по кредитному договору №К126-07/Ф, а саме автомобіля марки МАЗ-54323, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску та причіп марки ВSS NV 34.27.27СТ, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4. До цього часу він неодноразово зв'язувався з ОСОБА_1 і просив його надати на перевірку даний автомобіль, але він постійно знаходив відмовки говорячи, що автомобіль в рейсі і він не може йому пред'явити даний автомобіль. В один із днів йому зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що автомобіль в його робочого в с.Бене, Берегівського району. Він під'їхав в АДРЕСА_2 і ОСОБА_1 запропонував на своєму автомобілі проїхати в с.Бене, Берегівського району. До цього часу ОСОБА_16 запропонував ОСОБА_1 показати товар на складі, а саме: 62,49 тон нітроамофоски та 90 тон цементу АШ-400, але даних матеріальних цінностей на складі не було. Після чого вони поїхали в с.Бене, Берегівського району де на одній з вулиць ОСОБА_1 показав йому автомобіль МАЗ-54323, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску, але причіпа біля даного будинку не було. При підході до них ОСОБА_11 ОСОБА_1 почав говорити даній особі, що він з ним всі питання вирішить і ОСОБА_16 навіть не міг сказати слова це стало йому підозрілим, що як водій може розмовляти з власником. Після чого вони на автомобілі ОСОБА_1 поїхали до смт.Вілок, Виноградівського району і ОСОБА_16 вирішив зустрітись з громадянином ОСОБА_8 і вияснити всі обставини, що стосувались даного автомобіля. Приїхавши вже на власному автомобілі в с.Бене він зустрівся з ОСОБА_11 і вияснив, що даний автомобіль та причіп він з ОСОБА_5 придбали в громадянина ОСОБА_1 в 2007 році за 15 тисяч доларів США і зробивши на даному автомобілі декілька рейсів поставили автомобіль на ремонт і вже після проведення ремонту в 2010 році при проходженні технічного огляду вони вияснили, що автомобіль в заставі і про це повідомили ОСОБА_1 і просили його уладнати питання зняття з автомобіля застави або повернути їм гроші, але ОСОБА_1 говорив їм, що це їх проблеми як вийти з даного питання і він їм ніколи не поверне ні грошей, ні автомобіля. Після чого на другий день він приїхав і вилучив автомобіль МАЗ-54323, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску від ОСОБА_11 на штраф-майданчик КБ «Приватбанк» в м.Мукачево по вул.Автомобілістів де знаходиться автомобіль і на даний час, а причіпа вже під час вилучення автомобіля в ОСОБА_11 не було так, як скоріше за все вони причіп сховали. Ні ОСОБА_1, ні його дружина ОСОБА_2 не звертались до КБ «Приватбанк» по питанню отримання дозволу на реалізацію автомобіля марки МАЗ-54323, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску та причіпу марки ВSS NV 34.27.27СТ, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та 62,49 тон нітроамофоски та 90 тон цементу АШ-400 і такого дозволу не отримували.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні повністю підтвердив покази, дані на досудовому слідстві та показав, що разом з ОСОБА_1 та його дружиною він спільну підприємницьку діяльність здійснював з 2008 року. Свою діяльність вони здійснювали на складі біля залізно-дорожньої станції і смт.Вілок, Виноградівського району. В 2009 році ОСОБА_2 було взято в оренду приміщення магазину райспоживспілки і вони вивезли всі матеріальні цінності зі складу біля залізно-дорожньої станції. Окрім того ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не поставили його де відома про те, що куплені за спільні кошти селітру та цемент вони поставили в заставу до КБ «Приватбанк». Окрім того куплений за спільні кошти товар, а саме цемент та нітроамофоску ОСОБА_2 було реалізовано. За час спільної діяльності представники КБ «Приватбанк» неодноразово приходили перевіряти наявність товару на складах та фотографували його наявність, а останній раз коли вони приходили в 2009 році з перевіркою то товар на складі вже був відсутній. І це було зафіксовано працівниками банку.

Крім показів потерпілого, свідків, вина підсудного ОСОБА_1 стверджується також сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

- заявою ОСОБА_5 про факт шахрайства щодо нього скоєний ОСОБА_1.(а.с. 5 т.1),

- матеріалами кредитного договору №К126-07Ф від 05.10.2007 року (а.с. 73-105 т.1),

- матеріалами дослідчої перевірки, якими повністю стверджено вину ОСОБА_1 скоєнні злочину (а.с.5-31 т.1 ).

Не знайшло свого підтвердження обвинувачення, пред'явлене органом досудового розслідування, що згідно якого ОСОБА_1 перебуваючи на виборній посаді сільського голови с.Пушкіне, Виноградівського району близько 17 год 00 хв 25 жовтня 2007 року, знаходячись в адміністративній будівлі складу - магазину, що розташований в АДРЕСА_2 та належить його дружині ОСОБА_2 діючи умисно, з особистих, корисливих спонукань, використовуючи особливі довірчі стосунки, що в нього склались на протязі багатьох років знайомства з громадянином ОСОБА_5 та використовуючи свій соціальний статус сільського голови с.Пушкіне, Виноградівського району реалізував вантажний автомобіль марки МАЗ-54323, 1992 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп марки ВSS NV34.27.27СТ, 1989 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_4, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 належав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 за 15 000 доларів США, що по курсу Національного Банку України станом на 25 жовтня 2007 року становило 75000 гривень(75000/200=375 соціальні податкові пільги станом на 2007 рік) хоча у відповідності до договору застави автотранспорту від 05.10.2007 року на час укладання даної угоди автомобіль марки МАЗ-54323, 1992 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп марки ВSS NV34.27.27СТ, 1989 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 належав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9 перебували у кредитній заставі в КБ «ПриватБанку» по кредитному договору №К126-07Ф таким чином ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_5 матеріальної шкоди у великих розмірах та позбавив КБ «Приватбанк» можливості звернути стягнення на вищевказаній предмети застави, оскільки ОСОБА_1 вказаний автомобіль не реалізовував, тому що не був його власником, а власником був ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, наявного в матеріалах справи (а.с.10 т.1). Однак ОСОБА_1 ввів в оману потерпілого ОСОБА_6 і під приводом продажу неналежного йому вантажного автомобіля МАЗ та причіпу шляхом обману та зловживання довірою отримав від потерпілого ОСОБА_6 кошти у сумі 15000 доларів США, які використав для власних потреб.

Відповідно до Пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року N 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 8 (v0008700-09) від 12.06.2009року, суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на декілька статей кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист. Призначене за

сукупністю злочинів покарання не повинне бути більш суворим, ніж максимальне покарання, передбачене санкцією статті (санкцією частини статті) КК ( 2341-14 ), за якою було кваліфіковане кримінально каране діяння у постанові про притягнення особи як обвинуваченого і в обвинувальному висновку.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати з ч.4 ст.190 КК України на ч. 3 ст.190 КК України за епізодом від 25 жовтня 2007року, як шахрайство, вчинене у великих розмірах.

Обираючи міру покарання підсудному у відповідності до ст.65 КК України суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних ним злочину, дані особистості: ОСОБА_1 у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на "Д" обліку не перебуває (а.с.34 т.2), по місцю проживання характеризується позитивно (а.с.35 т.2), раніше не судимий (а.с.41 т.2).

Обставини , які пом'якшують або обтяжують відповідальність підсудного - відсутні.

За таких обставин, беручи до уваги характеристику підсудного та інші обставини справи, суд враховуючи вчинення підсудним злочину вперше, та відсутність обставин, які б обтяжували підсудному відповідальність, що суттєво знижує суспільну небезпеку вчиненого підсудним злочину, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також з урахуванням впливу призначеного покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання та попередження скоєння злочинів підсудним в майбутньому, на думку суду дані обставини дають підстави вважати, що виправлення та перевиховання підсудного можливе в умовах без ізоляції його від суспільства і до нього необхідно обрати покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії у вигляді позбавлення волі із наданням на підставі ст.75 КК України іспитового строку і покладенням на нього обов'язків у відповідності до ст.76 КК України.

