Справа № 755/5496/13-а

Провадження № 2а/755/158/2013

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 11 березня 2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача та просить суд зобов'язати відповідача провести обчислення пенсії по інвалідності та її виплату у відповідності до вимог частин 1, 2 ст. 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосувавши показник середньої заробітної плати за 2009 - 2011 роки, з урахуванням періоду проходження дійсної військової служби, з 01.08.1985 року по 24.11.1988 року, починаючи з 08 жовтня 2012 року, тобто з дати виникнення права на перерахунок пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва. Перебуваючи на пенсії, він продовжує працювати. На підставі заяви позивача, Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва № 891817 позивачу призначено пенсію з відповідними розрахунками, які, на думку позивача, проведено з порушеннями діючого пенсійного законодавства України, оскільки до страхового стажу не включено в повному обсязі період проходження позивачем військової служби з 01.08.1985 року по 24.11.1988 року, який повинен рахуватися - один місяць служби за півтора місяці, внаслідок чого страховий стаж знижено на 19 місяців, та призначення пенсії проведено з використанням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, не зважаючи на те, що пенсія по інвалідності згідно з вимогами Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачем оформлена вперше, що спричинило значне зниження розрахункового розміру пенсії. З листа Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва позивач дізнався, що перерахунок пенсії здійснювався із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007 рік, та без урахування періоду проходження позивачем військової служби з 01.08.1985 року по 24.11.1988 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2013 року вирішено питання про розгляд справи в скороченому провадженні.

Відповідно до надісланого відповідачем письмового заперечення проти позову, долученого до матеріалів справи, позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України „Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи" та Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому у позивача немає права на пільгове обчислення періоду проходження військової служби в Амурській області з 01.08.1985 року по 24.11.1988 року, оскільки такий вид проходження служби дає право на пенсію в півтора кратному розмірі за вислугу років. Крім того, позивачем зазначено, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві у період з 25.11.1988 року по 07.10.2012 року та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому при переведенні позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України „Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи" та Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати, що враховується при первинному призначенні пенсії.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та перебував на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 25.11.1988 року по 07.10.2012 року. З 25.11.1988 року Київським міським військовим комісаріатом ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пенсію за вислугу років ОСОБА_1 отримував згідно атестату по 31.10.2012 року.

З 08.10.2012 року на підставі заяви Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України „Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи" та Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позивач звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо здійснення перерахунку пенсії, включивши до страхового стажу в повному обсязі період проходження ним військової служби в Амурській області з 01.08.1985 року по 24.11.1988 року, який повинен рахуватися як один місяць служби за півтора місяці, а також щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням показників заробітної плати відповідно ст. 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки пенсія по інвалідності оформлена позивачем вперше.

Як убачається із матеріалів справи, позивачу був проведений перерахунок пенсії відповідно до статті 45 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058. При здійсненні зазначеного перерахунку відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2007 рік (1197,91 гривень), тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, з чим позивач не погодився та звернувся у суд з даним позовом.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що визначальним питанням для вирішення справи є правомірність застосування Пенсійним фондом України при перерахунку пенсії позивачу показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, а також неврахування відповідачем під час переведення позивача на пенсію по інвалідності, до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби в Амурській області з 01.08.1985 року по 24.11.1988 року.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року „Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 „Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року „Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року „Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

За даними довідки Дніпровського районного у м. Києві військового комісаріату Міністерства Оборони України від 07.08.2012 року № 73 зазначено, що згідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 року № 482, оголошеною наказом МО СРСР від 06.06.1984 року № 125, період проходження ОСОБА_1 військової служби в Амурській області з 01.08.1985 року по 24.11.1988 року дає йому право на зарахування періоду вказаної служби в пенсію за вислугу років в півтора кратному розмірі.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо відмови включити до страхового стажу позивача 19 повних місяців його перебування на військовій службі з 01.08.1985 року по 24.11.1988 рок, який рахується як один місяць за півтора місяці, в розрахунок пенсії по інвалідності, - оскільки вказаний період проходження позивачем військової служби дає право на зарахування такого періоду служби в півтора кратному розмірі в пенсію за вислугу років, в той час як позивача за його заявою переведеного на пенсію по інвалідності, законодавче врегулювання якої не передбачає зарахування періоду вищезазначеної військової служби до пенсії по інвалідності.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час

переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Так, перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі Закон №1058), частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція зазначеної норми діє після визнання змін, внесених підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058 доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058, і є величиною постійною, не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Окрім того, правове розуміння понять „середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України" та „показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії" є різними правовими категоріями. В основі цієї різності лежить, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не передбачається можливим.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-12 (далі Закон 1788) та Закон України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України, приписи постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватись до спірних відносин.

Перерахунок пенсії з більш високого заробітку передбачений статтею 69 Закону №1788, відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком, не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону. У разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш ніж через два роки після попереднього перерахунку.

З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону №1058 враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, відсутні.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії. Разом з цим це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження. При цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України №1058, з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 року № 482, оголошеною наказом МО СРСР від 06.06.1984 року № 125, ст.ст. 40, 42, 45, п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 99, 122, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я :