ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К-29986/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" в особі Полтавської філії, Cпільне українсько-російське підприємство "Кораса" про скасування постанов,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пред'явили в суді позов до Головного управління юстиції у Полтавській області (далі -ГУЮ у Полтавській області), треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" в особі Полтавської філії (далі -ПАТ "Укрсиббанк" в особі Полтавської філії), Cпільне українсько-російське підприємство "Кораса" (далі -СП "Кораса") про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 6 березня 2007 року в частині виділення в окреме провадження вимог про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; постанови про відкриття виконавчого провадження від 7 березня 2007 року щодо стягнення виконавчого збору та постанови від 6 березня 2007 року про стягнення з боржників виконавчого збору в сумі 80 316,20 гривень.

Постановою Київського районного суду міста Полтави від 29 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року, позов задоволено -постанову про закінчення виконавчого провадження від 6 березня 2007 року в частині виділення в окреме провадження вимог про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 7 березня 2007 року щодо стягнення з позивачів на користь держави 80 316,20 гривень виконавчого збору, скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2009 року рішення попередніх судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 7 липня 2009 року справу прийнято до провадження.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відтак, справа судами слухалася неодноразово.

В обґрунтування касаційної скарги позивачі посилаються на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставлять питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Полтавської області (далі -ВПВР ДВС Полтавської області) прийнято до примусового виконання виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 11 травня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 2625, про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за рахунок дитячого клубу, площею 901,7 кв.м, що по АДРЕСА_1, на користь АКІБ «УкрСиббанк», в особі Полтавської філії, боргу в сумі 803 162,02 гривні, на виконання якого були проведені такі виконавчі дії:

20 травня 2005 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження і боржникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано 7 календарних днів для добровільного її виконання;

8 червня 2005 року здійснено вихід за адресою місцезнаходження майна боржника та складено акт його опису й арешту;

16 червня 2005 року постановою заступника начальника Полтавського обласного управління юстиції -начальником ВДВС виконавче провадження передано з ВДВС Полтавського РУЮ до ППВР ВДВС Полтавського обласного управління юстиції, де утворено виконавчу групу;

23 червня 2005 року на адресу ППВР ВДВС Полтавського обласного управління юстиції надійшла ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 21 червня 2005 року про заборону проводити будь -які дії по відчуженню нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1;

30 червня 2005 року направлено до суду заяву щодо роз'яснення його ухвали в частині зупинення виконавчого провадження;

30 червня 2005 року прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження до відома;

28 липня 2005 року на адресу ППВР ВДВС Полтавського обласного управління юстиції надійшла ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 27 липня 2005 року про роз'яснення його ухвали від 21 червня 2005 року, відповідно до якої заборона проводити будь-які дії по відчуженню нежитлової будівлі не є підставою для зупинення виконавчого провадження;

28 жовтня 2005 року направлено до суду заяву про роз'яснення способу та порядку подальшого виконання напису, вчиненого приватним нотаріусом;

14 листопада 2005 року прийнято постанову про арешт майна боржників та оголошення заборони на його відчуження, копія якої направлена для виконання до Першої нотаріальної контори міста Полтави;

15 листопада 2005 року вказані заборони внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;

8 грудня 2005 року листом ПФ АКІБ «УкрСиббанк»повідомив про укладення 13 жовтня 2005 року між ним та СП українсько-російським підприємством «Кораса»договору про відступлення права вимоги;

22 грудня 2005 року постановою ДВС Полтавської області була утворена виконавча група по виконанню виконавчого провадження;

23 грудня 2005 року, 26 січня 2006 року, 1 квітня 2006 року, 21 червня 2006 року, 3 серпня 2006 року та 10 жовтня 2006 року направлено запити на адресу стягувача щодо надання завіреної копії договору про відступлення права вимоги;

3 липня 2006 року на адресу ВПВР ДВС Полтавської області надійшла ухвала Полтавського районного суду про залишення позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним та стягнення моральної шкоди без розгляду;

3 липня 2006 року прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження до відома;

28 та 30 листопада 2006 року направлено запити про надання завіреної копії договору про відступлення права вимоги між ПФ АКІБ «УкрСиббанк»та СП українсько-російським підприємством «Кораса», що було надано 18 грудня 2006 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження»(далі -Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 4 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішення є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

З огляду на наведене, вказана стаття містить вичерпний перелік заходів примусового виконання рішення, що не підлягає розширеному тлумаченню.

За перевіркою матеріалів справи, докази, що підтверджували б використання державним виконавцем одного з вказаних примусових заходів при виконанні виконавчого напису відсутні.

Крім того, приймаючи постанову від 6 березня 2007 року про стягнення з позивачів виконавчого збору, головний державний виконавець послався на положення статті 46 Закону № 606-XIV.

Відповідно до статті 46 цього Закону № 606-XIV, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактичної суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до постанови від 6 березня 2007 року виконавче провадження закінчено на підставі договору про відступлення права вимоги від 13 жовтня 2005 року, за яким право грошової вимоги передано СП українсько-індійському підприємству «Кораса»та 14 лютого 2006 року припинено договір іпотеки від 13 жовтня 2005 року.

Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що заходи примусового виконання виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем не застосовувались, у примусовому порядку будь-якого майна та будь-яких сум стягувачу передано не було, а, відтак, підстави для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, що фактично здійснені ним не були, відсутні.

За перевіркою матеріалів справи, постановами Департаменту ДВС МЮУ від 17 грудня 2007 року № 230/25/6/2007, № 231/25/6/2007, № 240/25/6/2007 скарги позивачів від 31 жовтня 2007 року щодо дій державного виконавця при виконанні рішень ДВС Полтавської області від 6 березня 2007 року про стягнення виконавчого збору в сумі 80 316 гривень визнані обґрунтованими, а дії державного виконавця такими, що здійснені з порушеннями вимог статей 5, 7, 11, 20, 24, 36, 37, 46 Закону № 606-XIV.

Враховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що посилання позивачів на порушення, зафіксовані в постановах Департаменту ДВС МЮУ від 17 грудня 2007 року № 230/25/6/2007, № 231/25/6/2007, № 240/25/6/2007, є безпідставними.

Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, але допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати прийняті судами рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову про закінчення виконавчого провадження від 6 березня 2007 року в частині виділення в окреме провадження вимог про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а також постанову про відкриття виконавчого провадження від 7 березня 2007 року щодо стягнення виконавчого збору та постанову від 6 березня 2007 року про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави 80 316,20 гривень виконавчого збору, скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф.Весельська

В .В.Малинін

О.Ф.Ситников