Справа № 357/495/13- ц

2/357/908/13

Категорія 44

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Голуб А. В. ,

при секретарі - Руденко Н. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоцентр", третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсною технічної документації щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку виданої гр. ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому посилався на те, що він являється власником будинку за адресою АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою загальною площею 944 кв.м. Позивач вказував на те, що 09.11.2012 року йому стало відомо, що ОСОБА_3, яка проживає по АДРЕСА_2 та являється сусідкою позивача, 01.10.2012 року виготовлено державний акт серії ЯМ №811762 на право власності на земельну ділянку площею 1 000 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 і земельній ділянці присвоєно кадастровий номер - 3210300000:05:022:0102. Позивач вказував на те, що вищевказаний державний акт на ім"я ОСОБА_3 було виготовлено незаконно, бо юридичні підстави по його виготовленню відсутні, оскільки рішення Білоцерківської міської ради №348 від 27.10.2011 року "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадян" для ОСОБА_3 втратило чинність на підставі рішення №544-24-VI від 12.04.2012 року, що підтверджено і рішенням суду від 01.06.2012 року, яке набуло чинності. Позивач також вказував на те, що державний акт для ОСОБА_3 в частині 390 кв.м. виготовлений на земельну ділянку користувачем якої з 1953 року являється позивач. Також позивач посилався на те, що у користуванні ОСОБА_3 була земельна ділянка розміром 660 кв.м., згоди на вилучення у позивача земельної ділянки в розмірі 390 кв.м. останній не надавав і різниця земельної ділянки в 390 кв.м. була надана ОСОБА_3 без згоди позивача. Позивач вказував на те, що при виготовленні технічної документації ОСОБА_3 землевпорядною організацією ТОВ "Геоцентр" були вчинені порушення законодавства України, яке регулює земельні відносини. Позивач посилався на те, що складові елементи технічної документації, а саме: схема розміщення земельної ділянки ОСОБА_3 не відповідає дійсності, а також не відповідає дійсності і інвентаризація, кадастровий план, абрис земельної ділянки. Позивач просив в судовому порядку визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 1 000 кв.м. виготовлену ТОВ "Геоцентр" громадянці ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 в м.Біла Церква Київської області.

В судовому засіданні позивач надав до суду заяву про уточнення своїх позовних вимог та просив суд визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м. виготовлену ТОВ "Геоцентр" громадянці ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, а саме в частині її складових: пояснювальної записки; схеми розміщення земельної ділянки по АДРЕСА_2; кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_2; акту про встановлення на місцевості і погодження меж по АДРЕСА_2; абрису земельної ділянки по АДРЕСА_2 а також позивач просив стягнути з відповідача на його користь судовий збір. Також позивачем були уточнені підстави його позову, а саме: ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 152 ЗК України, ст. 70 Закону України "Про землеустрій", ч.1 ст. 3, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. 177, ч.2 ст. 178 ЦК України.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали вищевказані уточнені позовні вимоги позивача.

Представники ТОВ "Геоцентр" вищевказані уточнені позовні вимоги позивача заперечували.

Представник ОСОБА_3 вищевказані уточнені вимоги ОСОБА_2 не підтримав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить 81/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.1971 року нотаріально посвідченого старшим нотаріусом Білоцерківської нотаріальної контори в реєстрі № 7164, та копією договору дарування від 16.02.1967 року нотаріально посвідченого нотаріусом 1-ї Білоцерківської державної нотаріальної контори в реєстрі № 1122.

Відповідно до рішення Білоцерківської міської Ради народних депутатів №565 від 25.09.1982 року було визначено площу земельної ділянки, закріпленої за будинковолодінням АДРЕСА_1 в розмірі 910 кв.м. норма та лишків 978 кв.м.

Згідно до рішення Білоцерківського міського суду від 07.09.1994 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою та було визначено порядок користування земельною ділянкою прилеглою до будинку АДРЕСА_1, а також було виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 944 кв.м., з яких норма 654 кв.м., лишки 290 кв.м., що відповідає 1\2частині від площі ділянки.

