-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
24 лютого 2009 р. |
№ 39/8 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Банк”, м. Київ (далі –Банк)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2008
зі справи № 39/8
за позовом Банку
до: товариства з обмеженою відповідальністю “ПАЗЗ”, м. Київ (далі – ТОВ “ПАЗЗ”);
відкритого акціонерного товариства “Агрофірма “Провесінь”, м. Львів (далі –Агрофірма);
підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія НБМ (5 канал)”, м. Київ (далі –Телерадіокомпанія)
про захист ділової репутації, честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Банку –Петрової І.Г.,
ТОВ “ПАЗЗ” –Стрілець О.А.,
Агрофірми –не з’яв.,
Телерадіокомпанії –не з’яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2008 (суддя Прокопенко Л.В.):
позов задоволено частково;
визнано такою, що не відповідає дійсності, інформацію, що була розповсюджена шляхом трансляції відеоролика виробництва ТОВ “ПАЗЗ” щодо причетності Банку до рейдерського захоплення Агрофірми (зокрема, фінансування);
Телерадіокомпанію зобов’язано в порядку спростування недостовірної інформації щодо причетності Банку до рейдерського захоплення Агрофірми (зокрема, фінансування) поширити спростування недостовірної інформації в такій же програмі чи передачі, що й відомості, які не відповідають дійсності, або в інший час за домовленістю з особою, права якої були порушені, із зазначенням, які відомості не відповідають дійсності, коли і в якій програмі чи передачі вони були поширені телерадіоорганізацією;
ТОВ “ПАЗЗ” зобов’язано в порядку спростування зазначеної недостовірної інформації за власний рахунок виготовити та поширити протягом 1 місяця з дати набрання чинності рішенням суду через Телерадіокомпанію програму (передачу) із зазначенням, які відомості не відповідають дійсності, коли і в якій програмі чи передачі вони були поширені;
з ТОВ “ПАЗЗ”, Агрофірми і Телерадіокомпанії стягнуто суми судових витрат зі справи;
позовні вимоги у частині стягнення з ТОВ “ПАЗЗ” і Агрофірми моральної шкоди залишено без розгляду.
У прийнятті зазначеного рішення суд виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем на вимогу суду не було подано обґрунтування заявленої до стягнення суми.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 (колегія суддів у складі: Студенець В.І. –головуючий, судді Поляк О.І. і Буравльов С.І.):
скасовано згадане рішення місцевого господарського суду;
прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю;
на Банк покладено судові витрати з даної справи.
У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з необґрунтованості позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з цієї справи і залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 21.05.2008. Скаргу мотивовано прийняттям відповідної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 47 Закону України “Про інформацію”, статей 49, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У відзиві на касаційну скаргу Телерадіокомпанія з посиланням на те, що позовна заява у даній справі не підлягає розглядові в господарських судах України, просить прийняті по суті справи судові рішення скасувати і провадження в останній припинити.
Від ТОВ “ПАЗЗ” і Агрофірми відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- Товариство з обмеженою відповідальністю “Продюсерський центр “Закрита зона”, правонаступником якої є ТОВ “ПАЗЗ”, виготовило для розміщення у засобах масової інформації 30-хвилинний відеоролик “Кубік РУБІК” стосовно корпоративного конфлікту в Агрофірмі;
- Телерадіокомпанія розмістила відповідний матеріал на телеканалі “5 канал” в ефірі 14.09.2007 о 18 год. 20 хв. за київським часом;
- у зазначеній телепрограмі прозвучали такі вислови (дослівно, мовою оригіналу):
“І. Півень: “Махінатори вирішили знести агрофірму і побудувати котеджі і другі об’єкти обслуговування житла і на цьому заробити”.
Коментатор: “Його (мається на увазі п. Півня –прим. позивача) земля приглянулася солідним людям з Києва”.
Коментатор: “В ролі зацікавленої особи ніби то виступає представник “БМ Банку”. Іван Онуфрійович знову вирушає в Київ, де на нього знову чекає кругленька сума грошенят в разі, якщо він уступить свої акції”.
І. Півень: “БМ Банк подзвонили мені і сказали, що якщо у Вас… не вдалося дійти консенсусу куплі-продажу акцій Ваших, або ми продаємо, ми Вас запрошуємо в м. Київ. В одному з ресторанів… ми зустрілися. Лазаренко Сегрій Анатолійович. Він представився, що він представляє активи Батуріної в Україні і він запропонував знову мені 10 мільйонів доларів, щоб я продав йому, запропонував він, якщо хочеш, біля Парижу недалеко особнячок.”.
В. Гончаров, представник Агрофірми: “Мені відомо про те, що основні кошти йшли через БАНК МОСКВА, очолює її пан Ломакович, це керівник цього банку. По неофіційній інформації проводиться дуже велика кількість нарад, на яких проговорюється саме використання цих коштів”, та інші.”
- Банк вважає, зокрема, що:
Агрофірма в особі директора Півня І.О. у відеоролику допустила висловлювання, що мають неправильний, наклепницький характер, звинувативши Банк в участі у рейдерській атаці;
зазначена інформація не відповідає дійсності;
має місце “явне перекручування очевидних фактів”; представники, в тому числі керівник, Агрофірми не володіють ситуацією щодо банків, “на які вони зводять наклеп”, їх керівників, користуються не офіційною інформацією, а “власними вимислами (або вимислами інших осіб)”;
Банк та його посадові особи не мали і не мають наміру мати будь-яких стосунків з Агрофірмою, придбавати чи продавати акції останньої;
- доповнюючи позовні вимоги, Банк повідомив, що: 17.01.2008 об 11-00 було заплановано й проведено мітинг працівників Агрофірми біля приміщення відділення Банку в м. Львові під керівництвом заступника директора Агрофірми; до цього аналогічні мітинги було проведено біля прокуратури, мерії та облдержадміністрації;
- Агрофірма, зі свого боку зазначає, зокрема, про таке:
на день проведення зйомок згаданої передачі в розпорядженні голови правління Агрофірми Півня І.О. була офіційна інформація, отримана “в межах розгляду звернення” до Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств, що діє при Кабінеті Міністрів України;
СБУ на підставі відповідного висновку названої Комісії проводилася перевірка інформації про захоплення Агрофірми, і в ході такої перевірки виявлено, що захоплення проводиться на замовлення та за фінансової підтримки російського комерційного банку “Банк Москви” (лист заступника Голови СБУ від 03.03.2007 № 8/1-995 до заступника Генерального прокурора України Корнякової Т.В.);
акціонерний комерційний банк “Банк Москви” не здійснює господарської діяльності на території України, але на території України створений і діє Банк (позивач у даній справі), який є дочірньою структурою “Банку Москви”, частка якого в Банку становить 99, 91% статутного фонду; відтак “логічним є ототожнення Півнем І.О. і Гончаровим В. у своїх судженнях “Банку Москви” і Банку –стороні в даній справі як однієї особи, при цьому Півень І.О. і Гончаров В. висловлювали свою особисту думку, а не позицію Агрофірми”;
під час зазначеного позивачем мітингу власне Банк не згадувався, а мітингувальники “виявляли протест проти дії Ломаковича В.А. як фізичної особи та АКБ “Банк Москви”;
передача, в якій прозвучала інформація, є авторською, тобто вона не констатує факти, а надає змогу її авторам та учасникам висловити власну думку з певного приводу;
- сторонами не заперечуються факти виготовлення згаданого відеоролика стосовно корпоративного конфлікту в Агрофірмі та сповіщення зазначеної інформації;
- Банк є окремою юридичною особою і здійснює банківські операції на підставі ліцензії Національного банку України. Ломакович В.А. є керівником Банку –позивача у справі і не є керівником “Банку Москви”;
- згідно з інформацією з офіційного сайту Банку останній є українським дочірнім підприємством комерційного банку “Банк Москви”;
- згаданий лист СБУ від 03.03.2007 № 8/1-995 містить вказівку не про Банк –позивача у справі, а про іншу юридичну особу –“Банк Москви”;
- у поданому Банком суду іншому листі СБУ від 27.02.2008 № 8/1/1-8848 зазначається про відсутність відомостей, що підтверджували б участь Банку в корпоративному конфлікті на Агрофірмі;
- Агрофірмою не подано доказів того, що до неї зверталися з пропозиціями придбати акції підприємства саме представники Банку.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначив, зокрема, що:
- вислів коментатора під час згаданої передачі “В ролі зацікавленої особи ніби то виступає представник “БМ Банку”. Іван Онуфрійович знову вирушає в Київ, де на нього знову чекає кругленька сума грошенят в разі, якщо він уступить свої акції”, - є оціночним судженням, оскільки містить лише припущення про те, що в ролі зацікавленої особи нібито виступає представник Банку;
- що ж до інших висловів, зроблених під час тієї ж передачі, то вони або не містять будь-якої негативної інформації стосовно Банку, або у них Банк взагалі не згадується.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав, зокрема, для: визнання інформації, що була поширена в ЗМІ шляхом трансляції відеоролика виробництва ТОВ “Продюсерський центр “Закрита зона” (правонаступником якого є ТОВ “ПАЗЗ”) щодо Банку такою, що не відповідає дійсності; визнання дій названого підприємства щодо виготовлення відеоролика такими, що порочать ділову репутацію Банку та завдали йому моральної шкоди; визнання дій Агрофірми, виражених у висловах її керівника та інших представників, такими, що порочать ділову репутацію Банку та завдали йому моральної шкоди.
У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 № 7 “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” зазначено, що:
відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача;
якщо позов пред’явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації). При публікації або іншому поширенні відомостей без позначення автора орган масової інформації за вимогою суду зобов’язаний назвати особу, яка надала відомості, про спростування котрих пред’явлено позов;
встановивши що автор використав у публікації відомості, одержані з офіційного джерела, суд має обговорити питання про притягнення до участі в справі як відповідача організацію або службову особу, які надали оспорювані позивачем відомості;
при опублікуванні вказаних відомостей без зазначення автора (наприклад, в редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск масової інформації.
З огляду на викладене попередні судові інстанції у вирішенні даного спору повинні були вичерпно дослідити (але не дослідили) обставини, пов’язані з авторством відеоролика (відеосюжету), про який ідеться в цій справі, та встановити коло осіб, необхідних для правильного вирішення такого спору.
Крім того, згідно з приписами частини четвертої статті 277 Цивільного кодексу спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
З урахуванням даної норми попередні судові інстанції мали встановити (але так само не встановили), чи виступали поіменовані у відеоролику (відеосюжеті) особи, а саме Півень І.О. і В. Гончаров, від власного імені, або, здійснюючи такий виступ, вони перебували при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, тобто хто був поширювачем інформації –фізичні або юридичні особи. Зазначені обставини також безпосередньо впливають на склад учасників відповідного спору.
Згідно з частиною першою статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
У статті 1 ГПК України зазначені підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта господарської діяльності; крім того, у випадках, передбачених законодавчими актами України, учасниками судового процесу в господарських судах можуть бути державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до частини першої статті 12 названого Кодексу господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Отже, склад учасників спірних правовідносин у даній справі має істотне значення і для правильного визначення того, чи підлягає спір у ній вирішенню в господарських судах України.
Не з’ясувавши відповідних обставин, що були важливою складовою фактично-доказової основи в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Банк” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 зі справи № 39/8 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
скопійовано
-
скопійовано
-
