ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 2а/803/979/13

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Матвійчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 з 2001 року працював провідним спеціалістом в відділі мисливського господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, а з 2003 року на посаді головного спеціаліста даного відділу. В 2005 році прийняв присягу державного службовця та йому присвоєно 12 ранг державного службовця. Вказує, що з 10.03.2010 року по 26.07.2010 року він проходив лікування в Волинській обласній клінічній лікарні, після чого був направлений на МСЕК. Згідно довідки МСЕК серії ВЛН №0056458 йому встановлена друга група інвалідності. Крім того, за висновком лікарів йому протипоказана робота з фізичним та психоемоційним навантаженням.

19.08.2010 року позивач отримав лист, в якому керівництво управління пропонувало йому пройти позачерговий медичний огляд. Однак, позивач не пройшов медичного огляду, оскільки відповідно до довідки МСЕК він визнаний працездатним, а згідно вимог до своєї професії він не зобов'язаний проходити позачерговий медичний огляд. При цьому зазначає, що вказана вимога відповідача суперечить ст.17 Закону України "Про охорону праці" та положенням галузевої Угоди, укладеної між Державним комітетом лісового господарства України та профспілкою працівників лісового господарства України на 2010-2011 роки, яка зареєстрована в Міністерстві праці та соціальної політики України від 29.03.2010 року.

Також, в порушення вимог ч.2 ст.40 КЗпП України адміністрацією при звільнені не було запропоновано йому переведення на іншу роботу, а актів про відсутність вакантних посад в управлінні ніхто не складав та він їх не підписував. Також зазначає, що в день звільнення до відділу кадрів ним подана індивідуальна програма реабілітації інваліда №804 від 11.10.2010 року, в якій зазначено, що він може працювати на посаді інженера лісового господарства, яка за обсягом роботи, фізичним та психоемоційним навантаженням є ідентичною займаній ним посаді до звільнення.

Однак, наказом №61-к від 11.10.2010 року позивач був звільнений з займаної посади на підставі п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Позивач вважає наказ про його звільнення незаконним, прийнятим із порушенням вимог чинного законодавства, Закону України "Про реабілітацію інвалідів", у зв'язку із чим підлягає скасуванню, а тому просить поновити його на роботі на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути в його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

30 квітня 2013 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить поновити його на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток з урахуванням страхового стажу за час вимушеного прогулу до моменту повного розрахунку, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, а саме ст.44 КЗпП України стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.

В судовому засідання позивач позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у заперечення на позовну заяву від 05.01.2011 року та додаткових пояснень від 21.01.2011 року в яких зазначила, що основною підставою для звільнення ОСОБА_1 була довідка МСЕК в якій було зазначено, що позивачу протипоказана робота із фізичними та психоемоційними навантаженнями та індивідуальна програма реабілітації інваліда №804 від 11.10.2010 року, в якій чітко зазначено, що позивач може працювати інженером лісового господарства, а не головним спеціалістом відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу, одним з основних посадових обов'язків якої, зокрема є постійне проведенням рейдів з обов'язковим використанням табельної зброї для охорони державного мисливського фонду, як це передбачено посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Акцентувала увагу суду на тому, що посади інженер лісового господарства та головний спеціаліст відділу мисливського господарства - це дві різні посади, з різним функціональними та посадовим обов'язками. При цьому зазначила, що на момент звільнення позивача з роботи в управлінні було три вакантних посади, які вимагали економічної і бухгалтерської освіти. Про що було складено акти від 11.10.2010 року та що також підтверджується штатними розписом. Крім того вказала, що оскільки за позивачем було закріплено табельну зброю та одним з основних посадових обов'язків якого є постійне проведенням рейдів з обов'язковим використанням табельної зброї для охорони державного мисливського фонду, а згідно довідки МСЕК ОСОБА_1 протипоказана робота із фізичними та психоемоційними навантаженнями, тому вважає звільнення позивача на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України правомірним. У зв'язку з чим, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що з 2001 року позивач працював на посаді провідного спеціаліста відділу мисливського господарства Волинського обласного управлінні лісового та мисливського господарства.

04.01.2005 року ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця та наказом Волинського обласного управлінні лісового та мисливського господарства №5-к від 04 січня 2005 року йому присвоєно 12 ранг державного службовця.

