open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року м. Київ П/9991/1253/12

20 березня 2013 року м. Київ Справа № П/9991/1253/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Масло І.В.

суддів Веденяпіна О.А.

Кравцова О.В.

Смоковича М.І.

Шведа Е.Ю.

секретар судового засідання Малихін Д.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_4

представника відповідача Кулика Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України або Комісія) про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що оскаржуваним рішенням його незаконно було визнано таким, що не склав кваліфікаційний іспит, оскільки таке прийняте лише на підставі проведеної співбесіди, всупереч тому, що за результатами тестування та виконання практичних завдань, ним було набрано 67 балів, а прохідний бал - 60.

Вимоги для кандидатів на посаду судді передбачені ст. 127 Конституції України та ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Цим вимогам він відповідає. Інші спеціальні вимоги щодо кандидатів на посаду судді законодавством не встановлені. Під час проведеної спеціальної перевірки стосовно нього не встановлено жодної підстави, яка б перешкоджала в рекомендуванні його на посаду судді.

Указом Президента України № 33/2012 від 25 січня 2012 року визначено, які відомості підлягають спеціальній перевірці, вимог щодо перевірки моральних та особистих якостей кандидата на посаду судді Указ не містить, тобто перевірка цих якостей не входить до предмету спеціальної перевірки.

Законодавством не врегульовано питання оцінювання відповідачем моральних та особистих якостей кандидата на посаду судді, методика оцінювання цих якостей не затверджена, це поняття є оціночним та не має чіткого законодавчого врегулювання.

Відповідач в основу рішення поклав лише ту обставину, що проти нього порушувалась кримінальна справа, однак вирок стосовно нього не виносився, тому він вважається невинуватим у скоєнні злочину.

Таким чином, Комісія допустила необ'єктивність, однобічність, суб'єктивність та неоднозначність оцінювання його моральних та особистих якостей як кандидата на посаду судді.

В додаткових поясненнях до позову ОСОБА_4 вказує, що відповідач при прийнятті рішень вибірково застосував та невірно розтлумачив положення міжнародного законодавства, а також помилково послався на Кодекс професійної етики судді, оскільки він не регулює такі правовідносини.

Остаточно, з урахуванням збільшених та зменшених позовних вимог, просив:

- визнати незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 1568/пп-12 від 7 листопада 2012 року;

- визнати незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 1598/пп-12 від 12 листопада 2012 року про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту й списку кандидатів на посаду судді вперше, які не склали кваліфікаційного іспиту в частині визнання ОСОБА_4 таким, що не склав іспит повторно;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно провести засідання для виявлення особистих та моральних якостей кандидата на посаду судді суду загальної юрисдикції ОСОБА_4 відповідно до вимог Закону «Про судоустрій і статус суддів», Положення про порядок складання кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання, затвердженого рішення ВККС України від 22 серпня 2012 року.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

Судом встановлено, що за результатами проведеного Комісією добору кандидатів на посаду судді вперше, оголошеного рішенням Комісії від 18 березня 2011 року, ОСОБА_4 визнаний таким, що не склав кваліфікаційний іспит.

31 липня 2012 року позивач звернувся до Комісії з відповідною заявою та був допущений до складення кваліфікаційного іспиту повторно.

11, 19 та 20 вересня 2012 року ОСОБА_4 повторно складав кваліфікаційний іспит, який полягав у проходженні ним анонімного тестування як стадії кваліфікаційного іспиту, та у виконанні практичного завдання з метою виявлення рівня практичних навичок та умінь у застосуванні закону.

07 листопада 2012 року ВККС України винесла рішення № 1568/пп-12, яким визнала позивача таким, що не склав кваліфікаційний іспит повторно.

12 листопада 2012 року Комісія прийняла рішення № 1598/пп-12 , яким затвердила, зокрема, результати кваліфікаційного іспиту і список кандидатів на посаду судді вперше, які не склали кваліфікаційний іспит повторно.

Вважаючи незаконними рішення від 07 листопада 2012 року № 1568/пп-12 та від 12 листопада 2012 року № 1598/пп-12 (в частині себе), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що Комісією доведена законність спірних рішень, виходячи з наступного.

Суд перевіряє спірні рішення на відповідність ст. 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ВККС України щодо здійснення спеціальної перевірки відносно кандидата на посаду судді, проведення кваліфікаційного іспиту, при якому виявляються особисті та моральні якості кандидата на посаду судді, визнання такого кандидата таким, що не склав іспит, у випадку, коли він за своїми особистими і моральними якостями не може бути рекомендований на зайняття посади судді встановлені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (далі - Закон), Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (із змінами, внесеними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2011 року № 3142/зп-11, від 15 листопада 2011 року № 3745/зп-11, від 17 січня 2012 року № 4/зп-12, від 27 березня 2012 року № 11/зп-12, від 10 квітня 2012 року № 14/зп-12, від 23 квітня 2012 року № 17/зп-12, від 25 вересня 2012 року N 30/зп-12, від 18 жовтня 2012 року N 34/зп-12) (далі - Регламент), Положенням про порядок складення кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання, затвердженим рішенням Комісії від 22 серпня 2012 року (далі - Положення).

Так, відповідно до частини першої статті 65 Закону добір кандидатів на посаду судді здійснюється з числа осіб, які відповідають вимогам, установленим Конституцією України та статтею 64 цього Закону, за результатами проходження спеціальної підготовки та складення кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до частини першої ст. 68 Закону добір кандидатів на посаду судді полягає, зокрема, у проведенні щодо них спеціальної перевірки відповідності їх установленим вимогам до кандидата на посаду судді. Проведення спеціальної перевірки здійснюється і щодо відомостей, поданих кандидатами особисто, у порядку, встановленому законом.

Для проведення спеціальної перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право збирати інформацію про кандидата, звертатися із запитами для отримання інформації про кандидата на посаду судді до підприємств, установ, організацій усіх форм власності (частина друга ст. 68 Закону).

Згідно з пунктом 7.8. Регламенту Комісія, здійснюючи спеціальну перевірку, збирає інформацію про кандидата на посаду судді, звертається із запитами до підприємств, установ, організацій.

Пунктом 3 частини першої ст. 91 Закону передбачено, що Комісія проводить добір кандидатів на посаду судді вперше, в тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит.

Відповідно до пункту 7.1. Регламенту передбачено, що Комісія проводить добір кандидатів на посаду судді вперше з числа осіб, які відповідають вимогам, установленим статтею 127 Конституції України та статтею 64 Закону, з урахуванням їх особистих і моральних якостей, в тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит.

Відповідно до частини другої ст. 70 Закону кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особистих і моральних якостей кандидата.

Частиною п'ятою ст. 70 Закону встановлено, що порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання визначаються положенням, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Відповідно до пункту 7.12 Регламенту проведення кваліфікаційного іспиту та оцінка його результатів здійснюється Комісією в порядку, визначеному Положенням про порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання, затвердженим Комісією.

Таке Положення було затверджено рішенням Комісії від 22 серпня 2012 року.

Так, згідно з пунктом 8.10. Положення визначення Комісією результатів іспитів полягає у ознайомленні на засіданні Комісії за участі кандидата на посаду судді із результатами оцінювання складеного кандидатом тестування, затвердженні загальної кількості балів, отриманих ним за результатами оцінювання виконання практичного завдання та виявленні особистих та моральних якостей кандидата.

Пунктом 8.12. Положення передбачено, що кандидат, який за своїми особистими і моральними якостями не може бути рекомендований на зайняття посади судді, незалежно від результатів оцінювання тестування та виконання практичного завдання визнається таким, що не склав іспит.

Крім того, відповідно до пункту 7.19. Регламенту якщо при проведенні перевірок та/або збору інформації будуть виявлені факти й обставини, що свідчать про невідповідність кандидата установленим вимогам до кандидата на посаду судді, в тому числі й за особистими та моральними якостями, Комісією вирішується питання про допуск такого кандидата до проходження наступних стадій призначення на посаду судді вперше або про виключення кандидата із резерву на заміщення вакантних посад суддів.

З системного аналізу зазначених норм слідує, що до повноважень ВККС України входить:

- проведення добору кандидатів на посаду судді вперше з числа осіб, які відповідають вимогам, установленим статтею 127 Конституції України та статтею 64 Закону, з урахуванням їх особистих і моральних якостей;

- в тому числі, організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та прийняття кваліфікаційного іспиту, при якому виявляються особисті та моральні якості кандидата на посаду судді,

- визнання кандидата на посаду судді вперше таким, що не склав іспит, у випадку, коли він за своїми особистими і моральними якостями не може бути рекомендований на зайняття посади судді.

При цьому добір кандидатів на посаду судді вперше спрямований на формування професійного суддівського корпусу шляхом рекомендування на зайняття вакантних посад суддів кандидатів, що відповідають встановленим Конституцією України та Законом вимогам за рівнем теоретичних знань, професійної підготовки та особистими та моральними якостями здатні належним чином виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, здатні бути прикладом законослухняності та поводитися так, щоб зміцнювати довіру громадян до суду та підтримувати авторитет судової влади (про що зазначено в рішенні Комісії від 07 листопада 2012 року № 1568/пп-12).

Як вбачається з рішення ВККС України від 07 листопада 2012 року № 1568/пп-12, за результатами спеціальної перевірки та збору інформації щодо кандидата на посаду судді ОСОБА_4 встановлено, що 14 травня 2001 року Городецьким РВ ГУ МВС України у Львівської області було порушено відносно нього кримінальну справу № 114-0133 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою ст. 384 Кримінального кодексу України (завідомо неправдиве показання). Постановою Городецького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2001 року його було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, кримінальну справу, порушену відносно нього, закрито на підставі ст. 7 Кримінально-процесуального кодексу України, тото за нереабілітуючими обставинами. На засіданні Комісії ОСОБА_4 не заперечив та не спростував ці факти.

Відповідач в рішенні від 07 листопада 2012 року № 1568/пп-12 дійшов висновку, що позивач за своїми особистими і моральними якостями не може бути рекомендованим на зайняття посади судді і відповідно на такій стадії добору кандидатів на посаду судді вперше як складення кваліфікаційного іспиту повинен бути визнаний таким, що не склав його, оскільки встановлені Комісією обставини викликають обґрунтовані сумніви у законослухняності ОСОБА_4, щодо здатності його як кандидата на посаду судді поводитися з неухильним додержанням принципів і правил, які регулюють професійну поведінку судді.

Встановлені в зазначеному рішенні обставини були вказані кандидатом на посаду судді ОСОБА_4 в пункті 3.1. анкети, в якому зазначено, що 11 травня 2001 року Городецьким районним судом Львівської області було порушено відносно нього кримінальну справу № 114-0133 за частиною першою ст. 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивих показів у судовому засіданні. На підставі подання старшого слідчого Городецького РВ УМВС України Львівської області про звільнення позивача від кримінальної відповідальності постановою Городецького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2001 року його було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 7, 248 Кримінально-процесуального кодексу України, закрито кримінальну справу по обвинуваченню його за частиною першою ст. 384 Кримінального кодексу України, вирок не постановлявся, до кримінальної відповідальності він не притягувався.

Крім того, згідно з довідкою № 26-2067/12 про проведення спеціальної перевірки претендента на зайняття посади судді ОСОБА_4 від 06 листопада 2012 року «за повідомленням МВС України Городецьким РВ ГУ МВС України у Львівської області 14.05.2001 року щодо ОСОБА_4 порушено кримінальну справу № 114-0133 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою ст. 384 Кримінального кодексу України (завідомо неправдиве показання), про що кандидат вказав в п. 3.1. анкети. 22.10.2001 року на підставі на підставі ст. 7 (порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки), ст. 248 (закриття справи) Кримінально-процесуального кодексу України справу закрито. До довідки додані подання старшого слідчого Городецького РВ УМВС України Львівської області про звільнення позивача від кримінальної відповідальності від 12.10.2001 року, постанова Городецького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2001 року, лист МВС України від 29 квітня 2011 року № 7089/пп.

Статтею 6 Кримінально-процесуального кодексу України (станом на жовтень 2001 року) передбачені обставини, що виключають провадження в кримінальній справі.

Приписи ст. 7 цього Кодексу визначають порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки, де серед іншого визначено, що суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільно небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечно.

Відповідно до частини першої статті 248 Кримінально-процесуального кодексу України при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 71, 72, 8, 9, 10 і 111 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Враховуючи зазначені приписи, колегія суддів зазначає, що справа відносно ОСОБА_4 була закрита за нереабілітуючими обставинами.

Відповідно до пункту 10 «Основних принципів незалежності судових органів» схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі

моральні якості і здібності, а також відповідну підбору і кваліфікацію в галузі права. Будь-який метод підбирання суддів мусить гарантувати від призначення суддів за неправомірними мотивами.

Відповідно до Рекомендацій щодо ефективного впровадження

Основних принципів незалежності судових органів, прийнятих резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15 грудня 1889 року всі держави мають прийняти та впровадити Основні принципи незалежності судових органів у відповідності до правил до конституційного процесу країни та внутрішньої практики (рекомендація 1); жодний суддя не може бути призначений, обраний чи іншим чином залучений до виконання своїх обов'язків на умовах або з метою що несумісні з Основними принципами незалежності судових органів. Жоден суддя не повинен приступати до роботи в суді на умовах або з метою що несумісні з Основними принципами незалежності судових органів (рекомендація 2).

Статтею 9 Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя встановлено, що кандидати на посаду судді повинні бути чесними та здібними особами, які мають добру підготовку з права. Вони мають рівні права доступу на посаду в суді.

Крім того, позивач як кандидат на посаду судді, маючи бажання здійснювати правосуддя, повинен відповідати вимогам, які встановлені для професійних суддів нормами міжнародного та національного законодавства.

Так, згідно із підпунктом 29 пункту «b» Висновку № 3 (2002) Консультативної Ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість, судді повинні поводитись гідно в приватному житті.

Відповідно до пункту 4.1 Четвертого показника (Дотримання етичних норм, застосування) Бонгалорських принципів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року суддя дотримується етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід'ємною частиною діяльності суддів.

Перша експертна комісія Міжнародної Асоціація Суддів, яка відбулась в Монтевідео, 21-24 листопада 2005 року у своїх висновках «Правила етичної поведінки суддів їх застосування та дотримання» встановила зокрема, що перш за все, відповідальність за гідну поведінку та дотримання правил етики лежить на самому судді, отже, його поведінка, як приватна так і публічна, ніколи не повинна суперечити принципам незалежності, неупередженості та цілісності суду (пункт перший). В сучасному суспільстві писані принципи етики (включаючи принципи поведінки) є корисним засобом, яким керуються судді в своєї діяльності. Також вони є корисними для підтримки довіри суспільства до судової системи (пункт другий). Писане правило етики має бути підготовлене та/або прийняте судовими органами. Тим не менш судді можуть взяти до уваги міжнародні норми суддівської етики та норми, прийняті в їхньому суспільстві (пункт сьомий). Структура і зміст будь-яких принципів етики мають бути узгоджені в кожній країні з власними традиціями і досвідом. Кодекси етики або етичні настанови, прийняті в різних країнах, можуть слугувати моделлю для ініших країн при впровадженні власних кодексів етики та етичних настанов (пункт восьмий).

Саме таким документом є Кодекс професійної етики судді, затверджений V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 р., норми якого спрямовані на вирішення етичних питань, пов'язаних зі статусом судді. Даним Кодексом передбачено, зокрема, що суддя повинен бути прикладом законослухняності (стаття 1). Суддя має утримуватись від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя (стаття 10). Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішенням ВККС України від 07 листопада 2012 року № 1568/пп-12.

З тих же підстав колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 1598/пп-12 від 12 листопада 2012 року про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту й списку кандидатів на посаду судді вперше, які не склали кваліфікаційного іспиту в частині визнання ОСОБА_4 таким, що не склав іспит повторно.

В задоволенні позовних вимог про зобов'язання ВККС України повторно провести засідання для виявлення особистих та моральних якостей кандидата на посаду судді суду загальної юрисдикції ОСОБА_4 відповідно до вимог Закону та Положення також слід відмовити, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання рішень незаконними.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Повний текст постанови буде виготовлений у строк, передбачений частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Масло

Судді: Е.Ю. Веденяпін

О.В. Кравцов

М.І. Смокович

Е.Ю. Швед

Джерело: ЄДРСР 30371585
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку