ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 р.

Справа №2а-2853.1/12/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Елкор»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Елкор» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 року №0026671502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.04.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.04.2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2012 року у справі призначено судову економічну експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2012 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.07.2012 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.07.2012 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною Ухвалою позивачем її було оскаржено в апеляційному порядку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Елкор» на Ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.07.2012 року у справі №2а-2853/12/0170/26 - задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.07.2012 року у справі №2а-2853/12/0170/26 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.01.2013 року адміністративну справу прийнято до провадження суддею Петренко В.В.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.146), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.147).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с.145), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Елкор» зареєстровано у якості юридичної особи 11.08.1992 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.69).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим з 07.11.2011 року по 09.11.2011 року проведена камеральна перевірка ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у сумі 599254,00грн за вересень 2011 року (№9008882265 від 18.10.2011 року).

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1628/15-2/19003656 (далі - акт перевірки) (а.с.14-20).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (а.с.20):

-п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого зменшено суму від'ємного значення р.19 р.20.2, податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року на суму 35850,00грн, та підтверджено суму бюджетного відшкодування у сумі 599254,00грн.

На підставі виявлених порушень, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року №002667150, яким ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 9 місяць 2011 року у сумі 35850,00грн (а.с.7).

Висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в акті обґрунтовуються тим, що відповідно до «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» розбіжність між контрагентами в зобов'язаннях ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» у серпні та вересні відсутня. Сума ризикового кредиту в вересні 2011 року складає 35850,00грн, а саме по постачальнику ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування». ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування» (ЄДРПОУ 31634198, стан «9», ДПІ в Ленінському районі м. Харківа (постачальник), на суму ПДВ 35850,00грн, сформувало податковий кредит ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» (ЄДРПОУ 19003656) (покупець).

Також в акті перевірки вказано, що станом на дату складання акту підприємство ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування» обліковується за станом 9 - «До ЄДР направлено запит про відсутність за місцемнадходження».

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» неправомірно включено до складу податкового кредиту у вересні суму ПДВ 35850,00грн по постачальнику ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування», який виписав податкову накладну з порушенням чинного законодавства.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2011 року №002667150, яким ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 9 місяць 2011 року у сумі 35850,00грн позивач оскаржив його шляхом направлення скарги від 02.12.2011 року №188-04/1.

Державна податкова адміністрація в АР Крим у своєму рішенні від 22.12.2011 року вих.№5017/10/25 про результати розгляду первинної скарги зазначила, що залишає без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 23.11.2011 року №0026671502 прийняте стосовно ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор», а первинну скаргу - не задовольняє (а.с.8-10).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2011 року №002667150 та з рішенням, прийнятим за розглядом первинної скарги, ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» 03.01.2012 року №111/6 оскаржило його шляхом направлення скарги до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 23.01.2012 року №1476/6/10-2115 продовжено строк розгляду скарги по 3.03.2012 року включно.

Рішенням від 03.03.2012 року вих.№3894/6/10-2115 Державна податкова служба України повідомила, що залишає без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 23.11.2011 року №0026671502 та рішення ДПА в АР Крим, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення (а.с.11-13).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу

Єдиним місцем проведення камеральної перевірки є приміщення контролюючого органу. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Особливістю камеральної перевірки є спрощений процесуальний порядок її проведення. Посадові особи контролюючого органу мають право здійснювати камеральну перевірку без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Законодавець не визначає підстав проведення камеральних перевірок, а це означає, що всі податкові декларації (розрахунки) підлягають камеральній перевірці. Відповідно до п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Отже, при проведенні камеральної перевірки, відповідач мав можливість зробити висновок щодо правильності повноти нарахування податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Такі ж самі повноваження органам податкової служби надано, відповідно до Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 за № 197/18935, яким затверджено форму Акту Камеральної перевірки декларації з ПДВ платника податку.

