ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2013 року 15:18 № 826/2053/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Скочок Т.О., Саніна Б.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Консалтинг-Профі»

до

Державної казначейської служби України

про

визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство «Консалтинг-профі» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання бездіяльності Державної казначейської служби України (далі - відповідач) щодо невиконання рішення судів України по справам № 14/278 та № 2/593 протиправною та незаконною, зобов'язання Державної казначейської служби України виконати рішення судів по справам № 14/278 та № 2/593 й перерахувати кошти в загальній сумі 15 716 368,93 грн. стягувачу ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі», код ЄДРПОУ 33098357 у встановлений законодавством строк з повідомленням про це ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення вимог законодавства України умисно не виконує судові рішення по справам № 2/593 та № 14/278, а саме: не перераховує грошові кошти в рахунок погашення заборгованості Державної акціонерної компанії «Хліб України» перед позивачем. Позивач зазначив, що тривале безпідставне невиконання рішення та наказів судів відповідачем завдає йому значних збитків та є втручанням у його право на мирне володіння майном.

В судове засідання 05.03.2013 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судовими рішеннями у господарських справах № 2/593 та № 14/278 постановлено стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Консалтинг-Профі» борг у розмірі 15 730 729,62 грн.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Судові накази належать до виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою (ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Єжовим М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2011 № 27087682 на підставі наказу № 2/593, виданого 17.05.2011 Господарським судом міста Києва про стягнення з поточного рахунку ДАК «Хліб України» на користь ТОВ «Агентство «Консалтинг-Профі» 14 073 582,76 грн. боргу, 17 086,51 грн. пені в розмірі 3% річних, 622 746,65 грн. 6% річних, 5613,70 грн. суму витрат по протесту векселів та 1700,00 грн. держмита.

Постановою від 06.12.2011 зупинено виконавче провадження № 27087682 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 № 46/528-б порушено провадження у справі про банкрутство ДАК «Хліб України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції Синельник Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2010 № 21797354 на підставі наказу № 14/278, виданого 27.09.2010 Господарським судом міста Києва про стягнення боргу з ДАК «Хліб України» на користь ТОВ «Агентство «Консалтинг-Профі» 1 010 000,00 грн.

Постановою від 11.04.2011 зупинено виконавче провадження № 21797354 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 № 46/528-б порушено провадження у справі про банкрутство ДАК «Хліб України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Позивач просить суд зобов'язати Державну казначейську службу України виконати рішення судів по справам № 14/278 та № 2/593 та перерахувати кошти у розмірі 15 716 368,93 грн., при цьому посилається на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та практику Європейського суду.

Суд зазначає, що судові справи, які розглядались Європейським судом з прав людини та на які посилається позивач, є відмінними від даної адміністративної справи та не містять преюдиційних обставин, які не підлягають доведенню під час вирішення даного спору.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Позивач зазначив, що 14.01.2013 звернувся до Державної казначейської служби листом № 01 від 10.01.2012 щодо виконання рішень судів України по справам № 14/278 та № 2/593, проте відповідач кошти за вказаними справами не перерахував та про затримку виконання не повідомив, що розцінюється позивачем як умисне невиконання законодавства України.

Суд з такими доводами позивача не погоджується, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 № 46/528-б порушено провадження у справі про банкрутство ДАК «Хліб України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, який діє на час судового розгляду справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Провадження у справі про банкрутство № 46/528-б було порушене після виникнення заборгованості ДАК «Хліб України» перед позивачем.

Отже, позивач, відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», повинен був заявити кредиторські вимоги у справі № 46/528-б, протягом встановленого ст. 14 зазначеного закону терміну.

Позивач не надав суду доказів того, що є кредитором ДАК «Хліб України» у справі про банкрутство № 46/528-б.

За таких обставин, посилання позивача на умисне невиконання Державною казначейською службою України законодавства України є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що судом не встановлено наявності будь-яких рішень, дій чи бездіяльності відповідача, як суб'єкта владних повноважень, які стосувалися б порушення вимог чинного законодавства щодо порушення прав та законних інтересів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69, 70, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Консалтинг-Профі» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді Б.В. Санін

Т.О. Скочок