Також встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить жилий будинок під АДРЕСА_2, що підтверджується копією договору дарування від 29.09.1978 року нотаріально посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори в реєстрі №18113 і за вказаним будинком закріплена земельна ділянка.

Згідно до ч.ч. 1,2 ст. 118 ЗК України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

В ч.6 цієї ж статті вказано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). В ч. 7 цієї ж статті зазначено, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Згідно до ч. 8 статті 118 ЗК України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов"язаних з погодженням документації із землеустрою. В ч. 9 цієї ж статті вказано, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення, у такому разі відповідно до ст. 56 ЗУ "Про Землеустрій" розробляється технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до витягу з рішення Білоцерківської міської ради від 01.07.2011 року №222-10-VІ було надано дозвіл громадянці України ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських бу дівель і споруд по АДРЕСА_2 в розмірі 1 000 кв.м.

В судовому засіданні було встановлено, що 11.07.2011 року ОСОБА_3 звернулася до землевпорядної організації ТОВ "Геоцентр" із заявою про виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку в м.Біла Церква по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд при цьому ОСОБА_3 було надано ТОВ "Геоцентр" витяг з рішення Білоцерківської міської ради від 01.07.2011 року №222-10-VI. 11.07.2011 року між ТОВ "Геоцентр" та ОСОБА_3 було укладено договір №1-050/1 на створення (передачу) технічної документації на право власності на земельну ділянку. Наведене підтверджується поясненнями представників відповідача, поясненнями представника третьої особи, а також матеріалами справи.

Також в судовому засіданні було встановлено, що ТОВ "Геоцентр" в 2011 році було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах Білоцерківської міської ради. До складу вищевказаної технічної документації також входили: пояснювальна записка, яка була виконана працівником ТОВ "Геоцентр" ОСОБА_6; схема розміщення земельної ділянки по АДРЕСА_2, яку виконав працівник ТОВ "Геоцентр" ОСОБА_4; кадастровий план земельної ділянки по АДРЕСА_2, який виконав працівник ТОВ "Геоцентр" ОСОБА_4; акт про встановлення на місцевості і погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землекористувачу земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, який був підписаний представником ТОВ "Геоцентр" ОСОБА_4, в.о. начальника управління Держкомзему у місті Біла Церква О.В.Борзак, землекористувачем ОСОБА_3, суміжним землекористувачем по АДРЕСА_3 ОСОБА_7; абрис земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_3, які виконав ОСОБА_4. Наведене підтверджується поясненнями представників ТОВ "Геоцентр", матеріалами технічної інвентаризації, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4

Згідно до витягу з рішення Білоцерківської міської ради від 27.10.2011 року за № 348-13-VI було затверджено громадянам України розроблену технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та надано земельні ділянки у власність, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, а саме: ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 1000 кв.м.

В судовому засіданні було встановлено, що вищевказане рішення Білоцерківської міської ради від 27.10.2011 року було прийняте на підставі розробленої землевпорядною організацією ТОВ "Геоцентр" технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах Білоцерківської міської ради. Наведене вбачається із матеріалів справи.

Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 01.06.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради, Білоцерківської міської ради Київської області, про визнання недійсним рішень міськради ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні його позову і вказане рішення набрало законної сили.

У вищевказаному рішенні суду від 01.06.2012 року було встановлено, що відповідно до рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 12.04.2012 року, підпункт 6.15: "Пункт 8 додатку 1: ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 площею 1000 кв.м., за рахунок земель населеного пункту м.Біла Церква" до рішення міської ради від 01.07.2011 року №222-10-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам" та пункт 45 додатку 2: "ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 площею 1000 кв.м., за рахунок земель населеного пункту м.Біла Церква" рішення міської ради від 27.10.2011 року №348-13-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам" втратили чинність. Також у вказаному рішенні судом було встановлено, що оскільки рішення, що визнані не чинними, не можуть порушувати права позивача щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою, юридичні підстави для визнання їх недійсними відсутні. У вищезазначеному рішенні суду також встановлено, що цивільно-правовий спір між позивачем та відповідачами, на момент винесення рішення відсутній, оскільки відсутні будь-які порушення прав позивача з боку відповідачів. Крім вказаного, у вищевказаному рішенні судом було також встановлено, що не встановлено фактів порушення прав позивача з боку відповідачів на момент розгляду справи, а тому суд відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірна технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах Білоцерківської міської ради, яка була виготовлена ТОВ "Геоцентр" ОСОБА_3, не порушує права, свободи та інтереси позивача ОСОБА_2, оскільки виготовлена спірна технічна документація не має ніяких юридичних наслідків.

З огляду на вищевикладені положення ст. 118 ЗК України, саме органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо приватизації земельних ділянок на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, також міська рада розглядає клопотання вказане в ст. 118 ЗК України і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Згідно до ч. 8 статті 118 ЗК України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов"язаних з погодженням документації із землеустрою. В ч. 9 цієї ж статті вказано, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить - передача, надання, вилучення, викуп земельних ділянок.

Як вже зазначено вище в рішенні суду, відповідно до рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 12.04.2012 року, підпункт 6.15: "Пункт 8 додатку 1: ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 площею 1000 кв.м., за рахунок земель населеного пункту м.Біла Церква" до рішення міської ради від 01.07.2011 року №222-10-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам" та пункт 45 додатку 2: "ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 площею 1000 кв.м., за рахунок земель населеного пункту м.Біла Церква" рішення міської ради від 27.10.2011 року №348-13-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам" втратили чинність, а тому і спірна технічна документація, яка була розроблена і затверджена на підставі вищевказаних рішень Білоцерківської міської ради від 01.07.2011 року №222-10-VІ та від 27.10.2011 року за № 348-13-VI не має ніяких юридичних наслідків.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 01.06.2012 року було вже встановлено, що цивільно-правовий спір між позивачем та відповідачами, на момент винесення рішення відсутній, оскільки відсутні будь-які порушення прав позивача з боку відповідачів, а також було вже встановлено, що не встановлено фактів порушення прав позивача з боку відповідачів на момент розгляду справи, а тому суд відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією Укра їни та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.

Суд вважає, що позивач не довів свого позову щодо порушення його прав, що є його обов"язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.

Крім вказаного, в ст. 16 ЦК України зазначені способи захисту цивільних прав та інтересів, в ст.152 ЗК України вказується, яким шляхом здійснюється захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки. Однак вищевказаними статтями не передбачений такий спосіб захисту, як визнання недійсною технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку. Так ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, а ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку не являється ні правочином, ні угодою, ні рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Позивач просив в судовому порядку визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 1 000 кв.м. виготовлену ТОВ "Геоцентр" громадянці ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 в м.Біла Церква Київської області, а саме в частині її складових: пояснювальної записки; схеми розміщення земельної ділянки по АДРЕСА_2; кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_2; акту про встановлення на місцевості і погодження меж по АДРЕСА_2; абрису земельної ділянки по АДРЕСА_2 на підставі ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 152 ЗК України, ст. 70 Закону України "Про землеустрій", ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. 177, ч.2 ст. 178 ЦК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В ст. 124 Конституції України вказано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України, види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

В ст. 152 ЗК України вказано, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 70 Закону України "Про землеустрій", спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються судом.

Суд вважає, що ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 152 ЗК України, ст. 70 Закону України "Про землеустрій", ч.1 ст. 3, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. 177, ч.2 ст. 178 ЦК України не передбачено визнання недійсною технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем та його представниками не було наведено суду закон та підстави, які передбачають визнання недійсною технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст.12, 118,152 ЗК України, ст. 70 Закону України "Про землеустрій", ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. 177, ч.2 ст. 178 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя

А. В. Голуб