Так, відповідно до Додатку 3 до Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість можливими порушеннями, які можуть бути встановлені при проведені камеральної перевірки з боку платника податку на додану вартість є :

1.Неподання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог підпункту 49.18.1 (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України;

2. Несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог підпункту 49.18.1 (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України;

3. Порушення Податкового кодексу України, а також Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 а саме: арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що не вплинула на розрахунки з бюджетом;

4. Порушення Податкового кодексу України, а також Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, а саме: арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Як вбачається з акту перевірки №1628/15-2/19003656 відповідач дійшов висновку про неправомірність включення до складу податкового кредиту у вересні суму ПДВ 35850,0грн по постачальнику ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування» не вивчаючи первинні документи позивача, які стали підставою для його формування, що є не припустимим.

Висновки щодо обґрунтованості та повноти формування позивачем податкового кредиту відповідно до приписів ст.ст. 198,75,77,78 ПК України можливо зробити лише під час проведення документальної перевірки такого платника податку, оскільки такий висновок потребує вивчення інших документів, не віднесених до податкової звітності.

При цьому в Листі ДПА України від 23.03.2011 вих № 8073/7/16-1617 на адресу Голів державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, зазначено, що за наслідками камеральних перевірок податкової звітності та опрацювання іншої наявної в базах даних та звітній частині облікової справи платника податкової інформації (результатів Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, розбіжностей у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних контрагентів, даних митних органів, інформації Єдиного реєстру податкових накладних тощо) формуються лише висновки, які можуть бути підставою для їх направлення до відповідних структурних підрозділів податкової служби для проведення документальних перевірок та їх оперативного супроводження.

Отже суд зазначає, що відповідачем було зроблено висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ необґрунтовано та при порушенні встановленого порядку проведення камеральних перевірок.

Що стосується включення до складу податкового кредиту у вересні 2011 року суму ПДВ 35850,00грн по постачальнику ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування», судом встановлено наступне.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

14.06.2011 року між ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» (замовник) було укладено з ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування» (виконавець) договір №14-06/2011 на поставку науково-технічної продукції. Предмет договору - виконавець зобов'язується здійснити поставку хіміко-аналітичного комплексу на базі хроматографа марки "Кристал 5000", в комплектності згідно специфікації Додатка № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлене обладнання на умовах цього договору. Загальна сума договору становить 179250грн, ПДВ 20% - 35850грн (а.с.58-60).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦКУ).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦКУ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦКУ).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦКУ).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦКУ).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування» було здійснено поставку хіміко-аналітичного комплексу на базі хроматографа марки "Кристал 5000" та виписано накладну від 19.09.2011 року №12 на суму 179 250,00грн, ПДВ 20% - 35 850,00грн (а.с.65).

Транспортування та отримання зазначеного товару ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» підтверджується товарно-транспортною накладною від 20.09.2011 року (а.с.66).

Сплата вартості товару підтверджується виписками про операції за 15.09.2011 року та за 12.10.2011 року (а.с.61-62).

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено фактичне отримання ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» у вересні 2011 року товарів від ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування» загальною вартістю 179 250,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 35 850,00грн.

Таким чином, використання товару для здійснення господарської діяльності ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор», який отриманий від «НТЦ «Хіманалітустаткування» за договором №14-06/2011 на поставку науково-технічної продукції підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно із абзацом а) п.198.1 ст.198 розділу V Податкового Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 розділу V Податкового Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були знесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування».

Відомостей про те, що ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування» на час виписки податкових накладних не було зареєстровано платником ПДВ та не мало права оформлювати ці документи ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не надано.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До того ж, ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12 дотримується наступної думки:

«Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

В Ухвалах від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09 ВАСУ викладає наступну думку:

«Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість».

Суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р., справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) де зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ТОВ «НТЦ «Хіманалітустаткування» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, виписками про операції.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року №002667150, яким ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 9 місяць 2011 року у сумі 35850,00грн не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року №0026671502.

3.Стягнути на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Елкор» (ЄДРПОУ 19003656) судовий збір у розмірі 358,50грн з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко