КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3979/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаммер гмбх" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року позов ТОВ "Хаммер гмбх" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у М.Чернігові Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року №0005132320

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів неправомірності визначення позивачем зобов»язання по податку на прибуток за перевіряємий період відповідачем суду не надано, а відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 3.1 ст.3, п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2. п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) є безпідставними, у зв»язку з чим оспорюване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Вбачається з матеріалів справи та встановленол судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у м.Чернігові 29.11.2012р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаммер гмбх" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в податковій звітності з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року по взаємовідносинам з TOB «МЕГА МАКС ПЛЮС». За результатами перевірки було складено акт № 2504/22/32601708 від 29.11.2012р. (Надалі - Акт перевірки)

В Акті перевірки відповідачем зазначені порушення позивачем п. 3.1 ст. З, п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2. п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 450145 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 450145 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005132320 від 12 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 450145 грн., а саме: 450145 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями.

Також встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріфалів справи, що 01.03.2011р. між ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" (постачальник) та ТОВ"Хаммер гмбх" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №145, яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах, передбачених договором. Сторони домовились, що поставки товару будуть здійснювати окремими партіями. Конкретні умови поставок окремих партій товару визначаються в погоджених сторонами заявках, товарних накладних.

За п.3.1 вказаного договору поставка товару здійснюється на умовах доставки на склад покупця силами продавця, а п.4.3 договору передбачено, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється покупцем, в момент її отримання у місці поставки, відповідно до накладних, виписаних постачальником на фактично поставлену кількість продукції. Факт приймання товару за кількістю та якістю підтверджується підписанням покупцем відповідних накладних на отриману партію продукції.

Встановлено, що відповідно до укладеного договору і на виконання умов такого, постачальник передав покупцю документи, що відносяться до товару, а саме: видаткова накладна №14 від 01.03.2011р. податкові накладні, видаткова накладна №15 від 01.03.2011р. , податкові накладні. Податкові накладні були включені до реєстру отриманих податкових накладних, а оплата позивачем отриманих від TOB "МЕГА МАКС ПЛЮС" товарів підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Судом з матеріалів справи встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" товар був використаний у господарській діяльності товариства і в подальшому реалізований TOB «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» згідно договору поставки товарів та надання послуг №20738 від 01.04.2012 року та TOB «Епіцентр К» згідно укладеного договору поставки №1319/АГ/10 від 01.04.2010 року та договору про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) №1320/АГ/10 від 01.04.2010 року, що підтверджується видатковими накладними №3111315 від 18.03.2011 р. (том№1 а.с. 189), №3111394 від 22.03.2011 р. (том №1 а.с. 187-188), №3111428 від 23.03.2011 р. (том №1 а.с. 190), №3111426 від 23.03.2011 р. (том №1 а.с. 191), №3111424 від 23.03.2011 р. (том №1 а.с.192), №3111421 від 23.03.2011 р. (том №1 а.с.193), №3111408 від 23.03.2011 р. (том №1 а.с.194), №3111402 від 23.03.2011 р. (том №1 а.с.195), №3111403 від 23.03.2011 р. (том№1 а.с. 196), №3111400 від 23.03.2011 р. (том№1 а.с.197).

Для господарської діяльності, зокрема для зберігання товару позивачем орендуються склади склади за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Мила, вул.Комарова, 23-є, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення №1 від 01.02.2011р., та орендується автотранспорт, яким позивачем доставляється товар своїм контрагентам, що підтверджується договорами оренди автомобілів від 30.09.2010 р. №ДХТ113,№ДХТ112,№ДХТ111,№ДХТ109, від 17.04.2012 р. №ДХТ12/38, від 01.10.2012 р. №ДХТ12/81, №ДХТ12/79 (том №1 а.с.143-144, 146-147, 149-150, 152-153, 155-156, 158-162).

Тобто, як вірно вказано судом першої інстанції, TOB "Хаммер ГМБХ" має первинні документи, які належить складати залежно від його зобов'язань в господарських операціях, та має для цього необхідні фізичні та технічні можливості: на підприємстві працює 47 осіб, орендуються офісні та складські приміщення, а також транспортні засоби для здійснення поставки товару чисельним контрагентам, з якими працює позивач.

Щодо договору купівлі-продажу між позивачем та TOB "МЕГА МАКС ПЛЮС" №145 від 01.03.2011 р. суд вважає, що дана господарська операція мала реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних (т.2 а.с.23-47), відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності TOB "Хаммер ГМБХ", наявні всі належні первинні документі, які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, а також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (норми якого діяли на момент виникнення правовідносин, далі - Закон) передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: - суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; - суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, до складу яких включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. (пп.5.2.1, п.5.2., п.5.1 ст.5 Закону)

Тобто, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до приписів абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом першої інстанції, з чим повністю погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду, що в наявності у позивача по перевіряємим операціям є всі необхідні документи(в тому числі і первинні) на підставі яких позивачем за перевіряємий період, відповідно до вищевказаних норм Закону сформовано валові витрати в господарських операціях, що стали об»єктом перевірки.

Більш того, як вірно акцентовано увагу судом першої інстанції, довідкою №53 від 13.01.2012 року про результати зустрічної звірки TOB "МЕГА МАКС ПЛЮС" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. було підтверджено реалізацію TOB "МЕГА МАКС ПЛЮС" товарів TOB "Хаммер гмбх" згідно видаткових накладних №14 та №15 від 01.03.2011 р. на суму 360116,17 грн. Звіркою TOB "МЕГА МАКС ПЛЮС" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, серед яких зазначена і господарська операція з TOB "Хаммер ГМБХ"

Вказаною довідкою спростовані факти, викладені в акті від 05.08.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки TOB "МЕГА МАКС ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 р, по 31.03.2011 p., складеному Державною податковою інспекцією в Печерському районі, на який як на єдиний доказ порушення законодавства з боку позивача, посилається відповідач.

Тому є вірним висновок суду першої інстанції, що надані позивачем в судовому засіданні документи повністю підтверджують факт поставки та передачі товару від TOB "МЕТА МАКС ПЛЮС", а тому позивачем правомірно визначено податок на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року по взаємовідносинам з TOB "МЕГА МАКС ПЛЮС".

Також, реальне виконання умов договору №145 від 01.03.2011року, укладеного позивачем з його контрагентом - ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" та фактична поставка товарів TOB «МЕГА МАКС ПЛЮС» позивачу підтверджено і судовими рішеннями: постановою Чергінівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року по справі № 2а/2570/309/2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, що також слід взяти до уваги з огляду на положення ч.1 ст.72 КАС України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб»єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного належного доказу щодо обставин, зазначених в Акті перевірки, а відтак, укладення договору та фактичне його виконання контрагентом для Позивача і правомірність формування позивачем зобов»язань з податку на прибуток за перевіряємий період не спростовано.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.