Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Залеської А.О.

за участі: секретаря Руденко О.М., Тітрової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради, Управління Держкомагенства України в Переяслав-Хмельницькому районі, ОСОБА_2, про визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на частину земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

12.02.2013 р. ОСОБА_1, будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 12 грудня 2011 року, звернулась до суду з вищеназваним позовом та просить визнати частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, який був виданий на ім’я спадкодавця 01 вересня 2006 року та просить визнати за нею право власності на 2/3 частини земельної ділянки по вул. Альтицька, 12-а в м. Переяслав-Хмельницький. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя мала право власності на 2/3 частини житлового будинку по вул. Альтицька,12-а, а відповідно до державного акту її частка у праві власності на земельну ділянку, на якій розміщений цей будинок становить 50%. Інші 50% земельної ділянки за державним актом належать ОСОБА_2, при тому, що її частка в домоволодінні становить 1/3 його частини. Посилаючись на непропорційність розподілу земельної ділянки відповідно до часток житлового будинку, який на ній розміщений, ОСОБА_1 вважає посвідчення такого розподілу в державному акті недійсним.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримала, пояснивши, що ОСОБА_1 на даний час оформила своє право власності на 2/3 частини житлового будинку в порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_3, а тому відповідно до вимог законодавства вона має право на таку ж частину земельної ділянки, на якій розміщений будинок.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник заперечили проти задоволення вимог та пояснили, що ОСОБА_3 є матірю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 До дня смерті ОСОБА_3 проживала разом зі своєю молодшою дочкою ОСОБА_2 в одному будинку по вул. Альтицька, 12-а в м. Переяслав-Хмельницький. Вони удвох мали право часткової власності у цьому будинку. Недивлячись на те, що їх частки у праві власності на будинок були різними, прибудинковою земельною ділянкою вони користувались спільно на рівних правах, умовно поділивши земельну ділянку вільну від забудови на дві рівні частки, а тому за їх спільною заявою до Переяслав-Хмельницької міської ради рішенням міськради № 185 від 28 жовтня 2003 р. їм було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку по вул. Альтицька, 12 в м. Переяслав-Хмельницькому. На ім’я ОСОБА_3 будо видано держаний акт, який посвідчував також і право ОСОБА_2 на 50% земельної ділянки у праві спільної сумісної власності. Таке визначення часток земельної ділянки, між двома її співвласниками, на думку представника, засвідчує дійсне їх волевиявлення, оскільки спору про частки в спільній сумісній власності між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було. Вважає, що ОСОБА_1, як спадкоємець майна ОСОБА_3 має право успадкувати лише належну спадкодавцю частину земельної ділянки, для чого у неї немає ніяких перешкод, а тому позов на думку представника ОСОБА_2 є необґрунтованим та суперечить спадковому праву.

Представник Переяслав-Хмельницької міської ради позовні вимоги не визнала та пояснила, що державний акт видавався на підставі рішення міської ради, яке є чинним до цього часу та яке було прийнято в задоволення спільної заяви двох співвласників будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Представник Управління Держкомагенства України в Переяслав-Хмельницькому районі в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, заслухавши свідків та дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до відомостей, які містяться в свідоцтві про право власності від 24 квітня 1982 року (а.с.9) та свідоцтва про право на спадщину від 24 квітня 1982 року (а.с. 8), виданих та посвідчених державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори, судом встановлено, що ОСОБА_3 мала право власності на 2/3 частини житлового будинку по вул. Альтицька, 12-а в м. Переяслав-Хмельницький. Вказане підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.20)

Відповідно до відомостей, які містяться в свідоцтві про право на спадщину від 24 квітня 1982 року (а.с.8) та договорі дарування від 18 серпня 1983 року (а.с.10), посвідчених державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори, судом встановлено, що ОСОБА_2 мала право власності на 1/3 частини житлового будинку по вул. Альтицька, 12-а в м. Переяслав-Хмельницький. Вказане підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.20)

З показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд встановив, що ОСОБА_2 з 1991 року і до дня смерті своєї матері ОСОБА_3 проживала разом з нею. Весь час вони спільно обробляли земельну ділянку біля хати, умовно розділивши її стежкою на дві рівні частини. Спору про землю між ними не було. При тимчасовій відсутності ОСОБА_2 за місцем свого проживання, половину земельної ділянки обробляла її дочка ОСОБА_6, яка доводилась померлій внучкою та також проживала разом з нею. Певний час ОСОБА_3 мала погане здоров’я, а тому іншу, свою половину вона дозволила обробляти своїй знайомій.

20 жовтня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись з заявою до Переяслав-Хмельницької міської ради про передачу їм у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Альтицька, 12-а в м. Переяслав-Хмельницькому (а.с.5).

28 жовтня 2003 року рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради №185 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передано безкоштовно у спільну сумісну власність присадибну земельну ділянку по вул. Альтицька, 12-а (а.с. 38, 97-100 ).

12 жовтня 2004 року Переяслав-Хмельницьким відділом земельних ресурсів Київської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомзему України по земельних ресурсах» складено ОСОБА_7 про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки площею 0,076 га, яка надається ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 41-42)

09 грудня 2004 року рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради № 141-19-ІУ були затверджені матеріали технічної документації щодо надання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельну ділянку (а.с.48 ).

01 вересня 2006 року на ім’я ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0761 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по вул. Альтицька, 12-а в м. Переяслав-Хмельницькому, де співвласником земельної ділянки зазначено ОСОБА_2 з визначенням належної їй частки у спільній сумісній власності-50% (а.с. 14).

Статтею 116 Земельного кодексу України однією з підстав набуття права власності визначено приватизацію земельних ділянок, які перебувають в користуванні громадян.

За правилами ст. 89 Земельного кодексу України співвласникам житлового будинку може належати земельна ділянка на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до положень ст. 355 Цивільного кодексу України спільна власність має два види: спільна часткова та спільна сумісна. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно ч.2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ окремої частки з земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю, в розумінні ст. 372 ЦК України та ч.4 ст. 89 Земельного кодексу України є правом, а не обов’язком співвласників.

Таким чином, за відсутності попередньої домовленості між співвласниками земельної ділянки про її особливий поділ, діє загальне правило про рівність часток у спільній сумісній власності, закріплене в ч. ч.5 ст. 89 ЗК України та ч. 2 ст. 370 ЦК України.

Судом встановлено, що на момент прийняття Переяслав-Хмельницькою міською радою рішення про передачу земельної ділянки у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та на момент видачі державного акту між цими особами не було домовленості про поділ земельної ділянки відповідно на 2/3 та 1/3 частини та про виділ конкретних часток в натурі. Навпаки, співвласники будинку на рівних правах володіли прибудинковою земельною ділянкою.

Рішення Переяслав-Хмельницької міської ради №185 від 28 жовтня 2003 року та виданий 01 вересня 2006 року на його підставі державний акт серії ЯБ № 318903 не оскаржувалися заінтересованими особами ОСОБА_3Я та ОСОБА_2, що свідчить про їх згоду на набуття у спільну власність земельної ділянки на рівних правах та в рівних частинах.

Як встановлено, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули право власності на земельну ділянку в порядку, визначеному ст. 118 Земельного кодексу України, їх право власності посвідчено відповідним державним актом, виданим повноважними органами 01 вересня 2006 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010693200409.

За правилами чинних на той час ст. 125, ст. 126 та ч. 4 ст. 86 Земельного кодексу України у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникло право спільної власності на землю.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 318903 вбачається застосування компетентними органами загального правила рівності часток у спільній власності, про що свідчить запис про право власності співвласника земельної ділянки - ОСОБА_2 на 50 % від її загального її розміру.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що зазначений в оспорюваному державному акті розмір часток у праві спільної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельну ділянку по вул. Альтицькій, 12-а в м. Переяслав-Хмельницький, відповідає загальному правилу рівності часток у майні, що є спільною сумісною власністю та не суперечить волевиявленню співвласників земельної ділянки. Підстав для визнання недійсним цього запису та визнання недійсним державного акту на землю у суду не має.

Крім цього законом не передбачено визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, як того просить позивач.

Конституція України та ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України гарантує усім власникам рівні умови здійснення своїх прав. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між співвласниками житлового будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розмір часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку визначений, не оспорений та посвідчений державним актом на право власності на земельну ділянку.

Після цього співвласники земельної ділянки впродовж більш як п’яти років погоджувались з таким розподілом та спільно користувались і володіли нею.

Вимога позивача про перерозподіл часток у праві спільної власності на землю між нею, як спадкоємцем майна ОСОБА_3 та іншим співвласником житлового будинку ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з огляду на те, що до ОСОБА_1 за правилами ст. ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України переходять лише ті права, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

За правилами ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказана норма закону поширюється на позивача ОСОБА_1, яка набула право власності на частину житлового будинку в порядку спадкування.

Ч.4 ст. 120 ЗУ України, на яку послався представник позивача, визначає правила розподілу земельної ділянки при одночасному переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, що не мало місця у відносинах між позивачем та відповідачем.

Твердження позивача про необхідність застосування судом при вирішенні цього спору положень абз.2 п. 21 Пленуму Верховного суду України № 7від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» є безпідставним, оскільки вони стосується розгляду спорів між співвласниками житлового будинку щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка перебуває у спільній власності, за умови, що такий порядок користування раніше не визначався, про що позивач у своєму позові не просить.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 5, 13, 15, ч.3 ст. 16, ст.ст. 319, 321, 355, 370, 372, 377, 1216, 1218 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 86, 89, 116, 118, 125, 126 Земельного кодексу України та керуючись ст. ст. 3, 8, 10,11, 57-62, 212-215 ЦПК України суд ,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради, Управління Держкомагенства України в Переяслав-Хмельницькому районі, ОСОБА_2, про визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

ОСОБА _7