КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа№ 5011-76/15538-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача : Кузяєв О.В. - адвокат

від відповідача: Покутній О.М. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Газетний комплекс «Інтернет-медіа»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 04.03.2013р.

у справі № 5011-76/15538-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бадагоні-Україна»

до Приватного підприємства «Газетний комплекс «Інтернет-медіа»

про визнання інформації недостовірною та зобов»язання її скасувати

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.03.2013 року у справі № 5011-76/15538-2012 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадагоні-Україна" інформацію, викладену в газеті "Щотижневик 2000" №35 (619) за 31 серпня - 6 вересня 2012 року, на сторінці В4 у розділі "Держава якість життя" та на сайті http://2000.net.ua/2000/derzhava/rynok/82824 у розділі "Еженедельник 2000-держава-рынок", у статті під заголовком (російською мовою) "Суррогат из Сакартвело".

Рішенням суду зобов'язано Приватне підприємство "Газетний комплекс "Інтернет-медіа" опублікувати у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації - газеті "Щотижневик 2000" та розмістити на Інтернет ресурсі http://2000.net.ua спростування недостовірної інформації під заголовком "Спростування" тим же шрифтом та на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується, розмістивши текст спростування такого змісту: "Інформація, зазначена у статті "Суррогат из Сакартвело", опублікована в газеті "Щотижневик 2000" №35 (619) за 31 серпня - б січня 2012 року на сторінці В4 у розділі "Держава якість життя" та розміщена 30.08.2012 на сайті http://2000.net.uа у розділі "Еженедельник 2000-держава-рынок" є недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадагоні-Україна". Редакція газети спростовує дану недостовірну інформацію, яка зазначена у статті "Суррогат из Сакартвело".

На підставі рішення суду з Приватного підприємства "Газетний комплекс "Інтернет-медіа" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадагоні-Україна" 1 073 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що рішення місцевого суду необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що стаття «Суррогат из Сакартвело» на 90% складається і оціночних суджень, є беззаперечно критикою та оцінкою дій та продукції грузинського заводу «Бадагоні», інформація викладена із широким застосуванням мовно - стилістичних засобів за загальновідомими фактами.

Апелянт наголошує на тому, що у всій статті мова йде про грузинський завод «Бадагоні» та його продукції, а про ТОВ «Бадагоні-Україна» взагалі не йдеться, а тому не можна вважати, що спірною інформацією порушено права позивача.

Крім того, апелянт звертає увагу колегії суду на те, що місцевий суд в порушення норм процесуального права незважаючи на клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв»язку з зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні, розглянув справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Причиною спору у справі розміщення відповідачем у газеті "Щотижневик 2000" за 31 серпня - 6 вересня 2012 року № 35 (619) року, на сторінці В4 у розділі "Держава якість життя" та 30.08.2012 на сайті http://2000.net.ua/2000/derzhava/rynok/82824 у розділі "Еженедельник 2000-держава-рынок" статті під назвою (російською мовою) "Суррогат из Сакартвело" наступного змісту:

"...в рамках уголовного дела с целью проверки химического состава и качества некоторых грузинских вин в июне в торговых сетях Киева налоговой милицией была произведена контрольная выемка продукции "Бадагони". ... высокопоставленный источник в Генпрокуратуре поведал нам о результатах. Они оказались ожидаемы: химическая экспертиза во всех изъятых образцах выявила серьезные нарушения стандартов качества и пищевых нормативов. В частности, во многих бутылках с наклейкой "Бадагони" виноградное вино вообще не обнаружено, в субстанции имеется многократное превышение диоксида серы. Для любого употребившего такой материал, именуемый вином, как объяснили эксперты, почти гарантировано тяжелое пищевое отравление с риском для жизни";

"...поводом для проверок и пристального внимания к "Бадагони" стали факты отравлений среди граждан, употреблявших продукцию этого производителя. Отравления все чаще стали фиксировать медицинские учреждения в разных областях Украины. В итоге в отношении компании Генпрокуратура возбудила уголовное дело по ст. 204 ч. 3 УК (незаконное изготовление, хранение и сбыт подакцизных товаров из недоброкачественного сырья (материалов), представляющих угрозу для жизни и здоровья людей, а также незаконный сбыт таких товаров, который привел к отравлению людей или другим тяжелым последствиям)";

"… параллельно в последние недели партии вина стали отзываться из украинских супермаркетов по инициативе грузинской компании".

Позивач вважає, що зазначена стаття містить недостовірну, неправдоподібну та таку, що не відповідає дійсності негативну інформацію та дискредитує і принижують ділову репутацію позивача, з урахуванням уточнення позовних вимог позивач просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію ТОВ "Бадагоні-Україна" всю інформацію, що викладена, розміщена, розповсюджена в газеті "Щотижневик 2000" № 35 (619) за 31 серпня - 6 вересня 2012 на сторінці В4 у розділі "Держава якість життя" та на сайті http://2000.net.ua/2000/derzhava/rynok/82824 у розділі "Еженедельник 2000- держава-рынок" у статті під заголовком "Суррогат из Сакартвело" (російською мовою);

- зобов'язати ПП "Газетний комплекс "Інтернет-медіа" опублікувати у найближчому запланованому випуску газети "Щотижневик 2000" та інтернет-ресурсі http://2000.net.ua спростування недостовірної інформації під заголовком "Спростування" тим же шрифтом на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується, розмістивши текст спростування такого змісту: "Вся інформація, яка зазначена у статті "Суррогат из Сакартвело", що опублікована в газеті "Щотижневик 2000" на сторінці В4 у розділі "Держава якість життя" та розміщена 30.08.2012 на сайті http://2000.net.ua у розділі "Еженедельник 2000-держава-рынок", є недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію ТОВ "Бадагоні-Україна". Редакція газети "Щотижневик 2000" спростовує дану недостовірну інформацію, яка зазначена у статті "Суррогат из Сакартвело".

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а у відповідності до пункту 4 статті 23 ЦК України моральна шкода завдана юридичній особі може полягати в приниженні її ділової репутації.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до ч.1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов»язки ( цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Відповідно до ч.1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров»я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім»я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниження ділової репутації суб»єкта господарювання ( підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської ( підприємницької) діяльності, у зв»язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів ( п.5,6 інформаційного листа ВГСУ № 01-8/184 від 28.03.2007р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»).

З визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про інформацію", інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

Як вбачається з статті "Суррогат из Сакартвело" автором її є Андрій Савицький, проте представником відповідача у судових засіданнях господарського суду зазначалося, що належним відповідачем у справі є саме визначене позивачем ПП "Газетний комплекс "Інтернет-медіа", а інформацію щодо автора відповідач розкривати не бажає.

Позивач зазначає, що поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності й шкодить діловій репутації позивача; вказана стаття завдала значної шкоди ТОВ "Бадагоні- Україна", оскільки продукція, яку позивач реалізує на території України, висвітлюється як неякісна та небезпечна для здоров'я споживачів; у читачів зазначеної газети, на думку позивача, створюється безумовна думка про те, що не слід купувати та вживати вказану продукцію, з тих підстав, що можливі алкогольні отруєння зі смертельними наслідками.

В статті "Суррогат из Сакартвело" зазначено: "В распоряжении " 2000" оказались сведения о том, что Генеральная прокуратура возбудила уголовное дело по факту массовых поставок в нашу страну винного фальсификата из Грузии. Речь идет о продукции завода "Бадагони" и его местной торговой компании ООО "Бадагони-Украина". Наведеним спростовується твердження відповідача щодо того, що власником торговельної марки "BADAGONI" є не позивач, а тому не можна вважати, що спірною інформацією порушено права ТОВ "Бадагоні-Україна", а тому останнє не мало підстав для звернення до суду з даним позовом. Крім того, позивачем подано суду копію контракту від 04.05.2010 № 01-UKR-01-10, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Бадагоні" і ТОВ "Бадагоні-Україна", згідно з пунктом 1.2 якого позивачеві надано ексклюзивне право продавати товар на території України.

Підставою для дозволу ввезення товару на територію України є сертифікат відповідності, поданий разом з вантажною митною декларацією до митних органів. Сертифікат має бути виданий українським органом із сертифікації, який також може визнати і зарубіжний сертифікат.

Обов'язковій сертифікації підлягає продукція, що імпортується, яка входить до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. До неї належать у тому числі харчова продукція та продовольча сировина.

Документами, що підтверджують відповідність товару встановленим вимогам, є сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання, видані за правилами Системи сертифікації УкрСБПРО.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано місцевому суду - свідоцтва про визнання від 06.02.2012 № UA 8.003.01.Х0075-12, від 25.01.2012 № UA 8.003.01.Х0045-12, від 28.03.2012 № UA 8.003.01.Х0242-12, від 28.03.2012р. № UA 8.003.01.Х0243-12 видані ТОВ "Бадагоні- Україна";

- сертифікати відповідності від 10.09.2012 № UA 1.003.X009390-12, від 16.05.2012р. № UA 1.003.Х004741-12, від 22.08.2012 № UA 1.003.Х008699-12, від 25.04.2012р. № UA 1.003.Х004097-12, від 26.06.2012р. № UA 1.003.Х006374-12, від 28.04.2012 №UA1.003.Х004248-12, від 31.07.2012р. № UA 1.03.Х007790-12, від 01.08.2012 № UA 1.003.Х007873-12 видані ТОВ "Бадагоні- Україна";

- висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.07.2009 № 05.03.02-03, від 03.04.2012 № 05.03.02-03/27288, від 28.04.2012 № 05.03.02-03/39020;

- сертифікат відповідності від 20.04.2012 № GE - 0485, виданий Міністерством сільського господарства Грузії ТОВ "Бадагоні- Україна";

- ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) від 02.03.2012 № 609972 видана ТОВ "Бадагоні-Україна".

У сертифікатах відповідності зазначено, що вина виноградні згідно додатку (12 найменувань) відповідають вимогам ДСТУ 4806:2007 "Вина. Загальні технічні умови", висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 03.04.2012 № 05.03.02 - 03/27288. У зазначеному висновку експертизи вказано, що вина виноградні відповідають встановленим медичним критеріям безпеки, а саме: МБТ і СН № 5061-89 "Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов", "Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування і питній воді". Позивач вважає, що будь-які посилання на неналежну якість продукції ТОВ "Бадагоні- Україна" мають виключно надуманий характер.

Таким чином, позивач документально підтвердив, що має відповідні ліцензії, сертифікати та необхідні документи, що надають право реалізовувати торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту).Позивач наголошує на тому, що є абсолютно недостовірною інформація про те, що нібито у грузинських винах "Бадагоні", які реалізовує позивач, виявлені "серйозні порушення стандартів якості та харчових нормативів", оскільки були відсутні будь-які контрольні виїмки продукції "Бадагоні" для проведення хімічної експертизи. З огляду на протоколи випробування для СНД та сертифікати відповідності вбачається, що відсутні будь-які перевищення діоксиду сірки в грузинських винах "Бадагоні".

Протокол випробувань харчової продукції № 12889-12892/12-х, проведених Науково-дослідним центром випробувань продукції (державне підприємство "Укрметртестстандарт") не може бути належним доказом підтвердження розповсюдженої відповідачем інформації, оскільки зазначене випробування проводилося за заявою фізичної особи Лукашина Юрія Валерійовича щодо виноробної продукції, придбаної в супермаркеті "Білла", тобто не можна вважати, що саме ця продукція виробляється грузинським заводом і поставлялася у супермаркет позивачем.

Недостовірною також є інформація розповсюджена відповідачем про те, що відносно позивача Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за частиною третьою статті 204 Кримінального кодексу України (незаконне виготовлення, зберігання та збут підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, а також незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків).

На запит місцевого суду з Головного відділу Податкової міліції Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби отримано відпвоідь щодо порушення кримінальної справи КС 50-6421 за частиною другою статті 204 Кримінального кодексу України. Із змісту якої вбачається, що Головним відділом Податкової міліції Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва КС 50-6421 за фактом незаконного виготовлення невстановленими особами алкогольної продукції з недоброякісної сировини, що становить загрозу для життя і здоров'я людей порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 204 Кримінального кодексу України та присвоєно їй реєстраційний № 50-6421.

Відповідачем не надано доказів того, що партії вина стали відкликатися з українських супермаркетів за ініціативою позивача.

На підставі вищевикладеого колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що стаття "Суррогат из Сакартвело" (уся викладена в ній інформація) містить в собі негативну інформацію і шкодить діловій репутації позивача, оскільки відповідачем не подано суду належних доказів, що вказана у статті інформація є достовірною.

Відпвоідно до ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Відповідно до ч.3 ст. 277 ЦК України негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного. Тобто зазначеною нормою встановлюється презумпція недостовірної інформації про особу, проте позивач має право подати докази недостовріності поширеної інформації.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що відповідач не надав суду доказів того, що опубліковані ним відомості відповідають дійсності, тобто відповідач не довів достовірність поширеної ним інформації про позивача, він зобов'язаний на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Відповідно до п.4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена ( п.7 ст. 277 ЦК України).

Згідно ч. 6 п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спеціальний порядок спростування недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця інформація набула поширення через документ, який прийняла (видала) юридична особа ( ч.5 ст. 277 ЦК України) У такому випадку документ, який містить таку недостовірну інформацію, що порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути відкликаний.

На підставі вищевикладеного, колегія вважає за необхідне зобов»язати відповідача спростувати поширену інформацію шляхом набрання тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2013р. у справі № 5011-76/15538-2012 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-76/15538-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-76/15538-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.