ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2013 р. м. Київ К/800/452/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Черпака Ю.К.,

суддів: Головчук С.В., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними дій щодо розгляду скарг та відшкодування шкоди в розмірі 5000000 грн,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року,

встановив:

У серпні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Президента України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання повноважень, передбачених статтею 102 Конституції України, визнання незаконними дій щодо розгляду заяв і скарг, відшкодування шкоди в розмірі 5000000 грн.

Позов обґрунтував тим, що Президент України не виконує покладені на нього Конституцією України функції гаранта дотримання конституційних прав громадян, безпідставно не розглянув його заяви і скарги на дії посадових осіб органів державної влади, що призвело до порушення його прав та моральних страждань, які він оцінює в розмірі 5000000 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державне казначейство України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Президента України із заявами і скаргами (від 03.11.2005 р., від 12.11.2005 р., від 26.12.2005 р., від 27.01.2006 р., від 12.03.2007 р., від 28.06.2007 р.) з вимогами про поновлення його порушених прав на житло та притягнення винних осіб до відповідальності.

Службою з питань звернень громадян Секретаріату Президента України заява позивача від 12.03.2007 р., в якій, зокрема, ставилось питання про рух цивільної справи у Верховному Суді України, надіслана для розгляду за належністю до Верховного Суду України, інші звернення - до прокуратури Одеської області з проханням повідомити заявника про результати розгляду.

Відповіді на звернення ОСОБА_1 надані Верховним Судом України в листах від 02.04.2007 р. і від 20.04.2007 р., Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини в листі від 17.11.2005 р., прокуратурою Одеської області в листах від 10.01.2006 р., від 23.01.2006 р. і від 26.04.2007 р.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності; скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 28 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснює, зокрема, Президент України. Повноваження Президента України встановлені статтею 106 Конституції України, яка не передбачає обов'язку Президента України особисто перевіряти заяви чи скарги, надавати на них відповіді. В рішеннях Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року № 19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року № 21-рп/2008 зазначалось про те, що законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Таким органом за Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1445/2005 "Про створення Секретаріату Президента України" був Секретаріат Президента України, який за своїм статусом є юридичною особою (пункт 16 Указу Президента України від 4 листопада 2005 року № 1548/2005 "Питання Секретаріату Президента України").

Зазначеними указами Президента України встановлені основні завдання цього органу, в тому числі: організація прийому громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснення обліку і аналізу таких звернень. На основі аналізу звернень Секретаріат Президента України розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.

Таким чином, розгляд звернень організовував Секретаріат Президента України, а не особисто Президент України, який не отримував звернення ОСОБА_1

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

З огляду на те, що позивач не навів обставин, які б свідчили про неправомірність дій Президента України щодо розгляду звернень, які правомірно надіслані до відповідних органів для перевірки в межах їх компетенції викладених в них фактів та вжиття заходів до захисту прав, свобод і інтересів заявника, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Черпак Ю.К.

Судді:

Головчук С.В.

Пасічник С.С.