Окрім того, органом досудового слідства підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що у відповідності до договору застави від 05 жовтня 2007 року для забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору №К126-07Ф від 05.10.2007 року укладеним між КБ «ПриватБанк» та позичальником ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2 передала в заставу товар на складі, який розташований по АДРЕСА_2, а саме: 62.49 тон нітроамофоски по ціні 190 грн за 1 тону на суму 118731 грн., 90 тон цементу марки АШ-400 по ціні 800 грн. за 1 тону на суму 72000 грн. на загальну суму 190731 грн. (190731/200 = 953.655 соціальні податкові пільги станом на 2007 рік), які в подальшому в період жовтня-грудня 2007 року за попередньою змовою з ОСОБА_1 без згоди КБ «ПриватБанк» повторно реалізували заставне майно, а виручені кошти використали для власних потреб.

Внаслідок своїх шахрайських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволоділи правом ПАТ КБ «ПриватБанк» на кошти від реалізації заставного майна чим заподіяли даній банківській установі матеріальної шкоди у особливо великих розмірах.

Дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.4 ст.190 КК України за кваліфікуючими ознаками як придбання права на чуже майно шляхом обману(шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Підсудна ОСОБА_2 в судовому засіданні вину заперечила та на підставі ст.63 Конституції України відмовилася від дачі пояснень в суді про що подала відповідну письмову заяву (Т.2 а.с.147).

Підсудний ОСОБА_1 вину заперечив, пояснення давати відмовився в порядку ст.63 Конституції України.

Адвокат підсудних ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що її підзахисні жодних злочинів не вчиняли. Органом досудового слідства не враховано, що ОСОБА_1 не є власником вантажного автомобіля МАЗ та причіпа, оскільки їх власником є ОСОБА_4 Ці обставини

підтверджуються матеріалами справи. А тому ОСОБА_1 не міг продати вказане майно. Автомобіль із власності ОСОБА_4 не вибував, і наразі вилучений банком без належних на то підстав.

Крім того захисник зазначила, що ОСОБА_2 реалізувала товар, який перебував у заставі, оскільки такий є нетривалого зберігання. Вказані дії не є злочином, оскільки це цивільно-правові відносини. Просила підсудних виправдати за відсутності в їх діях складу злочину.

При викладених обставинах, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній склад злочину за ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючою ознакою, як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою виходячи з наступного.

Доказами, що слугували кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вказаною ч.4 ст. 190 КК України є вартість товару на складі, а саме: 62.49 тон нітроамофоски по ціні 190 грн. за 1 тону на суму 118731 грн., 90 тон цементу марки АШ-400 по ціні 800 грн. за 1 тону на суму 72000 грн., на загальну суму 190731 грн. та мотивація обвинувачення про позбавлення ПАТ КБ «Приватбанк» можливості звернення на предмет застави товару на складі належного ОСОБА_2, оскільки підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 реалізували предмет застави без згоди банку, та матеріалами справи.

Обвинувачення та кваліфікації дії ОСОБА_1 ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 КК України у цій частині є необґрунтованим, оскільки як встановлено судом шкоду потерпілому (ПАТ КБ «Приватбанк») на суму 190731 гривень (у особливо великих розмірах) діями ОСОБА_1, та ОСОБА_2 в розумінні ст.28 КПК України, не було завдано, тяжкі наслідки не заподіяно, що стверджується матеріалами справи. Договором застави товару на складі передбачена цивільно-правова відповідальність за порушення заставодавцем забов'язань встановлених договором застави від 05.10.2007року (п.18 договору), зокрема за здійснення відчуження застави без письмової згоди Заставодержателя (п.17.7 договору).

Так, згідно п.18 договору застави від 05.10.2007року у разі порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 17.1 (в день укладення цього договору застрахувати предмет застави на користь заставодержателя від ризиків), 17.4 (у разі пошкодження, знищення, втрати відновити або замінити в термін трьох днів іншим майном), 17.7 (не передавати предмет застави в оренду, лізигн, безоплатне користування, не здійснювати йог відчуження або інше розпорядження без письмової згоди заставодержателя), 17.8 (не передавати предмет застави у наступну заставу), 17.9 (при наявності письмового дозволу заставодержателя заставодавець має право відчужувати предмет застави) цього договору , він сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 30% від вартості предмету застави.

Вказані дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не утворюють склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Так, об'єктивна сторона цього злочину полягає у заволодіння чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Реалізовуючи цемент та нітрофоску, які перебували в заставі ОСОБА_2 скористалася своїми правомочностями власника щодо володіння, користування та розпорядження власним майном. Застава товару не позбавляє заставодавця права власності і не передає права власності заставодержателю. Крім того, за продаж заставодавцем товару в заставі без дозволу заставодержателя згідно умов договору застави від 05.10.2007 року передбачена цивільно-правова відповідальність - заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 30% від вартості предмету застави (п.18 Договору).

За вказаних обставин у діях підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вказаним епізодом відсутній склад злочину тому підсудні за ч.4 ст.190 КК України підлягають виправданню.

Вирішуючи заявлені на досудовому слідстві позови ОСОБА_6 та ПАТ КБ "Приватбанк" суд виходить з наступного.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 на суму 120000 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Вирішуючи даний заявлений цивільний позов суд виходить з наступного.

Статтею 55 Конституції України закріплене право на судовий захист від протиправних посягань. Згідно ч.1 ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Пунктом 4 ст. 64 КПК України передбачено, що характер і розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Згідно п.5 та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 31.03.1989, №3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК. Вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Згідно ст.1166, 1167, 1168 ЦК України, матеріальна та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

З врахуванням того, що матеріалами справи доведено спричинення матеріальної шкоди діями підсудного ОСОБА_1 в розмірі 15000 доларів США, що по курсу Національного Банку України станом на 25.10.2007року становить 75750грн., а тому суд вважає що заявлений потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов відносно матеріальної шкоди розмірі 120000грн. підлягає частковому задоволенню, оскільки правових підстав для стягнення з підсудного матеріальної шкоди понад встановлений розмір матеріальної шкоди у сумі 75750 грн. у суду немає.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, яку потерпілий ОСОБА_6 оцінив в 10000 грн., суд виходить з того, що за загальним правилом розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦПК України).

Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 22 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно Листа Мінюсту України від 13.05.2004, № 35-13/797 "Методичні рекомендації "Відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно приписів Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Всі вищенаведені обставини в дотримання вимог ст.23 ЦК України враховуються судом при з'ясуванні питання про обґрунтованість заявленого цивільним позивачем розміру моральної шкоди. Тому на підставі всього вищенаведеного, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем в сумі 10 тисяч гривень розмір моральної шкоди є завищеним. З врахуванням принципів законності та справедливості вимоги цивільного позову в частині моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 5000 гривень.

Цивільний позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 717895,70грн. завданої шкоди.

Заявлений позов мотивовано тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 05.10.2007 року укладено кредитний договір № К126-07/Ф згідно якого ПАТ КБ "Приватбанк"надав кредит у розмірі 25 000 Доларів США на термін до 04.10.2010 р., а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № К126-07/Ф 05.10.2007 року, ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_4 уклали договір

застави автотранспорту від 05.10.2007 року. Предметом договору застави автотранспорту є надання заставодавцем (майновим поручитель) ОСОБА_4 в заставу автотранспорту: автомобіль марки „МАЗ-54323", 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 загальною вартістю 55550,00 грн., даний автомобіль належить ОСОБА_4, на праві власності, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_9 виданий РЕВ ДАІ м. Виноградів, хоча фактичним власником даного транспортного засобу являється ОСОБА_1 Також в забезпечення зобов'язання за кредитним договором від 05.10.2007 року, Приватбанк і ОСОБА_2 уклали договір застави товару, що знаходився на складі від 05.10.2007 року. Предметом договору застави майна є надання заставодавцем (майновим поручителем) ОСОБА_2, в заставу майно: "Нітроамофоска" 62,49 тонна, ринкова вартість 118 731,00 грн., Цемент м.АШ-400 90,00 тонна, ринкова вартість 72 000,00 грн., дане майно належить ОСОБА_2, на праві власності, що підтверджується Довідкою № 4 від 04.10.2010 року.