З матеріалів справи вбачається, що з 19.09.2007 року наказом Волинського обласного управлінні лісового та мисливського господарства №47-к від 18.09.2007 року ОСОБА_1 прийнято провідним спеціалістом відділу мисливського господарства згідно переводу за конкурсним відбором, а з 18.11.2008 року згідно наказу №58-к від 17.11.2008 року позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу мисливського господарства Волинського обласного управлінні лісового та мисливського господарства.

У зв'язку із змінами в штатному розписі, наказом №31-к від 01.07.2010 року "Про призначення в зв'язку зі змінами в штатному розписі" ОСОБА_1 з 01.07.2010 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 10.03.2010 року по 26.07.2010 року проходив лікування в Волинській обласній клінічній лікарні, після чого був направлений на МСЕК.

Згідно довідки МСЕК від 26.07.2010 року серії ВЛН №0056458 позивачу встановлена друга група інвалідності і протипоказана робота із фізичними та психоемоційними навантаженнями.

19.08.2010 року позивачу було вручено лист-повідомлення про те, що він у тижневий термін зобов'язаний пройти медичну комісію та направлення на позачерговий медичний огляд працівників певних категорій. Однак, ОСОБА_1 відмовився проходити вищезазначену комісію, про що 10.09.2010 року заступником начальника відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу Люшуком Р.В. та іншими спеціалістами ВОУЛМГ складено акт про відмову від дачі пояснень та проходження медичної комісії позивачем.

У зв'язку з чим, 23.09.2010 року керівник управління звернувся до голови профкому про розгляд питання щодо надання згоди на звільнення з займаної посади ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я.

В вересні 2010 року на засіданні профкому первинної профспілкової організації ВОУЛМГ, позивачу було запропоновано пройти медичний огляд до 08.10.2010 року, а також членом профкому Поперецькою Н.О. повідомлено про наявні вільні вакантні місця, які потребують бухгалтерської та економічної освіти, що підтверджується штатним розписом та про що було складено акт від 11.10.2010 року.

В подальшому, розгляд питання щодо надання згоди на звільнення з займаної посади ОСОБА_1 перенесено на 08.10.2010 року, що також підтверджується протоколом засідання №4 від 28.09.2010 року.

З протоколу засідання профкому №5 від 08.10.2010 року вбачається, що у зв'язку з ненаданням ОСОБА_1 довідки про проходження комісії по проведенню медичних оглядів працівників певних категорій, оскільки останній відмовився від її проходження, профкомом надано згоду на звільнення з займаної посади ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу, на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я, що перешкоджає продовжувати дану роботу.

11.10.2010 року ОСОБА_1 представлено індивідуальну програму реабілітації інваліда, із якої вбачається, що він може працювати інженером лісового господарства.

Наказом № 61-к від 11.10.2010 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи із 11.10.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ №61-к від 11.10.2010 року "Про звільнення ОСОБА_1."

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства з 11 жовтня 2010 року.

Стягнуто з Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5 828 ( п'ять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 02 копійки.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства з 11 жовтня 2010 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2 123 (дві тисячі сто двадцять три) гривні 77 копійок звернута до негайно виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 року апеляційну скаргу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства - залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року в справі №2а-3529/10/0370 - залишено без змін.

Також, судом встановлено, що на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року, наказом №29-к від 07.09.2012 року було поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства з 11.10.2010 року. При цьому, 07.09.2012 року начальником управління видано наказ №30-к, відповідно до якого у зв'язку з технічною помилкою у наказ від 11.10.2010 року №61-к "Про звільнення ОСОБА_1." внесено виправлення, а саме вказано "звільнити ОСОБА_1 головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу 11 жовтня 2010 року згідно ч.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я" .

Наказом Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства №53-к від 03.12.2012 року, ОСОБА_1 головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу звільнено з 03.12.2012 року з займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, як інваліда другої групи.

Поряд з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2013 року касаційну скаргу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства - задоволено частково, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідачем при звільнені ОСОБА_1 головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства дотримано вимоги чинного законодавства України, зокрема положень статей Кодексу законів про працю України, Закону України "Про реабілітацію інвалідів" та Закону України "Про основи соціальної захищеності інваліда в Україні", виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом №61-к від 11.10.2010 року "Про звільнення ОСОБА_1." позивач був звільнений з посади головного спеціаліста відділу мисливського господарства на підставі п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Наказом начальника управління №30-к від 07.09.2012 року, в наказ від 11.10.2010 року №61-к "Про звільнення ОСОБА_1." у зв'язку з технічною помилкою внесено виправлення, а саме вказано "звільнити ОСОБА_1 головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу 11 жовтня 2010 року згідно ч.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я" .

