СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-0109/554/12

13.03.13

м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондрак Н.Й.,

суддів Горошко Н.П. ,

Щепанської О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Тихопой О.О.) від 07.12.12 у справі №2а-0109/554/12

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (вул. Долгоруковська, буд.16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000),

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. Долгоруковська, буд.16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання постанови недійсною.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 07.12.12 адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції МЮ України в АР Крим Пекарської О.В. від 14.11.2012 року щодо передчасного закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-35/2010, виданого Київським райсудом м. Сімферополя 26.10.2011 року на виконання постанови цього ж суду від 11.01.2010 року та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції МЮ України в АР Крим Пекарської О.В. від 14.11.2012 року про закінчення виконавчого провадження (арк.с. 23).

Не погодившись з постановою суду, представник Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову (арк.с. 25-27).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не враховано, що у інших виконавчих провадженням постанови про накладення штрафів за невиконання судових рішень у аналогічних справах були скасовані, оскільки боржником рішення не виконані з поважних причин, які не залежать від боржника.

Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду (арк.с. 30-31,33-34). Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 в якості другого відповідача залучено Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (арк.с. 46).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 150 КАС України.

За розпорядженням керівництва суду суддю Курапову З.І. замінено на суддю Горошко Н.П.

У судове засідання 13.03.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку (арк.с. 49-50). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 11 січня 2010 року позов ОСОБА_2 було задоволено та визнано неправомірними дії УПФУ в Київському районі м. Сімферополя щодо відмови в перерахунку пенсії та зобовязано з 01.07.2008 року провести провести перерахунок їй пенсії з врахуванням додатково отриманої нею заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 року по 07.03.2002 року та стягнуто в її користь судові витрати. (а.с. 21). 26.10.2011 року був виданий виконавчий лист (а.с. 20). Відповідно, відкрито виконавче провадження. 19.10.2012 боржник повідомив державного виконавця про проведений перерахунок державної пенсії стягувачу з 10.05.2012 року та ненадання відділом освіти Центральної районної ради м. Сімфеорополя відомостей персоніфікованого обліку з врахуванням додатково отриманої нею заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 р. по 07.03.2001 (а.с. 8). Даний лист отриманий відповідачем 26 жовтня 2012 року. 14.11.2012 року державним виконавцем Пекарською О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з посиланням на приписи п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" як на підставу закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-35/2010, виданого Київським райсудом м. Сімферополя 26.10.2011 року. Зокрема, рішення виконано частково, відповідно до інформації УПФУ в Київському районі м. Сімферополя позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.05.2012 року з врахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 07.03.2002, у звязку з відсутністю у відділі УО Центральної районної ради м. Сімферополя АР Крим відомостей персоніфікованого обліку на ОСОБА_2 з складенням відповідного акту перевірки від 15.06.2012 року неможливо виконання рішення суду в повному обсязі (а.с. 3).

23.11.2012 року позивач звернулась до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень ГУЮ МЮ України в АР Крим, в якому просить визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції МЮ України в АР Крим Пекарської О.В. від 14.11.2012 року щодо передчасного закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-35/2010, виданого Київським райсудом м. Сімферополя 26.10.2011 року на виконання постанови цього ж суду від 11.01.2010 року та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції МЮ України в АР Крим Пекарської О.В. від 14.11.2012 року про закінчення виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем не дотримана процедура, передбачена ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", хоча боржник і ухиляється від виконання судового рішення. (арк. с. 1-2).

Як встановлено колегією суддів, боржником рішення виконане з 01.05.2012 року, хоча у відповідності до виконавчого листа перерахунок мав бути здійснений з 01.07.2008 року, що свідчить про невиконанням боржником рішення без поважних причин.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (далі Закон - №606), Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 (далі - Пленум №3).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. В той же час постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено принцип обов'язковості вимог державного виконавця, і встановлено, що невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Таким чином вищезазначений закон не містить положень, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.

Судова колегія погоджуються з висновком суду першої інстанції, що часткове виконання судового рішення не є його належним виконанням, державним виконавцем не проведено усіх передбачених виконавчих дій, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також зазначає, що наявність наведених відповідачем обставин, зокрема, відсутність відомостей персоніфікованого обліку, які ускладнюють виконання судового рішення, не звільняє боржника від виконання судового рішення та обовязку державного виконавця заявити законні вимоги щодо виконання судового рішення, а дає право особі, яка бере участь у справі, та стороні виконавчого провадження звернутися до адміністративного суду в порядку ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 11 Пленуму №3 відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (стаття 181 Кодексу адміністративного судочинства України). Такими органами державної виконавчої служби є: 1.Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень. 2.Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень. 3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Суд першої інстанції не врахував даних приписів закону, не замінив відповідача на належного чи, у випадку наявності заперечень позивача, не притягнув в якості другого відповідача, чим порушив вимоги статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України - норми процесуального права.

Все вище перелічене є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного судова колегія дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог з належного відповідача.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 07.12.12 у справі № 2а-0109/554/12 - залишити без задоволення.

2.Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 07.12.12 у справі №2а-0109/554/12 скасувати.

3.Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим задовольнити.

4.Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції МЮ України в АР Крим Пекарської О.В. від 14.11.2012 року щодо передчасного закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-35/2010, виданого Київським райсудом м. Сімферополя 26.10.2011 року на виконання постанови цього ж суду від 11.01.2010 року.

5.Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Пекарської О.В від 14.11.2012 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-35/2010, виданого Київським райсудом м. Сімферополя 26.10.2011 року на виконання постанови цього ж суду від 11.01.2010 року.

6.В позові до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Н.Й. Кондрак

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.Й. Кондрак