В ході відпрацювання проблемних кредитів, було встановлено, що ОСОБА_1 за попередньою змовою ОСОБА_2 порушили умови кредитного договору № К126-07/Ф від 05.10.2007 року та договорів застави, самовільно без повідомлення банку і відповідного дозволу, який передбачений п.17.7. не передавати Предмет застави в оренду (майновий найом), у лізинг, у спільну діяльність або у безоплатне користування, не здійснювати його відчудження або інше розпорядження Предметом застави без письмової згоди Заставо держателя, п. 17.8. не передавати Предмет застави в наступну заставу договору застави автотранспорту від 05.10.2007 року та Договору застави майна від 05.10.2007 року, незаконно реалізували заставний автомобіль марки „МАЗ-54323", 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1., та заставне майно: "Нітроамофоска" 62,49 тонна, ринкова вартість 118 731,00 грн., цемент м. АШ-400 90,00 тонна, ринкова вартість 72 000,00 грн., а виручені кошти використали для власних потреб, чим позбавили ПАТ КБ "Приватбанк" можливості звернути стягнення на вище зазначені предмети застави.

Внаслідок незаконних дій громадян ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було завдано матеріальну шкоду ПАТ КБ „Приватбанк" , яка станом на 31.05.2012 року складає - 717 895.70 грн. На даний час зобов'язання за кредитним договором № К126-07/Ф від 05.10.2007 року не виконуються, кредит є простроченим.

Заборгованість по договору № К126-07/Ф від 05.10.2007 року укладеному між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 станом на 31.05.2012 року складає: 89821.17 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 31.05.2012 року-7.9925, становить - 717 895.70 грн., зокрема:

1. Сума заборгованості по основному боргу - 16 892.81 доларів США

2. Сума заборгованості відсоткам - 21 595.08 доларів США.

3. Сума заборгованості по пені - 41 725.83 доларів США.

4. Сума заборгованості по комісії - 9 607.45 доларів США.

По даному факту порушено кримінальну справу № 3324611 за ознаками ч. ст. 190 КК України.

У зв'язку з цим ПАТ КБ "Приватбанк" просить стягнути з винних осіб шкоду у сумі 717895,70 грн.

Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд виходить з того, що розмір шкоди завданої злочином підлягає доказуванню. Із змісту заявленого цивільного позову вбачається, що цивільний позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з підсудних заборгованість за кредитним договором в розмірі 717895,70грн, а не шкоду, завдану злочином. Суд констатує, що вказані збитки не є матеріальною шкодою від злочину у розумінні ст.28 КПК України. Питання про стягнення вказаної заборгованості слід вирішувати в порядку цивільного судочинства шляхом подачі позову.

Відповідно ч.3 ст.328 КПК України при виправдані підсудного за відсутності в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду. За вказаних обставин, заявлений цивільний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без розгляду.

Питання про речові докази вирішити у порядку ст.81 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА _1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить новий злочин.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

ОСОБА _1 за ч.4 ст. 190 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА _2 за ч.4 ст. 190 КК України виправдати за відсутністю в її діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - скасувати.

Накладений арешт на майно підсудної ОСОБА_2 - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на користь ОСОБА_5, мешканця АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, - 75750грн. (сімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень) матеріальної шкоди та 5000 (п'ять тисяч гривень) моральної шкоди.

У задоволенні решти цивільного позову ОСОБА_5 - відмовити.

Цивільний позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2- залишити без розгляду.

Речові докази які зберігаються в матеріалах кримінальної справи (а.с.126-128 Т.1), залишити в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, через районний суд.

Головуючий

В. В. Леньо