КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6434/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантазія Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантазія Україна» про стягнення заборгованості в розмірі 14 880,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач - Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантазія Україна», в якому просив стягнути з відповідача штраф в сумі 14 880,00 грн. за порушення підприємством вимог статті 8 Закону України «Про зайнятість населення».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року даний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у відповідності до Закону України «Про зайнятість населення» та на підставі Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року №47, головним спеціалістом Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості Проваторовою О.М. 23 грудня 2009 року було проведено перевірку ТОВ «Фантазія Україна» з питань дотримання законодавства про зайнятість населення.

За результатами перевірки посадовою особою позивача було складено Акт № 107-ш від 23.12.2009 року про порушення законодавства України про зайнятість населення, в якому зафіксовано порушення відповідачем вимог ст.8 Закону України «Про зайнятість населення» та визначено суму штрафу у розмірі 14 880,00 грн.

З цих підстав, Київським міським центром зайнятості на адресу ТОВ «Фантазія Україна» було направлено Претензію від 03.02.2010 року №11-1027 про добровільну сплату суми штрафу у розмірі 14 880,00 грн., яка останнім була отримана 05.02.2010 року.

Станом на момент розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження добровільної сплати ним вищевказаної суми штрафу.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, визначаються Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (Закон втратив чинність (згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5067-VI).

Відповідно до пункту 2 ст.8 вказаного Закону (в редакції, що діяла намомент виникнення спірних правовідносин), роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 4 цієї ж статті передбачено, що у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Отже, підставою для накладення санкцій є факт використання праці іноземців за трудовим договором.

За правилами статі 22 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства» від 08.04.2009 №322, суб'єкти господарювання - роботодавці можуть тимчасово використовувати працю іноземців та/або осіб без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді лише за наявності у таких роботодавців дозволів на використання праці іноземців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю Державним центром зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості.

Згідно п.13 вищенаведеного Порядку, роботодавці мають право на використання праці іноземців, які постійно проживають в Україні, та інших іноземців у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, без оформлення дозволу на використання праці іноземця.

Відповідно до пункту 19 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, у разі використання роботодавцем праці іноземців без дозволу на використання праці іноземця державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається Мінпраці. У разі несплати (відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку.

Статтею 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що згідно рішення зборів учасників ТОВ «Фантазія Україна» від 29.02.2008 р. на посаду директора ТОВ «Фантазія Україна» наказом від 03.03.2008 р. №52/к було призначено громадянин Казахстану ОСОБА_4 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) з 03.03.2008 р.

Згідно протоколу №8 зборів учасників Товариства від 23.01.2009р., громадянин Казахстану ОСОБА_4 був відсторонений від виконання обов'язків директора на період оформлення дозволу на працевлаштування та мав приступити до виконання обов'язків директора лише з моменту отримання ним вказаного дозволу.

На підставі отриманих дозволів на працевлаштування, громадянина Казахстану ОСОБА_4, ТОВ «Фантазія Україна» з громадянином Казахстану ОСОБА_4 було укладено наступні Контракти на виконання обов'язків директора, а саме:

- 29.02.2008р. (термін дії контракту з моменту оформлення дозволу на працевлаштування до 25.01.2009 р.), оклад відповідно до контракту 500,00 грн.;

- 27.02.2009р. (термін дії контракту з моменту оформлення дозволу на працевлаштування на період дії вказаного дозволу), оклад відповідно до контракту 500,00 грн.;

- 27.08.2009р., (термін дії контракту з моменту оформлення дозволу на працевлаштування до 27.08.2010 р.), оклад відповідно до контракту 1 115,00 грн.

В період з листопада 2008 року по квітень 2009 року у ТОВ «Фантазія Україна» був встановлений неповний робочий день, з оплатою 50% окладу. Заробітна плата громадянину Казахстану ОСОБА_4 нараховувалась та виплачувалась відповідно до штатного розкладу Товариства, у зв'язку з чим його оклад становив: з вересня 2008р. - 1 115,00 грн.; з жовтня 2008р. - 1 130,00 грн.; з січня 2009р. - 1 100,00 грн.

Як вбачається з Форми №1-ДФ за І Квартал 2009р., заробітна плата громадянину Казахстану ОСОБА_4 за І Квартал 2009 була нарахована та виплачена з розрахунку 50% встановленого з 01.01.2009 окладу в сумі 1 100,00 грн., а саме по 550,00 грн. за місяць, що в загальній сумі склало 1 650,00 грн.

Аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи наявні в ній докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заробітна плата за січень, лютий та березень 2009 року, яку отримував громадянин Казахстану ОСОБА_4, була нарахована та виплачена йому у повному обсязі. У зв'язку з цим, позивачем було порушено вимоги статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки в період з 26.01.2009 року по 26.02.2009 року громадянин Казахстану ОСОБА_4 фактично виконував обов'язки директора Товариства без відповідного дозволу державної служби зайнятості.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2012 року по справі № К/9991/70388/11.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстави вищевикладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантазія Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя

Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.