Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р. Справа №805/2326/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-30 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю.,

за участю:

представника позивача - Майстренко Н.В.

представника відповідача - Ліцоєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області

про стягнення витрат пов'язаних з виплатами державної адресної допомоги та витрат на виплату пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області відшкодувати витрати за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 382877,58 грн, мотивуючи свої вимоги наступним.

Згідно ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 01.04.2001 року відшкодовують органам Пенсійного Фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії, зокрема, пенсії у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, відповідно до п. 2 якого відшкодуванню, зокрема, підлягають суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області була виплачена пенсія та державна адресна допомога ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року в загальній сумі 382 877, 58 грн, але відповідачем зазначені суми витрат не прийняті до заліку та до відшкодування, а саме: сума витрат на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну (з урахуванням поштового збору та ЦГД) в розмірі 5 748,81 грн; сума витрат на виплату державної адресної допомоги громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво на території держав СНД (з урахуванням поштового збору) в розмірі 27 662,37 грн; сума витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 2 616,50 грн; сума витрат на виплату державної адресної допомоги з урахуванням поштового збору в розмірі 346 849,90 грн.

Позивач вважає відмову відповідача відшкодувати зазначені витрати неправомірною та просить суд зобовязати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області зазначені витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, мотивуючи це наступним.

Не підлягають відшкодовуванню позивачеві сплачені ним пенсії: по втраті годувальника, які Управління сплатило ОСОБА_16, оскільки вона на момент смерті годувальника (чоловіка) вона була працездатною особою та не досягла 55 років; пенсії особам, нещасний випадок з якими стався на території колишнього СРСР, оскільки законодавство не покладає на відповідача обов'язку здійснювати виплати потерпілим, які отримали ушкодження здоров`я за межами України і переїхали на постійне проживання в Україну, а саме - щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, при чьмому позивачем не враховано що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримали травму не в СРСР, а після 1994 року на території інших незалежних держав та отримують страхове відшкодування згідно законодавства цих держав, а ОСОБА_9 отримала травму не на виробництві. Відповідач також зазначив, що жодним нормативним документом не передбачений його обов'язок з відшкодування позивачеві витрат на виплату державної адресної допомоги.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

За статтею 10 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Пунктом 1.1 розділу 1 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 року № 1-2 (у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за №208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.

Відповідно до Закону № 1105-ХІV виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Стаття 81 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Аналогічні норми закріплено і в Законі України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Управлінням Пенсійного фонду України в м.Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлені на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Слов'янську Донецької області акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідачем не були прийняті до заліку та відшкодуванню суми виплачених позивачем пенсій та державної адресної допомоги, а саме:

не прийнято до відшкодування за жовтенеь 2012 року: 110 331,17 грн - витрати на виплату державної адресної допомоги; 11 025,50 грн - витрати на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на ПМП в Україну; 862,76 - витрати на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника дружині у випадку, коли вона на момент загибелі потерпілого не перебувала на його утриманні (працювала). Всього - 122 219,43 грн (а.с. 16);

не прийнято до відшкодування за листопад 2012 року: 118 430,28 грн - витрати на виплату державної адресної допомоги; 11 025,50 грн - витрати на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на ПМП в Україну; 862,76 - витрати на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника дружині у випадку, коли вона на момент загибелі потерпілого не перебувала на його утриманні (працювала). Всього - 130 318,54 грн (а.с. 15);

не прийнято до відшкодування за грудень 2012 року: 118 088,45 грн - витрати на виплату державної адресної допомоги; 11 360,18 грн - витрати на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на ПМП в Україну; 890,98 - витрати на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника дружині у випадку, коли вона на момент загибелі потерпілого не перебувала на його утриманні (працювала). Всього - 130 339,61 грн (а.с. 14).

Зокрема, відповідач відмовився прийняти зазначені в акті витрати, пов'язані з виплатою основного розміру пенсії по інвалідності, державної адресної допомоги, витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії та витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги, сплачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, інвалідність яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, які знаходяться на території колишніх республік СРСР за межами України. Вказані витрати увійшли до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, доданих до ціх актів таблиць розбіжностей, та відповідні списки осіб, щодо яких відпові-дачем не прийнято до заліку та відшкодуванню витрати позивача (а.с. 11-22). Так, загальна сума сплачених пенсій у період з жовтня по грудень 2012 року зазначеним особам складає 5795,83 грн (з яких: основний розмір пенсії - 5641,29 грн, щомісячна цільова грошова допомога на прожиття - 95,64 грн, витрати на виплату та доставку пенсії - 58,90 грн).

Не погодившись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

Між сторонами не має розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав травму 05.07.1988 року на підприємстві «Курильське відділення рибколгоспу «Заветы Ильича», що розташоване за адресою: Курильський район, с. Рейдове, працюючи «рыбаком звена бригады прибрежной ловли» с. Рибак, де отримав травму під час виконання своїх трудових обов'язків, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 05.07.1988 року (а.с. 34-35, 132-139);

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, отримав травму на виробництві 10.11.1984 року в управлінні цивільної авіації "Билибиновского обьединенного ВИАОТРЯДА", працюючи електромеханіком 5-го разряду, де отримав значні опіки обличчя в наслідок вибуху, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 16.11.1984 року (а.с. 27, 196-202);

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, отримав травму на виробництві 24.05.1979 року на підприємстві «Мгинское строительное управление треста Тидрозлектромонтаж» працюючи електромонтажником, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 25.05.1979 року (а.с. 37, 176-185);

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримав травму на виробництві 19.03.1983 року на «Иультинськом ГОК» працюючи «проходчиком на участке №1» рудника «Иультин», штольня № 21, де був травмований осколком горної пароди, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми № Н-1 від 20.03.1983 року (а.с. 42, 203-210);

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримав травму на виробництві 26.09.1983 року працюючи «слесарем-монтажником» у «Шахтопроходческом тресте Норильського горно-металлургического комбіната» м. Талнах, Красноярського краю, про що був складений відповідний акт форми Н-1 № 60 від 26.09.1983 року (а.с. 40-41, 211-223);

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, отримав травму на виробництві працюючи матросом об'єднання «Туркменрьібпром» 28.11.1983 року, про що був складений відповідний акт форми Н-1 від 28.11.1983 року (а.с. 38-39, 188-191);

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримав травму на виробництві 19.09.1989 року, працюючи «машинистом-наставником» автомобільної колони 10 Сургутского управління технологічного транспорту №1, про що складений відповідний акт про нещасний випадок на виробництві від 18.09.1989 року (а.с. 23-24, 192-195);

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, отримав травму на виробництві 9-50 годині 06.07.1990 року працюючи електромонтажником «МУ-6» про що складений акт про нещасний випадок на виробництві від 09.07.1990 року (а.с. 29-31, 121-131);

ОСОБА_15, отримав травму на виробництві працюючи головним енергетиком 26.10.1982 року о 15-23, складений відповідний акт про нещасний випадок на виробництві (а.с. 28);

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, отримав травму на виробництві о 14-00 годині 26.05.1999 року працюючи слюсарем - монтажником дільниці 2 ВАТ «Дальенергомонтаж» м. Хабаровск, про що складений акт про нещасний випадок на виробництві від 28.05.1999 року (а.с. 32-33, 159-165);

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, отримав травму на виробництві 12.02.2001 року о 14-35 годині працюючи «машинистом котлов» на ТЕЦ рудника Баренцбург ФГУП-ГТ «Арктикуголь», про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві 13.02.2001 року (а.с. 25-26, 166-171);

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, майстер 4 дільниці "СРСУ-2" о 7-ій годині 05.11.1983 року, слідуючи до робочого місця, була травмована автобусом, про що був складений акт розслідування нещасного випадку від 06.11.1983 року (а.с. 45, 172-175);

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_10, отримав смертельну травму на вироб-ництві працюючи на «Чунський ЛПХ», про що складений відповідний акт про нещасний випадок на виробництві № 36 від 24.09.1976 року. ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_11, отримує пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_14 (а.с. 108-120);

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_12, якій призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер у зв'язку із нещасним випадком на виробництві акт № 4 від 06.01.1984 року, на день смерті чоловіка не досягла 55-річного віку. Непрацездатною станом на час смерті чоловіка за висновком МСЕК не визнавалась. Зазначена обставина встановлена на підставі дослідження пенсійної справи ОСОБА_16 (копії окремих документів з пенсійної справи наявні в матеріалах цієї справи (а.с. 44, 140-155).

Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку маються такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Згідно з п. 4 ст. 25 вищеназваних Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі - Закон № 1105) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону № 1105 фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону № 1105 якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

П. 2 зазначеного Порядку визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Так, за змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону. Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

За приписами п. 3 розділу XI Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

На підставі вкладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування пенсії, сплаченої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у період з жовтня по грудень 2012 року в розмірі 4445,83 (з яких: основний розмір пенсії - 4291,29 грн, щомісячна цільова грошова допомога на прожиття - 95,64 грн, витрати на виплату та доставку пенсії зазначеним особам - 58,90 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як встановлено судом під час розгляду справи, нещасний випадок з ОСОБА_12, ОСОБА_13 стався на території Російської Федерації у 1999 році та 2001 році відповідно.

Згідно зі ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків:

а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва;

б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.

З наведеного вбачається, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації є уповноважений орган Російської Федерації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області не виникає зобов'язання по відшкодуванню витрат в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року.

Відповідно, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача відшкодувати витрити позивача за період з жовтня по грудень 2012 року в розмірі 900,00 грн по сплаті пенсії ОСОБА_12 та ОСОБА_13 задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про відшкодування витрат по сплаті пенсії ОСОБА_16 суд зазначає натупне.

Як зазначено раніше, ОСОБА_16 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який загинув внаслідок трамвування на виробництві, акт № 4 від 06.01.1984 року (а.с. 44-45, 140-148).

Відповідачем не прийняті до заліку та відшкодуванню суми витрат на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_16, оскільки вона на момент загибелі чоловіка (ОСОБА_19) не перебувала на його утриманні, їй не було 55 років, вона не була непрацездатною особою.

Відповідно до ст. 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. "д" п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Враховуючи, що ОСОБА_16 на момент втрати годувальника не була непрацездатною в розумінні ст. 33 Закону № 1105-XIV, суд дійшов висновку, що позивач не має права на відшкодування відповідачем сплачених суми пенсії, сплаченої вказаній особі по втраті годувальника, оскільки вона не відноситься до осіб, визначених ст. 33 зазначеного Закону.

За таких обставин, понесені позивачем витрати на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника у сумі 86,83 грн (з яких: основний розмір пенсії - 66,33 грн, витрати на виплату та доставку пенсії - 20,50 грн) також не підлягають відшкодуванню, відповідно, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування витрати по сплаті пенсії ОСОБА_9 в розмірі 450,00 грн за спірний період суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 отримала травму (була травмована автобусом) о 7-ій годині 05.11.1983 року під час прямування на роботу, про що був складений акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування на роботу або з роботи від 06.11.1983 року (а.с. 173).

Відповідно до п. 1.2 Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президіума ВЦСПС від 13.08.1982 року № 11-6, який був чинний у той час, коли трапився нещасний випадок з ОСОБА_9), розслідуванню та обліку відповідно до цього Порядку підлягають нещасні випадки які трапились на території підприємства, поза територією підприємства при виконанні постраждалим трудових обовязків, завдань адміністрації підприємства, керівника робіт (бригадира, майстра, начальника зміни, ділянки тощо), а також при прямуванні на наданому підприємством транспорті на роботу або з роботи.

Тобто, нещасний випадок, який трапився із ОСОБА_9, не є нещасним випадком, що трапився на виробництві.

Це підтверджується також і тим, що розслідування нещасних випадків на виробництві має бути оформлено відповідним Актом форми Н-1. Як вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок, що трапився з ОСОБА_9 оформлений актом іншої форми - акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування на роботу або з роботи (а.с. 173).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу і в цій частині.

Щодо відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги у загальній сумі (з урахуванням поштового збору) 374 512,27 грн (у розрахунку ціни позову - третій та шостий стовбець, а.с 6), суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 р. N 265 запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.

П. 4 цієї Постанови визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Згідно ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Ст. 81 вказаного Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 16/98) встановлені основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України, визначені принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Ст. 25 Закону № 16/98 перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

У ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

У вказаному переліку відсутня державна адресна допомога.

Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно п. 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «;Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

У зазначеному переліку також відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресною допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08.12.011 року у справі № К/9991/52074/11 та постанові Верховного суду України від 20.06.2011 року по справі № 21-118а11.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення державної адресної допомоги (з урахуванням поштового збору) також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про стягнення витрат пов'язаних з виплатами державної адресної допомоги та витрат на виплату пенсій задовольнити частково.

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Слов'янську Донецької області відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області витрати на виплату та доставку пенсій пенсії за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року у розмірі 4445,83 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 17 квітня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 22 квітня 2012 року.

Суддя Волгіна Н.П.