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відносини, пов'язані з проходженням державної служби регулюються Кодексом законів про працю України та Законом України "Про державну службу".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державне службу" №3723 від 16.12.1993 року, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, згідно п.6 ч.1 ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Так, згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу", державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП України, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Згідно з п.4 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.07.2010 року ОСОБА_1 працював у Волинському обласному управлінні лісового та мисливського господарства на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу, згідно штатного розпису визначеного наказом №31-к від 01.07.2010 року "Про призначення в зв'язку з змінами в штатному розписі".

Згідно посадової інструкції головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу, основним обов'язками є: організовує роботу з обліку охорони державного мисливського фонду, а також мисливського нагляду; забезпечує виконання заходів щодо відтворення і раціонального використання запасів диких звірів і птахів; контролює діяльність користувачів щодо експлуатації мисливських угідь, організації проведення полювання, розвитку мисливського спорту, виконання встановленого законодавством порядку заготівлі, переробки і торгівлі продукцією мисливства; здійснює охорону державного мисливського фонду шляхом проведення рейдів з обов'язковим використанням табельної (відомчої) зброї та інше.

Як встановлено судом, наказами Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства №3 від 14.01.2008 року та №112 від 30.07.2009 року надано право носіння і використання табельної зброї при виконанні службових обов'язків, зокрема ОСОБА_1 провідному спеціалісту відділу мисливського господарства, револьвер "Наган" НОМЕР_2 та автомат АКМС НОМЕР_1.

З наявної в матеріалах справи довідки МСЕК від 26.07.2010 року серії ВЛН №0056458 вбачається, що позивачу в 2010 році встановлена друга група інвалідності і протипоказана робота із фізичними та психоемоційними навантаженнями.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвалідність і ступінь втрати здоров'я повнолітніх хворих встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, а неповнолітніх - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Частиною 9 вказаної статті передбачено, що медико-соціальні експертні комісії, зокрема, визначають ступінь обмеження життєдіяльності особи; стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання; види трудової діяльності, рекомендовані для інваліда за станом здоров'я.

Так, згідно поданої ОСОБА_1 індивідуальної програми реабілітації інваліда №804 від 11.10.2010 року вбачається, що в розділі види професій і спеціальності, доступні за станом здоров'я, зазначена посада - інженер лісового господарства.

З дослідженої судом, посадової інструкції інженера лісового господарства вбачається, що основними завданнями та обов'язками є забезпечення підприємства всіма необхідними для його виробничої діяльності лісосировинними ресурсами; керує розробкою поточних і перспективних програм постачання підприємства лісосировинними ресурсами; забезпечує складання у встановлені строки заявок на лісосировинні ресурси, бере участь в укладенні договорів щодо постачання підприємств лісосировинними ресурсами, сприяє здійсненню заходів, спрямованих на економію лісосировинних ресурсів і раціональне використання відходів лісо продукції, забезпечує своєчасне складання звітності про виконання програм постачання підприємства лісосировинними ресурсами та інше.

З аналізу положень посадових інструкцій головного спеціаліста відділу мисливського господарства, охорони і захисту лісу та інженера лісового господарства, судом встановлено, що це дві різні посади, з різними функціональними та посадовими обов'язками, хоча й за схожими кваліфікаційними вимогами.

Крім того, ст.23 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, організаціями, у яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Стаття 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інваліда в Україні" передбачає, що право працювати на підприємствах, в організаціях та установах або займатися підприємницькою діяльністю, інваліди реалізують з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Таким чином, враховуючи те, що у довідці МСЕК від 26.07.2010 року зазначено, що позивачу протипоказана робота з фізичним та психоемоційним навантаженням, а посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу мисливського господарства охорони і захисту лісу передбачено, зокрема, постійне проведення рейдів з обов'язковим використанням табельної зброї для охорони державного мисливського фонду, що на думку суду, є неприпустимим при прямому протипоказанні фізичного та психоемоційного навантаження, а відтак, суд вважає, що позивач не може продовжувати службу на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства охорони і захисту лісу за станом здоров'я, що, зокрема, також підтверджується індивідуальною програмою реабілітації інваліда.

Крім того, враховуючи те, що позивачу була протипоказана робота з фізичним та психоемоційним навантаженням, а в індивідуальній програмі реабілітації інваліда чітко визначена посада, яку він може займати - інженер лісового господарства, тому суд погоджується з позицією відповідача щодо не можливості позивачем безпечно для свого здоров'я виконувати свої безпосередні посадові обов'язки, пов'язані з охороною державного мисливського фонду.

Як визначено в ухвалі Вищого адміністративного суду від 02.04.2013 року у даній справі, саме до компетенції комісії з проведення медичних оглядів лікувально-профілактичних закладів за участю лікарів, які пройшли підготовку з професійної патології належить вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу.

Проте, позивачем ні відповідачу під час звільнення, ні суду не надано доказів можливості продовжувати роботу на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства, охорони і захисту лісу, в той час як відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для проходження позивачем медико-соціальної експертної комісії, а відтак і з'ясування обставин можливості позивачем продовжувати роботу на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства охорони і захисту лісу, однак останній відмовився проходити таку комісію.

Поряд з тим, в індивідуальній програмі реабілітації інваліда №804 від 11.10.2010 року, чітко зазначено, що позивач може працювати на даний час лише на посаді - інженера лісового господарства, оскільки згідно класифікатора професій ДК 003:2005, який затверджений та набрав чинності згідно наказу Держспоживстандарт України №375 від 26.12.2005 року, інженер лісового господарства та спеціаліст мисливського господарства (технік) це дві зовсім різні спеціальності, як по посадових інструкціях так і по класифікатору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема штатним розписом ВОУЛМГ, що діяв з 01.07.2010 року, посада інженера лісового господарства на момент звільнення позивача відсутня, що також встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2013 року у даній справі.

Таким чином, позивачем не доведено можливості свого перебування на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства, охорони і захисту лісу, оскільки згідно довідки МСЕК серії ВЛН №0056458 ОСОБА_1 протипоказана робота із фізичними та психоемоційним навантаженням, а в графі види професій і спеціальностей, доступні за станом здоров'я індивідуальної програми реабілітації інваліда №804 від 11.10.2010 року чітко визначено посаду - інженер лісового господарства.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно із Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Відповідно до пункту 10 статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" виборний орган первинної профспілкової організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, який є членом діючої на підприємстві, установі, організації профспілки.

З оглянутого судом протоколу №5 від 08.10.2010 року засідання профкому первинної профспілкової організації ВОУЛМГ вбачається, що первинна профспілкова організація, у зв'язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду, надала згоду на звільнення з займаної посади ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу мисливського господарства та охорони ї захисту лісу на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я.

Однак, згідно з п.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2010 року на засіданні профкому первинної профспілкової організації ВОУЛМГ, на якому зокрема був присутній ОСОБА_1, головним спеціалістом відділу економіки та кадрового забезпечення Поперецькою Н.О. було повідомлено позивача про те, що на даний час є вільні вакантні місця, які потребують бухгалтерської та економічної освіти, що також підтверджується наявним в матеріалах справи штатним розписом та інформацією про вільні вакантні місця.

Дані обставини також підтверджуються актом від 11.10.2010 року, в якому вказується, що позивача було усно ознайомлено з наявними на момент його звільнення вільними вакантними місцями та актом від 11.10.2010 року про відмову позивача від ознайомлення з актом від 11.10.2010 року про наявні вакантні місця.

Таким чином, суд вважає, що в ході судового розгляду справи відповідач довів, що ОСОБА_1 протипоказано за станом здоров'я виконання посадових обов'язків, передбачених на посаді головного спеціаліста відділу мисливського господарства охорони і захисту лісу, а також неможливість переведення позивача, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 (далі - постанова Пленуму) та зазначено, що " При розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі."

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача може бути визнане правомірним лише за таких умов: по-перше, документальне підтвердження того, що працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я, по-друге, неможливість переведення позивача, за його згодою, на іншу роботу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу мисливського господарства охорони і захисту лісу є правомірним.

Частиною 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття свого рішення - наказу №61-к від 11 жовтня 2010 року "Про звільнення ОСОБА_1.".

Крім того, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу мисливського господарства охорони і захисту лісу діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством України, а відтак наказ №61-к від 11 жовтня 2010 року "Про звільнення ОСОБА_1." є правомірним.

Враховуючи те, що наказ №61-к від 11 жовтня 2010 року "Про звільнення ОСОБА_1." є законним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги та стягнення моральної шкоди.

Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги та стягнення моральної шкоди слід відмовити повністю.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, Закону України "Про реабілітацію інвалідів", Закону України "Про основи соціальної захищеності інваліда в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги та стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 05 травня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю.Сорока